Рішення

від 13.12.2018 по справі 911/2272/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2272/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Васильківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" про стягнення 108700,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 19.11.2018.

Васильківська міська рада (далі - позивач) подала до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" (далі - відповідач) 108700,00 грн коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова.

Підставою позову є невиконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді сплати коштів пайової участі у сумі 108700,00 грн, що визначено у договорі, укладеному між позивачем та відповідачем на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/13021/17.

Ухвалою від 22.10.2018 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи на 22.11.2018.

13.11.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.11.2018. До відзиву додана заява про застосування строку позовної давності у справі від 09.11.2018.

Ухвалою від 22.11.2018 Господарський суд Київської області оголосив перерву в судовому засіданні до 13.12.2018.

30.11.2018 позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

До початку судового засідання до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив від 12.12.2018.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 09.11.2018 та запереченнях на відповідь на відзив від 12.12.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/13021/17, яке набрало законної сили, було визнано в судовому порядку укладений між Васильківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМІ" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова (далі - договір).

За умовами договору (пп.2.2.2 п. 2.2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІ" зобов'язалося сплатити кошти пайової участі згідно з розрахунками величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста за об'єкт будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 4-6, у сумі: 108700,00 (сто вісім тисяч сімсот гривень 00 копійок), на розрахунковий рахунок № 31511921700006 у Васильківському УДКСУ (м. Васильків) 24170000 код ЗКПО (ЄДРПОУ) 37886067 банк ГУ ДКСУ у Київській області МФО 821018 призначення: код платежу 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту".

В обґрунтування позову зазначено, що обов'язок в оплаті вищевказаних коштів до бюджету позивача у відповідача виник на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Як вказано у рішенні Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/13021/17, у вересні 2015 року за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Васильківської міської ради за період з 01.07.2010 по 01.07.2015 було з'ясовано, що відповідачем на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 01.12.2014 за №КС143143350773, було введено в експлуатацію об'єкт будівництва - "реконструкція нежитлового приміщення по вул. Декабристів, 4-6 в м. Васильків", кошторисна вартість будівництва - 1087000,00грн, пайова участь - 108700,00 грн.

Згідно з декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 01.12.2014 за №КС143143350773 встановлено, що відповідачем введено в експлуатацію об'єкт будівництва - "реконструкція нежитлового приміщення по вул. Декабристів, 4-6 в м. Васильків", кошторисна вартість будівництва - 1087000,00грн, пайова участь яка підлягала сплаті до бюджету міста становить - 108700,00 грн.

Оскільки обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", крім випадків, встановлених ч. 4 ст. 40 вказаного Закону, і господарський суд в процесі розгляду справи №910/13021/17 встановив, що збудований відповідачем об'єкт "реконструкція нежитлового приміщення по вул. Декабристів, 4-6 в м. Васильків" не належить до категорій, зазначених у ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", і відповідач не вчинив дій у строк, передбачений цим Законом, щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, вказане стало підставою для прийняття господарським судом рішення про зобов'язання сторін до укладення цього договору в судовому порядку. При цьому, судом було враховано, що укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим для сторін з огляду на існування прямої вказівки закону щодо обов'язковості його укладення між замовником будівництва та органом місцевого самоврядування.

Нормативно обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивач у позовній заяві посилається, зокрема, на норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 174, 193 ГК України, 625 ЦК України, які передбачають положення щодо належного виконання боржником грошового зобов'язання.

Позивач вказує, що стягнення з відповідача коштів за неналежне виконання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідатиме принципу пропорційності у господарському судочинстві, оскільки стимулюватиме відповідача до добровільного виконання ним грошового зобов'язання і певною мірою усуне дисбаланс між приватними інтересами відповідача та публічними інтересами позивача, зважаючи також на те, що невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", не може надавати йому переваг перед іншими особами (замовниками будівництва), що добросовісно виконали свій обов'язок сплативши кошти пайової участі до бюджету міста Василькова.

У відзиві на відзив на позовну заяву відповідач заперечує проти доводів позивача та вважає, що у нього відсутній обов'язок в оплаті 108700,00 грн коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, з огляду на таке:

- жодних реконструкцій чи будівництва по вул. Декабристів, 4-6 в м. Василькові відповідач не проводив;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 01.12.2014 за №КС143143350773 була подана відповідачем помилково;

- за адресою по вул. Декабристів, 4-6, в м. Василькові відсутнє будь-яке нерухоме майно;

- відповідач має об'єкт нерухомості за адресою вул. Декабристів, 6, в м. Василькові і за цією адресою ним дійсно проводилась реконструкція нежитлового приміщення, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 11.03.2016 за №КС143160711190;

- згідно з спірної декларації здійснювалася реконструкція нежитлового приміщення, а не забудова території у розумінні положень статі 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- позивачем не подано до матеріалів справи розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, без якого позивач не може належним чином підтвердити, а суд встановити розмір пайової участі відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова.

Розглядаючи законність вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь нарахованих грошових коштів, господарський суд зазначає таке.

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку в оплаті коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, обов'язок щодо сплати яких підтверджений договором, укладеним між сторонами в судовому порядку згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/13021/17.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням від 12.10.2017 у справі №910/13021/17 підтверджено існування у відповідача обов'язку оплатити на користь позивача 108700,00 грн коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, у зв'язку із введенням ним на підставі декларації від 01.12.2014 за №КС143143350773 в експлуатацію об'єкта будівництва - "реконструкція нежитлового приміщення по вул. Декабристів, 4-6 в м. Васильків", кошторисна вартість робіт на якому склала 1087000,00 грн.

З урахуванням існування вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили та оскаржено в апеляційному порядку не було, до предмету дослідження у даній справі не входять обставини законності проведеного будівництва на спірному об'єкті, правомірність оформлення відповідачем декларації від 01.12.2014 за №КС143143350773 про готовність об'єкта до експлуатації чи встановлення фактів недійсності проведеного позивачем для відповідача розрахунку величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова на підставі укладеного судом між сторонами договору про пайову участь.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги доводи відповідача, що наведені у відзиві на позовну заяву, які стосуються вищевказаних фактів. Разом з тим суд вказує, що відповідач не позбавлений права в майбутньому на звернення до суду, в порядку ст. 320 ГПК України, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Слід зазначити, що до предмету дослідження у даній справі входять саме обставини неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за умовами укладеного з позивачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова щодо проведення будівельних робіт по реконструкції нежитлового приміщення по вул. Декабристів, 4-6 в м. Васильків.

При цьому, суд вказує про помилковість тверджень відповідача про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє його від необхідності укладення із міською радою договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, з огляду на правовий висновок Верховного Суду України, що наведений у постанові від 25.05.2017 у справі № 3-187гс17, за яким реконструкція існуючої забудови та територій, поряд із новим будівництвом об'єктів, визначено як окремий вид забудови території.

Отже на замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та територій у відповідному населеному пункті, покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Судом встановлено, що відповідачем як станом на час набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/13021/17 законної сили, так і станом на час звернення позивача до суду з даними позовом не подано до суду доказів перерахування на рахунок бюджету Васильківської міської ради з призначенням платежу "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту" грошових коштів у сумі 108700,00 грн.

Згідно зі статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд встановив, що останній не містить умови щодо строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, з огляду на що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання має вираховуватись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, а не з моменту набрання рішенням суду, за яким укладено договір, законної сили, що спростовує доводи позивача про протилежне.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що з претензією за вих. № Н-09.01-17/3 про необхідність зарахування на рахунок позивача грошових коштів пайової участі у сумі 108700,00 грн, останній звернувся до відповідача 19.06.2018 та просив вчинити вказані дії в строк 14 днів.

Претензія була направлена позивачем поштовим зв'язком за видом відправлення "Укрпошта Експрес".

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок розрахуватись з позивачем у строк до 04.07.2018 включно (19.06.2018 (дата направлення претензії-вимоги як реєстрованого відправлення з вкладенням документів) + 14 пільгових днів + 1 день на поштовий обіг згідно з нормативних строків пересилання відправлень "Укрпошта Експрес " , оприлюднених на веб-сайті Укрпошти за посиланням: https://ukrposhta.ua/zamoviti/ukrposhta-ekspres/termini/).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, останній кошти пайової участі у сумі 108700,00 грн позивачу так і не сплатив.

Таким чином суд констатує факт порушення відповідачем пп.2.2.2 п. 2.2 договору.

Згідно зі ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував в суді правомірність заявлених ним до відповідача вимог, в той час як твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву від 09.11.2018 та запереченнях на відповідь на відзив від 12.12.2018, суд оцінює критично з підстав вищевикладених.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 108700,00 грн.

У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач у своїй заяві від 09.11.2018 стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення з нього 108700,00 грн пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідач вказує, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, перебіг якого розпочався з наступного дня після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а саме з 02.12.2014. Саме з цією датою відповідач пов'язує виникнення у позивача порушеного права на стягнення коштів пайової участі, а отже і права на звернення до суду із вимогою про їх стягнення.

Поряд з цим, посилання відповідача на сплив граничного терміну для сплати коштів пайової участі за укладеним з позивачем договором, суд вважає помилковим, оскільки строк, визначений законом для укладення договору пайової участі та, відповідно, строк сплати коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про укладення договору, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною зазначеного обов'язку, отже невиконання такого зобов'язання свідчить про порушення замовником свого обов'язку, встановленого законом, і не звільняє останнього від необхідності укласти договір та, відповідно, сплати кошти (постанови Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі №3-1441гс16; від 25.05.2017 у справі №3-187гс17).

Оскільки договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова, який є підставою для стягнення з відповідача у даній справі грошових коштів, набув чинності між сторонами з наступного дня після набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/13021/17 законної сили, за яким було встановлено грошовий обов'язок відповідача сплатити на користь позивача 108700,00 грн пайової участі, то 3-х річний строк позовної давності по вимозі про стягнення боргу, який випливає із договору, слід відраховувати з 01.11.2017.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про пайову участь, 16.10.2018, отже посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 13, 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Васильківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" про стягнення 108700,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Кулішова, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 30679442) на користь Васильківської міської ради (08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 2, код ЄДРПОУ 34627780): 108700 (сто вісім тисяч сімсот гривень) 00 копійок пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 копійок судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 26.12.2018

Суддя В.М. Антонова