Рішення

від 22.12.2018 по справі 910/13332/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2018Справа № 910/13332/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛС Енерджі

про стягнення 160.687,61 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

05.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛС Енерджі 160.687,61 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір комерційного партнерства № 01/18 від 01.02.2018 та в рамках виконання відповідного договору укладено договір суборенди № 02/18 від 01.02.2018. Згідно акту приймання-передачі об'єкту суборенди від 01.02.2018 відповідач прийняв в тимчасове платне користування об'єкти суборенди в Київській області та встановив на них своє обладнання. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами, у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію та з винагороди за користування пунктом локації у розмірі 130.948,76 грн., та нарахована пеня у розмірі 20.005,33 грн., 1.733,52 грн. - 3% річних та 8.000,00 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13332/18 від 09.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

23.10.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13332/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.10.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048137990 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04980, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.10.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 23.10.2018 (номер відправлення 0103048137990) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінчення терміну зберігання .

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.10.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЛС Енерджі (оператор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум (партнер, позивач) укладено договір комерційного партнерства № 01/18 (далі - договір № 01/18).

Відповідно до п. 1.1 договору № 01/18 його предметом є співпраця сторін по реалізації проекту побудови та експлуатації мережі громадських зарядних станцій для електромобілів, далі - обладнання, на території України з метою отримання прибутку далі - проект.

З метою реалізації проекту партнер забезпечує розташування та можливість експлуатації обладнання на власних автозаправних станціях, далі - пункти локації обладнання, шляхом надання оператору в суборенду частини території автозаправної станції чи/або твердого покриття, в розмірі, необхідному для розміщення обладнання у відповідному пункті локації обладнання розмір яких та адреси розташування погоджуються сторонами в додатку № 1 до цього договору (п. 1.3.1 договору № 01/18).

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЛС Енерджі (суборендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум (орендар, позивач) укладено договір суборенди № 02/18 (далі - договір № 02/18).

Відповідно до п. 2.1 договору № 02/18 орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар прийняти в тимчасове платне користування (суборенду) об'єкт суборенди відповідно до умов договору за адресами, встановленими у додатках до договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору № 01/18 не було у повному обсязі сплачено вартість спожитої електроенергії, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 130.948,76 грн. та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано пеню в сумі 20.005,33 грн. та 3% річних в сумі 1.733,52 грн. За неналежне виконання умов договору № 02/18 нараховано штраф в сумі 8.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В додатку № 1 до договору № 01/18 наведений перелік площ, що передаються відповідачу, до якого зокрема включені наступні локації:

п. 13. Київська область, м. Київ, Броварський проспект, 53а.

п. 14. Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Інститутська, 4;

п. 18. Київська область, Бориспільський район 28 км+680 а/д Київ-Харків-Довжанський;

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 2.2 договору № 02/18 орендар перелік, кількість, адреси та площа об'єкту суборенди визначаються актом приймання-передачі до договору.

Об'єкт суборенди вважається переданим орендарем та прийнятим суборендарем після підсипання сторонами акту приймання-передачі об'єкту суборенди (п. 5.1.2 договору № 02/18).

За актом приймання-передачі об'єкту суборенди від 01.02.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування об'єкт суборенди - частина твердого покриття (далі - майно) за адресами:

Київська область, Бориспільський район 28 км+680 а/д Київ-Харків-Довжанський, площею 1,00 кв. м.;

Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Інститутська, 4;

Київська область, м. Київ, Броварський проспект, 53а.

Відповідно до п. 3.1.1 договору № 01/18 оператор зобов'язується відшкодувати партнеру вартість спожитої електроенергії згідно даних електролічильника на підставі відповідного рахунку партнера. У випадках коли для забезпечення АЗК використовується дизель-генератор, оператор компенсує витрати партнера в межах використаної електроенергії обладнанням із розрахунку вартості нормо годин дизель-генератора.

Згідно з п. 3.2.1 договору № 01/18 за користування пунктами локації обладнання оператор сплачує партнеру винагороду в розмірі 20% від суми чистого прибутку за звітний місяць, але не менше ніж вказано у додатку № 1 до договору за кожен окремий пункт локації.

Пунктом 3.3.1 договору № 01/18 визначено, що оператор сплачує належну партнеру винагороду протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць згідно з п. 3.4 договору, починаючи з 4-го місяця з моменту підписання цього договору, але не раніше моменту введення в експлуатацію обладнання у відповідному пункті локації.

В матеріалах справи наявні наступні акти надання послуг за договором № 01/18, що підписані обома сторонами, а саме:

№ 186 від 28.02.2018 на суму 32.505,62 грн.,

№ 653 від 31.03.2018 на суму 33.203,22 грн.,

№ 797 від 30.04.2018 на суму 32.778,81 грн.,

№ 891 від 31.05.2018 на суму 32.461,11 грн.,

№ 1387 від 30.06.2018 на суму 25.159,20 грн.,

№ 1498 від 31.07.2018 на суму 4.256,70 грн.

Акт надання послуг № 1608 від 31.08.2018 на суму 11.834,00 грн. з боку відповідача не підписаний.

Вказані акти включають в себе суми компенсації за електроенергію та суми винагороди.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 6.1 договору № 02/18 суборендна плата за користування об'єктом суборенди за один календарний місяць включена в мінімальну ставку винагороди партнера згідно договору комерційного партнерства № 01/18 від 01.02.2018 між сторонами.

Згідно з п.п. 13, 14, 18 додатку № 1 до договору № 01/18 мінімальна ставка винагороди становить 1.000,00 грн.

До суми зазначених вище актів входить компенсація за електроенергію та винагорода, яка включає в себе суборендну плату.

Відповідно до п. 6.2 договору № 02/18 суборендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря з моменту передачі об'єкту в суборенду.

Позивач зазначає, що направляв відповідачу на електронну адресу показники спожитої електроенергії та їх вартість. Відповідач здійснював перевірку надісланих даних та підтверджував їх, у зв'язку з чим позивачем направлялись рахунки на оплату та оформлялись акти наданих послуг.

Відповідачем не спростовано факт отримання рахунків щодо спожитої електроенергії.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату наданих послуг за договором № 01/18 за червень, липень та серпень 2018 року, а саме згідно наступних платіжних доручень:

№ 73 від 28.08.2018 на суму 25.159,20 грн.,

№ 81 від 06.09.2018 на суму 4.256,70 грн.,

№ 94 від 21.09.2018 на суму 11.834,00 грн.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 7.4.3 договору № 02/18 суборендар зобов'язався вчасно сплачувати суборендну плату у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Всупереч договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні сплати спожитої електроенергії та винагороди, яка включає в себе суборендну плату, в результаті чого виникла заборгованість за період з лютого по травень 2018 року, яка становить 130.948,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 130.948,76 грн. боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору № 01/18, у визначені строки оплату платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.1.1 договору № 01/18 в разі прострочення компенсації партнеру вартості спожитої електроенергії чи/або платежу, не виплати належної винагороди партнеру оператор, крім суми боргу зобов'язується також сплатити на користь партнера пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, а також 3% річних від суми боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів за договором № 01/18 відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 20.005,33 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 20.005,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 10.2 договору № 02/18 за прострочення сплати суборендної плати за користування об'єктом, яка передбачена договором, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку затримки оплати понад 30 календарних днів - додатково до пені суборендар сплачує на вимогу орендаря штраф в розмірі подвійної суборендної плати, обчисленої за місяць, в якому виникла заборгованість.

Оскільки прострочення з оплати суборендної плати за період з лютого по травень 2018 року мало місце понад 30 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8.000,00 грн. штрафу (1.000,00 грн. х 2 х 4 місяці).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за договором № 01/18, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.733,52 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору № 01/18 не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.733,52 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛС Енерджі (04980, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, код ЄДРПОУ 41806967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум (18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Надпільна, 226/1, код ЄДРПОУ 38305367) 130.948 (сто тридцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 76 коп. основного боргу, 20.005 (двадцять тисяч п'ять) грн. 33 коп. пені, 8.000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1.733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 52 коп. - 3% річних, 2.410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова