Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/4330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.12.2018 р.Справа №  910/4330/18 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" до          Публічного акціонерного товариства комерційного банку           "Приватбанк" про          розірвання договорів поруки, Суддя Зеленіна Н.І. Секретар судового засідання Ліпіна В.В. Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. перебуває справа №910/4330/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про розірвання договору поруки. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договорів поруки № 4С13495Д/П від 04.11.20126р., № 4Э13489Д/П від 04.11.20126 р. , № 4С13497Д/П від 04.11.2016 р. в частині передання кредитором документів за наслідками виконання поручителем основного зобов'язання, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп", є достатньою підставою для розірвання вказаного договору, відповідно до 651 Цивільного кодексу України. Ухвалою від 10.09.2018 р., відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.09.2018р. 26.09.2018р. засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному. Ухвалою суду від 02.10.2018р. викликано учасників справи у засідання на 24.10.2018р. 05.10.2018р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив. Протокольною ухвалою від 24.10.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 21.11.2018р. 02.11.2018р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Протокольною ухвалою від 21.11.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.12.2018р. У судовому засіданні 11.12.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. У судовому засіданні 11.12.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 04.11.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" (позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач, кредитор) було укладено ряд договорів поруки № 4С13495Д/П від 04.11.20126р., № 4Э13489Д/П від 04.11.20126 р. , № 4С13497Д/П від 04.11.2016 р. (надалі – Договори поруки). Згідно з п. 1 договори поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 р. предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРМА" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами:  № 4С13497Д від 16.08.2013р.,№ 4С13499Д від 19.08.2013р., № 4С13512Д від 20.08.2013р., № 4С13517И від 22.08.2013р. та № 4С14045И від 04.02.2014р.,  а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору1, 2, 3, 4, 5. Згідно з п. 1 договори поруки № 4С13495Д/П від 04.11.2016 р. предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГМАТРЕЙДЕР" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами:  № 4С13495Д від 16.08.2013р., № 4С13496Д від 20.08.2013р. та № 4Д14026И від 21.01.2014р.,  а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору1, 2, 3. Згідно з п. 1 договори поруки № 4Э13489Д/П від 04.11.2016 р. предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІ-ТРЕЙД" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами:  № 4Э13489Д від 16.08.2013р. , № 4Э13500Д від 19.08.2013р., № 4Э13513И від 20.08.2013р., № 4Э14031И від 21.01.2014р.,  а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору1, 2, 3,4. За умовами п. 2 Договорів поруки від 04.11.2016р., поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. У п. 3 Договорів поруки від 04.11.2016р. визначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. Згідно з п. п. 5-6 Договорів поруки від 04.11.2016р., у випадку невиконання боржником зобов'язань за  кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок. Зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору. Пунктом 10 Договорів поруки від 04.11.2016р. передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п. 11 Договорів поруки від 04.11.2016р.). Договори поруки від 04.11.2016р. було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису у відповідності до угоди від 28.12.2015 р. про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 28.12.2015р. між позивачем та відповідачем. Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. За приписами ч.1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Пунктом 2 Договорів поруки від 04.11.2016 р. передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. За умовами п.4 Договорів поруки від 04.11.2016 р., у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Пунктом 8 Договору Договорів поруки від 04.11.2016 р. позивач та ПАТ "КБ "Приватбанк" визначили, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням: - Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРМА" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами:  № 4С13497Д від 16.08.2013р.,№ 4С13499Д від 19.08.2013р., № 4С13512Д від 20.08.2013р., № 4С13517И від 22.08.2013р. та № 4С14045И від 04.02.2014р., погасив заборгованість боржника в сумі 296 096 542,80 грн. на підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 1023 від 07.11.2016 р. , № 1024 від 07.11.2016р. ,№ 1025 від 07.11.2016р., № 1026 від 07.11.2016р. та № 1027 від 07.11.2016р. - Товариством з обмеженою відповідальністю "СІГМАТРЕЙДЕР" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами:  № 4С13495Д від 16.08.2013р., № 4С13496Д від 20.08.2013р. та № 4Д14026И від 21.01.2014р. погасив заборгованість боржника в сумі 2 111 765 255,53 грн., на підтвердження чого надав суду платіжні доручення №  1020 від 07.2016р., № 1021 від 07.11.2016 р. та № 1022 від 07.11.2016 р. - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛТІ-ТРЕЙД" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами:  № 4Э13489Д від 16.08.2013р. , № 4Э13500Д від 19.08.2013р., № 4Э13513И від 20.08.2013р., № 4Э14031И від 21.01.2014р. погасив заборгованість боржника в сумі 1 623 636 424,11 грн. на підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 1028 від 07.11.2016р., №1029 від 07.11.2016р., № 1030 від 07.11.2016р. та № 1031 від 07.11.2016р. Проте, відповідачем не було виконано зобов'язання з передання належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, що, на думку позивача, становить істотне порушення кредитором договорів поруки та є підставою для розірвання договорів № 4С13495Д/П, № 4Э13489Д/П, № 4С13497Д/П від 04.11.2016 р., у відповідності до ст.651 Цивільного кодексу України. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.  Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Пунктом 14 Договорів поруки від 04.11.20126 р., передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України). Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.01.2018р. по справі №908/491/17. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 13.02.2018 р. Верховного Суду по справі №924/522/17 Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язок боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" того, на що воно розраховувало при укладенні договорів. Також позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів. Крім того, суд зауважує, що правова можливість задоволення на підставі ст.651 Цивільного кодексу України  позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору. Однак, у суду відсутні підстави вважати, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" було завдано шкоду внаслідок непередання кредитором документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Крім того, виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. За таких обставин, з огляду недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання договору поруки в судовому порядку, а також наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" з підстав, заявлених у позовній заяві, є необґрунтованими, недоведеними, спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем. Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договорів поруки. На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 27.12.2018 р. Суддя                                                                                              Н.І. Зеленіна