Постанова

від 02.07.2019 по справі 910/11247/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Петраш С. А. (адвокат),

відповідача - Заміховського М. М. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 (суддя Щербаков С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 (головуючий - Руденко М. А., судді: Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства ?Комерційний банк ?Приватбанк?,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС",

про присудження до виконання обов`язку в натурі.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" (далі - ТОВ "СОФА ЛТД", Товариство, поручитель) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", Банк, кредитор) про присудження до виконання Банком обов`язку в натурі, а саме передати Товариству оригінали кредитного договору №4А15116И від 16.12.2015 (далі - кредитний договір від 16.12.2015) та усіх інших документів, що підтверджують перехід до ТОВ "СОФА ЛТД" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІС" (далі - ТОВ "АВАРІС", боржник) за вказаним кредитним договором (платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші документи, які свідчать про його виконання), на підставі договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016 (далі - договір поруки №4А15116И/П), укладеного між сторонами.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що поручителем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 644960596,77 грн, у зв`язку з чим Товариство стало кредитором ТОВ "АВАРІС" за кредитним договором від 16.12.2015, однак Банк відмовляється надати документи на підтвердження виникнення, забезпечення та виконання зобов`язань за цим договором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16, 509, 512, 546, 553, 556, 611, 612, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб`єктивного права з боку відповідача, тоді як законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки з огляду поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них, хто виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини виконаного ним обов`язку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "СОФА ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 3, 16, 517, 530, 556, 612 ЦК України, статті 20 ГК України та статей 5, 182, 236, 238, 282 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) поручителем 26.10.2016 повністю виконано зобов`язання ТОВ "АВАРІС" за кредитним договором від 16.12.2015 шляхом перерахування Банку 644960596,77 грн, тому відповідач повинен на виконання своїх обов`язків, передбачених пунктами 8, 10 договору поруки №4А15116И/П, передати поручителю саме оригінали документів на підтвердження зобов`язань боржника, а не їх копії; 2)помилковим є висновок судів про недоведеність виконання позивачем факту виконання ним зобов`язань третьої особи в повному обсязі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідачем та третьою особою відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 25.10.2016 поручитель та Банк уклали договір поруки №4А15116И/П, за умовами пункту 1 якого предметом цього договору є надання позивачем поруки перед відповідачем за виконання третьою особою своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

9. Згідно з пунктами 5, 6 договору поруки №4А15116И/П у випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги , зазначеної в пункті 5 цього договору.

10. Докази направлення відповідачем такої вимоги на адресу позивача відсутні, проте з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 26.10.2016 №357 вбачається, що Товариство перерахувало Банку грошові кошти в загальній сумі Банку 644960596,77 грн з призначенням платежу: "виконання зобов`язань по кредитному договору №4А15116И від 16.12.2015 згідно договору поруки №4А15116И/П від 25.10.2016". Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.

11. Згідно з пунктом 8 договору поруки №4А15116И/П до позивача, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед відповідачем за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

12. Пунктом 10 договору поруки №4А15116И/П сторони узгодили, що відповідач зобов`язаний, у випадку виконання поручителем обов`язків боржників за кредитними договорами, передати позивачу впродовж п`яти робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів , що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

14. За змістом частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

15. Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

16. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 ЦК України).

17. Відповідно до частин 1, 2 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

18. Правовий аналіз положень статті 556 ЦК дає підстави для висновку, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 цього Кодексу, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

19. Часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не призводить до переходу до нього прав кредитора за цим договором (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15).

20. Під час вирішення спору місцевий та апеляційний господарські суди правомірно визнали недоведеним факт повного виконання позивачем зобов`язань боржника з повернення кредиту і сплати відсотків за користування ним, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов`язань і строків їх виконання, тобто того, що заборгованість боржника (третьої особи) перед Банком становила саме сплачену поручителем суму та, відповідно, була ним погашена у повному обсязі.

Таким чином доводи Товариства в позовній заяві про те, що сплачена поручителем сума є всією сумою заборгованості ТОВ "АВАРІС" за кредитним договором від 16.12.2015, жодним доказом не підтверджується.

21. Отже, позивачем не доведено виконання саме у повному обсязі зобов`язань ТОВ "АВАРІС" перед Банком, тому в цьому випадку наслідки, передбачені частиною 2 статті 556 ЦК України, не настали, тобто поручителем не доведено його право вимагати від відповідача передачі документів, які підтверджують зобов`язання боржника за кредитним договором від 16.12.2015.

Наведеним спростовується твердження скаржника про помилковість висновку судів щодо недоведеності позивачем факту виконання ним зобов`язань третьої особи в повному обсязі.

Крім того, заперечення скаржника з цього приводу зводяться передусім до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи і наявних у ній доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України.

22. Крім того, Товариством не надано доказів на підтвердження пред`явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як того вимагає пункт 5 договору поруки №4А15116И/П, а також не доведено наявності порушення боржником кредитного зобов`язання та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів на користь Банку.

23. Відповідно до частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

24. Чинним законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки з огляду на норми частини 3 статті 553 та частини 3 статті 556 ЦК України поручителями можуть бути кілька осіб і до кожного з них, хто виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

25. Водночас апеляційним судом правильно зазначено про те, що зі змісту пункту 10 договору поруки №4А15116И/П чітко вбачається узгодження сторонами обов`язку Банку надати не оригінали, а саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника (третьої особи) за кредитними договорами.

26. У зв`язку з цим колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що поручителем 26.10.2016 повністю виконано зобов`язання ТОВ "АВАРІС" за кредитним договором від 16.12.2015 шляхом перерахування Банку 644960596,77 грн, тому відповідач повинен на виконання своїх обов`язків, передбачених пунктами 8, 10 договору поруки №4А15116И/П, передати поручителю саме оригінали документів на підтвердження зобов`язань боржника, а не їх копії.

27. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам договору поруки №4А15116И/П та врахувавши положення чинного цивільного законодавства, дійшли обґрунтованого висновку про те, що укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов`язок Банку виконати дії, про зобов`язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов`язку передати позивачу оригінали відповідних документів (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №910/8831/18, від 04.06.2019 у справі №910/7066/18, від 14.05.2019 у справі №910/7049/18, від 08.05.2019 у справі №910/7046/18, від 23.04.2019 у справі №910/7058/18, від 09.04.2019 у справі №910/7050/18).

28. При цьому судами правильно зауважено, що первинно у поручителя виникає обов`язок погасити заборгованість боржника, але лише у разі, якщо до нього звернувся кредитор з відповідною вимогою (стаття 555 ЦК України), натомість у подальшому виникають права, передбачені статтею 556 ЦК України, в тому числі і на отримання документів на підтвердження зобов`язань боржника. Відтак підставою для виникнення у поручителя прав та обов`язків є звернення до нього кредитора з вимогою виконати зобов`язання боржника за кредитним договором.

29. Касаційна інстанція також відхиляє передчасне твердження скаржника про повне погашення поручителем 26.10.2016 зобов`язань боржника за кредитним договором від 16.12.2015, оскільки поручитель не надав як доказів звернення до Банку із запитом про надання інформації щодо загального розміру заборгованості ТОВ "АВАРІС" за цим кредитним договором, так і доказів відмови Банку в її наданні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав поручителя, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

31. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

32. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Щодо судових витрат

33. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11247/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков