Рішення

від 22.12.2018 по справі 910/13538/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2018Справа № 910/13538/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Національного наукового центру Інститут аграрної економіки

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія

Статут Легіс

про стягнення 59.351,86 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного наукового центру Інститут аграрної економіки до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Статут Легіс про стягнення 59.351,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір № 52 від 31.05.2016 про оренду індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, на виконання умов якого позивачем передано відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі об'єкта оренди № 1 від 01.06.2016. Також між сторонами було укладено договір № 52к від 01.03.2016 про відшкодування вартості витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу. Відповідач взяті на себе зобов'язання за відповідними договорами виконував не належним чином, у зв'язку з чим позивачем було вручено останньому претензію про сплату грошових коштів, яку відповідач визнав в повному обсязі та зобов'язався сплатити заборгованість до 17.12.2017. Відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 10.000,00 грн. Позивачем було вручено відповідачу претензію № 1 від 23.01.2018 про сплату грошових коштів та про припинення договору № 52 від 31.05.2016, яку відповідачем не виконано та відповіді не надано. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 59.351,86 грн., з яких: 47.667,83 грн. боргу з орендної плати за період з червня 2017 року по лютий 2018 року, 3.597,60 грн. індексація на суму заборгованості з орендної плати, 7.234,28 грн. пені за несплату орендних платежів, 554,02 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором оренди № 52 від 31.05.2016; 263,74 грн. боргу з витрат за комунальні послуги та земельний податок, 34,39 грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних витрат та земельного податку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13538/18 від 16.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

31.10.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/13538/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.11.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048138458 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, офіс 6, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.11.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 08.11.2018 (номер відправлення 0103048138458) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 08.11.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Статут Легіс (підприємство, відповідач) та Національним науковим центром Інститут аграрної економіки (балансоутримувач, позивач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу № 52К (далі - договір № 52К).

Відповідно до п. 1.1. договору № 52К балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10 (далі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а підприємство бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ними площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Підприємство користується приміщеннями площею 34,1 кв. м.

31.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Статут Легіс (орендар, відповідач) та Національним науковим центром Інститут аграрної економіки (орендодавець, позивач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 52 (далі - договір № 52).

Відповідно до п. 1.1 договору № 52 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно - приміщення (далі - майно) площею 34,1 кв. м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10 в офісних приміщеннях цокольного приміщення корпусу № 1 (реєстровий номер 00496805.1.АААГВГ 566), що обліковується на балансі ННЦ Інститут аграрної економіки , вартість якого за експертною оцінкою становить 243.210,75 грн. станом на 01.12.2015.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договорів № 52 та № 52К не було у повному сплачено орендну плату та комунальні платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору № 52 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний у договорі, але не раніше дати підсипання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 7.1 договору № 52 орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

За актом приймання-передачі від 01.06.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором приміщення у будинку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, кімната № 26А, загальною площею 34,1 кв. м.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1 договору № 52 він укладений строком з 01.06.2016 до 01.05.2019 включно.

Відповідно до п. 6.1 договору № 52К він набуває чинності з 01.03.2016 та діє до 31.05.2018.

Згідно з ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору № 52 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.2995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 4.081,89 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції.

Згідно з п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

24.02.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 52, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору № 52 і останнім днем оренди вважається 23.02.2018.

За актом приймання-передачі від 24.02.2018 орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди приміщення у будинку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, кімната № 26А, загальною площею 34,1 кв. м.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені обома сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № 52, а саме: № ОУ-00318 від 30.06.2017 на суму 5.204,33 грн., № ОУ-00379 від 31.07.2017 на суму 5.287,60 грн., № ОУ-00450 від 31.08.2017 на суму 5.298,17 грн., № ОУ-0000061 від 30.09.2017 на суму 5.292,86 грн., № ОУ-0000130 від 31.10.2017 на суму 5.398,72 грн., № ОУ-0000196 від 30.11.2017 на суму 5.463,50 грн., № ОУ-0000272 від 31.12.2017 на суму 5.512,68 грн., № ОУ-0000007 від 31.01.2018 на суму 5.567,81 грн. Акт № ОУ-00363 від 28.02.2018 на суму 4.642,16 грн. з боку відповідача не підписаний.

Матеріали справи свідчать про надіслання відповідачу разом претензією № 2 від 06.03.2018 рахунку-фактури № СФ-0000110 від 21.02.2018 на суму 4.642,16 грн. (оренда за лютий 2018 року), рахунку-фактури № СФ-0000153 від 05.03.2018 на суму 1.261,64 грн. (комунальні послуги та земельний податок за лютий 2018 року).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Згідно з п. 2.1 договору № 52К загальна очікувана сума договору за спожиті комунальні послуги та земельний податок, які нараховуються пропорційно до займаної підприємством площі відшкодовуються згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 2.2 договору № 52К плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати перераховується підприємством на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягом 5 днів з дня отримання рахунку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.3 договору № 52 орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Всупереч договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків, в результаті чого виникла заборгованість по орендній платі в сумі 47.667,83 грн. (з червня 2017 року по лютий 2018 року) та комунальним послугам і земельного податку в сумі 263,74 грн. (за лютий 2018 року).

Статтею 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47.667,83 грн. боргу по орендній платі та 263,74 грн. боргу за комунальні послуги і земельного податку є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.7 договору № 52 оренда плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується орендодавцю у визначеному пунктом 3.6 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору № 52 визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Згідно з п. 2.3 договору № 52К за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати підприємство сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання по платі наданих послуг.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав він повинен сплатити позивачу пеню, відповідно до п. 3.7 договору № 52, розмір якої, за розрахунками суду становить 7.095,71 грн. (за визначений позивачем період з 07.03.2018 по 01.08.2018).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7.095,71 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня нарахована на суми боргу по орендній платі з урахуванням нарахованих інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті комунальних послуг та земельного податку відповідач не виконав він повинен сплатити позивачу пеню, відповідно до п. 2.3 договору № 52К, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 34,39 грн. (за період з 07.03.2018 по 01.08.2018).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 34,39 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що має місце заборгованість по орендній платі за три місяці, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 554,02 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.597,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.597,60 грн. інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Національного наукового центру Інститут аграрної економіки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Статут Легіс (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, офіс 6, код ЄДРПОУ 40259301) на користь Національного наукового центру Інститут аграрної економіки (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, код ЄДРПОУ 00496805) 47.667 (сорок сім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 83 коп. боргу з орендної плати, 3.597 (три тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 7.095 (сім тисяч дев'яносто п'ять) грн. 71 коп. пені за несплату орендних платежів, 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 02 коп. штрафу, 263 (двісті шістдесят три) грн. 74 коп. боргу з витрат за комунальні послуги та земельний податок, 34 (тридцять чотири) грн. 39 коп. пені за несвоєчасну сплату комунальних витрат та земельного податку, 1.757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова