Рішення

від 20.12.2018 по справі 916/1848/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1848/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Народного Ополчення, б. 1, м. Київ, 03151) в особі Відокремленого підрозділу "Ременерго" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (18000, м. Черкаси, вул. Автомобілістів, б. 14; код ЄДРПОУ 22927045)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" (вул. Градоначальницька, б. 4, м. Одеса, 65029; код ЄДРПОУ 05749145)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники:

Від позивача : ОСОБА_2 - на підставі довіреності № 330/22 від 11.12.2017 р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 - на підставі ордеру серії ОД № 111675 від 23.10.2018 р.; ОСОБА_4 - на підставі довіреності № 337 від 19.10.2018 р.; ОСОБА_5 - керівник.

Суть спору : Позивач, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Ременерго" ПАТ "Центренерго", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" про стягнення штрафу за виготовлення недоброякісної продукції у розмірі 2 624 грн. 48 коп., збитків (неодержаного доходу) у розмірі 259 989 грн., неустойки у розмірі 656 грн. 12 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26 вересня 2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/1848/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження.

10 жовтня 2018року до Господарського суду Одеської області представником Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" надано відзив на позовну заяву.

22 жовтня 2018 року до Господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшла відповідь на відзив.

02 листопада 2018 року до Господарського суду Одеської області представником відповідача надано заперечення на відповідь позивача.

12 листопада 2018 року до Господарського суду Одеської області представником Публічного акціонерного товариства "Центренерго" подано заяву, в порядку ст. 129 ГПК України, з урахуванням доповнень від 03 грудня 2018 року, у якій позивач просив суд стягнути судові витрати по службовому відрядженню під час розгляду справи у розмірі 8 852 грн. 35 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову з мотивів, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав, які викладено у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

Позивач у справі зазначив, 18 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (Покупець) та Публічним акціонерним товариством "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" (Постачальник) було укладено Договір №12/17 (052) на закупівлю (поставку) товарів.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п. 1.2. Договору).

Умовами п. 1.3. Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент) ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору Постачальник зобов'язаний передати (поставити) Покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовами Договору та вимогам чинного законодавства.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що якість продукції повинна відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації або зразкам. Вимогам, що зазначені в Договорі, а також іншим нормам, стандартам, регламентам і вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовам даного Договору.

Згідно п. 12. Додатку №1 до Договору №№12/17 (052) від 18.09.2017р. Покупець має право в будь-який час перевірити якість поставленої продукції. В разі надання продукції неналежної якості, а саме невідповідність вимогам п. 1 технічних вимог, продукція буде повернута Постачальнику із застосуванням штрафних санкцій та відшкодуванням збитків Покупцю.

Як зазначає позивач, на підставі п. 12. Додатку №1 до Договору №№12/17 (052) від 18.09.2017р. Публічним акціонерним товариством "Центренерго", враховуючи акт виявлених недоліків від 04.01.2018р. щодо якості продукції відповідача, на базі лабораторії металів Трипільської ТЕС було проведено контрольний спектральний аналіз та вимір твердості. Згідно протоколу з спектрального аналізу та виміру твердості від 19.12.2017р. №14882 встановлено, що "пуансон кінцевий" відповідає марці сталі У7, що суперечить технічним вимогам Покупця, де марка сталі на цей товар повинна бути: Сталь Х12М ГОСТ 5950-200.

Як пояснює позивач, за згодою між сторонами вищезазначеного Договору продукцію "пуансон кінцевий" було замінено Постачальником, про що свідчить акт вхідного контролю покупця від 01.03.2018р., та направлено в лабораторію металів на Трипільську ТЕС для проведення спектрального аналізу та виміру твердості, в результаті чого встановлено попередню (повторну) невідповідність продукції до технічних вимог Покупця в частині марки металу, про що складено протокол з спектрального аналізу та виміру твердості від 28.02.2018р. №14956.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Умовами п. 9.3. Договору встановлено, що за порушення Постачальником умов зобов'язання щодо якості продукції стягується штраф у розмірі 20 % від ціни неякісної продукції і, крім цього, Постачальник відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Також, відповідно до п. 9.5. Договору у випадку невиконання або прострочення виконання Постачальником прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 8.5.,п. 8.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 5% від ціни Продукції, що підлягає заміні, і крім цього відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Також, відповідно до п. 8.5. Договору у випадку виходу з ладу продукції або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, Постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти продукції, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію (на вибір Покупця), якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання продукції. Якщо усунення дефектів або прихованих недоліків здійснюється Покупцем, Постачальник зобов'язаний відшкодувати йому пов'язані з цим витрати.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 9.1., п. 9.3. Договору ним було здійснено нарахування штрафу у розмірі 20% від ціни "пуансона кінцевого" у кількості 10 шт. на суму 13 122 грн. 40 коп., у зв'язку з чим розмір штрафу складає 2 624 грн. 48 коп.

Також, позивач здійснив нарахування неустойки відповідно до п. 9.5. Договору у розмірі 5% від ціни "пуансона кінцевого" у кількості 10 шт. на суму 13 122 грн. 40 коп., у зв'язку з чим розмір неустойки складає 656 грн. 12 коп.

Крім того, як зазначає позивач, внаслідок поставки продукції неналежної якості Постачальником Покупець не зміг в повному обсязі виконувати річний план 2018 року по виготовленню шипів, що призвело до економічних втрат (неодержання прибутку), наслідком чого стало нанесення збитків Покупцю Публічним акціонерним товариством "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів".

За посиланням позивача, в 2018 році з наявного на складі круга 10-h11 ГОСТ 7417-75/12Х1МФ ГОСТ 20072-74 планувалось виготовити шипи. Згідно калькуляції на виготовлення 1 кг шипів для ошиповки поверхонь нагріву, ціна 1 кг. шипів становить 65 грн. 82 коп.

Як зазначає позивач, в січні 2018 року було заплановано виготовити 1000 кг шипів на загальну вартість 65 820 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 0 кг шипів, в лютому 2018 року було заплановано виготовити 1000 кг шипів на загальну вартість 65 820 грн. 00 коп., фактично виготовлено 200 кг шипів, в березні 2018 року було заплановано виготовити 2000 кг шипів на загальну вартість 131 640 грн. 00 коп., фактично виготовлено 1300 кг шипів, в квітні 2018 року було заплановано виготовити 1850 кг шипів на загальну вартість 121 767 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 400 кг шипів, в травні 2018 року було заплановано виготовити 1500 кг шипів на загальну вартість 98 730 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 1500 кг шипів. Отже, загальна кількість запланованих до виготовлення шипів за 5 місяців 2018 року , за даними позивача, становить 7350 кг на загальну вартість 483 777 грн. 00 коп., але фактично було виготовлено 3400 кг шипів. Недовиконання плану становить 3950 кг шипів на загальну вартість 259 989 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, 06 червня 2018 року на адресу відповідача було скеровано претензію №10-02/542, яка в свою чергу була відхилена відповідачем.

З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача- Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" 2 624 грн. 48 коп. штрафу за виготовлення недоброякісної продукції, 656 грн. 12 коп. неустойки та 259 989 грн. 00 коп. нанесених збитків (недержавного доходу).

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також позивач посилається на ст. 216 Господарського кодексу України, де закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивач також посилається на ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також позивач посилається ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, де визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" свої господарські зобов'язання, які визначені Договором про поставку товарів №12/17(052) від 18.09.2017р., не порушував і забезпечив їх виконання належним чином в повному обсязі, та відсутність вини Постачальника виключає його відповідальність за зобов'язаннями, визначеними Договором, і є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідач пояснює, що склад збитків, який наведений в позовній заяві, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, адже, вони є наслідком порушення позивачем правил експлуатації ковальсько-просового обладнання та приладів до нього. Відповідач також вважає, що позовні вимоги, які не містять суми витрат, які фактично понесені на день пред'явлення позову, і не місять складу збитків згідно ст. 225 Господарського кодексу України, а також розрахунку збитків і неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у відповідності до Тимчасової методики визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної порушеннями господарських договорів, схваленою Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21.12.1990 року, яка є діючим нормативним актом в України, не підлягають задоволенню.

Також, відповідач посилається на ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України де визначено, що сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше . З урахуванням цього, відповідач зазначає, що відповідач на протязі 10 років по заявці Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надавав допомогу в обслуговуванні ковальсько-пресованих автоматів, надавав допомогу в їх наладці і порядку використання приладів до цього обладнання, зокрема, порядку використання пуансонів для виготовлення шипів Проте, в 2017-2018 роках підрозділ Публічного акціонерного товариства "Центренерго" змінив технологію виробництва шипів, що стало підставою пошкодження "пуансонів кінцевих", які були закуплені за результатами проведення публічного конкурсу на закупівлю за проектом договору купівлі-продажу, який був розроблений ініціатором проведення торгів. Внаслідок односторонньої відмови позивача від дотримання технології виробництва шипів з використанням "пуансону обрізного", на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного відповідач вважає, що позовні Публічного акціонерного товариства "Центренерго" є необґрунтованими, не підтвердженими доказами та у позові слід відмовити.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, судом встановлено, що Рішенням засідання тендерного комітету "Ременерго" ПАТ "Центренерго" від 11 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" визнано переможцем електронної допорогової закупівлі код ДК 021:2015 42950000-0 частини універсальних машин (змінний інструмент для холодновисадочних автоматів) відповідно до п. 9.3. "Порядку здійснення допорогових закупівель" Наказ ДП "Зовнішторгвидав України"№35 від 13.04.2016р. та вирішено укласти договір з Публічним акціонерним товариством "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" на закупівлю код КД 021:2015 42950000-0- частини універсальних машин (змінний інструмент для холодновисадочних автоматів) дотримуючись вимог пункту 9.4. "Порядку здійснення допорогових закупівель" Наказ ДП "Зовнішторгвидав України" №35 від 13.04.2016р., що оформлено Проколом №134 від 11.09.2017р. засідання тендерного комітету "Ременерго" ПАТ "Центренерго".

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (Покупець) та Публічним акціонерним товариством "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" (Постачальник) 18 вересня 2017 року Договору №12/17 (052) на закупівлю (поставку) товарів, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п. 1.2. Договору).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до положення п. 6.1. Договору Постачальник зобов'язаний передати (поставити) Покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовами Договору та вимогам чинного законодавства. Пунктом 6.2. Договору визначено, що якість продукції повинна відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації або зразкам. Вимогам, що зазначені в Договорі, а також іншим нормам, стандартам, регламентам і вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовам даного Договору.

Сторонами п. 12. Додатку №1 до Договору №№12/17 (052) від 18.09.2017р. погоджено, що Покупець має право в будь-який час перевірити якість поставленої продукції. В разі надання продукції неналежної якості, а саме невідповідність вимогам п. 1 цих технічних вимог, продукція буде повернута Постачальнику із застосуванням штрафних санкцій та відшкодуванням збитків Покупцю.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що у зв'язку з неналежним виконання з боку відповідача договірних зобов'язань за умовами Договору №12/17(052) від 18.09.2017р. щодо поставки товару належної якості, позивачем було понесено збитки у вигляді упущеної вигоди, а також позивачем заявлено до стягнення штраф та неустойку.

З Акту вхідного контролю від 19 грудня 2017 року вбачається, що протоколом №14882 від 19.12.2017р. Лабораторії металів Трипільської ТЕС ПАТ „Центренерго» зафіксовано, що змінній інструмент до холодно-висадочного автомату (ніж коротких виборів, матриця, виштовхував) придатний до використання. Змінний інструмент пуансон кінцевий АО 320-611.402 в кількості - 10 шт. - матеріал не відповідає вимогам креслень (потрібно сталь Х12М, в наявності сталь У7).

Також, з Акту вхідного контролю від 01 березня 2018р. вбачається, що протоколом №14956 від 28.02.2018р. Лабораторії металів Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" зафіксовано, що змінний інструмент до холодного-висадочного автомату "пуансон кінцевий" АО320-611.402 за кількістю та комплексністю 10 шт. відповідає кількості та комплектності інструменту, що був направлений продавцю - Публічному акціонерному товариству "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" для усунення прихованих недоліків, визначених Актом від 04.01.2018р. За геометричними розмірами, твердістю та матеріалом (сталь У8) - відповідає вимогам креслення (зі змінами) „пуансон кінцевий АО 320-611.402» наданого Публічним акціонерним товариством "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" та вирішено прийняти роботу для виконання програм по виготовленню виробу шип 16№ К01.774.00.02 згідно замовлення Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго".

На підставі вищевказаних доказів та викладених доводів позивачем, суд приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" на користь позивача при виконанні зобов'язань за Договором №12/17 (052) від 18 вересня 2017 року було здійснено поставку товару неналежної якості.

Відповідно до п. 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Умовами п. 9.3. Договору встановлено, що за порушення Постачальником умов зобов'язання щодо якості продукції стягується штраф у розмірі 20 % від ціни неякісної продукції і, крім цього, Постачальник відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Позивачем, відповідно до п. п. 9.3. Договору було здійснено нарахування штрафу у розмірі 20% штрафу від ціни пуансона кінцевого у кількості 10 шт. на суму 13 122 грн. 40 коп., у зв'язку з чим штраф складає 2 624 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За таких обставин, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 624 грн. 48 коп.

Вимога позивача щодо стягнення 656 грн. 12 коп. неустойки, нарахованої на підставі п. 9.5. Договору, згідно якого у випадку невиконання або прострочення виконання Постачальником прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 8.5.,п. 8.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 5% від ціни Продукції, що підлягає заміні, і крім цього відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, на думку суду, задоволенню не підлягає, адже, у п.8.5,п.8.7 Договору мова йде про порушення зобов'язань щодо усунення дефектів у встановлений у договорі строк. Позивачем не доведено порушення відповідачем зазначеного зобов'язання.

Щодо вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" нанесених збитків у вигляді недодержаного доходу у розмірі 259 989 грн. 48 коп., то, на думку суду, зазначена вимога задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При цьому, важливим є доведеність наявності всіх елементів складу господарського правопорушення , якими є протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання ; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого позивача або третіх осіб; вина боржника .

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначив, що в результаті поставки відповідачем товару неналежної якості позивач не виконав план по виготовленню шипів за січень-травень місяці 2018 року, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Ременерго" Публічного акціонерного товариства "Центренерго отримало ці збитки. Позивачем було вказано суду, що згідно калькуляції на виготовлення 1 кг шипів для ошиповки поверхонь нагріву, ціна 1 кг. шипів становить 65 грн. 82 коп., проте матеріали справи не містять документального підтвердження визначення відповідної суми розміру такого матеріалу.

За матеріалами справи вбачається, що відповідно до Довідки, складеною начальником ПЕВ у 2018 року було заплановано виготовити 1000 кг шипів на загальну вартість 65 820 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 0 кг шипів, в лютому 2018 року було заплановано виготовити 1000 кг шипів на загальну вартість 65 820 грн. 00 коп., фактично виготовлено 200 кг шипів, в березні 2018 року було заплановано виготовити 2000 кг шипів на загальну вартість 131 640 грн. 00 коп., фактично виготовлено 1300 кг шипів, в квітні 2018 року було заплановано виготовити 1850 кг шипів на загальну вартість 121 767 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 400 кг шипів, в травні 2018 року було заплановано виготовити 1500 кг шипів на загальну вартість 98 730 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 1500 кг шипів.

Отже, єдиним доказом наявності упущеної вигоди, за посиланням позивача, є наявність загальної кількості запланованих до виготовлення шипів за 5 місяців 2018 року у кількості 7350 кг на загальну вартість 483 777 грн. 00 коп., та кількість фактично виготовлених шипів у кількості 3400 кг шипів.

Але, зазначені докази, на думку суду, не є достатніми для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вимоги у розмірі 259 989 грн. 00 коп.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України).

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Окрім цього, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичний вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержаний кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на якому він розраховував.(Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г / 7, ЄДРСРУ № 73533016).

Враховуючи зазначене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Ременерго" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в частині стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 259 989 грн. 00 коп., не підлягають задоволенню судом .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до ст.123 ГПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням зазначених положень законодавства, виходячи з матеріалів справи, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у сумі, пропорційній сумі стягнення, з урахуванням доказів, наданих позивачем до матеріалів справи. 21.12.2018р.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Ременерго" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів" (вул. Градоначальницька, б. 4, м. Одеса, 65029; код ЄДРПОУ 05749145) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Народного Ополчення, б. 1, м. Київ, 03151) в особі Відокремленого підрозділу "Ременерго" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (18000, м. Черкаси, вул. Автомобілістів, б. 14; код ЄДРПОУ 22927045) штраф у сумі 2 624 грн. 48 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 39 грн. 40 коп. та витрати, пов'язані з розглядом судової справи у с умі 1 187 грн. 75 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 28 грудня 2018 р.

Суддя Н.В. Рога