Постанова

від 27.03.2019 по справі 910/9033/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа№ 910/9033/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Буравльова С.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: не з явились

від відповідача: Кузнєцов С.М.

від третьої особи: не з явились

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 р.

у справі № 910/9033/18 (суддя Чебикіна С.О.)

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій"

до фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий

колектив державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

про стягнення 147 943,32 грн.

за зустрічним

позовом Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій"

про стягнення 93 871,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача (за первісним позовом), в якому просить стягнути з відповідача 116 738,67 грн. основного боргу, 29 043,06 грн. пені, 7 425,47 грн. інфляційних втрат та 2 013,21 грн. 3% річних за договором про надання послуг №146-ТО від 01.06.2017 року, на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст 193, 230 ГК України

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.08.2018 року.

02.08.2018 року до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" про стягнення 75 107,36 грн. помилково перерахованих коштів, 13 986,47 грн. пені та 4 777,82 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Приватного підприємства "Інкла-Київ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" про стягнення 10 578 043,07 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки продукції №890(1)16УК від 12.12.2016 року, вирішено перейти до розгляду справи № 910/9033/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.08.2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 р. у справі № 910/9033/18 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" на користь Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича 75 107 (сімдесят п'ять тисяч сто сім) грн. 36 коп. помилково перерахованих коштів та 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. судового збору. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 р. у справі № 910/9033/18 та ухвалити нове, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" суму боргу за договором про надання послуг №146-ТО від 01 червня 2017 року, в розмірі 116 738 грн. 67 коп. пеню за договором про надання послуг №146-ТО в розмірі 29043 грн. 06 коп., а також 3% річних в розмірі 2013 гривень 21 копійку інфляційні витрати - 7425 грн. 47 коп.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 р. у справі № 910/9033/18 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів про доплати судового збору, в сумі 2 643 грн. 00коп., а також доказів надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

05.02.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів надсилання копії апеляційної скарги стороні у справі та докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27.03.2019 р.

12.03.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 р. у справі № 910/9033/18 без змін.

Встановлено, що в судове засідання 27.03.2019р. представники позивача за первісним позовом та третьої особи не з'явились, але позивачем за первісним через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю надати представника в судове засідання.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача за первісним позовом та третьої особи.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі - сторона-1, третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовим Сергієм Миколайовичем (далі - сторона-2, відповідач за первісним позовом) було укладено договір про надання послуг №146 - ТО (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1. договору) сторона-1 зобов'язувався надавати послуги, а саме:

- забезпечувати приміщення, надані стороною - 2 теплом (в опалювальний сезон);

- організовувати забезпечення приміщень, наданих стороні-2, електроенергією, холодною водою, водовідведенням;

- організовувати вивіз контейнерів із побутовими відходами, сформованими стороною - 2.

- організовувати здійснення охорони приміщень, наданих стороні-2, в неробочий для сторони-2 час, при здачі їх стороні - 2 під охорону належним чином.

- утримувати, обслуговувати, здійснювати поточні, капітальні ремонти та виконувати інші роботи у приміщеннях загального користування сторонами та на прибудинковій території загального користування сторонами, передбачені належною експлуатацією будівлі, інженерних комунікацій і утриманням прилеглої території.

В обґрунтування первісного позову позивач посилається на те, що 18 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі -виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" (далі - виконавець-2) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовим Сергієм Миколайовичем (далі - замовник) було укладено угоду до договору № 146- ТО від 01.06.2017 року на виконання робіт, надання послуг та компенсацію витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, за умовами якої (п. 2 даної угоди) виконавець передає, а виконавець-2 приймає усі права за договором № 146- ТО від 01.06.2017 року на виконання робіт, надання послуг та компенсацію витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг.

У зв'язку з чим за період з 01.10.2017 року по 31.05.2018 року позивачем (за первісним позовом) було нараховано відповідачеві (за первісним позовом) заборгованість за договором № 146- ТО від 01.06.2017 року за надані послуги в сумі 116 738,67 грн., яку позивач (за первісним позовом) просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з угоди від 18.09.2017 року до договору № 146-ТО від 01.06.2017 року, яка надана позивачем за первісним позовом та укладення якої заперечується відповідачем за первісним позовом, дана угода не підписана з боку відповідача за первісним позовом.

Доказів направлення вказаної угоди на адресу відповідача за первісним позовом позивачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивачем за первісним позовом не надано суду доказів укладення угоди від 18.09.2017 року до договору № 146-ТО від 01.06.2017 року, на яку позивач (за первісним позовом) посилається як на підставу для стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості в розмірі 116 738,67 грн., а відповідач за первісним позовом заперечує факт її укладення, вказана позивачем угода від 18.09.2017 року є неукладеною.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що права позивача за первісним позовом не порушено відповідачем за первісним позовом, а тому в первісному позові в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 116 738,67 грн. основної заборгованості за договором № 146-ТО від 01.06.2017 року, є необгрунтованими.

Оскільки в первісних позовних вимогах про стягнення основного боргу за договором № 146-ТО від 01.06.2017 року судом відмовлено, в похідних вимогах про стягнення 29 043,06 грн. пені, 7 425,47 грн. інфляційних втрат та 2 013,21 грн. 3% річних нарахованих на суму основного боргу за цим же договором місцевим судом правомірно відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 75 107,36 грн. помилково перерахованих коштів, 13 986,47 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційних втрат в розмірі 4 777,82 грн.

Судом встановлено, що позивачем (за зустрічним позовом) було помилково перераховано відповідачеві (за зустрічним позовом) 75 107,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 31.10.2017 року в сумі 17 886,52 грн., № 21 від 01.12.2017 року в сумі 10 858,60 грн., № 23 від 18.12.2017 року в сумі 6 000,00 грн., № 1513605141 від 21.12.2017 року в сумі 7 000,00 грн., № 24 від 03.01.2018 року в сумі 2 600,92 грн., № 25 від 03.01.2018 року в сумі 1 036,86 грн., № 34 від 02.02.2018 року в сумі 10 200,00 грн., № 56 від 28.03.2018 року в сумі 10 524,46 грн., № 75 від 27.05.2018 року в сумі 9 000,00 грн. з призначенням платежу за обслуговування.

Доказів укладення між сторонами договору та надання відповідачем за зустрічним позовом послуг з обслуговування матеріали справи не містять та відповідачем за зустрічним позовом суду не надано.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з цим зустрічним позовом, яку суд оцінює як вимогу про повернення помилково перерахованих грошових коштів, що були сплачені платіжними дорученнями № 9 від 31.10.2017 року в сумі 17 886,52 грн., № 21 від 01.12.2017 року в сумі 10 858,60 грн., № 23 від 18.12.2017 року в сумі 6 000,00 грн., № 1513605141 від 21.12.2017 року в сумі 7 000,00 грн., № 24 від 03.01.2018 року в сумі 2 600,92 грн., № 25 від 03.01.2018 року в сумі 1 036,86 грн., № 34 від 02.02.2018 року в сумі 10 200,00 грн., № 56 від 28.03.2018 року в сумі 10 524,46 грн., № 75 від 27.05.2018 року в сумі 9 000,00 грн., яку відповідач за зустрічним позовом отримав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за зустрічним позовом грошові кошти позивачу за зустрічним позовом не повернув.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у загальному розмірі 75 107,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) інфляційних втрат у розмірі 4 777,82 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих коштів не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, в зустрічному позові в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 777,82 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно ст. 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що сторони у спірних правовідносинах щодо повернення безпідставно отриманих коштів, чинними актами законодавства не передбачено відповідальності у вигляді пені у разі прострочення виконання зобов'язання з повернення таких коштів, в зустрічному позові в частині стягнення 13 986,47 грн. пені також слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що зустрічні позовні вимоги фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Миколайовича підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018р. у справі № 910/9033/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018р. у справі № 910/9033/18 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9033/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.І. Буравльов

Л.П. Зубець