Постанова

від 02.04.2019 по справі 910/4330/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. Справа№ 910/4330/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Навкритий В.Ю. ( за довіреністю №б/н від 23.10.2017 року),

від відповідача: Нелеверя Р.В. ( за довіреністю №6 від 03.01.2019)

від третьої особи 1 : не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р.

у справі № 910/4330/18 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп"

до публічного акціонерного товариства комерційного банку

"Приватбанк"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1 товариство з обмеженою відповідальністю Старма

2. товариство з обмеженою відповідальністю Сігматрейдер

3. товариство з обмеженою відповідальністю Елті-трейд

про розірвання договорів поруки,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про розірвання з 14 листопада 2016 року договорів поруки №4С13497Д/П, №4Э13489Д/П, №4С13495Д/П від 04.11.2016 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2018 року у справі №910/4330/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ "Сієста Шоп" того, на що він розраховувало при укладенні договорів поруки.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було враховано положень договорів поруки щодо обов'язку банку, у випадку виконання поручителем обов'язку боржників за кредитним договором, передати поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Невиконання відповідачем цього обов'язку, на думку скаржника, є істотним порушенням договорів поруки , що є підставою для їх розірвання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста Шоп" та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 02.04.2019 року представник позивача підтримав вимоги своє ї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представники третіх осіб 1-3, у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників третіх осіб обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2016 р. між ТОВ "Сієста Шоп" (позивач, поручитель) та ПАТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач, кредитор) було укладено договори поруки № 4С13495Д/П від 04.11.20126р., № 4Э13489Д/П від 04.11.20126р., № 4С13497Д/П від 04.11.2016 р. (надалі - договори поруки).(а.с.19-21).

За умовами пункту 1 зазначених договорів поруки є :

- договору поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 р. предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "СТАРМА" (боржник) зобов'язань за кредитними договорами: № 4С13497Д від 16.08.2013р.,№ 4С13499Д від 19.08.2013р., № 4С13512Д від 20.08.2013р., № 4С13517И від 22.08.2013р. та № 4С14045И від 04.02.2014р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору1, 2, 3, 4, 5.

- договору поруки № 4С13495Д/П від 04.11.2016 р. предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "СІГМАТРЕЙДЕР" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами: № 4С13495Д від 16.08.2013р., № 4С13496Д від 20.08.2013р. та № 4Д14026И від 21.01.2014р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору1, 2, 3.

- договору поруки № 4Э13489Д/П від 04.11.2016 р. предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ЕЛТІ-ТРЕЙД" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами: № 4Э13489Д від 16.08.2013р. , № 4Э13500Д від 19.08.2013р., № 4Э13513И від 20.08.2013р., № 4Э14031И від 21.01.2014р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1, 2, 3,4.

Згідно з вимогами п. 2 та п. 3 вищевказаних договорів поруки, сторони погодили поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

У відповідності з пунктами 4, 5 та 6 Договорів поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Також, пунктом 8 договорів поруки передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договорів, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Зазначені договори вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору).

В п. 17 договору зазначено, що він укладений/підписаний із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого Центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 28.12.2015 року укладеної сторонами.

Як стверджує позивач, 07.11.2016 року ним перераховано на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" :

- грошові кошти у розмірі 953 823 996,91 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С13495Д від 16.08.2013 згідно з договором поруки № 4С13495Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1020 від 07.11.2016 (а.с. 50).

- грошові кошти у розмірі 873 492 781,09 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С13496Д від 20.08.2013 згідно з договором поруки № 4С13495Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1021 від 07.11.2016 (а.с. 51).

- грошові кошти у розмірі 284 448 477,53 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С14026И від 21.01.2014 згідно з договором поруки № 4С13495Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1022 від 07.11.2016 (а.с. 52).

- грошові кошти у розмірі 61 422 230,14 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С13497Д від 16.08.2013 згідно з договором поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1023 від 07.11.2016 (а.с. 53).

- грошові кошти у розмірі 31 599 050,21 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С13499Д від 19.08.2013 згідно з договором поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1024 від 07.11.2016 (а.с. 54).

- грошові кошти у розмірі 61 468 112,28 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С13512Д від 20.08.2013 згідно з договором поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1025 від 07.11.2016 (а.с. 55).

- грошові кошти у розмірі 23 445 498,72 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С13517Д від 22.08.2013 згідно з договором поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1026 від 07.11.2016 (а.с. 56).

- грошові кошти у розмірі 118 161 653,45 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4С14045И від 04.02.2014 згідно з договором поруки № 4С13497Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1027 від 07.11.2016 (а.с. 57).

- грошові кошти у розмірі 1 054 215 425,50 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4Э13489Д від 16.08.2013 згідно з договором поруки № 4Э13489Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1028 від 07.11.2016 (а.с. 58).

- грошові кошти у розмірі 451 806 611,04 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4Э13500Д від 19.08.2013 згідно з договором поруки № 4Э13489Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1029 від 07.11.2016 (а.с. 59).

- грошові кошти у розмірі 7 532 566,93 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4Э13513И від 20.08.2013 згідно з договором поруки № 4Э13489Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1030 від 07.11.2016 (а.с. 60).

- грошові кошти у розмірі 110 081820,64 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язання за кредитним договором № 4Э14031И від 21.01.2014 згідно з договором поруки № 4Э13489Д/П від 04.11.2016 , що підтверджується платіжним дорученням № 1031 від 07.11.2016 (а.с. 61).

Позовні вимоги з посиланням на ст. 612 ЦК України обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано зобов'язання ТОВ "СТАРМА", ТОВ "СІГМАТРЕЙДЕР", ТОВ "ЕЛТІ-ТРЕЙД" (боржники) за кредитними договорами. Проте відповідачем, в порушення положень встановлених п.п. 8, 10 Договорів поруки, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами та засобів забезпечення вказаних обов'язків. Внаслідок цього, за доводами позивача, він зазнав збитків та просив розірвати договори поруки з огляду на істотне порушення зазначених договорів іншою стороною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки третіх осіб за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ "Сієста Шоп" того, на що воно розраховувало при укладенні договору та є порушенням , яке може бути підставою для розірвання договорів поруки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Вимогами ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України . Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України .

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами у за умовами спірних договорів було погоджено, що дострокове розірвання цих договорів здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договорів).

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання договорів поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірних договорів матеріали справи не містять.

В той же час, відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України .

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України ).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України . Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Однак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що не передання відповідачем вказаних вище кредитних договорів є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавився можливості вимагати від третіх осіб повернення (сплати) коштів, сплачених позивачем за договорами поруки. Зокрема позивачем не подано суду доказів, підтверджуючих звернення до третіх осіб, щодо повернення сплачених позивачем коштів, звернення до них з претензією, позовом, з яких би вбачалось, що саме внаслідок не передачі відповідачем кредитних договорів позивач не може отримати від третіх осіб належних йому коштів.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Доказів завдання позивачеві шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договорів, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки матеріали справи не містять.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 договорів, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України ).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З умов договорів поруки вбачається, що у випадку невиконання боржниками п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання боржників та їх обсяг станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

У відповідності до п. 8 договорів поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України , яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 р. у справі № 6-932цс15 та в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/20898/17 від 29.08.2018 року

Однак, позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено порушення відповідачем встановленого договором обов'язку, що виключає можливість застосування ст. 612 ЦК України на підставі якого у вказаній справі було заявлено позов.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2018 року у справі № 910/4330/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269 , 275 , 276 , 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сієста Шоп на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. у справі № 910/4330/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. у справі № 910/4330/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 910/4330/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 18.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко