Рішення

від 17.12.2018 по справі 910/9033/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/9033/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" до Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив державного підприємства Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій про стягнення 147 943,32 грн. та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" про стягнення 93 871,65 грн., за участю представників позивача (за первісним позовом) - Марущак Т.О., керівник, відповідача (за первісним позовом) - Кузнецова С.М., третьої особи - Насурлаєвої К.Е., довіреність №14 від 12.01.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача (за первісним позовом), в якому просить стягнути з відповідача 116 738,67 грн. основного боргу, 29 043,06 грн. пені, 7 425,47 грн. інфляційних втрат та 2 013,21 грн. 3% річних за договором про надання послуг №146-ТО від 01.06.2017 року, на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст 193, 230 ГК України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.08.2018 року.

02.08.2018 року до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" про стягнення 75 107,36 грн. помилково перерахованих коштів, 13 986,47 грн. пені та 4 777,82 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2018 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Приватного підприємства "Інкла-Київ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" про стягнення 10 578 043,07 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки продукції №890(1)16УК від 12.12.2016 року, вирішено перейти до розгляду справи № 910/9033/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2018 року.

08.08.2018 року позивачем (за первісним позовом) через канцелярію суду надано клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив державного підприємства Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій , вказане клопотання є обґрунтованим і тому підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2018 року вирішено залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Трудовий колектив державного підприємства Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій та відкладено підготовче засідання на 08.10.2018 року.

11.09.2018 року відповідачем (за зустрічним позовом) надано відзив на зустрічний позов, у якому він вказує, що переказані позивачем (за первісним позовом) грошові кошти за не підписаним ним договором свідчать про повне визнання ним умов цього договору від 18.09.2017 року, а отже ці кошти не є помилково перерахованими, у зв'язку із чим позивач (за первісним позовом) просить суд задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

05.11.2018 року відповідачем за первісним позовом в судовому засіданні було надано заяву про відвід судді Чебикіної С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року по справі №910/9033/18 провадження у справі було зупинено до вирішення суддею, визначеного у порядку встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви відповідача за первісним позовом про відвід судді Чебикіної С.О. від розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2018 року (суддя Ярмак О.М.) відмовлено в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про відвід.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2018 року поновлено провадження у справі та підготовче засідання призначено на 28.11.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі - сторона-1, третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовим Сергієм Миколайовичем (далі - сторона-2, відповідач за первісним позовом) було укладено договір про надання послуг №146 - ТО (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1. договору) сторона-1 зобов'язувався надавати послуги, а саме:

- забезпечувати приміщення, надані стороною - 2 теплом (в опалювальний сезон);

- організовувати забезпечення приміщень, наданих стороні-2, електроенергією, холодною водою, водовідведенням;

- організовувати вивіз контейнерів із побутовими відходами, сформованими стороною - 2.

- організовувати здійснення охорони приміщень, наданих стороні-2, в неробочий для сторони-2 час, при здачі їх стороні - 2 під охорону належним чином.

- утримувати, обслуговувати, здійснювати поточні, капітальні ремонти та виконувати інші роботи у приміщеннях загального користування сторонами та на прибудинковій території загального користування сторонами, передбачені належною експлуатацією будівлі, інженерних комунікацій і утриманням прилеглої території.

В обґрунтування первісного позову позивач посилається на те, що 18 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі -виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" (далі - виконавець-2) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовим Сергієм Миколайовичем (далі - замовник) було укладено угоду до договору № 146- ТО від 01.06.2017 року на виконання робіт, надання послуг та компенсацію витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, за умовами якої (п. 2 даної угоди) виконавець передає, а виконавець-2 приймає усі права за договором № 146- ТО від 01.06.2017 року на виконання робіт, надання послуг та компенсацію витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг.

У зв'язку з чим за період з 01.10.2017 року по 31.05.2018 року позивачем (за первісним позовом) було нараховано відповідачеві (за первісним позовом) заборгованість за договором № 146- ТО від 01.06.2017 року за надані послуги в сумі 116 738,67 грн., яку позивач (за первісним позовом) просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Проте, як вбачається з угоди від 18.09.2017 року до договору № 146-ТО від 01.06.2017 року, яка надана позивачем за первісним позовом та укладення якої заперечується відповідачем за первісним позовом, дана угода не підписана з боку відповідача за первісним позовом.

Доказів направлення вказаної угоди на адресу відповідача за первісним позовом позивачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачем за первісним позовом не надано суду доказів укладення угоди від 18.09.2017 року до договору № 146-ТО від 01.06.2017 року, на яку позивач (за первісним позовом) посилається як на підставу для стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості в розмірі 116 738,67 грн., а відповідач за первісним позовом заперечує факт її укладення, вказана позивачем угода від 18.09.2017 року є неукладеною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за первісним позовом, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем за первісним позовом, а тому в первісному позові в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 116 738,67 грн. основної заборгованості за договором № 146-ТО від 01.06.2017 року, стороною якого останній не є, слід відмовити.

Оскільки в первісних позовних вимогах про стягнення основного боргу за договором № 146-ТО від 01.06.2017 року судом відмовлено, то в похідних вимогах про стягнення 29 043,06 грн. пені, 7 425,47 грн. інфляційних втрат та 2 013,21 грн. 3% річних нарахованих на суму основного боргу за цим же договором також слід відмовити.

Предметом зустрічного позову є позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 75 107,36 грн. помилково перерахованих коштів, 13 986,47 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційних втрат в розмірі 4 777,82 грн.

Судом встановлено, що позивачем (за зустрічним позовом) було помилково перераховано відповідачеві (за зустрічним позовом) 75 107,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 31.10.2017 року в сумі 17 886,52 грн., № 21 від 01.12.2017 року в сумі 10 858,60 грн., № 23 від 18.12.2017 року в сумі 6 000,00 грн., № 1513605141 від 21.12.2017 року в сумі 7 000,00 грн., № 24 від 03.01.2018 року в сумі 2 600,92 грн., № 25 від 03.01.2018 року в сумі 1 036,86 грн., № 34 від 02.02.2018 року в сумі 10 200,00 грн., № 56 від 28.03.2018 року в сумі 10 524,46 грн., № 75 від 27.05.2018 року в сумі 9 000,00 грн. з призначенням платежу за обслуговування.

Доказів укладення між сторонами договору та надання відповідачем за зустрічним позовом послуг з обслуговування матеріали справи не містять та відповідачем за зустрічним позовом суду не надано.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з цим зустрічним позовом, яку суд оцінює, як вимогу про повернення помилково перерахованих грошових коштів, що були сплачені платіжними дорученнями № 9 від 31.10.2017 року в сумі 17 886,52 грн., № 21 від 01.12.2017 року в сумі 10 858,60 грн., № 23 від 18.12.2017 року в сумі 6 000,00 грн., № 1513605141 від 21.12.2017 року в сумі 7 000,00 грн., № 24 від 03.01.2018 року в сумі 2 600,92 грн., № 25 від 03.01.2018 року в сумі 1 036,86 грн., № 34 від 02.02.2018 року в сумі 10 200,00 грн., № 56 від 28.03.2018 року в сумі 10 524,46 грн., № 75 від 27.05.2018 року в сумі 9 000,00 грн., яку відповідач за зустрічним позовом отримав.

Проте, відповідач за зустрічним позовом грошові кошти позивачу за зустрічним позовом так і не повернув.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем за зустрічним позовом, тому зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у загальному розмірі 75 107,36 грн. підлягають задоволенню.

В частині зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) інфляційних втрат у розмірі 4 777,82 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих коштів не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, в зустрічному позові в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 777,82 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Враховуючи, що сторони у спірних правовідносинах щодо повернення безпідставно отриманих коштів, чинними актами законодавства не передбачено відповідальності у вигляді пені у разі прострочення виконання зобов'язання з повернення таких коштів, в зустрічному позові в частині стягнення 13 986,47 грн. пені також слід відмовити.

Судовий збір за подання первісного позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача за первісним позовом та відповідно, судовий збір за подання зустрічного позову покладається на відповідача за зустрічним позовом, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Б; код 41597053) на користь Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 75 107 (сімдесят п'ять тисяч сто сім) грн. 36 коп. помилково перерахованих коштів та 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 27.12.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна