Рішення

від 28.11.2018 по справі 911/1486/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1486/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачненько»

до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України

про стягнення 240 275,40 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача: Акопян Н.К.

Відповідача: Пигиця С.Г.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачненько» (надалі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (надалі відповідач) про стягнення 240 275,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1486/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.08.2018 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву № 14/963 від 08.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2018 року підготовче засідання у справі № 911/1486/18 відкладено на 11.09.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.09.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив № 95-20 від 11.09.2018 року.

У судовому засіданні 11.09.2019 року за результатами розгляду відповіді на відзив позивача оголошено перерву на 25.09.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 25.09.2018 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 24.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2018 року.

Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

У судовому засіданні 08.11.2018 року суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів, судове засідання було призначено на 29.11.2018 року.

В судовому засіданні 29.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 29.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 10.05.2017 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивачем) та ТОВ «ТАЛЄН-2001» за результатами проведення процедури закупівлі за № UA- 2017-03-23-000749-с бувукладенийДоговір №153-17 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ «ТАЛЄН-2001» зобов`язалося передати Замовнику у власність яловичину замороженуІ категорії - товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (додаток 1), а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору.

Договір був укладений на загальну суму 4 805 508,00 грн. В подальшому замовник в односторонньому порядку, у зв`язку зі зменшенням видатків, зменшив кількість товару на 17 790 кг. У відповідності до листа № 722-1622 від 14.11.2017 року також була зменшена і загальна сума Договору, яка після зменшення видатків становить 3 453 896,05 грн.

Позивач зазначає, що до укладення договору в якості забезпечення виконання договору ТОВ «ТАЛЄН-2001» на виконання ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» та вимог Оголошення про проведення відбору, було сплачено на користь Військової частини НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5% від суми договору, а саме 240 275,40 грн. згідно з платіжним дорученням № 651 від 10.05.2017 року.

Станом на 21.12.2017 року Договір №153-17 від 10.05.2017 року був виконаний у повному обсязі. У зв`язку з чим, ТОВ «ТАЛЄН-2001» звернулося до Військової частини НОМЕР_1 із запитом щодо повернення забезпечення виконання договору на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку з виконанням Договору.

Лист із запитом (№ 1803400345197) був відправлений 28.12.2017 року та 15.01.2018 року отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що з огляду на ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору повертається учаснику протягом п`яти банківських днів з дня настання відповідної підстави, а саме виконання договору.

Також, відповідно до п. 11.11 Договору замовник повертає забезпечення виконання Договору не пізніше, ніж протягом п`яти банківських днів з моменту подання Постачальником запиту про повернення забезпечення.

Договір станом на 21.12.2017 року був виконаний у повному обсязі, запит на повернення забезпечення виконання договору Військовій частині НОМЕР_1 був надісланий, однак не виконаний, сплачені в якості забезпечення виконання договору кошти у сумі 240 275,40 грн. замовником не були повернуті своєчасно та в повному обсязі.

25.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛЄН-2001» (попередній кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачненько» (новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги № 1 від 25.06.2018 року, відповідно до якого ТОВ «Смачненько» набуло право (замість первісного кредитора) вимагати від б - оржника Військової частини НОМЕР_1 належного виконання зобов`язань за основним Договором щодо повернення забезпечення у сумі 240 275,40 грн.

TOB «ТАЛЄН-2001» надало докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (лист вих. № 2506-181 від 25.06.2018 року), яке разом з вимогою 27.06.2018 року ТОВ «Смачненько» надіслано боржнику - Військовій частині НОМЕР_1 .

В підтвердження факту виконання Договору №153-17 від 10.05.2017 року, що є підставою вимоги про повернення суми забезпечення, позивач надав до матеріалів справи відповідні платіжні доручення про повну оплату поставленого товару (які долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом) за період з 12.06.2017 року по 21.12.2017 року на загальну суму 3 453 896,05 грн.

Також, відповідно до інформації, опублікованої на ЦБЗ Прозорро Військова частина НОМЕР_1 подала звіт щодо виконання Договору у лотах № 1-6 закупівлі за № UA-2017-03-23-000749-C.

Оскільки, Договір виконаний у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 сплаченого на виконання ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» коштів забезпечення у сумі 240 275,40 грн., як таких, що безпідставно утримуються відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення щодо безпідставного зберігання майна іншої особи застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що за результатами проведення відбору на закупівлю яловичини замороженої № UA-2017-03-23-000749-C між позивачем та відповідачем було укладено Договір від 10.05.2017 року № 153-17 на поставку яловичини замороженої на суму 4 805 508,00 грн. з подальшими змінами.

Керуючись Законом України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про особливості закупівель товарів, робіт та послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» відповідачем було прийнято рішення про закупівлю яловичини замороженої та оприлюднене Оголошення про проведення відбору учасників в електронній системі закупівель.

В Оголошенні, яке затверджене рішенням тендерного комітету відповідача від 23.03.2017 року, зазначені всі обов`язкові реквізити, визначені відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про особливості закупівель товарів, робіт та послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Одночасно з Оголошенням відповідачем оприлюднений проект Договору, який містить умови щодо повернення забезпечення виконання договору у формі депозиту, сума якого складає 5 відсотів вартості договору.

Відповідно ст.26 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник (відповідач) має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією (Оголошенням про проведення відбору).

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» в оголошенні про проведення відбору обов`язково зазначаються: розмір, строк, вид та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (у разі якщо замовник вимагає його надати) та в подальшому в договорі.

Позивачем на рахунок відповідача до дати укладення Договору №153-17 було внесено забезпечення виконання договору у сумі 240 275,40грн.

Пунктом 7.7. Договору встановлено, що Замовник (відповідач) не повертає забезпечення виконання умов Договору у разі невиконання умов нього Договору стосовно якості, передбачених Розділом 2 Договору, порушення строків постачання, передбачених Розділом 5 Договору, більш ніж на 10 днів.

Однак, позивачем (Постачальником) порушено строки поставки товару за Договором більш ніж на 10 календарних днів, що встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 року у справі № 925/1421/17, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЕН-2001» пеню в сумі 5064,62 грн. Відповідне рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 року у справі № 925/1421/17 залишено без змін і набрало законної сли за наслідками апеляційного перегляду згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року.

З огляду на ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки факт прострочення виконання умов Договору Постачальником покладено в основу задоволення позовних вимог у справі Господарського суду Черкаської області № 925/1421/17, відповідний факт має преюдиційне значення для розгляду даної справи і не підлягає повторному дослідженню та встановленню.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечував позицію відповідача, посилаючись на понесення відповідальності за прострочення поставки у вигляді пені, стягнутої за рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 року у справі № 925/1421/17, та зазначав про неправомірність подвійного застосування договірних санкцій одного виду за одне й теж саме порушення.

Статтею 26 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору.

Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об`єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об`єднань).

З огляду на норму ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонам надано можливість визначати в договорі про закупівлю умови повернення суми забезпечення.

Згідно з п.7.7 Договору №156-17 від 10.05.2017 року сторонами погоджено, що у разі невиконання умов цього договору стосовно якості, передбачених Розділом 2 Договору, та порушення строків постачання, передбачених Розділом 5 Договору, більш ніж на 10 днів, Замовник не повертає забезпечення виконання умов Договору, внесеного Постачальником, та має право на одностороннє розірвання Договору, повідомивши Постачальника про це у десятиденний строк.

Факт прострочення виконання зобов`язання Постачальником більш ніж на 10 днів встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 року у справі №925/1421/17.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 Господарського кодексу України визначвено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Таким чином, з огляду на ст. 231 Господарського кодексу України передбачено визначення видів та розміру санкцій законом та договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Таким чином, з огляду на наведені номри законодавства, враховуючи, що як стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, так і неповернення суми забезпечення за порушення умов Договору, зокрема, прострочення поставки понад 10 днів, передбачені умовами Договору і узгоджуються із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, і є самостійними видами відповідальності у господарських правовідносинах, вимоги позивача про повернення сплаченої суми забезпечення є безпідставними.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем не заявлено до відшкодування судових витрат, тому відповідне питання не розглядається.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачненько» до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про стягнення 240 275,40 грн. відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик