Рішення

від 17.12.2018 по справі 914/1779/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 Справа №914/1779/18

м.Львів

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусел-Прикарпаття» , м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львіввікнобуд» , смт.Куликів Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову 54213,60 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Бусел-Прикарпаття» , м.Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львіввікнобуд» , смт.Куликів Жовківського району Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 121079,14грн., з яких 114523,66 грн. основний борг, 6555,48 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2018.

01.11.2018р. підготовче засідання відкладено на 21.11.2018р. та ухвалою-викликом повідомлено відповідача про час і місце проведення підготовчого засідання.

19.11.2018р. за вх.№44464/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.11.2018р. повернуто позивачу заяву про уточнення позовних вимог від 14.11.2018р. №89-вих. (вх.№44464/18 від 19.11.2018р.) і відкладено підготовче засідання на 28.11.2018р., з підстав викладених в ній.

28.11.2018р., за вх.№45606/18, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про залишення без розгляду заяви від 14.11.2018р. про уточнення позовних вимог.

28.11.2018р., за вх.№3176/18, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про зміну предмета спору.

Ухвалою суду від 28.11.2018р. у задоволенні заяви позивача від 23.11.2018р. №93-вих про залишення без розгляду заяви від 14.11.2018р. про уточнення позовних вимог - відмовлено. У задоволенні заяви позивача від 23.11.2018р. №92-вих про зміну предмета позову в частині стягнення 1035,94грн. інфляційних втрат та 820,40грн. 3% річних - відмовлено, прийнято до розгляду дану заяву в частині стягнення 44523,66грн. основного боргу, 9689,94грн. пені. Закрито підготовче провадження у справі №914/1779/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018 р.

В судове засідання 17.12.2018р. представник позивача явку повноважного представника забезпечив. Подав заяву за вх.№48203/18 від 17.12.2018р. у якій зазначив, що 07.12.2018р. відповідачем частково оплачено суму основного боргу у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується карткою-рахунком за період з 29.05.2018р. по 14.12.2018р.

Дана заява судом приймається на підставі ст.207 ГПК України, оскільки відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 10000,00 грн. після закриття підготовчого засідання, а відтак суд вважає поважною причиною для подання позивачем даного клопотання на стадії розгляду справи по суті.

Позивач підтвердив, що залишок заборгованості відповідача по оплаті основного боргу залишився непогашеним у розмірі 34523,66 грн. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 34523,66 грн. основного боргу, 9689,94 грн. пені, з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Відповідачем явки представника в підготовче засідання 01.11.2018р, 21.11.2018р. та 28.11.2018р., а також в судове засідання 17.12.2018р. не забезпечено, письмового відзиву не подано, вимоги ухвал суду не виконано. Причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомлено, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень вх.37691/18 від 09.10.2018р., вх.№43008/18 від 08.11.2018р., вх.№46518/18/ від 056.12.2018р. та вх.№48018/18 від 14.12.2018р..

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача ОСОБА_2 Львіввікнабуд : 80362, Львівська область, Жовківський район, смт.Куликів, вул.Львівська, 2.

Відповідачу надіслано ухвали господарського суду Львівської області у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу зазначену у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи судом. Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обовязковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, встановив:

15 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття" (надалі Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" (надалі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 072/01 (надалі - Договір), яким регулюються взаємовідносини сторін при передачі від Продавця у власність Покупця скла листового та іншої продукції.

Відповідно до п.1.2. Договору передача Товару від Продавця до покупця здійснюється окремими партіями. На кожну партію Товару оформляється: рахунок замовлення, рахунок фактура та видаткові накладні , в яких вказується найменування Товару, його кількість, ціна та умови передачі Товару.

Відповідно до п.3.1. Договору передбачено, шо скло листове та інша продукція передаються від Продавця до Покупця протягом 5-ти календарних днів з дня 100% оплати Покупцем всієї вартості продукції, або в інші терміни, погоджені сторонами, про що укладається відповідна угода (додаток до договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору за погодженням між Продавцем та Покупцем Товар може передаватися від Продавця до Покупця з відстрочкою сплати коштів за цей Товар. Умови, строки та порядок передачі Товару в цьому випадку, а також умови, строки та порядок розрахунків за Товар вказуються у відповідній угоді (додатку до Договору), погоджених сторонами, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 Договору Поставка Товару від Продавця до Покупця на умовах цього Договору здійснюється автомобільним транспортом Продавця у терміни, вказані в п. 3.1 цього Договору, або в інші терміни, визначені сторонами на умовах п. 3.2 цього Договору. На вимогу Покупця Товар може поставлятися транспортом Покупця або іншого . перевізника, про що укладається відповідна угода, погоджена сторонами, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.5 Договору датою передачі Товару Покупцеві вважається дата одержання Товару на складі Покупця у випадку поставки Товару на умовах п. 3.3 цього Договору, або дата одержання Товару Покупцем чи перевізником на складі Продавця у випадку поставки Товару на умовах п. 3.4 цього Договору.

Дата передачі Товару вказується у видатковій накладній, яка підписується повноважними представниками сторін.

Згідно п.3.6. Договору Продавець відпускає Покупцеві Товар в тарі (упаковці) заводу-виробника, або в іншій упаковці, яка повинна забезпечити збереження Товару під час його транспортування

Згідно п.4.1. ціна конкретної партії Товару, що передається Покупцеві за цим договором, є договірною і вказується у рахунках-замовленнях, рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3. Договору загальна сума (ціна) Договору визначається сумою всіх видаткових накладних, які видані на підставі цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 5.1. Договору за конкретну партію Товару, що передається за цим Договором, Покупцем розраховується з Продавцем шляхом 100% попередньої оплати вартості цієї партії Товару за ціною, визначеною згідно з п. 4.1 цього Договору.

Відповідно до п.5.2. Договору за погодженням сторін на окрему партію Товару, що передається за цим Договором, може бути встановлено інший спосіб розрахунків, про що укладається відповідна угода, погоджена сторонами, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 5.3. Договору зобов'язання Покупця по оплаті вартості конкретної партії Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за цю партію Товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п.8.1 Договору, Договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань.

Цей договір автоматично пролонговується на наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не пізніше як за 20 календарних днів до закінчення цього договору, не заявить письмове клопотання про намір його припинення.

Відповідно до п.8.4 Договору умови цього договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідної письмової угоди, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Сторони домовилися, що цей договір, а також зміни, додатки, додаткові угоди і доповнення до нього підписані за допомогою факсимільного зв'язку, мають юридичну силу до їх підтвердження оригіналом.

Позивач вважає, що на виконання Договору Позивач 29 травня 2018 року поставив Відповідачеві товар: енергозберігаюче скло товщиною 4 мм. скло поліроване товщиною 4 мм. скло тоноване товщиною 4 мм. запасну присоску, запасний пластмасовий важель, запасне мідне кільце та запасну пружину до KS-606, KS-608, а також запасну голівку до пристрою для паралельної різки скла (надалі - товар). Загальна вартість поставленого товару - 134 523,66 грн., у тому числі ПДВ - 22420,61 грн. Найменування поставленого товару, кількість, ціна та загальна його вартість приведені в видатковій накладній № РН-0000853 від 29.05.2018 р. Факт передачі товару від Продавця до Покупця підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № РН-0000853 від 29.05.2018 р. та товарно-транспортною накладною № НОМЕР_1 від 29.05.2018 р.

Позивач стверджує, що на підставі направлених по електронній пошті на адресу Покупця рахунків № БП-1001954 від 29.05.2018 р. і № БП-1001967 від 29.05.2018 р. та відповідно до усної домовленості між сторонами було передбачено, що Покупець оплатить Продавцеві всю вартість вищевказаного товару в строк до 12.06.2018 р. Однак, у встановлений термін Покупець не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості товару, не дивлячись на те, що Продавець в телефонному режимі неодноразово повідомляв його про необхідність сплати вищевказаного боргу.

Оскільки, станом на 05.07.2018 р. на рахунок Продавця від Покупця не поступило жодних коштів за поставлений товар, Продавець направив на адресу Покупця претензію про неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 072-01 від 15.01.2016 року, вихідний № 52-вих від 05.07.2018 р., у якій просив Покупця сплатити на розрахунковий рахунок Продавця заборгованість за поставлений товар в сумі 134 523,66 грн., в термін до 10.07.2018 р.

Після отримання претензії Покупець 09.07.2018 р. сплатив на розрахунковий рахунок Продавця за отриманий товар кошти в сумі 20 000,00 грн. Решту заборгованості за придбаний товар покупець не сплатив. Станом на 06.08.2018 р. за поставлений товар за Покупцем рахувалась заборгованість в сумі 114523,66 грн. Про причину несплати вказаної заборгованості Покупець не повідомив Продавця. Відповіді на претензію № 52-вих від 05.07.2018 р. Покупець не надав.

Позивач вважає, що підписання Відповідачем вищевказаної видаткової накладної, яка є первинним обліковими документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідає вимогам ст. 9 названого Закону, а також вимогам п. 2.1 і п. 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (із змінами), та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01- 06/928/2012).

Позивач шляхом відпуску товару за видатковою накладною № РН-0000853 від 29.05.2018 р., а Відповідач шляхом одержанням товару, вказаного у видатковій накладній, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України, зокрема: у Позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у Відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України. Зокрема пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне проведення Покупцем розрахунків за конкретну партію товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Оскільки у строк до 13.07.2018 р. Відповідач не виконав грошового зобов'язання щодо оплати Позивачеві вартості поставленого товару і станом на 22.11.2018 р. за ним рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 44 523,66 грн., то відповідно до п.6.2 Договору купівлі-продажу та вимог ст. 611 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідачеві позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, починаючи з 13.07.2018 р. по 22.11.2018p., в сумі 9689,94 грн.

Станом на момент прийняття рішення позивачем повідомлено суд (підтвердження випискою з банківського рахунку) часткову оплату заборгованості у розмірі 10000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у частині 2 статті 202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що поставка товару відбулася на підставі підписаної сторонами видаткової накладної № РН-0000853 від 29.05.2018 р., яка є первинним обліковими документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідає вимогам ст. 9 названого Закону, а також вимогам п. 2.1 і п. 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (із змінами), та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01- 06/928/2012).

Позивач шляхом відпуску товару за видатковою накладною № РН-0000853 від 29.05.2018 р., а Відповідач шляхом одержанням товару, вказаного у видатковій накладній, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України, зокрема, у Позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у Відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.

Поставка товару відбулась на підставі договору поставки укладеного у спрощеній формі, тобто поза межами договору купівлі-продажу №072/01 від 15.01.2016р.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної і визнається позивачем, поставка товару переліченого у видатковій накладній відбулась без оформленого замовлення покупця. Станом на момент поставки товару за видатковою накладною строк дії договору закінчився 31.12.2016р. До закінчення строку дії договору, як вже зазначено вище, покупець не надавав продавцю оформленого замовлення на товар, не вчиняв 100 процентної оплати вартості товару, згідно замовлення. Отже, станом на 31.12.2016р. у сторін не виникли зобов'язання, а саме у продавця поставити товар, перелічений у видатковій накладній, а у покупця прийняти його та оплатити. За таких обставин посилання позивача на зміст п.8.1 Договору, а саме, що договір діє у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не заслуговують на увагу. Не заслуговують на увагу й доводи позивача про те, що на підставі направлених відповідачу по електронній пошті рахунків та відповідно до усних домовленостей між сторонами було передбачено, що покупець оплатить продавцеві всю вартість товару до 12.06.2018р., оскільки, за умовами п.3.2. Договору відстрочка сплати коштів за товар повинна погоджуватися сторонами у відповідній угоді, як невід'ємній частині договору. Аналогічні умови погоджені сторонами і в п.8.4 Договору, де зазначається, що умови цього договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної письмової угоди, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Поряд з цим, поставка товару за видатковою накладною (на підставі укладеного договору поставки у спрощеній формі) не звільняє покупця, який прийняв товару без будь-яких зауважень і претензій до продавця стосовно найменування поставленого товару, обсягів, ціни та загальної вартості, від обов'язку здійснити оплату отриманого товару.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Беручи до уваги положення ст.692 ЦК України та поставку товару по видатковій накладній №РН-0000853 від 29.05.2018р., суд зазначає, що в даному випадку відсутня необхідність у надісланні відповідачу вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки за отриманий товар покупець зобов'язаний був розрахуватися з продавцем після прийняття товару або документів на нього. Оскільки, товар прийнято покупцем (відповідачем) 29.05.2018р., то розрахунок за отриманий товар він повинен був здійснити 30.05.2018р.

Беручи до уваги часткову оплату відповідачем заборгованості по основному боргу у розмірі 10000,00 грн., то суд в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в цій частині закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 34523,66 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9689,94 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до доданого до позову розрахунку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що поставка товару відбулася на підставі видаткової накладної № РН-0000853 від 29.05.2018 р., а не на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару у формі єдиного документа, а відтак, що розмір і база нарахування пені є не визначеними сторонами, те, що розмір пені за порушення строків оплати поставленого товару не встановлений законом, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені. В цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю їх заявлення.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо стягнення основного боргу в розмірі 34523,66 грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1447,07 грн.

Оскільки, спір виник з вини позивача, та враховуючи, що 10000,00 грн. основного боргу сплачено відповідачем після відкриття провадження у справі, то судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1447,07 грн. по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 1841,00 грн. (платіжним дорученням від 10.09.2018р. №3841), виходячи із ціни позову 121079,14 грн. Проте, при перерахунку суми судового збору у відповідності до положень Закону України Про судовий збір , розмір судового збору повинен був становити 1816,19 грн. (121079,14х1,5%, розраховано на підставі п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відтак, наявна переплата позивачем судового збору у розмірі 24,81 грн.

У відповідності до положень ст.7 Закону України Про судовий збір позивач вправі звернутися із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 161, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввікнобуд (80362, Львівська область, Жовківський район, смт.Куликів, вул.Львівська, 2, ідентифікаційний код 33957846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бусел-Прикарпаття (76495, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул. Автоливмашівська, 5, ідентифікаційний код: 32606072) 44523,66 грн. основного боргу, 1447,07 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26.12.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.