Рішення

від 27.12.2018 по справі 918/402/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/402/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П, розглянувши в загальному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до відповідача 1 Рафалівська селищна рада

до відповідача 2 Командитне товариство "РІВНЕ-ПАС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області

про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним договору оренди землі

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (надалі - Позивач або Укрзалізниця) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Рафалівської селищної ради (надалі - Відповідач 1 або ОСОБА_2) та до Командитного товариства "Рівне-ПАС" (надалі - Відповідач 2 або КТ "Рівне - ПАС"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі - Третя особа або ГУ Держгеокадастру) в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 року за № 185, визнати недійсним договір оренди землі від 15.10.2008 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області на підставі оскаржуваного рішення. Свої вимоги Позивач мотивує наступним.

З метою підготовки документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками смуги відведення у адміністративних межах Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну, Рівненської області Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" уклало угоду із Державним підприємством "Рівненське державне науково виробниче підприємство геодезії та кадастру" Л/П №142737/НЮ від 02.12.2014 р.. При проведенні інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" на території Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну Рівненської області, за результатами якої виготовлено технічну документацію із землеустрою, використовувались матеріали по встановленню смуги відведення залізниці, а саме - "ПЛАН границ полосы отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км 343+315 до км 366". Із виготовленої технічної документації Державним підприємством "Рівненське державне науково виробниче підприємство геодезії та кадастру", що зареєстровано 26.12.2014 року за № 220-14, Укрзалізниці стало відомо, що продовжити виготовлення відповідних правовстановлюючих документів на дані землі, в межах, визначених наданими вихідними даними, на сьогодні є неможливим, оскільки в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази даних державного земельного кадастру виявлено, що в смузі відведення залізниці розташовані земельні ділянки, які знаходяться у приватній чи комунальній власності.

Під час проведення обстеження земель ДТГО "Львівська залізниця" для виготовлення правовстановлюючих документів було встановлено, що на території Рафалівської селищної ради в смузі відведення залізниці знаходиться Землекористувач - Відкрите акціонерне товариство "Рівненське підприємство автобусних станцій" (на даний час Командитне товариство "Рівне- ПАС") в районі 357 км 3 пк + 56 м до 357 км 3 пк + 66м на відстані 42 м від головної колії, на яку виготовлений договір оренди на 49 років від 15.10.2008 на площу 0,0200 га. Так, встановлено, що на підставі рішення Рафалівської селищної ради № 185 від 26.10.2007 та договору оренди землі від 15.10.2008 року передано у строкове платне користування на 49 років земельну ділянку площею 0,02 га для розміщення та обслуговування автостанції, яка знаходиться в смт. Рафалівка по вул. Залізничній, 10.

Позивач вважає, що рішення Рафалівської селищної ради № 185 від 26.10.2007 та укладений договір оренди землі від 15.10.2008 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, є незаконними та такими, що порушують право Укрзалізниці на постійне користування наданою їй земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в адміністративних межах Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну, Рівненської області, оскільки право Укрзалізниці на земельну ділянку в межах Рафалівської селищної ради Володимирецького p-ну, Рівненської області виникло задовго до реєстрації права Відповідача 2 та не було жодним чином припинене, а саме, право користування Укрзалізниці спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 11 ЦК України 2003 року виникло безпосередньо на підставі актів цивільного та земельного законодавства, які визначали порядок та умови набуття залізницями права користування землями залізничного транспорту, умови їх передачі іншим особам.

Про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами залізничної інфраструктури на момент чинності ОСОБА_3 "Про землі, надані транспорту" свідчить ПЛАН границ полосы отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км - 343+315 до км-366" 1957 року, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці, який відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" є містобудівною документацією.

Керуючись вищенаведеним, Позивач вважає законним право користування Укрзалізницею землями в межах смуги відведення, згідно ПЛАН границ полосы отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км - 343+315 до км-366", за які залізниця здійснює сплату земельного податку, а рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 р. за № 185 таким, що порушує права Укрзалізниці на землекористування.

На думку Позивача, під час прийняття Відповідачем 1 оскаржуваного рішення і укладення договору оренди землі, Відповідачами не враховано норм законодавства, а відтак оскаржуване рішення прийняте із перевищенням повноважень Відповідачем 1, порушує права та інтереси Укрзалізниці на користування земельною ділянкою, якою в даний час володіє і користується Відповідач 2.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.06.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Від Відповідача 1 - Рафалівської селищної ради до суду надійшло заперечення, відповідно до якого остання заперечує проти позовних вимог та зазначає наступне.

Відповідно до Плану границ полосы ж.д. отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административних границах Рафаловского района Ровенской области от км 343+315 до км 366 від 1957 року, Державне територіально - галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 293,9 га для розміщення та експлуатуації будівель і споруд залізничного транспорту на території місцевих рад Володимирецького району Рівненської області. Межі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Залізниці, в натурі (на місцевості), не встановлені. Державним підприємством "Рівненське державне науково - виробниче підприємство геодезії та кадастру" за замовленням ДТГО "Львівська залізниця" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель ДТГО "Львівська залізниця" на території Рафалівської селищної ради. Дана землевпорядна документація розроблялася з метою (зазначено у пояснювальній записці, яка входить до складу документації): забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням та охороною земель; визначення якісного стану земельної ділянки, її меж, розміру та складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем і 2-зем) та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель місцевими радами відповідних рішень. Вказана вище землевпорядна документація погоджена Управлінням Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області (висновок від 25.12.2015 № 04-09/05), однак, станом на 14.06.2017 року селищній раді не відомі факти про її затвердження замовником. А тому, і матеріали цієї інвентаризації не можуть бути підставою для визначення площі накладки земель залізниці на землі, які перебувають в оренді ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" (на даний час Командитне товариство "Рівне-ПАС"). У зв'язку з тим, що межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні залізниці не встановлені, то і рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 року № 185 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. А також, наголошує на тому, що земельна ділянка в оренду ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" (на даний час Командитне товариство "РІВНЕ-ПАС") передана за рахунок земель запасу селищної ради, а не за рахунок земель залізниці.

Від Відповідача 2 - КТ "Рівне - ПАС" до суду надійшов відзив на позов в якому останнє вказує на те, що автостанція в смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області функціонує з 1985 року. Рішенням Рафалівської селищної ОСОБА_2 від 29 грудня 1999 року № 34 земельна ділянка площею 0,02 га передана ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" в постійне користування для розміщення основних, виробничих, допоміжних будівель і споруд.

Відповідно до рішення Рафалівської селищної Ради Володимирецького району Рівненської області від 25 вересня 2002 року № 34 ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" надано дозвіл на виготовлення технічної документації на передачу земельної ділянки площею 0,02 га в оренду. Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Володимирецької райдержадміністрації, висновку Володимирецького районного відділу земельних ресурсів приватним підприємством фірмою "Абрис" виготовлена технічна документація по оформленню права оренди земельної ділянки ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" для обслуговування будівлі автостанції. Земельна ділянка розташована в межах смт. Рафалівка, вул. Залізнична, 10а.

Рішенням Рафалівської селищної ОСОБА_2 від 11 вересня 2003 року № 116 земельна ділянка передається в оренду ВАТ "Рівненське ПАС".

Рішенням Рафалівської селищної ОСОБА_2 від 26 жовтня 2007 року № 185 земельна ділянка надана в оренду ВАТ "Рівненське ПАС" терміном на 1 рік. В 2008 році укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років. Договір зареєстрований у Володимирецькому районному відділі центру ДЗК, про що у книзі реєстрації земель вчинено запис від 15 жовтня 2008 року за № 040858300014. На орендованій земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля автостанції, яка належить Командитному товариству "Рівне-ПАС" на праві власності.

Третьою особою - ГУ Держгеокадстру у Рівненській обл. надано суду пояснення, відповідно до якого останнє вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до державного акту на право користування землею від 25.12.1969 року, виданого Львівській залізниці Міністерства шляхів сполучення в Володимирецькому районі Рівненської області Української PCP, Державне територіальне - галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 293,9 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту на території місцевих рад Володимирецького району Рівненської області.

Державним підприємством "Рівненське державно науково - виробниче підприємство геодезії та кадастру" за замовленням ДТГО "Львівська залізниця" розроблено технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель ДТГО "Львівська залізниця" на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області.

Згідно пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513 "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" у разі відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі (а відомості щодо земельних ділянок ДТГО "Львівська залізниця", які перебувають у постійному користуванні, відсутні у Державному земельному кадастрі) Виконавець за координатами поворотних точок, зазначених у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або іншій документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок, визначає межі таких ділянок, угідь, обмежень (обтяжень) у їх використанні та відображає їх на робочому інвентаризаційному плані.

У зв'язку з тим, що земельна ділянка відводилася у постійне користування ще у 1969 році, формування земельних ділянок не здійснювалося. Також таке формування не було проведено і під час розроблення технічних документацій з інвентаризації земель, про що свідчить відсутність документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Саме тому, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, у даному випадку, не може бути підставою для формування земельної ділянки та звернення до суду та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки. Таким чином, визначити площу "накладання" земельної ділянки власника земельної ділянки на землі залізниці можна лише шляхом звернення до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області для отримання адміністративної послуги - "Державна реєстрація земельної ділянки з видачею Витягу з Державного земельного кадастру", подавши передбачені статтею 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.07.2017 року призначено у справі № 918/402/17 судову експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, та відповідно, провадження у справі № 918/402/17 зупинено до отримання висновку експерта та повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.03.2018 року ухвалено сторонам у справі №918/402/17 в строк до 10 квітня 2018 року надати судовому експерту ОСОБА_4 ( 43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста 16): топографо-геодезичну зйомку досліджуваних земельних ділянок (в електронному та паперовому вигляді). Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" оплатити рахунок № 25 від 19.02.2018 р. про оплату 6 864,00 грн. за проведення експертизи; надати можливість судовому експерту провести огляд досліджуваного об'єкту 10 квітня 2018 року о 12:00 годині; зобов'язано сторони забезпечити безперешкодний доступ експерта на об'єкт дослідження за місцем його знаходження для проведення огляду 10 квітня 2018 року об 12:00 годині, забезпечити прибуття експерта а також належні умови його роботи та визнано явку представників сторін у визначений час на місце огляду об'єкта обов'язковою.

02 травня 2018 року до Господарського суду Рівненської області від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло Повідомлення № 8903-8904 від 16.04.2018 р. про неможливість дачі висновку земельно - технічної експертизи за матеріалами справи 918/402/17 з посиланням на те, що у зв'язку з тим, що клопотання експерта про надання документів необхідних для проведення судової земельно - технічної експертизи, не задоволено, тому експерт не має можливості провести необхідні дослідження і дати відповіді на поставлені в ухвалі питання, про що у відповідності до вимог п. 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (у чинній редакції) та ст. 69 ГПК України і складене дане повідомлення.

Враховуючи, що обставини, які викликали зупинення провадження у справі відпали, господарський суд ухвалою від 03 травня 2018 року поновив провадження у справі № 918/402/17. Крім того, приймаючи до уваги те, що з 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 р., п/п 9 п. 1 розділу XI якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.08.2018 року призначено у справі № 918/402/17 судово-технічну експертизу, проведення якої доручено приватному підприємству "Експерт-Рівне-Консалт" (33013, м. Рівне, проспект Миру,15). На розгляд судово-технічної експертизи поставлено наступні питання: чи входить в смугу відведення залізниці земельна ділянка в районі 357 км 3 пк + 56 м до 357 км 3 пк + 66 м на відстані 42 м від головної колії на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області; чи накладаються площі земельних ділянок, які надані Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (Акт на право користування землею від 25.12.1969 р.) на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області та Командитному товариству "Рівне - Пас" (договір оренди земельної ділянки від 15.10.2008р. та Акт приймання-передачі об"єкта оренди від 1510.2008р.). У разі встановлення факту накладання площі земельних ділянок, встановити де саме знаходиться лінія їх перетину, а також встановити, яка площа земельної ділянки накладається одна на одну? Провадження у справі № 918/402/17 зупинено до отримання висновку експерта та повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

16 жовтня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Приватного підприємства "Експерт-Рівне-Консалт" надійшов лист № 325 від 09.10.2018 р. в якому експерт повідомив про те, що у зв'язку виконанням експертизи, останній повертає матеріали справи № 918/402/17 із Висновком експерта № 180831/2_ЗО від 28.09.18р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.10.2018 року провадження у справі № 918/402/17 поновлено та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.11.2018 р..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "11" грудня 2018 р.

Представник Позивача в судове засідання 11.12.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника Позивача - ОСОБА_5 на розписці від 13.11.2018 р. про призначення розгляду справи на 11.12.2018 р., яка наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, 11.12.2018 року від представника Позивача до суду надійшла заява в якій остання просить суд, у з в'язку з неможливістю прибути у судове засідання, розглянути позов у справі без участі представника ПАТ "Укрзалізниця" та задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача 1 в судове засідання 11.12.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0972650 3, яке наявне в матеріалах справи.

Однак, до суду від Відповідача 1 надійшло клопотання в якому останній просить суд розглянути справу за наявними в справі матеріалами без участі Рафалівської селищної ради, даний позов Відповідач 1 не визнає та заперечує повністю.

Представник Відповідача 2 в судове засідання 11.12.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника Відповідача 2 - ОСОБА_6 на розписці від 13.11.2018 р. про призначення розгляду справи на 11.12.2018 р., яка наявна в матеріалах справи.

Представник Третьої особи в судове засідання 11.12.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0972649 0, яке наявне в матеріалах справи.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

З метою підготовки документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками смуги відведення у адміністративних межах Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну, Рівненської області Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" уклало угоду із Державним підприємством "Рівненське державне науково виробниче підприємство геодезії та кадастру" Л/П №142737/НЮ від 02.12.2014 р.. При проведенні інвентаризації земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця" на території Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну Рівненської області, за результатами якої виготовлено технічну документацію із землеустрою, використовувались матеріали по встановленню смуги відведення залізниці, а саме - "ПЛАН границ полосы отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км 343+315 до км 366". Із виготовленої технічної документації Державним підприємством "Рівненське державне науково виробниче підприємство геодезії та кадастру", що зареєстровано 26.12.2014 року за № 220-14, Укрзалізниці стало відомо, що продовжити виготовлення відповідних правовстановлюючих документів на дані землі, в межах, визначених наданими вихідними даними, на сьогодні є неможливим, оскільки в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази даних державного земельного кадастру виявлено, що в смузі відведення залізниці розташовані земельні ділянки, які знаходяться у приватній чи комунальній власності.

Під час проведення обстеження земель ДТГО "Львівська залізниця" для виготовлення правовстановлюючих документів було встановлено, що на території Рафалівської селищної ради в смузі відведення залізниці знаходиться Землекористувач - Відкрите акціонерне товариство "Рівненське підприємство автобусних станцій" (на даний час Командитне товариство "Рівне- ПАС") в районі 357 км 3 пк + 56 м до 357 км 3 пк + 66м на відстані 42 м від головної колії, на яку виготовлений договір оренди на 49 років від 15.10.2008 на площу 0,0200 га. Так, встановлено, що на підставі рішення Рафалівської селищної ради № 185 від 26.10.2007 та договору оренди землі від 15.10.2008 року передано у строкове платне користування на 49 років земельну ділянку площею 0,02 га для розміщення та обслуговування автостанції, яка знаходиться в смт. Рафалівка по вул. Залізничній, 10.

Рішення Рафалівської селищної ради № 185 від 26.10.2007 та договір оренди землі від 15.10.2008 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 є незаконними та такими, що порушують право Укрзалізниці на постійне користування наданою їй земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в адміністративних межах Рафалівської селищної ради Володимирецького р-ну, Рівненської області на підставі наступного.

Згідно із абз. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абз. З ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України, в редакції яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення Відповідача-1, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. А відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під державними залізницями належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про залізничний транспорт та ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його влаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Щодо належності тієї частини землі смуги відведення, яку на підставі оскаржуваного рішення Відповідача 1 було передано в оренду Відповідачу 2, до земель державної власності, як земель під державними залізницями, суд зазначає наступне.

У розумінні ст. 125 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Однак, право Укрзалізниці на земельну ділянку в межах Рафалівської селищної ради Володимирецького p-ну, Рівненської області, в тому числі, і на спірну, виникло задовго до реєстрації права Відповідача 2, та не було жодним чином припинене з наступних підстав.

Згідно із п.4 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 положення п.6 діючої ОСОБА_2 Верховної ОСОБА_2 Української PCP від 08.12.1990 Про земельну реформу .N 563-XII в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Так, право користування Укрзалізниці спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 11 ЦК України 2003 року виникло безпосередньо на підставі актів цивільного та земельного законодавства, які визначали порядок та умови набуття залізницями права користування землями залізничного транспорту, умови їх передачі іншим особам - ця обставина підтверджується наступними загальновідомими джерелами права, а саме:

Перша Конституція СРСР 1924 року закріпила право виключної державної власності на землю і віднесла до відання Радянського Союзу встановлення загальних засад землекористування і землеустрою, а також користування надрами, лісами і водами на всій території СРСР.

Згідно з Загальними засадами, затвердженими постановою ЦВК СРСР від 15.12.1928, землі для потреб транспорту вважаються землями спеціального призначення (ст.54), використовуються на підставі особливих положень про ці землі (ст. 55), Союз PCP безпосередньо здійснює розпорядження землями, які відведені підприємствам та організаціям загальносоюзного значення (підпункт б) ст.2). Міськими землями вважались землі в межах міста, за виключенням земель спеціального призначення (ст.57 Загальних засад), землі спеціального призначення в розпорядження відповідних земельних та міських органів поступали лише за однієї умови, а саме, коли мине потреба у використанні землі для потреб транспорту (ст.56 Загальних засад).

Згідно із ОСОБА_3 "Про землі, надані транспорту", затвердженого ОСОБА_2 Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, ОСОБА_2 народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 і діяло до 1981 року), відповідно до ст.1 якого, землями, наданими транспорту, визнавались перелічені в ст.ст. 4 - 8 цього ОСОБА_3 землі. А відповідно до ст. 4 цього ОСОБА_3 до залізничних транспортних земель відносились землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. ОСОБА_3 набрало чинності та діяло на вищевказаних землях із 1939-го року, на підставі Закону СРСР "Про включення Західної України у склад СРСР із роз'єднанням її із УРСР" від 01.11.1939 до набрання чинності ОСОБА_2 Міністрів СРСР № 24 від 08.01.1981 "Про затвердження ОСОБА_3 про землі надані транспорту". Статтею 1 цього ОСОБА_3 землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Порядок відводу земель під будівництво об'єктів інфраструктури залізничного транспорту, надання цим землям статусу земель залізничного транспорту і земель спеціального призначення визначався "ОСОБА_3 про порядок порушення і розгляду клопотань по питаннях про відведення земель для державних, громадських потреб та інших потреб, які потребують рішення ОСОБА_2 Міністрів СРСР або Міністра сільського господарства СРСР", затвердженим постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР № 1240 від 22 червня 1954 року, постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР "Про порядок розгляду питань відведення земель для державних, громадських та інших потреб" № 922 від 06.07.1954, "Інструкцією про норми та порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відводу", затвердженою наказом Міністерства шляхів сполучення СРСР від 01.11.1955 року, постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 27.01.1962 № 83 "Про впорядкування відводу земель для залізниць і автомобільних шляхів, водовідвідних і зрошувальних каналів, та інших лінійних споруд", "Інструкцією про норми та порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відводу", затвердженою наказом Міністерства шляхів сполучення СРСР від 30.01.1963, Основами земельного законодавства Союзу PCP і союзних республік, затверджених Законом СРСР № 3401-VII від 13.12.1968.

ОСОБА_3 про землі транспорту, затверджене постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 08.01.1981 № 24, встановлювало, що до земель залізничного транспорту відносяться землі, зайняті: залізничними шляхами сполучення та безпосередньо прилягаючими до них спорудами і будівлями (залізничне полотно, мости, тунелі, віадуки, сигнальне обладнання, службово-технічні приміщення тощо); залізничними під'їзними шляхами, що належать залізниці Міністерства шляхів сполучення, а також залізничними під'їзними шляхами, що належать підприємствам, установам і організаціям інших міністерств та відомств і розташовані за межами території (земель) цих підприємств, установ і організацій; станціями із всіма приміщеннями, спорудженнями енергетичного, локомотивного, вагонного, шляхового і вантажного господарств, водопостачання і каналізація, захисними і закріплюючими насадженнями, службовими, жилими і культурно-побутовими приміщеннями та іншими будівлями, які мають спеціальне призначення по обслуговуванню залізничного транспорту пункт 15), розміри земельних ділянок, наданих для зазначених цілей, визначались у відповідності з затвердженими у встановленому порядку нормами чи проектно-технічною документацією (пункт 2).

Проектно-технічна документація, Плани (Схеми), Проекти відводу земельної ділянки залізниці, затверджені місцевими землевпорядними органами в 1950-1990 роках, Будівельні норми і правила, що діяли в цей період часу і встановлювали розміри спірних земельних ділянок, віднесених до окремих категорій земель, у тому числі до земель залізничного транспорту, містять необхідну інформацію щодо виникнення в залізниці права користування земельними ділянками відповідно до ст. 69 ЗК УРСР 1990 року, п.п. 2, 15 ОСОБА_3 про землі транспорту, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 08.01.1981 № 24.

Про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами залізничної інфраструктури на момент чинності ОСОБА_3 "Про землі, надані транспорту" свідчить "ПЛАН границ полосы отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в административных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км - 343+315 до км-366" 1957 року", розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці, який відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" є містобудівною документацією.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт". До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями статті 68 ЗК України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

На основі вищенаведеного, суд вважає законним право користування Укрзалізницею землями в межах смуги відведення, згідно "ПЛАНу границ полосы отвода линии Сарны-Ковель Львовской ж.д. в дминистративных границах Рафаловского р-на Ровенской области от км - 343+315 до км-366 .

Крім того суд зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою змлекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. З часу відведення залізниці земельної ділянки під залізничне полотно, вилучення спірної частини земельної ділянки в адміністративних межах Рафалівської селищної ради у встановленому порядку в Укрзалізниці не проводилося і Відповідачі до Укрзалізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались.

Відмови від права користування земельною ділянкою Укрзалізниця не надавала. Також, в порушення ст.198 ЗК України, межі земельної ділянки, наданої Відповідачу 2, не погоджені із Укрзалізницею як суміжним землекористувачем.

Під час прийняття Відповідачем 1 оскаржуваного рішення і укладення договору оренди землі, Відповідачами не враховано вищенаведених норм законодавства, а відтак оскаржуване рішення прийняте Відповідачем 1 із перевищенням повноважень.

Однак суд зазначає, що рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 за № 185 на даний момент не порушує прав та інтересів Укрзалізниці на користування земельною ділянкою, так як даним рішенням вирішено надати в оренду земельну ділянку ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" терміном на один рік, тобто до 26 жовтня 2008 року. Відтак на момент звернення Позивача з позовом до суду оскаржуване рішення вичерпало свою дію в часі і на сьогодні не являється правовстановлюючим документом, на підставі якого може виникнути право оренди (користування) земельною ділянкою.

За таких обставин, а саме, що рішення Рафалівської селищної ради від 26.10.2007 за № 185 на даний момент не порушує прав та інтересів Укрзалізниці на користування земельною ділянкою, позов в частині визнання незаконним та скасування вказаного рішення задоволенню не підлягає.

Щодо правомірності укладення між Рафалівською селищною радою та ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" Договору оренди земельної ділянки б/н від 15.10.2008 року, то суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 792 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 79 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У відповідності до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

За змістом статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону).

За нормами статті 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування) (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Тобто, з огляду на зазначені норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", укладенню договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності передує прийняття рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та власне рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Рішенням Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області № 185 від 26.10.2007 року "Про надання земельної ділянки в оренду ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" вирішено надати в оренду земельну ділянку ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" загальною площею 200 м. кв. терміном на 1 (один) рік, для розміщення та обслуговування автостанції за рахунок забудованих земель селища (житлова та громадська забудова) в смт. Рафалівка по вул. Залізнична, 10.

15.10.2008 року між Рафалівською селищною радою (Орендодавець) та ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого, Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування автостанції, яка знаходиться в смт. Рафалівка по вулиці Залізничній, 10.

Договір зареєстрований у Володимирецькому районному відділі Центру ДЗК, про що у книзі реєстрації земель вчинено запис від 15.10.2008 р. за № 040858300014.

Пунктами 2 - 6 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0200 га, в тому числі землі запасу житлової та громадської забудови селищної ради - 0,0200 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля автобусної станції. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 5204,00 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до п. 7 Договору, договір укладено на 49 років.

Однак рішенням Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області № 185 від 26.10.2007 року "Про надання земельної ділянки в оренду ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" земельну ділянку загальною площею 200 м. кв. надано ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" терміном на 1 (один) рік.

Таким чином укладаючи з ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" Договір оренди земельної ділянки від 15.102008 року строком на 49 років селищний ОСОБА_1 Рафалівської селищної ради діяв з перевищенням повноважень наданих як йому, так і самій селищній раді.

Крім того, про що вказано вище, земельна ділянка, яка є предметом Договору оренди земельної ділянки від 15.102008 року, укладеному між Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області та ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій", знаходиться на території Рафалівської селищної ради в смузі відведення залізниці в районі 357 км 3 пк + 56 м до 357 км 3 пк + 66м на відстані 42 м від головної колії, і, відповідно відноситься до земель транспорту.

Відтак з вищенаведеного знову витікає висновок про те, що Рафалівська селищна рада Володимирецького району Рівненської області не вправі розпоряджатися землями залізничного транспорту, і, відповідно, договір оренди такої земельної ділянки, укладений селищною радою, як орендодавцем, суперечить актам цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, та те, що Договір оренди земельної ділянки від 15.102008 року, укладений між Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області та ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій", суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства України, то, відповідно, такий договір є недійсним.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів належними та допустимими доказами недійсність Договору оренди земельної ділянки від 15.102008 року, укладеному між Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області та ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" та порушення в результаті такого укладення його законних прав та інтересів, а Відповідачі зворотного не довели, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання недійсним вказаного договору.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області № 185 від 26.10.2007 року "Про надання земельної ділянки в оренду ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" задоволенню не підлягають, так як Позивач не довів і судом не встановлено порушення прав та інтересів Позивача вказаним рішенням.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на стрін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195/шифр 016) задоволити частково.

2. Визнати недійсним Договір оренди землельної ділянки від 15.10.2008 року, укладений між Рафалівською селищною радою та ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" на території Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області на підставі рішення Рафалівської селищної ради № 185 від 26.10.2007 року.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Стягнути з Рафалівської селищної ради (вул.1 Травня, 12, смт.Рафалівка, Володимирецький район Рівненська область, ЄДРПОУ 22588620) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (79000, м.Львів, аул.Гоголя, 1, ЄДРПОУ 40081195) 800, 00 грн. судового збору.

5. Стянути з Командитного товариства "Рівне-ПАС" (33000, м.Рівне, вул.Курчатова, 6, ЄДРПОУ 03118481) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (79000, м.Львів, аул.Гоголя, 1, ЄДРПОУ 40081195) 800, 00 грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27 грудня 2018 року .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.