Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/11247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018Справа № 910/11247/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАРІС"

про присудження до виконання обов'язку в натурі

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Крюков Т.У.;

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі -відповідач) про присудження до виконання Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" обов'язку в натурі, а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" оригінали кредитного договору № 4А15116И від 16.12.2015 та усіх інших документів, що підтверджують перехід ТОВ "СОФА ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС", за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки №4А15116И/П до кредитного договору №4А15116И від 16.12.2015 щодо виконання ТОВ "АВАРІС" своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором. Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 644 960 596, 77 грн., у зв'язку з чим позивач зазначає, що останній став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" по кредитному договору №4А15116И від 16.12.2015, однак відповідач відмовляється надати документи на підтвердження виникнення, забезпечення та виконання даних зобов'язань.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, Національне антикорупційне бюро України та Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАРІС".

Також, разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" належним чином засвідчені копії у справу та оригінали для огляду у судовому засіданні наступних письмових та електронних доказів, а саме: документи, що підтверджують акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; рішення центрального засвідчувального органу про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ "Приватбанк"; свідоцтво про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; витяг з реєстру суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з електронним цифровим підписом щодо АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк"; дані про статус посилених сертифікатів ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "СОФА ЛТД" (чинний, блокований, скасований); посилений сертифікат ключа ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.06.2016, укладену між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "СОФА, ЛТД"; роздруківку підтвердження підписання договору поруки №4А15116И/П укладеного 25.10.2016 між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код СДРПОУ 14360570) та ТОВ "СОФА ЛТД" (код СДРПОУ 39711838) електронним цифровим підписом; виписку з банківського рахунку платника ТОВ "СОФА ЛТД" №26006050022983 по виконанню зобов'язань ТОВ "АВАРІС" за кредитним договором № 4А15116И від 16.12.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 644 960 596.77 грн. відповідно платіжного доручення № 357; виписку з банківського рахунку отримувача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" №29092829012102 щодо отримання платежів ТОВ "СОФА ЛТД" у сумі 644 960 596.77 грн. відповідно платіжного доручення № 357; доказів передачі (акт приймання-передачі) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ТОВ "СОФА ЛТД" документів (договорів тощо), що підтверджують зобов'язання ТОВ "АВАРІС" за кредитним договором №4А15116И від 16.12.2015; кредитний договір ТОВ "АВАРІС" № 4А15116И від 16.12.2015 та розрахунку, заборгованості по ньому, станом на момент укладення договору поруки №4А15116И/П; договори, які були укладені в забезпечення виконання кредитного договору № 4А15116И від 16.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.09.2018. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" про залучення третіх осіб - задоволено частково. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю АВАРІС .

У судовому засіданні 27.09.2018 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 25.10.2018.

05.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що платіжні доручення, надані позивачем не є належним доказом того, що позивач виконав у повному обсязі всі обов'язки боржника за кредитним договором, як наслідок припинення зобов'язання боржника перед відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" належним чином засвідчену копію кредитного договору № 4А15116И від 16.12.2015 з усіма додатками та змінами, що вносилися додатковими угодами та розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю АВАРІС за кредитним договором № 4А15116И від 16.12.2015 і зазначенням в якій частині здійснено погашення заборгованості. Зокрема, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/11247/18 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 29.11.2018.

30.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2018.

06.11.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" виконані умови договору поруки та повернуто відповідачу надані кредитні кошти зі сплатою відсотків нарахованих за користування кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок з передачі новому кредиторові (позивачу) документів, які засвідчують права за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11247/18 призначено на 20.12.2018.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому у зв'язку з участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" у цивільній справі, що розглядається Деснянським районним судом міста Києва просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Таким чином, суд відзначає, що юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що третя особа неодноразово повідомлялася ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте письмові пояснення на позовну заяву не подала, у судове засідання своїх представників не направила.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" є: 61001, м. Харків, проспект Московський, буд. 67.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2018, від 27.09.2018, від 25.10.2018 та від 29.11.2018 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 27.08.2018, від 27.09.2018, від 25.10.2018 з відмітками: за закінченням встановленого строку зберігання .

Приймаючи до уваги, що позивач та третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 4А5116И, умовами якого передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, з лімітом - 1 190 000 000, 00 грн. для фінансування поточної діяльності не пізніше 5 днів з моменту надання позичальнику розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2. договору, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

Термін повернення кредиту - 25.10.2016 (п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди до кредитного договору).

Виконання зобов'язань позичальника забезпечується: договором застави (п. А.5. розділу Істотні умови кредитування ).

За користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою у розмірі 14 % річних (п. А.6. розділу Істотні умови кредитування ).

25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки №4А15116И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю АВАРІС (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 №4А15116И (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно п. 4 договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 5 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору).

За умовами п. 7 договору, у випадку порушення поручителем зобов'язання передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізити Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Відповідно до п. 8 договору, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Даний договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.06.2016, укладеної сторонами (п. 17 договору).

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як зазначає позивач, згідно платіжного доручення № 357 від 26.10.2016 через Інтернет-банкінг Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 644 960 596, 77 грн., в графі призначення платежу якого, зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4А15116И від 16.12.2015 згідно договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016 .

Отже, обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитним договором, а саме, сплатило заборгованість у розмірі 644 960 596, 77 грн. у зв'язку з чим позивач став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю АВАРІС по кредитному договору №4А15116И від 16.12.2015, а тому ПАТ КБ Приватбанк у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" оригінали кредитного договору № 4А15116И від 16.12.2015 та усіх інших документів, що підтверджують перехід ТОВ "СОФА ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС", за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо) та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі;.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом вище, 25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4А15116И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю АВАРІС (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 №4А15116И (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як зазначає позивач, платіжним дорученням № 357 від 26.10.2016 через Інтернет-банкінг Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 644 960 596, 77 грн., в графі призначення платежу якого, зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору №4А15116И від 16.12.2015 згідно договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016 .

Відповідно до п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Тож, як зазначає позивач, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитним договором, а саме сплатило заборгованість у розмірі 644 960 596, 77 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю АВАРІС по кредитному договору №4А15116И від 16.12.2015, а тому ПАТ КБ Приватбанк у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати Товариству з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" оригінали кредитного договору № 4А15116И від 16.12.2015 та усіх інших документів, що підтверджують перехід ТОВ "СОФА ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС", за вищезазначеним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016).

Разом з тим, суд відзначає, що пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Відповідно до абз. 2 п. 4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів , пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Таким чином, суд відзначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 1 договору поруки, предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю АВАРІС (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором № 4А15116И від 16.12.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Так, відповідно до укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" (позичальник) кредитного договору № 4А5116И від 16.12.2015 банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, з лімітом - 1 190 000 000, 00 грн. для фінансування поточної діяльності не пізніше 5 днів з моменту надання позичальнику розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2. договору, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

Однак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 644 960 596, 77 грн. на виконання зобов'язань за договором поруки №4А15116И/П від 25.10.2016, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" за кредитним договором № 4А5116И від 16.12.2015 щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 644 960 596, 77 грн., як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором, враховуючи що кредитним договором № 4А5116И від 16.12.2015 встановлено боржнику ліміт у розмірі 1 190 000 000, 00 грн.

Так, відповідно ч.ч. 1-2 ст. 556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Судом встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника та оригінали документів, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" про присудження до виконання обов'язку в натурі не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 28.12.2018.

Суддя Щербаков С.О.