Рішення

від 18.12.2018 по справі 915/876/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 915/876/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_1 - дов.№2263/01/01-02/11 від 19.10.2018;

представника відповідача: ОСОБА_2 - дов.б/н від 25.10.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Територіальної громади міста Вознесенськ в особі Вознесенської міської ради (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, пл.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 26233279),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЭП» (73000, м.Херсон, вул.Миру, буд.22, код ЄДРПОУ 32928112; адреса представника - адвоката ОСОБА_2: 54046, м.Миколаїв, вул.Надпрудна, буд.12),

про : стягнення заборгованості в сумі 101996,29 грн, -

Згідно заяви про збільшення позовних вимог №2377/01/01-02/20 від 02.11.2018: стягнення заборгованості в сумі 116612,11 грн, -

в с т а н о в и в:

13.08.2018 Територіальна громада міста Вознесенськ в особі Вознесенської міської ради звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №1704/01/01-02/20 від 08.08.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЭП» , в якій просить суд стягнути 101996,29 грн заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору оренди землі №036/14 від 26.09.2014 відповідачем не здійснено оплату за оренду земельної ділянки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати за період з грудня 2016 року по липень 2018 року у загальній сумі 101996,29 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

20.09.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.10.2018.

22.10.2018 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 13.11.2018.

05.11.2018 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог №2377/01/01-02/20 від 02.11.2018 (вх.№14283/18 від 05.11.2018), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 116612,11 грн.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №2377/01/01-02/20 від 02.11.2018 (вх.№14283/18 від 05.11.2018).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що керуючись правом щодо збільшення позовних вимог, позивач збільшує позовні вимоги, з тих підстав, що станом на момент розгляду справи орендар не виконує свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, тому ним додатково нараховано орендну плату за серпень - жовтень 2018 року в сумі 14615,82 грн.

12.11.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх.№14734/18 від 12.11.2018), в якому він проти позову заперечує та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у розмірі, що визначений позивачем.

Відповідач зазначає, що Договором №066/15 від 25.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом про внесення змін до Договору оренди землі, встановлено, що річний розмір орендної плати переглянуто та визначено у cyмі 40719,99 грн на рік. Вказаний договір було зареєстровано у встановленому порядку у Державному реєстрі речових прав. Відповідно до Витягу наданого позивачем зміст та характеристика речового права становить: строк дії 26.09.2019 з правом пролонгації, додаткові відомості: річний розмір орендної плати становить 40719,99 грн, що цілком відповідає умовам укладеного договору. В цій частині позову відповідач не заперечує проти вимог позивача, оскільки вони відповідають дійсності. Надалі, в позовній заяві, позивач зазначає, що Договором №043/16 від 10.03.2016, до основного Договору оренди було внесено зміни, а саме встановлено орендну плату в розмірі 58463,26 грн на рік починаючи з 01.01.2016. Відповідач зазначає, що відповідно до умов названого договору, договір підлягає нотаріальному посвідченню, реєстрації у Вознесенській міській раді. Всі зміни до договору підлягають державній реєстрації. Крім того, відповідно до положень ст.654 ЦК України - зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідач вказує, що враховуючи той факт, що основний договір оренди земельної ділянки (право оренди) підлягає державній реєстрації, то будь які зміни, що стосуються цього права також мають бути зареєстровані у встановленому законодавством порядку. З матеріалів справи не вбачається, що договір, яким було змінено розмір орендної плати до 58463,26 грн був зареєстрований у встановленому законодавством порядку. Більш того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2018 за вказаною земельною ділянкою зареєстровано інформацію, щодо розміру орендної плати на рівні 40719,99 грн, що свідчить про не набрання Договором №043/16 від 10.03.2016 законної сили, а отже відсутні підстави для розрахунку розміру орендної плати на рівні визначеному позивачем у позовній заяві.

13.11.2018 суд ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 26.11.2018.

26.11.2018 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №2521/01/01-02/20 від 23.11.2018, в якому виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

26.11.2018 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2018.

У судовому засіданні 18.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

26.09.2014 між Територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради (позивач у справі, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЭП» (відповідач у справі, орендар) укладено Договір оренди землі №036/14 (надалі - Договір оренди землі), згідно якого орендодавець, на підставі рішення Вознесенської міської ради від 21.03.2014 №21 та Протоколу земельних торгів №1 від 03.09.2014, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,1 га, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 242 б.

Відповідно до п.2.1. Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1 га яка, згідно Витягу НВ-4800721602014, виданого 13.02.2014 Управлінням Держземагенства у Вознесенському районі, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, має кадастровий номер 4810200000:04:003:0010, вид використання - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, цільове призначення В.03.07.

У відповідності до п.3.1. Договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду строком на 5 (п'ять) років з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно п.4.1. Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до місцевого бюджету м.Вознесенська, код платежу 13050200, банк одержувача - УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 38037770, р/р №33213812700007.

Орендна плата, порядок розрахунку платежів по договору визначені сторонами в розділі 4 Договору оренди землі.

Пунктом 4.3. Договору оренди землі визначено річний розмір орендної плати, для поточного будівництва, на момент укладення цього договору, згідно протоколу земельних торгів №1 від 03.09.2014, становить 32667,53 грн.

У відповідності до п.4.4. Договору оренди землі орендна плата вноситься щомісячно, починаючи з дати державної реєстрації права оренди, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, із розрахунку 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати. Якщо термін оренди в одному з періодів становить менше календарного місяця, розмір орендної плати розраховується пропорційно строку користування землею у даному місяці.

Відповідно до п.4.6. Договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: відповідно до умов конкурсу орендар зобов'язаний протягом одного року 6 (шести) місяців з дати реєстрації права оренди земельної ділянки побудувати торгівельний комплекс; після введення об'єкту в експлуатацію, розмір орендної плати переглядається шляхом укладення договору про внесення змін та доповнень до цього договору та його реєстрації; зміни умов господарювання, передбачених законом; зміни нормативної грошової оцінки, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.4.9. Договору оренди землі орендна плата сплачується також у випадку, коли орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку на умовах договору.

Пунктом 6.1. Договору оренди землі встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за актом прийому-передачі.

Згідно п.10.4. ж) Договору оренди землі визначено, що орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату за користування землею.

Об'єкт оренди за Договором оренди землі передано орендарю на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с.21).

25.03.2015 сторони підписали Договір №066/15 про внесення змін до Договору оренди землі, посвідчений 25.03.2015 за №144 приватним нотаріусом ОСОБА_3В, яким встановлено, що річний розмір орендної плати переглянуто за цим Договором, згідно Протоколу земельних торгів №1 від 03.09.2014, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2015 за 2014 рік, що дорівнює 1,249, тому починаючи з 01.01.2015 орендна плата по Договору становить 40719,99 грн (а.с.22).

10.03.2016 сторони підписали Договір №043/16 про внесення змін до Договору оренди землі, посвідчений 10.03.2016 за №153 приватним нотаріусом ОСОБА_3В, яким встановлено, що річний розмір орендної плати переглянуто за цим Договором, згідно Протоколу земельних торгів №1 від 03.09.2014, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2016 за 2015 рік, що дорівнює 1,433, тому починаючи з 01.01.2016 орендна плата по Договору становить 58463,26 грн (а.с.25-26).

01.07.2016 сторони підписали Договір №135/16 про внесення змін до Договору оренди землі, посвідчений 01.07.2016 за №408 приватним нотаріусом ОСОБА_3В, яким продовжено термін будівництва торгівельного комплексу до 25.09.2016.

Як зазначено позивачем у позові, Договір оренди землі №036/14 від 26.09.2014 перебував на обліку територіальному органі державної фіскальної служби. У 2014 році відповідачем надано податкову декларацію на суму 5898,32 грн, у 2015 році на суму 40048,93 грн, що свідчить останнім було зареєстровано зобов'язання із плати за землю за 2014-2015 роки.

Листом №297/01/05-01/07 від 28.10.2016 Вознесенська міська рада звернулася до ТОВ «ДЭП» з метою приведення розміру орендної плати у відповідність та запропонувала змінити умови Договору оренди землі №036/14 від 26.09.2014 стосовно розміру річної орендної плати, шляхом внесення змін до нього.

Відповідачем відповіді на зазначений лист вище не надано.

22.12.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією №325/01/05-01/07 про сплату орендної плати за землю з метою перерахування орендної плати в сумі 63020,79 до місцевого бюджету м.Вознесенська.

Оскільки, заборгованість з орендної плати за землю за Договором оренди землі відповідачем не сплачено, це стало підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача та відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного Договору оренди землі №036/14 від 26.09.2014.

Згідно ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Закону України «Про оренду землі» , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до приписів ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України «Про оренду землі» ).

У відповідності до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 14.1.136. ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є орендарем спірної земельної ділянки за Договором оренди землі №036/14 від 26.09.2014.

Як встановлено судом, у порушення умов Договору оренди землі №036/14 від 26.09.2014, відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за користування землею за період з грудня 2016 року по жовтень 2018 року в розмірі 116612,11 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів того, що договір, яким було змінено розмір орендної плати до 58463,26 грн був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2018, за якою розміру орендної плати за вказану земельну ділянку становить 40719,99 грн, судом відхиляються, оскільки Договір №043/16 від 10.03.2016 (а.с.25, 26), яким сторони визначили розмір орендної плати за землю у сумі 58463,26 грн, підписаний обома сторонами без складання протоколу розбіжностей; зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 10.03.2016 за №153; зазначений договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2014 з наступними характеристиками: строк дії - до 26.09.2019, річний розмір орендної плати становить 58463,26 грн з 01.01.2016, що підтверджується сформованим приватним нотаріусом ОСОБА_3 витягом від 20.11.2018 (а.с.93).

При цьому, суд погоджується з позицією позивача, що технічна помилка у сумі річного розміру орендної плати, зроблена нотаріусом під час реєстрації договору у Державному реєстрі, та в подальшому виправлена останнім, не може бути підставою для ухилення відповідача від сплати орендної плати у тому розмірі, який сторони погодили у Договорі №043/16 від 10.03.2016.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст.611, 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення боргу по орендній платі за землю у сумі 116612,11 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі в сумі 116612,11 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди землі №036/14 від 26.09.2014 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЭП» (73000, м.Херсон, вул.Миру, буд.22, код ЄДРПОУ 32928112) на користь Територіальної громади міста Вознесенськ в особі Вознесенської міської ради (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, пл.Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 26233279, р/р №33216812014007, місцевий бюджет м.Вознесенська, банк одержувача - УДК у Миколаївській області, МФО 899998, код платежу 18010600, код 38037770) 116612,11 грн основного боргу та 1762,00 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва