Рішення

від 26.12.2018 по справі 922/2709/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2709/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Сучасна безпека", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал", м. Харків про стягнення 313767,22 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Сучасна безпека", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 247350,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 про надання охоронних послуг в частині оплати наданих послуг. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 33319,87 грн., три відсотки річних у розмірі 6817,67 грн., інфляційні нарахування у розмірі 16279,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Витрати по оплаті судового збору у розмірі 4706,51 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 05.10.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2018 о 10:30.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2018 підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 03.12.2018 о 10:20. Протокольною ухвалою суду від 03.12.2018 судове засідання було відкладено до 26.12.2018 о 10:20.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 26.12.2018 не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні 26.12.2018 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

01 грудня 2015 року між сторонами був укладений договір №1/12-15 про надання охоронних послуг (далі - договір).

Відповідно до умов договору, виконавець (позивач) надає, а замовник (відповідач) приймає та сплачує надані виконавцем послуги по охороні відокремлених приміщень, будівель, ділянок замовника вказаних у додатку №1 до договору, далі у тексті - об'єкт.

Згідно із додатком № 1 до вказаного договору, об'єктами охорони за цим договором є нежитлові будівлі виробничого призначення літ. «А-3» , «Б-1» , «В-3» , «Г-3» , «Д-1» , «Е-1» , «Ж-1» , « 3-1» , «И-1» , «К-1» , «Л-1» , «М-1» , «О-1» , «П-1» та під'їзна залізнична гілка 64 метра за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 25.

Вартість послуг з охорони сторони визначили у пункті 1 розділу 2 договору а саме: сума оплати за послуги, які надаються відповідно до цього договору становить 27922,00 грн. в місяць без ПДВ.

Згідно з угодою від 01.07.2016 про внесення змін до вказаного договору, пункт 1 розділу II договору було змінено та встановлено, що сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору, становить 31765,00 грн. в місяць без ПДВ. Розрахунки між сторонами відповідно до цієї угоди починаються з 01.07.2016.

Згідно з угодою від 01.02.2017 про внесення змін до вказаного договору, пункт 1 розділу II договору було змінено та встановлено, що сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору, становить 35587,00 грн. в місяць. Розрахунки між сторонами відповідно до цієї угоди починаються з 01.02.2017.

Згідно з угодою від 01.03.2017 про внесення змін до вказаного договору, пункт 1 розділу II договору було змінено та встановлено, що сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору, становить 39420,00 грн. в місяць. Розрахунки між сторонами відповідно до цієї угоди починаються з 01.03.2017.

Згідно пункту 2 розділу ІІ договору, оплата за послуги, які надаються здійснюється на умовах передплати щомісячно платіжними дорученнями замовника, що надаються в установу банку не пізніше 25 числа місяця попереднього місяцю у якому надаватиметься послуга.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ договору, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору.

Згідно п. 1 розділу ІХ договору, він набирає чинності з 01.12.2015 і діє один рік. Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний рік.

Позивачем, на виконання умов договору, надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, копії яких долучені до матеріалів справи. Проте, відповідач частково проводив розрахунки за фактично отримані послуги з охорони, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті вартості охоронних послуг за травень, червень, липень 2017 року, яка станом на 01.01.2018 становила 117680,00 грн.

Листом №10 від 18.01.2018 відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 117680,00 грн. та гарантував позивачу погашення заборгованості згідно договору наступним чином: 14710,00 грн. до 31.01.2018; 14710,00 грн. до 28.02.2018; 14710,00 грн. до 31.03.2018; 14710,00 грн. до 30.04.2018; 14710,00 грн. до 31.05.2018; 14710,00 грн. до 30.06.2018; 14710,00 грн. до 31.07.2018; 14710,00 грн. до 30.08.2018.

Однак, вказаний графік погашення заборгованості був порушений відповідачем та станом на дату подання цієї позовної заяви оплата за вказаним графіком здійснена відповідачем лише частково на суму 59420,00 грн.

Таким чином, станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість відповідача по оплаті вартості наданих охоронних послуг за договором про надання охоронних послуг №1/12-15 від 01.12.2015 складає 58260,00 грн., в тому числі: 18840,00 грн. за послуги, надані у червні 2017 року; 39420,00 грн. за послуги, надані у липні 2017 року.

Факт наявності боргу також зафіксований в акті звіряння взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 31.08.2018.

Крім того, 01 лютого 2018 року між сторонами був укладений договір №1/02-18 про надання охоронних послуг (далі - договір).

Відповідно до умов договору, виконавець (позивач) надає, а замовник (відповідач) приймає та сплачує надані виконавцем послуги по охороні відокремлених приміщень, будівель, ділянок замовника вказаних у додатку №1 до договору, далі у тексті - об'єкт.

Згідно із додатком № 1 до вказаного договору, об'єктами охорони за цим договором є нежитлові будівлі виробничого призначення літ. «А-3» , «Б-1» , «В-3» , «Г-3» , «Д-1» , «Е-1» , «Ж-1» , « 3-1» , «И-1» , «К-1» , «Л-1» , «М-1» , «О-1» , «П-1» та під'їзна залізнична гілка 64 метра за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 25.

Вартість послуг з охорони сторони визначили у пункті 1 розділу 2 договору а саме: сума оплати за послуги, які надаються відповідно до цього договору становить 46515,00 грн. в місяць без ПДВ.

Згідно пункту 2 розділу ІІ договору, оплата за послуги, які надаються здійснюється на умовах передплати щомісячно платіжними дорученнями замовника, що надаються в установу банку не пізніше 25 числа місяця попереднього місяцю у якому надаватиметься послуга.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ договору, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору.

Згідно п. 1 розділу ІХ договору, він набирає чинності з 01.02.2018 і діє один рік. Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний рік.

Позивачем, на виконання умов договору, надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, копії яких долучені до матеріалів справи. Проте, відповідач частково проводив розрахунки за фактично отримані послуги з охорони, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті вартості охоронних послуг за квітень, травень, червень, липень, серпень 2018 року, яка становить 189090,00 грн.

Факт наявності боргу також зафіксований в акті звіряння взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 31.08.2018.

Отже, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем наявний борг за договорами про надання охоронних послуг №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 у загальному розмірі 247350,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг за договорами №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 у загальному розмірі 247350,00 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

У пункті 1 розділу VII договорів сторони встановили, що у випаду несвоєчасної (неповної) оплати відповідно договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 33319,87 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6817,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16279,68 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 247350,00 грн., пені у розмірі 33319,87 грн., трьох відсотків річних у розмірі 6817,67 грн., інфляційних нарахувань 16279,68 грн. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які стосуються вказаних витрат, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2172 від 20.12.2017, видане на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи міститься договір №2 від 10.09.2018, укладений між адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) та Приватним підприємством "Сучасна безпека" (клієнт) про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

У п. 1.2 договору наведений обсяг правової допомоги, яку зобов'язаний надавати адвокат за вказаним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору, гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. Згідно п. 4.2 договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката.

У п. 4.4 договору сторони обумовили, що суми гонорару визначаються сторонами окремо у кожному випадку виникнення необхідності надання клієнту правової допомоги, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до цього договору.

17.09.2018 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № 2 від 10.09.2018, в якій сторони домовились про прийняття адвокатом доручень клієнта, визначили їх обсяг та вартість, яка загалом складає 10000,00 грн.

Відповідно до п. 4.5 договору, за результатами надання правової допомоги за цим договором сторони підписують акти про надання правової допомоги. Клієнт зобов'язаний підписати акт про надання правової допомоги протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту його отримання чи в той же строк направити адвокату мотивовану відмову від його підписання у випадку, якщо зазначені в акті послуги про надання правової допомоги не відповідають фактично наданим адвокатом послугам згідно з умовами цього договору та вимогам, установленим чинним законодавством в Україні.

У п.п. 4.6 - 4.8 договору сторони встановили, що у випадку не направлення клієнтом мотивованої відмови адвокату щодо не відповідності наданих ним послуг, сума гонорару та обсяг наданої правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку клієнта та такими, що підлягають сплаті протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акту про надання правової допомоги. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката. Кінцевий розрахунок за надану правову допомогу підлягає сплаті протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту про надання правової допомоги. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

17.09.2018 адвокатом ОСОБА_1 ПП "Сучасна безпека" був виставлений рахунок-фактура на оплату 10000,00 грн. гонорару за надання правової дороги, відповідно до вказаного договору та додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., представником позивача до матеріалів справи надано копію договору №2 про надання правової допомоги від 10.09.2018, копію додаткової угоди №1 від 17.09.2018 до договору про надання правової допомоги №2 від 10.09.2018, копію рахунку-фактури №2 від 17.09.2018, копію довіреності від 17.09.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Втім, позивачем суду не надано доказів на підтвердження факту виконання робіт та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (акт виконаних робіт, докази направлення такого акту позивачу (клієнту за договором), копії платіжних документів), тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, 25, код ЄДРПОУ 35072545, п/р 26005619948037 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) на користь Приватного підприємства "Сучасна безпека" (61020, м. Харків, провулок Метизний, 14-А, код ЄДРПОУ 39160961, п/р 26000551943400 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - суму основного боргу у розмірі 247350,00 грн., пеню у розмірі 33319,87 грн., три відсотки річних у розмірі 6817,67 грн., інфляційні нарахування 16279,68 грн. та 4556,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Приватне підприємство "Сучасна безпека" (61020, м. Харків, провулок Метизний, 14-А, код ЄДРПОУ 39160961, п/р 26000551943400 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, 25, код ЄДРПОУ 35072545, п/р 26005619948037 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012).

Повне рішення складено 26 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2