Постанова

від 14.03.2019 по справі 916/1848/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1848/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ПАТ Центренерго Від ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, довіреність № 42/22, дата видачі: 22.02.19; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1443, дата видачі: 01.06.18; директор ОСОБА_6, паспорт серія КЕ № 940027, дата видачі: 10.02.98; адвокат ОСОБА_7, посвідчення № 643, дата видачі: 17.09.93; ордер № 111690, дата видачі: 26.02.19; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2018року (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_9; час і місце оголошення рішення: 20.12.2018 о 15:38, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 16) у справі за позовом№ 916/1848/18 ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго до відповідача про ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів стягнення ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_8 акціонерне товариство Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ПАТ Центренерго , звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів про стягнення штрафу за виготовлення недоброякісної продукції у розмірі 2 624 грн. 48 коп., збитків (неодержаного доходу) у розмірі 259 989 грн., неустойки у розмірі 656 грн. 12 коп.

12.11.2018 року до Господарського суду Одеської області представником ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго подано заяву, в порядку ст. 129 ГПК України, з урахуванням доповнень від 03 грудня 2018 року, у якій позивач просив суд стягнути судові витрати по службовому відрядженню під час розгляду справи у розмірі 8 852 грн. 35 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго до ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів на користь ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго штраф у сумі 2 624 грн. 48 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 39 грн. 40 коп. та витрати, пов'язані з розглядом судової справи у сумі 1 187 грн. 75 коп.; в решті позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_8 акціонерним товариством Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів на користь позивача при виконанні зобов'язань за Договором №12/17 (052) від 18 вересня 2017 року було здійснено поставку товару неналежної якості.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно, відповідно до п. 9.3. Договору було здійснено нарахування штрафу у розмірі 20% від ціни пуансона кінцевого у кількості 10 шт. на суму 13 122 грн. 40 коп., у розмірі 2 624 грн. 48 коп., а тому дані вимоги були задоволені у повному обсязі.

На думку суду першої інстанції, вимоги позивача щодо стягнення 656 грн. 12 коп. неустойки, нарахованої на підставі п. 9.5. Договору, згідно якого у випадку невиконання або прострочення виконання ОСОБА_10 прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 8.5., п. 8.7. даного Договору, ОСОБА_10 сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 5% від ціни Продукції, що підлягає заміні, і крім цього відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, задоволенню не підлягають, адже, у п. 8.5, п. 8.7 Договору мова йде про порушення зобов'язань щодо усунення дефектів у встановлений у договорі строк. Позивачем не доведено порушення відповідачем зазначеного зобов'язання.

Також, суд першої інстанції щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів нанесених збитків у вигляді неодержаного доходу у розмірі 259 989 грн. 48 коп., зазначив, що єдиним доказом наявності упущеної вигоди, за посиланням позивача, є наявність загальної кількості запланованих до виготовлення шипів за 5 місяців 2018 року у кількості 7350 кг на загальну вартість 483 777 грн. 00 коп., та кількість фактично виготовлених шипів у кількості 3400 кг шипів.

Суд першої інстанції зауважив, що позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в частині стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 259 989 грн. 00 коп., не підлягають задоволенню судом.

21.01.2019року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2018 року у справі № 916/1848/18, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2018 у справі № 916/1848/18 за позовом ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго до ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів про відшкодування збитків, внаслідок поставки недоброякісної продукції частково скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким стягнути з відповідача суму 260 645,45грн., судові витрати послати на відповідача.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Апелянт зазначає, що поставка недоброякісної продукції привела до зриву державної програми, що підтверджується наказом від 25.09.2017 № 622 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, іншими наданими суду доказами по ремонту енергетичного обладнання теплових електричних станцій Скаржника, ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго .

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 224 Господарського кодексу України, якою передбачено загальні положення стягнення збитків та ст. 225 Господарського кодексу України.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме поставку неналежної якості продукції відповідачем, при цьому відмовив в стягненні неодержаного прибутку. На думку апелянта ці позовні вимоги є тісно взаємопов'язані і знаходяться в причинному зв'язку між собою, так як причиною неодержання доходу скаржником є - поставка недоброякісної продукції відповідачем, що і спричинило невиконання плану по виготовленню продукції (шипів) та зрив Державної програми по ремонту енергетичного обладнання теплових електричних станцій ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго .

На думку апелянта, існують усі складові умови господарського правопорушення, це наявність протиправної поведінки відповідача, факт нанесення збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та вина відповідача.

Як зазначено в апеляційній скарзі, вина в зриві Державної програми по виготовленню шипів, зменшення планово-економічних показників та неодержання доходу в період за січень-квітень місяці 2018 року повинна бути покладена на відповідача, ОСОБА_8 акціонерне товариство Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів .

Скаржником в апеляційній скарзі приведено розрахунок збитків у вигляді неодержаного доходу, який здійснено виходячи із собівартості на виготовлення 1 кг шипів, з урахуванням запланованих до виготовлення шипів та фактично виготовлених.

Крім іншого, апелянт зазначає, що також не згоден із відмовою суду першої інстанції в частині стягнення неустойки у розмірі 656 грн. 12 коп., оскільки судом першої інстанції не враховано вимоги ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, а також п. 9.5. розділу 9 спірного договору.

Апелянт також вважає, що на сьогоднішній день Верховним судом у складі Касаційного господарського суду не створено єдиної судової практики щодо розгляду справ про відшкодування завданих збитків, внаслідок поставки недоброякісної продукції в господарських справах між суб'єктами господарювання у формі господарських товариств, а тому суди зобов'язанні керуватися виключно законами України.

Апелянт також не згоден зі стягнутою сумою судового збору, оскільки суд першої інстанції вказав пропорційне стягнення, але не вказав формули стягнення. А також в порушення норм ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, суд витрати, пов'язані з участю свідка у справі ОСОБА_11, проігнорував і не розглянув. Крім цього, суд не врахував розрахунок судових витрат в сумі 10 000,00грн., які були заявлені в позові на вимогу ухвали суду від 03.09.2018 року у справі № 916/1848/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2018року у справі № 916/1848/18.

Відповідно до приписів ст. 267 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

08.02.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 призначено справу № 916/1848/18 до розгляду на 26 лютого 2019 року о 12:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 року відкладено розгляд справи № 916/1848/18 на 14.03.2019 року о 15:00год.

У судове засідання 14.03.2019 з'явились представники позивача та відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Рішенням засідання тендерного комітету Ременерго ПАТ Центренерго від 11 вересня 2017 року ОСОБА_8 акціонерне товариство Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів визнано переможцем електронної допорогової закупівлі код ДК 021:2015 42950000-0 частини універсальних машин (змінний інструмент для холодновисадочних автоматів) відповідно до п. 9.3. Порядку здійснення допорогових закупівель Наказ ДП Зовнішторгвидав України № 35 від 13.04.2016року та вирішено укласти договір з ОСОБА_8 акціонерним товариством Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів на закупівлю код КД 021:2015 42950000-0 частини універсальних машин (змінний інструмент для холодновисадочних автоматів), дотримуючись вимог пункту 9.4. Порядку здійснення допорогових закупівель Наказ ДП Зовнішторгвидав України № 35 від 13.04.2016р., що оформлено Проколом № 134 від 11.09.2017р. засідання тендерного комітету Ременерго ПАТ Центренерго .

18 вересня 2017 року між ОСОБА_8 акціонерним товариством Центренерго (Покупець) та ОСОБА_8 акціонерним товариством Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів (ОСОБА_10) було укладено Договір № 12/17(052) на закупівлю (поставку) товарів (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ОСОБА_10 зобов'язується поставити Покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку до договору.

Як визначено п. 6.1. Договору, ОСОБА_10 зобов'язаний передати (поставити) Покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовами Договору та вимогам чинного законодавства.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що якість продукції повинна відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації або зразкам, вимогам, що зазначені в Договорі, а також іншим нормам, стандартам, регламентам і вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовам даного Договору.

Відповідно до п. 6.10. Договору, в разі виявлення недоліків Продукції при відсутності представника ОСОБА_10, Покупець повинен призупинити приймання продукції та терміново (не пізніше наступного дня) повідомити ОСОБА_10 про факт виявлення недоліків з пропозицією прибути для сумісного приймання-передачі Продукції.

Згідно п. 6.11. Договору, у випадку неприбуття уповноваженого представника ОСОБА_10 протягом двох робочих днів з дати направлення останньому відповідного повідомлення, а також у разі незгоди ОСОБА_10 з виявленими недоліками, Покупець має право залучити для вирішення питання незалежну спеціалізовану організацію або особу, що має необхідну кваліфікацію та право на проведення досліджень відповідного виду Продукції, висновок якої є остаточним і обов'язковим для прийняття Сторонами.

В п. 6.13. Договору визначено, що при виявленні Покупцем прихованих недоліків Продукції, останній повинен призупинити процес використання Продукції та діяти в порядку, передбаченому п. 6.10.-6.12. Договору.

Відповідно до п. 6.14. Договору, прихованими недоліками за цим Договором визначаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній для даного виду Продукції перевірці і виявлені лише в процесі використання, експлуатації або збереження Продукції.

Як визначено п. 6.15. Договору, факт наявності прихованих недоліків фіксується Сторонами в ОСОБА_10 виявлених недоліків , який підписується уповноваженими представниками Сторін, і повинен містити дані щодо ідентифікації Сторін, продукції, договору, виду та характеру недоліків.

Згідно п. 6.16. Договору, в разі не підписання ОСОБА_10 приймання-передачі продукції з виявленими недоліками або ОСОБА_10 виявлення недоліків на протязі 3-х робочих днів з дати повідомлення ОСОБА_10 про виявлені недоліки, зазначений акт підписується Покупцем самостійно із посиланням на відмову ОСОБА_10 від підписання ОСОБА_10 та на реквізити висновку (довідки) спеціалізованої організації щодо виявлених недоліків, і вважається прийнятим (узгодженим) в редакції Покупця .

Відповідно до п. 8.5. та п. 8.7. Договору, у випадку виходу з ладу Продукції або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, ОСОБА_10 зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти продукції, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію (на вибір Покупця) , якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання продукції. Якщо усунення дефектів або прихованих недоліків здійснюється Покупцем, ОСОБА_10 зобов'язаний відшкодувати йому пов'язані з цим витрати.

Умовами п. 9.3. Договору встановлено, що за порушення ОСОБА_10 умов зобов'язання щодо якості Продукції стягується штраф у розмірі 20 % від ціни неякісної продукції і, крім цього, ОСОБА_10 відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Відповідно до п. 9.5. Договору, у випадку невиконання або прострочення виконання ОСОБА_10 прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 8.5.,п. 8.7. даного Договору , ОСОБА_10 сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 5% від ціни Продукції , що підлягає заміні , і крім цього відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Договір № 12/17(052) від 18.09.2017 також містить Додаток № 1 до договору, підписаний сторонами.

Згідно п. 9 Додатку №1 до Договору №12/17(052) від 18.09.2017року, гарантійний строк на Продукцію: не менше 6 місяців. Обчислюється з моменту поставки ОСОБА_10 продукції .

Відповідно до п. 10 Додатку №1 до Договору №12/17(052) від 18.09.2017року, строк дії договору - до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін.

В п. 11 Додатку №1 до Договору №12/17(052) від 18.09.2017року встановлено додаткові умови: ОСОБА_4 до якості:

- Продукція виготовляється згідно креслень (Додаток № 2 до Договору);

- рік виготовлення 2017;

- продукція повинна бути новою, та відповідати вимогам креслення, згідно п. 1 цих технічних вимог.

Відповідно до п. 12 Додатку №1 до Договору №12/17(052) від 18.09.2017року, Покупець має право в будь-який час перевірити якість поставленої продукції. В разі надання продукції неналежної якості, а саме невідповідність вимогам п. 1 технічних вимог, продукція буде повернута ОСОБА_10 із застосуванням штрафних санкцій та відшкодуванням збитків Покупцю.

В позовній заяві, позивач зазначає, що враховуючи акт вхідного контролю від 19.12.2017, акт виявлення недоліків від 04.01.2018, щодо якості Продукції відповідача, Позивачем на базі лабораторії металів Трипільської ТЕС було проведено контрольний спектральний аналіз та вимір твердості.

Згідно протоколу з спектрального аналізу та виміру твердості від 19.12.2017 № 14882 встановлено, що пуансон кінцевий відповідає марці сталі У7, що суперечить технічним вимогам Покупця, де марка сталі на цей товар повинна бути: Сталь Х12М ГОСТ 5950-200.

04.01.2018 комісією ПАТ Центренерго складено акт виявлення недоліків із зазначенням наступних висновків: в процесі експлуатації інструменту пуансон кінцевий АО320-611.40 в кількості десяти шт. , при виготовленні деталі Шип К01.774.00.02 на холодно висадочному автоматі мод. АО-320, що встановлений на Черкаській механічній дільниці Ременерго ПАТ Центренерго останній вийшов з ладу з причини деформації формуючої поверхні . Подальша експлуатація неможлива . Спираючись на вищенаведене та керуючись умовами Договору від 18.09.2017 № 12/17(052) комісія вирішила повернути інструмент пуансон кінцевий АО320-611.40 в кількості 10шт. продавцю - ПАТ Одеський завод по виготовленню ковальсько-пресових автоматів для усунення прихованих недоліків, визначених даним ОСОБА_10.

В даному акті також зазначено, що Представник продавця - ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів для складання ОСОБА_10 виявлених недоліків не з'явився .

Також комісія в ОСОБА_10 зазначила, що гарантійний строк на Продукцію, згідно п. 9 Технічних вимог (додаток 1 до Договору від 18.09.2017 за № 12/17(052) становить не менше 6 місяців та обчислюється з моменту підписання ОСОБА_10 приймання-передачі № 1 від 19.12.2017.

Як зазначає позивач, на підставі п. 12. Додатку № 1 до Договору № 12/17(052) від 18.09.2017року ОСОБА_8 акціонерним товариством Центренерго , враховуючи акт виявлених недоліків від 04.01.2018 щодо якості продукції відповідача, на базі лабораторії металів Трипільської ТЕС було проведено контрольний спектральний аналіз та вимір твердості. Згідно протоколу з спектрального аналізу та виміру твердості від 19.12.2017р. № 14882 встановлено, що пуансон кінцевий відповідає марці сталі У7, що суперечить технічним вимогам Покупця, де марка сталі на цей товар повинна бути: Сталь Х12М ГОСТ 5950-200 .

Позивач в позовній заяві пояснює, що за згодою між сторонами вищезазначеного Договору продукцію пуансон кінцевий було замінено ОСОБА_10, про що свідчить акт вхідного контролю покупця від 01.03.2018р., та направлено в лабораторію металів на Трипільську ТЕС для проведення спектрального аналізу та виміру твердості, в результаті чого встановлено попередню (повторну) невідповідність продукції до технічних вимог Покупця в частині марки металу, про що складено протокол з спектрального аналізу та виміру твердості від 28.02.2018р. № 14956.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача 263 269,60грн., із яких:

- 2 624,48грн. - штраф за виготовлення недоброякісної продукції;

- 259 989,00грн. - нанесені збитки (неодержаний дохід);

- 656,12грн. - неустойка.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до положення п. 6.1. Договору ОСОБА_10 зобов'язаний передати (поставити) Покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовами Договору та вимогам чинного законодавства. Пунктом 6.2. Договору визначено, що якість продукції повинна відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації або зразкам. Вимогам, що зазначені в Договорі, а також іншим нормам, стандартам, регламентам і вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовам даного Договору.

Сторонами п. 12. Додатку №1 до Договору № 12/17(052) від 18.09.2017 погоджено, що Покупець має право в будь-який час перевірити якість поставленої продукції. В разі надання продукції неналежної якості, а саме невідповідність вимогам п. 1 цих технічних вимог, продукція буде повернута ОСОБА_10 із застосуванням штрафних санкцій та відшкодуванням збитків Покупцю.

З ОСОБА_10 вхідного контролю від 19 грудня 2017 року вбачається, що протоколом № 14882 від 19.12.2017р. Лабораторії металів Трипільської ТЕС ПАТ Центренерго зафіксовано, що змінний інструмент до холодно-висадочного автомату (ніж коротких виробів, матриця, виштовхувач) придатний до використання. Змінний інструмент пуансон кінцевий АО 320-611.402 в кількості - 10 шт. - матеріал не відповідає вимогам креслень (потрібно сталь Х12М, в наявності сталь У7).

Також, з ОСОБА_10 вхідного контролю від 01 березня 2018р. вбачається, що протоколом №14956 від 28.02.2018р. Лабораторії металів Трипільської ТЕС ПАТ Центренерго зафіксовано, що змінний інструмент до холодного-висадочного автомату пуансон кінцевий АО320-611.402 за кількістю та комплексністю 10 шт. відповідає кількості та комплектності інструменту, що був направлений продавцю - Публічному акціонерному товариству Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів для усунення прихованих недоліків, визначених ОСОБА_10 від 04.01.2018р. За геометричними розмірами, твердістю та матеріалом (сталь У8) - відповідає вимогам креслення (зі змінами) пуансон кінцевий АО 320-611.402 наданого ОСОБА_8 акціонерним товариством Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів та вирішено прийняти роботу для виконання програм по виготовленню виробу шип 16№ К01.774.00.02 згідно замовлення Трипільської ТЕС ПАТ Центренерго .

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ОСОБА_8 акціонерним товариством Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів на користь позивача при виконанні зобов'язань за Договором № 12/17(052) від 18 вересня 2017 року було здійснено поставку товару неналежної якості.

Як вже було зазначено судом, пункт 9.3. Договору передбачає, що за порушення ОСОБА_10 умов зобов'язання щодо якості продукції стягується штраф у розмірі 20 % від ціни неякісної продукції і, крім цього, ОСОБА_10 відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Позивачем, відповідно до п. 9.3. Договору було здійснено нарахування штрафу у розмірі 20% штрафу від ціни пуансона кінцевого у кількості 10 шт. на суму 13 122 грн. 40 коп., у зв'язку з чим штраф складає 2 624 грн. 48 коп.

Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначено статтею 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 624 грн. 48 коп.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго про стягнення неустойки у розмірі 656 грн. 12 коп. колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.5. Договору, у випадку невиконання або прострочення виконання ОСОБА_10 прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. 8.5.,п. 8.7. даного Договору, ОСОБА_10 сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 5% від ціни Продукції, що підлягає заміні, і крім цього відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Як свідчать матеріали справи, 05.01.2018 позивачем на адресу відповідача було скеровано лист № 07-04/3-22, в якому зазначено, що в процесі експлуатації були виявлені приховані недоліки якості виготовленого інструменту, а саме:

При виконанні операції формування головки шипа в зв'язку з недостатньою поверхневою твердістю робочої поверхні інструменту (вид Б, креслення пуансон кінцевий АО 320-611.402 ) відбувалася деформація даної поверхні зі зміною геометричних розмірів і утворення задирів. Даний недолік виявився на всіх 10 пуансонах, що були поставлені. Ткож в листі позивач просив вирішити питання про заміну інструменту пуансон кінцевий АО 320-611.402 в кількості 10шт., що вийшли з ладу на нові.

Листом № 1 від 05.01.2018 ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів просив позивача направити на їхню адресу ОСОБА_10 виявлених недоліків (підписаний з боку позивача), а також пуансони, які вийшли з ладу у кількості 10штук. Також відповідач зазначив, що у разі підтвердження зазначених позивачем фактів буде здійснено заміну пуансонів.

З означеного листування, а саме листа № 1 від 05.01.2018 вбачається, що позивач був обізнаний про факт виявлених недоліків пуансонів кінцевих в кількості 10шт. - 05.01.2018.

Як встановлено п. 8.5. Договору, у випадку виходу з ладу Продукції або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, ОСОБА_10 зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти продукції, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію (на вибір Покупця) , якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання продукції.

Як свідчать експрес накладні (т. 1 а.с. 40), та акт вхідного контролю від 01.03.2018 (т. 1 а.с. 42) відповідачем ОСОБА_8 акціонерним товариством Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів було здійснено заміну пуансонів, а саме: 07.02.2018 - 2 шт., 23.02.2018 - 8 шт. Даний факт не оспорюється сторонами у справі.

Таким чином, відповідачем усунуто дефекти пуансонів лише 07.02.2018 (перша партія товару у кількості 2 шт.) та 23.02.2018 (друга партія товару у кількості 8шт.).

Встановлений умовами договору 14-ти денний строк для усунення прихованих дефектів або заміни продукції від дня повідомлення на той час вже закінчився (дата повідомлення - 05.01.2018, дата закінчення строку для усунення недоліків - 19.01.2018). Тобто наявний факт прострочення постачальником встановленого п. 8.5. Договору строку.

Усі ці події відбувалися протягом гарантійного строку: поставка продукції підтверджується видатковою накладною № 183 від 11.12.2017, закінчення 6-ти місячного гарантійного строку - 11.06.2018.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив строки на заміну продукції, передбачені п. 8.5. Договору, а тому позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку в розмірі 5% від ціни продукції, передбачену п. 9.5. Договору, у розмірі 656 грн. 12коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів заподіяних збитків у вигляді неодержаного доходу у розмірі 259 989 грн. 48 коп., суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні.

Перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства при розгляді вимог ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго щодо стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 259 грн. 48 коп., колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як стверджує позивач поставка відповідачем недоброякісної продукції пуансонів кінцевих в кількості 10шт. спричинило невиконання плану по виготовленню продукції (шипів) та зрив Державної програми по ремонту енергетичного обладнання теплових електричних станцій ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго .

Позивачем розрахунок суми збитків здійснено виходячи із собівартості на виготовлення 1 кг шипів, з урахуванням запланованих до виготовлення шипів та фактично виготовлених.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2, ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно із приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною .

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини . За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно із ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Згідно із ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Слід зазначити важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи.

Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, яка заподіяла збитки, є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, апелянт зазначив, що в результаті поставки відповідачем товару неналежної якості позивач не виконав план по виготовленню шипів за січень-травень місяці 2018 року, у зв'язку з чим ОСОБА_8 акціонерне товариство Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго отримало ці збитки. Позивачем було вказано суду, що згідно калькуляції на виготовлення 1 кг шипів для ошиповки поверхонь нагріву, ціна 1 кг. шипів становить 65 грн. 82 коп., проте матеріали справи не містять документального підтвердження визначення відповідної суми розміру такого матеріалу .

До Калькуляції на виготовлення 1 кг шипів для ошиповки поверхонь нагріву (L=16мм) не додані належні та допустимі докази у вигляді бухгалтерських та інших первісних документів у підтвердження дійсної вартості усіх найменувань, які зазначені в даній калькуляції (т. 1 а.с. 60).

Окрім того, розмір збитків розрахований за період з січня по травень 2018, а сама калькуляція складена начальником ПЕВ тільки починаючи з 01.04.2018, а затверджена директором 09.04.2018. Тобто така калькуляція не стосується періоду розрахованих збитків до квітня 2018 (січень, лютий та березень 2018). Іншої калькуляції за період з січня по березень 2018 позивач до суду не надав.

За матеріалами справи вбачається, що відповідно до Довідки, складеною начальником ПЕВ у 2018 року (т. 1 а.с. 61) було заплановано виготовити 1000 кг шипів на загальну вартість 65 820 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 0 кг шипів, в лютому 2018 року було заплановано виготовити 1000 кг шипів на загальну вартість 65 820 грн. 00 коп., фактично виготовлено 200 кг шипів, в березні 2018 року було заплановано виготовити 2000 кг шипів на загальну вартість 131 640 грн. 00 коп., фактично виготовлено 1300 кг шипів, в квітні 2018 року було заплановано виготовити 1850 кг шипів на загальну вартість 121 767 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 400 кг шипів, в травні 2018 року було заплановано виготовити 1500 кг шипів на загальну вартість 98 730 грн. 00 коп., фактично було виготовлено 1500 кг шипів. Вказані обставини позивач підтверджує планами-проектами роботи Черкаської механічної дільниці у період з січня по травень 2018 (т. 1 а.с. 62-66).

Отже, єдиним доказом наявності упущеної вигоди, за посиланням позивача, є наявність загальної кількості запланованих до виготовлення шипів за 5 місяців 2018 року у кількості 7350 кг на загальну вартість 483 777 грн. 00 коп., та кількість фактично виготовлених шипів у кількості 3400 кг шипів.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані документи є недостатніми для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 259 989 грн. 00 коп.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2018року по справі № 916/1848/18 зміні в частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки та розподілу судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом апеляційної інстанції при здійснені перегляду рішення господарського суду першої інстанції рішення змінено в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки та відповідно здійснено перегляд (перерахунок) судових витрат.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків , спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як передбачено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_8 акціонерне товариство Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго просило стягнути з відповідача суму у розмірі 263 269,60грн., при цьому судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 3 280,60грн., що у відсотковому розмірі становить 1,25%.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 949,04грн., оскільки відсоток задоволених позовних вимог становить 1,25%, то відшкодуванню підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 49 грн. 36 коп. (3 949,04грн.х1,25%).

Так само, при поданні апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 923,56грн., оскільки відсоток задоволених позовних вимог становить 1,25%, то відшкодуванню підлягають судові витрати за розгляд апеляційної скарги у сумі 74 грн. 04 коп. (5 923,56грн.х1,25%).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що викликаний в якості свідка ОСОБА_11 у зв'язку з розглядом справи витратив грошові кошти в сумі 1 594,29грн., із яких: витрати проїзду 472,81грн., проживання 621,48грн., добові 500,00грн., не враховуючи компенсацію за втрачений заробіток, який за даними бухгалтерського розрахунку заробітної плати за листопад місяць 2018 начальника виробничого відділу ОСОБА_11 становить 947,18грн. в день помножити на 4 дні відрядження, сума яка підлягає поверненню становить 3 788,72грн.

Колегією суддів апеляційного господарського суду відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_11 дійсно був викликаний у судове засідання як свідок, та з'явився до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, свідку у зв'язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять . Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Під час слухання справи в суді першої інстанції позивачем було надано розрахунок судових витрат по службовому відрядженню представників позивача під час слухання справи № 916/1848/18, в якому міститься розрахунок витрат свідка ОСОБА_11:

1) проїзд 246,22грн.+226,59грн.=472,81грн.;

2) проживання в готелі 1 день 621,48грн.;

3) добові 4 дні (125грн.х4)=500,00грн.

Всього: 1 594,29грн. (т. 2 а.с. 19)

Як встановлено судом апеляційної інстанції в матеріалах справи містяться проїзні документи (т. 2, а.с. 16), які підтверджують витрати ОСОБА_11 за залізничні квитки у розмірі 472,81грн. Крім того, в матеріалах справи міститься документ на бронювання готелю. Таким чином витрати ОСОБА_11 у розмірі 1 094,29грн., повністю підтверджені матеріалами справи.

Що стосується добових на відрядження, то колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відшкодування даних витрат не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України (ст. 127 ч. 1), а тому суд не вбачає підстав для їх задоволення у розмірі 500,00грн.

Що стосується посилань апелянта в апеляційній скарзі на компенсацію за втрачений заробіток ОСОБА_11, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що дійсно ст. 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено такий вид відшкодування, однак при розгляді справи в суді першої інстанції позивачем не заявлялась дана сума, та не було надано бухгалтерського розрахунку заробітної плати ОСОБА_11 щодо компенсації за втрачений заробіток, а тому суд першої інстанції не задовольнив дані вимоги, виходячи із того, що вони навіть не були заявлені станом на день оголошення судового рішення.

Щодо судових витрат по службовому відрядженню представника позивача ОСОБА_12, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ОСОБА_12 є юрисконсультом позивача, тому був у судових засіданнях як представник ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго , тобто представляв інтереси позивача у судових засіданнях, та відшкодування йому витрат на службові відрядження не передбачено нормами діючого Господарського процесуального кодексу України, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні витрат по службовому відрядженню ОСОБА_12

Керуючись статтями 269-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2018року по справі № 916/1848/18 змінити в частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки та розподілу судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1.Позовну заяву ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго до ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів (вул. Градоначальницька, б. 4, м. Одеса, 65029; код ЄДРПОУ 05749145) на користь ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго (вул. Народного Ополчення, б. 1, м. Київ, 03151) в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго (18000, м. Черкаси, вул. Автомобілістів, б. 14; код ЄДРПОУ 22927045) штраф у сумі 2 624 грн. 48 коп., неустойку у сумі 656 грн. 12 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 49 грн. 36 коп. та витрати, пов'язані з розглядом судової справи у сумі 1 094 грн. 29 коп.

3.У задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків (неодержаного доходу) на суму 259 989 грн. 00 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів (вул. Градоначальницька, б. 4, м. Одеса, 65029; код ЄДРПОУ 05749145) на користь ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго (вул. Народного Ополчення, б. 1, м. Київ, 03151) в особі Відокремленого підрозділу Ременерго ОСОБА_8 акціонерного товариства Центренерго (18000, м. Черкаси, вул. Автомобілістів, б. 14; код ЄДРПОУ 22927045) судові витрати за розгляд апеляційної скарги у сумі 74 грн. 04 коп.

Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати накази у встановленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

ОСОБА_3