Постанова

від 11.03.2019 по справі 910/8835/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. Справа№ 910/8835/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Смірнової Л.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколу судового засідання від 11.03.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СОФА ЛТД

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 (повне рішення складене 28.12.2018)

у справі № 910/8835/18 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОФА ЛТД

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕГІНА

про присудження до виконання обов'язку в натурі

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю СОФА ЛТД (далі - ТОВ СОФА ЛТД ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ Приватбанк ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю СЕГІНА (далі - ТОВ СЕГІНА ) про присудження до виконання обов'язку в натурі, а саме: зобов'язати передати ТОВ СОФА ЛТД оригінали кредитних договорів № 4С13268И від 22.04.2013 та № 4С14006И від 13.01.2014 та усіх інших документів, що підтверджують перехід до ТОВ СОФА ЛТД права вимоги до ТОВ СЕГІНА за вищезазначеними кредитними договорами (платіжні доручення, квитанції, тощо, та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки № 4С13268И/П від 25.10.2016).

Позовні вимоги про присудження до виконання обов'язку в натурі обґрунтовано тим, що в забезпечення виконання ТОВ СЕГІНА за наступними кредитними договорами: № 4С13268И від 22.04.2013 та № 4С14006И від 13.01.2014, укладеними між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ СЕГІНА , між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 4С13268И/П від 25.10.2016.

Позивач зазначає, що, як поручитель, виконав обов'язок боржника - ТОВ СЕГІНА , перед кредитором (відповідачем) за вказаними кредитними договорами, а саме сплатив заборгованість у загальному розмірі 307 522 219, 01 грн, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач повинен передати йому документи, які підтверджують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, якими забезпечувались вказані кредитні договори.

Однак, всупереч умовам договору поруки відповідач не передав оригінали документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Вказана бездіяльність ПАТ КБ Приватбанк перешкоджає праву позивача на звернення до боржника в порядку регресу, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання, зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, передбаченої пунктом 5 договору. Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення ПАТ КБ Приватбанк на адресу позивача письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Також суд першої інстанції вказав, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Крім того рішення умотивовано тим, що норми чинного законодавства не передбачають можливості виникнення обов'язку про передачу оригіналів будь-яких документів, які можуть бути в розпорядженні відповідача, як суб'єкта господарювання та сторони кредитного зобов'язання, позивачу, який фактично є третьою особою по відношенню до такого зобов'язання. Викладене підтверджує безпідставність вимог позивача та про обрання ним непередбаченого чинним законодавством матеріально-правового способу захисту, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

22.01.2019 ТОВ СОФА ЛТД звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ СОФА ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018. Надано учасникам справи час для подачі відзивів, заперечень та інших заяв. Справу призначено до розгляду на 11.03.2019.

В судове засідання 11.03.2019 з'явились представники сторін - позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в порядку ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу третьої особи 21.02.2019.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ СОФА ЛТД в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що добросовісно виконало зобов'язання за договором поруки, у зв'язку з чим відповідач має виконати свої зобов'язання та передати позивачу оригінали договорів.

Скаржник наголошує, що положеннями договору поруки передбачено, що до ТОВ СОФА ЛТД мають перейти саме всі права, а для переходу всіх прав відповідач має передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Водночас, як у прохальній частині позовної заяви, так і в апеляційній скарзі, просить передати саме оригінали вказаних документів.

Помилковим також скаржник вважає висновок суду першої інстанції про те, що законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, посилаючись на приписи ст. 556 Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає про порушення норм процесуального права, яке полягало в тому, що суд першої інстанції не витребував документів за клопотанням позивача, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи. Також скаржник стверджує, що судом встановлювались факти, які не мають відношення до предмету спору.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзиви на апеляційну від ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ СЕГІНА не надійшли. Заяв про продовження процесуального строку в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України не подано. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що відзив не буде надаватися та усно заперечив проти вимог скаржника.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції встановив, що 25.10.2016 ТОВ СОФА ЛТД (поручитель) та ПАТ КБ Приватбанк (кредитор) уклали договір поруки № 4С13268И/И (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки позивачем перед кредитором за виконання ТОВ СЕГІНА своїх зобов'язань за кредитними договорами №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

За умовами п. 2 договору поруки позивач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 4 договору поруки у випадку невиконання ТОВ СЕГІНА зобов'язань за кредитним договором, останнє і позивач відповідають перед відповідачем як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 8 договору поруки до позивача, що виконав обов'язки боржника, тобто третьої особи за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконання зобов'язань.

Положеннями п. 17 договору поруки сторони погодили, що цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ ПриватБанк у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа 03.06.2016, укладеної сторонами.

Строк дії договору поруки сторони погодили з моменту його підписання та скріплення печатками до повного виконання зобов'язань за договором (п. 11 договору поруки).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, в якості доказів виконання своїх зобов'язань за договором поруки, надав копії таких платіжних доручень: № 363 від 26.10.2016 (сплачено суму в розмірі 276 507 425, 34 грн, з призначенням: виконання зобов'язання за кредитним договором №4С13268И від 22.04.2013 згідно з договором поруки ) та № 364 від 26.10.2016 (сплачено суму в розмірі 31 014 793, 67 грн, з призначенням: виконання зобов'язання за кредитним договором №4С14006И від 13.01.2013 згідно з договором поруки ) (а. с. 31, 32).

Так, позивач стверджує, що ним були виконані зобов'язання ТОВ СЕГІНА за кредитними договорами №4С13268И від 22.04.2013, №4С14006И від 13.01.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 307 522 219,01 грн. Тим самим, виконав свої зобов'язання за договором поруки. А тому ПАТ КБ Приватбанк в силу п.8 та п. 10 договору поруки повинно було передати до 03.11.2016 належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, проте вказані документи до теперішнього часу не надані. Водночас, як в позові так і в апеляційній скарзі (в їх прохальних частинах) просить передати саме оригінали таких документів. Заяв про уточнення або зміну позовних вимог матеріали справи не містять.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Між учасниками справи склалися правовідносини з кредитування та забезпечення виконання таких зобов'язання порукою, шляхом укладення відповідного договору. Спір стосується виконання зобов'язань, що виникли з договору поруки.

Порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, скаржник стверджує, що оскільки ТОВ СОФА ЛТД як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме сплатило заборгованість у розмірі 307 522 219, 01 грн, то позивач став кредитором ТОВ СЕГІНА по кредитним договорам. А тому ПАТ КБ Приватбанк у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ СОФА ЛТД оригінали документів, які підтверджують обов'язок ТОВ СЕГІНА по кредитними договорами, укладеним між відповідачем та третьою особою.

Водночас, п. 5 договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Згідно з п. 6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплату відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки. Водночас, передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання, зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, вказане в п. 5 цього договору.

Проте, доказів направлення ПАТ КБ Приватбанк на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 1 договору поруки, предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням ТОВ СЕГІНА своїх зобов'язань за наступними кредитними договорами: №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Водночас, за наявними документами (доказами) у матеріалах справи, не можна дійти беззаперечного висновку, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 307 522 219, 01 грн на виконання зобов'язань за договором поруки, заборгованість ТОВ СЕГІНА за вищевказаними кредитними договорами щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 307 522 219, 01 грн, як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором. Будь-яких інших доказів в підтвердження виконання позивачем умов договору в повному обсязі, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції (на підставі наявних в матеріалах справи документів), не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 договору поруки).

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Вказані умови сторони врегулювали у п. 10 договору поруки, яким передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач неправомірно відмовляється надати позивачу оригінали документів, спростовуються обґрунтованим висновком суду першої інстанції, з яким погоджується Північний апеляційний господарський суд. Так, ні умовами укладеного між сторонами договору поруки, ні положеннями чинного законодавства України (в тому числі нормами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язок кредитора в межах договору поруки передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/14022/17).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про присудження до виконання обов'язку в натурі, а саме - передання позивачу оригіналів кредитних договорів №С13268И від 22.04.2013, № 4С14006И від 13.01.2014 та усіх інших документів, що підтверджують перехід права вимоги до третьої особи за зазначеним кредитним договором, платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/7054/18, від 01.03.2018 у справі №910/14023/17, від 04.04.2018 у справі №910/14024/17, від 04.04.2018 у справі №910/14034/17, від 19.02.2019 у справі №910/7059/18.

Посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було задоволено клопотання позивача та не було витребувано доказів, про які йшлося в клопотанні, відхиляється судом як безпідставне з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись з позовом, також подав клопотання про витребування доказів (а. с. 24 - 27) та додатково було подано пояснення до клопотання про витребування доказів (а.с. 82 - 85).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Сторона, зокрема, просила витребувати у відповідача копії кредитних договорів ТОВ Сегіна № 4С13268И від 22.04.2013 та № 4С14006И від 13.01.2014.

16.10.2018 до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (на виконання ухвали суду від 25.09.2018) та долучено копії кредитних договорів, додаткових угод до них та виписки з рахунків (а.с. 116 - 227).

Порядок здійснення підготовчого провадження врегульовано Главою 3 Розділу ІІІ ГПК України. Завдання та строк підготовчого провадження, порядок проведення підготовчого засідання визначено ст. 177, 182 ГПК України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у порядку, визначеному ГПК України (Глава 3 Розділ ІІІ) здійснював підготовчі дії, зокрема, і ухвалою суду задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, яку було виконано відповідачем. А тому посилання скаржника на порушення норм процесуального права судом першої інстанції відхиляються як безпідставні.

Положення п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди дати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Справа Руїз Торія проти Іспанії , рішення від 09.12.1994, п. 29).

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову ТОВ СОФА ЛТД .

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СОФА ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/8835/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/8835/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю СОФА ЛТД .

4. Матеріали справи № 910/8835/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 18.03.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Смірнова

В.В. Сулім