Ухвала

від 11.06.2019 по справі 911/1486/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. головуючий, судді Кролевець О.А., Ткач І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий Власов Ю.Л., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)

від 12.03.2019,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачненько"</a>,

до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України,

про стягнення 240 275,40 грн,

за участю Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.11.2018 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачненько"</a> до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про стягнення 240 275,40 грн забезпечення виконання договору про закупівлю відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що постачальник порушив строки постачання товару, передбачені розділом 5 договору, більш ніж на 10 днів, а відповідно до пункту 7.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання умов цього договору стосовно якості, передбачених розділом 2 договору, та порушення строків постачання, передбачених розділом 5 договору, більш ніж на 10 днів, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальником.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачненько"</a> задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2018 у справі № 911/1486/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач згідно із статтею 26 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 11.11 договору зобов`язаний був повернути продавцю спірне забезпечення в сумі 240275,40 грн не пізніше, ніж протягом п`яти банківських днів з моменту подання продавцем запиту про повернення забезпечення.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позивач не має права на повернення забезпечення виконання договору, оскільки постачальник порушив свої зобов`язання щодо строків поставки товару більше ніж на 10 днів.

Суд апеляційної інстанції також не погодився з тлумаченням змісту пункту 7.7 договору, зазначивши, що у цьому пункті сторони передбачили дві умови, за яких забезпечення не повертається, а саме, 1) якість товару, 2) строки постачання товару, та з`єднали ці умови єднальним сполучником «та», що свідчить про те, що дані умови застосовуються разом, як підстава для неповернення забезпечення.

З огляду на те, що відповідач порушив лише одну умова, а саме: строки постачання товару, а умова щодо якості товару - не порушував, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування місцевим судом пункту 7.7 договору до спірних відносин є помилковим.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив про врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2019 у справі 908/710/18, стосовно того, що відповідно до принципу «Сontra proferentem» особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

24.04.2019 Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулася з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №911/1486/18 Господарського суду Київської області.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та ретельно перевіривши доводи скаржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 289 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України визначено форму і зміст касаційної скарги.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише в питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права), але не в питаннях факту. Питання перевірки та переоцінки встановлених судам фактичних обставинам не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Скаржник зобов`язаний обґрунтувати, тобто навести правову аргументацію, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Сама по собі незгода скаржника із встановленими судами попередніми інстанціями обставинами, а також наведення у касаційній скарзі лише змісту положень законів та цитування деяких приписів Цивільного кодексу України, без викладення аргументів щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права недостатньо для виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Зміст касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України зводиться до викладу фактичних обставин справи, що встановлені судами попередніх інстанцій, цитування норм статей 610, 612 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, а також оскарження тлумачення змісту пункту 7.7 договору, яке було надано судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржник не зазначає належного правового обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції процитованих у скарзі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Тобто, наведені у касаційній скарзі, доводи стосуються не питань права та правозастосування, а зводиться до переоцінки змісту пункту 7.7 договору, яке було надано судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у касаційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Тому ця скарга має бути повернута відповідно до пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №911/1486/18 не приймати до розгляду та повернути.

2. Копії ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами.

3. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

4. Копію касаційної скарги залишити в матеріалах справи № 911/1486/18.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

І. Ткач