Рішення

від 26.12.2018 по справі 904/3815/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.12.2018Справа №  904/3815/18                                                                   Господарський міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 904/3815/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіті пласт» (36010, Полтавська область,  м. Полтава, вул. Половка,64 д) До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Старс трейд» (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд.33) Про стягнення заборгованості за договором поставки товару Без виклику представників сторін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гравіті пласт” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Старс трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Наша нерухомість» про стягнення  заборгованості за договором  поставки. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2018 матеріали позовної заяви позивача у порядку ст.ст. 30-31 ГПК України передано за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ «Старс трейд» своїх обов'язків за договором поставки № 20/11 від 20.11.2017 укладеним з позивачем. Крім того, 20.11.2017 між позивачем та ТОВ «Наша нерухомість» укладено договір поруки №20/11 відповідно до якого ТОВ «Наша нерухомість» у повному обсязі відповідає перед позивачем за виконання ТОВ «Старс трейд» зобов'язань за Договором поставки №20/11 від 20.11.2017, а тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором поставки 43125,05 грн боргу, 10134,39 грн пені, 2623,00 грн – 10 відсотків річних  та 2328,75 грн інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіті пласт" залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви із зазначенням наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання до суду оригіналу довіреності та подання письмового заяви з доданими до неї доказів відповідно до ст.91 ГПК України. 24.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки товару, якою позивач усунув недоліки та просив стягнути тільки з ТОВ «Старс Трейд» заборгованість за договором поставки - 43125,05  грн основного боргу, 10134,39  грн – пені, 2623,00  грн – 10% річних та 2328,75 грн інфляційних витрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №904/3815/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо таке буде подано) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачам; повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 31.11.2018. 20.11.2018 ТОВ «Старс Трейд» подано відзив на позовну заяву щодо стягнення заборгованості, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гравіті пласт» у зв'язку з частковим виконання зобов'язання за договором поставки № 20/11 від 20.11.2017, а саме проведенням оплати за поставлену продукцію на суму 13    125,00 грн. 06.12.2018 позивач надав уточнену позовну з вимогами про стягнення з ТОВ «Старс Трейд» заборгованості за договором поставки в сумі 33000, 00 грн, 7755, 00 грн пені, 2007,12 грн – 10 % річних та 1542,48 грн інфляційних втрат. Відповідно до ч.ч.  2, 3 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Подана позивачем 24.10.2018 через відділ канцелярії уточнена позовна заява розцінена судом як заява про зміну предмету позову та прийнята судом до розгляду, оскільки така заява подана в строки визначені ГПК України. Подана позивачем 06.12.2018 уточнена позовна заява розцінена судом, як заява про зменшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду, оскільки така заява подана в строки визначені ГПК України. В подальшому розгляд справи здійснюється судом з урахуванням поданих позивачем заяв по справі. Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані  сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, 20.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравіті пласт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старс трейд" (постачальник) укладено Договір поставки №20/11 (далі – Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі. Відповідно до п.2.8 Договору, перехід права власності на товар у покупця виникає з моменту передачі товару, що підтверджується накладною на товар, підписаною уповноваженими представниками сторін. Згідно пункту 3.1 Договору ціна за одиницю товару і вартість партії товару визначається при поставці кожної партії товару вказується в накладній, яка підписується обома Сторонами. За умовами пункту 3.3 Договору покупець повинен здійснити оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 14 днів з моменту передачі постачальником товару покупцеві. У відповідності до умов п.7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати товару постачальнику покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться упродовж всього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Згідно вимог п.7.2 Договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару на строк більше 10 банківських днів покупець, у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Умовами п.8.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами  і діє упродовж 2 років з моменту підписання цього договору. У випадку якщо одна із сторін або дві не виконують або неналежним чином виконують зобов'язання по вказаному договору, строк його дії продовжується. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46    125, 05 грн, що підтверджується видатковою накладною № 155 від 29.11.2017. З огляду на умови Договору, оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена у строк до 13 грудня 2017 року. Позивач зазначає, що відповідач не здійснив повної оплати поставленого товару у встановлений Договором строк, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 33    000 грн основного боргу, 7 755 грн пені за період прострочення з 14.12.2017 по 06.08.2018, 2007,12 грн - 10  % річних  та 1542,48 грн інфляційних втрат за період прострочення з 27.12.2017 по 06.08.2018, стягнення якої є предметом позову у даній справі. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 46 125, 05 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною. Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За умовами пункту 4.3 Договору розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті – гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, через установу банку протягом чотирнадцяти банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару покупцем. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Поставлений позивачем товар був частково оплачений відповідачем на  загальну суму 13    125, 05 грн, а саме: 22.12.2017 – 3    000, 00 грн; 09.02.2018 – 1    125, 05 грн; 27.03.2018 – 5    000, 00 грн; 13.04.2018 – 4000, 00 грн. Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 33000, 00 грн (46125, 05 – 13125, 05 = 33000,00). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 33000,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару постачальнику покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться упродовж всього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Таким чином при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченого товару, що відповідає діючому законодавству враховуючи свободу договору, та визначили, що пеня нараховується в інші строки ніж визначені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що також відповідає діючому законодавству. Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку застосована не правильна методика розрахунку пені. Зокрема позивач не враховує, що сума заборгованості у продовж визначеного ним періоду зменшувалася поступово. Здійснивши перерахунок пені з у рахуванням часткових оплат, суд визначив, що у відповідності до п. 7.1. договору з відповідача підлягала б стягненню пеня в  за період прострочення з 14.12.2017 по 06.08.2018 в сумі 8    716, 72 грн. Проте, оскільки суд при вирішенні справи позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє відповідні вимоги позивача у розмірі визначеному останнім - 7    755, 00 грн. В п. 7.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару на строк більше 10 банківських днів покупець, у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 10 % річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 10 % річних ґрунтуються на законі та договорі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2. Договору), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, в цілому позовні вимоги позивача в частині стягнення 10 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню. Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку застосована не правильна методика розрахунку 10 % річних та інфляційних втрат та неправильно визначено період прострочення. В п. 7.2. договору сторони визначили, що встановлена таким пунктом відповідальність настає у випадку прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 10 банківських днів, враховуючи зазначене 27.12.2017 є десятим банківським днем, і відповідні санкції можуть бути нараховані тільки з 28.12.2017. Крім того, позивач не враховує, що сума заборгованості у продовж визначеного ним періоду зменшувалася поступово. Здійснивши перерахунок пені з у рахуванням часткових оплат та правильного періоду прострочення, суд визначив, що у відповідності до п. 7.2. договору з відповідача підлягали б стягненню 10 % річних в розмірі 2    387, 95 грн та 1    983, 44 грн інфляційних втрат за період прострочення з 28.12.2017 по 06.08.2018. Проте, оскільки суд при вирішенні справи позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє відповідні вимоги позивача у розмірі визначеному останнім -  2007,12 грн 10  % річних та 1542, 48 грн інфляційних втрат. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги у справі № 904/3815/18 підлягають повному задоволенню. Стягненню на користь позивача підлягають 33    000, 00 грн основного боргу, 2 007, 12 грн 10 % річних, 1 542, 48 грн  інфляційних втрат та 7    755, 00 грн пені. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіті пласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старс трейд» про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Старс трейд» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка,будинок 33; ідентифікаційний код 40010779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіті пласт" (36010, Полтавська область., місто Полтава, вулиця Половка, будинок 64 д; ідентифікаційний код 39564377) 33    000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 2 007 (дві тисячі сім ) грн 12 коп. 10 % річних, 1    542 (одну тисячу п'ятсот сорок дві) грн 48 коп. інфляційних втрат, 7 755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн 00 коп пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору. 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Повне рішення складено 26.12.2018. Суддя                                                                                                            Г.П. Бондаренко