Рішення

від 18.12.2018 по справі 910/8835/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2018Справа № 910/8835/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" (65013, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва 141, код ЄДРПОУ 39711838)

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" (61001, м.Харків, проспект Московський, буд.53, код ЄДРПОУ 37258767)

про присудження до виконання обов'язку в натурі

Представники сторін:

від позивача: Петраш С.А. за дов.

від відповідача: Гелеверя Р.В. за дов.

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Пред'явлені вимоги про присудження до виконання Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПРИВАТБАНК" обов'язку в натурі, а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" оригінали кредитних договорів № 4С13268И від 22.04.2013 та № 4С14006И від 13.01.2014 та усіх інших документів, що підтверджують перехід ТОВ "СОФА ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" за вищезазначеними кредитними договорами (платіжні доручення, квитанції, тощо, та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки № 4С13268И/П від 25.10.2016).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2018; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА"

27.07.2018 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на вимогу суду.

04.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2018.

06.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.09.2018 позивачем подано через відділ діловодства відповідь на відзив та пояснення до клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, яке додане до позовної заяви в якості додатку.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечив.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд прийшов до висновку про часткове його задоволення, а саме в частині витребування у відповідача копій кредитних договорів ТОВ "Сегіна" № 4С13268И від 22.04.2013 та № 4С14006И від 13.01.2014

В судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву до 09.10.2018.

Ухвалою суду від 09.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 06.11.2018.

В судовому засіданні 06.11.2018 судом оголошено перерву на 27.11.2018.

Судове засідання 27.11.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. у відрядженні.

Враховуючи повернення судді Ярмак О.М. з відрядження, суд призначив підготовче засідання у справі на 06.12.2018.

Ухвалою суду від 06.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

У засіданні суду 18.12.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа у засідання суду не з'явилась, про дату та час судового розгляду повідомлялась належним чином в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 11.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та надані докази в їх сукупності, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 між ТОВ "СОФА ЛТД" (поручитель, позивач) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор, відповідач) був укладений договір поруки № 4С13268И/И, предметом якого є надання поруки позивачем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" (код ЄДРПОУ 37258767) своїх зобов'язань за кредитними договорами №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

За умовами пункту 2 договору поруки № 4С13268И/И від 25.10.2016 позивач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до пункту 4 договору поруки № 4С13268И/И від 25.10.2016 у випадку невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" зобов'язань за кредитним договором, останнє і позивач відповідають перед відповідачем як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 17 передбачено, що цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа 03.06.2016, укладеної сторонами.

Строк дії договору поруки № 4С13268И/И від 25.10.2016 відповідно до пункту 11 сторони погодили з моменту підписання та скріплення печатками до повного виконання зобов'язань за договором.

Як вказує позивач, ним були виконані зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" за кредитними договорами №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 307 522 219,01 грн., таким чином виконані свої зобов'язання за договором поруки № 4С13268И/И від 25.10.2016, відтак ПАТ КБ Приватбанк в силу п.8 та п. 10 договору повинно було передати до 03.11.2016 належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, проте вказані документи до теперішнього часу не надані.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" свого зобов'язання за договором поруки від № 4С13268И/И від 25.10.2016 укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд", щодо передачі документів останньому, порушує законні права позивача, зокрема ТОВ СОФА ЛТД , не отримавши необхідні документи для стягнення боргових боргів з підприємства-боржника за договором поруки, не маючи можливості використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства-боржника, втратило зацікавленість у подальшому виконанні цього договору поруки, а також зазнало значних збитків в зв'язку із тим, що для реалізації договору поруки було вимушено залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за кредитом, а також залучити додаткове забезпечення кредиту.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову, вказуючи про те, що позивач жодним чином не обґрунтовує, з посиланням на належні, допустимі та достатні докази дійсності юридичного факту виконання ним обов'язку боржника у обсязі, що мав би своїм наслідком припинення зобов'язання боржника перед відповідачем,

Позивачем на доводи відповідача надано відповідь на відзив, в якому він аргументував позовні вимоги виконанням за платіжним дорученням усіх зобов'язань по кредитним договорам та наявність у нього законного права, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до пункту 8 договору поруки № 4С13268И/И від 25.10.2016 до позивача, що виконав обов'язки боржника, тобто третьої особи за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконання зобов'язань.

Позивач стверджує, що ним виконано у повному обсязі зобов'язання за кредитними договорами №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, однак матеріали справи таких доказів не містять та суду не надано.

Долучені позивачем до матеріалів копії платіжних документів не можуть бути прийняті судом до уваги як докази повного виконання позивачем зобов'язань по кредитних договорах №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014 згідно договору поруки № 4С13268И/И 25.10.2016, оскільки встановити розмір заборгованості за кредитними договорами у суду немає можливості. Будь-яких інших доказів в підтвердження виконання позивачем умов договору суду не надано.

За приписами частини першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, оскільки з огляду на частину третю статті 553 Цивільного кодексу України та частину третю статті 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами пункту 6 договору поруки № 4С13268И/И від 25.10.2016 позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору.

Таким чином, суд відзначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до пункту 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу позивача письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Судом встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

За таких умов, підстави вважати, що у відповідача наявні будь-які договірні зобов'язання перед Позивачем, як поручителем, відсутні, як і відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено порушення, невизнання або оспорювання будь-яких прав позивача.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

З огляду на положення даної норми, вона є імперативною, та передбачає прямим наслідком виконання обов'язку боржника іншою особою перехід прав у обсязі співмірному розміру виконаного зобов'язання до нового кредитора та, одночасно з цим, не визначає обов'язку інших осіб вчинити дії направлені на визнання факту такого переходу прав.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Крім того, норми чинного законодавства не передбачають можливості виникнення обов'язку про передачу оригіналів будь-яких документів, які можуть бути в розпорядженні відповідача, як суб'єкта господарювання та сторони кредитного зобов'язання, позивачу, який фактично є третьою особою по відношенню до такого зобов'язання, що вказує на безпідставність вимог позивача та про обрання ним не передбаченого чинним законодавством матеріально-правового способу захисту, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В свою чергу, під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало або зазнає протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не надано доказів та належними засобами доказування не доведено порушення його прав зі сторони відповідача та наявність підстав для визнання відповідача відповідальним за таке порушення, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28.12.2018

Суддя О.М.Ярмак