Постанова

від 21.03.2019 по справі 922/2709/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. Справа № 922/2709/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (вх.№242 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2018 (рішення ухвалено суддею Погореловою О.В. у приміщенні господарського суду Харківської області 26.12.2018 о 10:29 год., повне рішення складено 26.12.2018) у справі №922/2709/18

за позовом Приватного підприємства "Сучасна безпека", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал", м. Харків,

про стягнення 313767,22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 247350,00 грн., пеню у розмірі 33319,87 грн., три відсотки річних у розмірі 6817,67 грн., інфляційні нарахування 16279,68 грн. та 4556,50 грн. судового збору. В задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання умов договору надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, копії яких долучені до матеріалів справи, проте, відповідач частково проводив розрахунки за фактично отримані послуги з охорони, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті вартості охоронних послуг за квітень, травень, червень, липень, серпень 2018 року, яка становить 189090,00 грн.; факт наявності боргу також зафіксований в акті звіряння взаємних розрахунків, підписаному між сторонами 31.08.2018, отже, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем наявний борг за договорами про надання охоронних послуг №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 у загальному розмірі 247350,00 грн.; суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6817,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16279,68 грн. є такими, що підлягають задоволенню; відмовляючи у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., господарський суд зазначив, що в якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., представником позивача до матеріалів справи надано копію договору №2 про надання правової допомоги від 10.09.2018, копію додаткової угоди №1 від 17.09.2018 до договору про надання правової допомоги №2 від 10.09.2018, копію рахунку-фактури №2 від 17.09.2018, копію довіреності від 17.09.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, однак не надано доказів на підтвердження факту виконання робіт та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (акт виконаних робіт, докази направлення такого акту позивачу (клієнту за договором), копії платіжних документів).

Відповідач із рішенням не погодився, у межах встановленого законом строку подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт зазначає, що в ході розгляду справи суд першої інстанції не повідомляв ТОВ "Укртранссигнал" належним чином про час та місце судових засідань, так, ухвалу від 12.11.2018 про призначення підготовчого засідання на 19.11.2018 відповідач отримав лише 04.12.2018, ухвалу від 19.11.2018 про призначення судового засідання на 03.12.2018 - також 04.12.2018; за твердженням апелянта, позивач неодноразово порушував свої зобов'язання за договорами охорони і надавав охоронні послуги неналежної якості, про що відповідачем було складено претензії; 03.10.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням відтермінувати до 01.01.2018 сплату заборгованості у зв'язку з тимчасовим блокуванням поточного рахунку, однак внаслідок неповного з'ясування обставин справи судом першої інстанції були стягнуті з відповідача штрафні санкції за вказаний період; акти звіряння взаємних розрахунків, які суд визнав належними доказами, були підписані з боку відповідача неуповноваженою особою - бухгалтером, що не відповідає вимогам ч.5 ст.65 ГК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 19.02.2019.

30.01.2019 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що несвоєчасне отримання відповідачем ухвал суду першої інстанції мало місце не з причин несвоєчасного їх відправлення, а з вини самого відповідача, який пізно звертався до поштового відділення для їх отримання; твердження відповідача про порушення позивачем зобов'язань за договорами про надання охоронних послуг спростовуються актами наданих послуг, доданими до позовної заяви; доказів направлення відповідачем претензій щодо якості послуг та отримання їх позивачем матеріали справи не містять; договір про надання охоронних послуг №1/12-15 від 01.12.2015 був розірваний з ініціативи обох сторін, а не в односторонньому порядку відповідачем; за період з 03.10.2017 до 01.01.2018 штрафні санкції не нараховувалися; акти звіряння обґрунтовано прийняті судом першої інстанції як належні докази, оскільки вони підписані з боку відповідача бухгалтером ТОВ "Укртранссигнал" та скріплені печаткою підприємства. Позивач просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 19.02.2019 (а.с.168), звернувся з клопотанням (вх.№1825), в якому просив суд перенести розгляд справи у зв'язку з хворобою директора ТОВ "Укртранссигнал" та відсутністю договору з адвокатом на представництво інтересів підприємства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2019.

20.03.2019 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні 21.03.2019 представник позивача підтримав викладену ним письмово правову позицію.

Відповідач, належним чином, завчасно повідомлений про час та місце судового засідання 21.03.2019 (ухвалу від 19.02.2019 йому було вручено 27.02.2019, що підтверджується повідомленням відділення зв'язку, а.с.177), не направив свого представника для участі у вказаному засіданні та не повідомив суд про причини його неявки.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а відтак - відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи - дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

Як вбачається зі змісту скарги, заявник зазначає про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а саме, вказує на те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції не повідомляв ТОВ "Укртранссигнал" належним чином про час та місце судових засідань, так, ухвалу від 12.11.2018 про призначення підготовчого засідання на 19.11.2018 відповідач отримав лише 04.12.2018, ухвалу від 19.11.2018 про призначення судового засідання на 03.12.2018 - також 04.12.2018.

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2018 позовну заяву ПП "Сучасна безпека" було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2018 о 10:30. Копію вказаної ухвали отримано відповідачем 12.10.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.109).

Одразу після вказаного повідомлення в матеріалах справи міститься ухвала від 12.11.2018, якою сторін повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 19.11.2018 о 10:40 год.

Будь-яких процесуальних документів щодо призначення судового засідання на 05.11.2018 матеріали справи не містять.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції зазначав, що 05.11.2018 судом було усно оголошено про перенесення судового засідання на 12.11.2018, при цьому представник відповідача 05.11.2018 до суду не з'явився. Разом з тим, будь-які письмові докази повідомлення сторін про перенесення судового засідання з 05.11.2018 на 12.11.2018 у матеріалах справи відсутні.

Копію ухвали від 12.11.2018 (вих. № 028814) відповідачем отримано 04.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.120).

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2018 (вих. № 029415) підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 03.12.2018 о 10:20. Відповідач отримав копію вказаної ухвали лише 04.12.2018 що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.121).

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2018 (вих.№ 030756) судове засідання було відкладено до 26.12.2018 о 10:20.

Доказів отримання відповідачем копії вказаної ухвали від 03.12.2018 (або повернення відділенням зв'язку зазначеного поштового відправлення до суду) матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.4 ст.120 ГПК України, ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Проте, як було встановлено вище, в порушення приписів вищевказаної норми, суд першої інстанції не повідомив відповідача належним чином про дати, час та місце судових засідань 12.11.2018, 19.11.2018, 03.12.2018 та 26.12.2018 (в якому було ухвалено оскаржуване рішення).

Отже, висновок місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні про те, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання 26.12.2018 - не узгоджується з матеріалами справи. Натомість справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання апелянта на неналежне повідомлення його про розгляд даної справи знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, в порядку вищенаведених приписів п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, відповідно, в цій частині апеляційна скарга ТОВ "Укртранссигнал" підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір по суті, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що неоспорені обставини даної справи є наступними.

01.12.2015 між сторонами був укладений договір №1/12-15 про надання охоронних послуг (а.с.14) з подальшими угодами про внесення змін - від 01.07.2016, від 01.02.2017, від 01.03.2017 (а.с.20 - 22).

Відповідно до умов договору, виконавець (позивач, ПП "Сучасна безпека") надає, а замовник (відповідач, ТОВ "Укртранссигнал") приймає та сплачує надані виконавцем послуги по охороні відокремлених приміщень, будівель, ділянок замовника вказаних у додатку №1 до договору, далі у тексті - об'єкт.

Згідно із додатком № 1 до вказаного договору (а.с.19), об'єктами охорони за цим договором є нежитлові будівлі виробничого призначення літ. «А-3» , «Б-1» , «В-3» , «Г-3» , «Д-1» , «Е-1» , «Ж-1» , « 3-1» , «И-1» , «К-1» , «Л-1» , «М-1» , «О-1» , «П-1» та під'їзна залізнична гілка 64 метра за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 25.

Вартість послуг з охорони сторони визначили у пункті 1 розділу 2 договору а саме: сума оплати за послуги, які надаються відповідно до цього договору становить 27922,00 грн. на місяць.

Угодою від 01.07.2016 пункт 1 розділу II договору було змінено та встановлено, що сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору, становить 31765,00 грн. в місяць без ПДВ. Розрахунки між сторонами відповідно до цієї угоди починаються з 01.07.2016.

Угодою від 01.02.2017 пункт 1 розділу II договору було змінено та встановлено, що сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору, становить 35587,00 грн. в місяць. Розрахунки між сторонами відповідно до цієї угоди починаються з 01.02.2017.

Угодою від 01.03.2017 пункт 1 розділу II договору було змінено та встановлено, що сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору, становить 39420,00 грн. в місяць. Розрахунки між сторонами відповідно до цієї угоди починаються з 01.03.2017.

Згідно з п. 2 розділу ІІ договору, оплата за послуги, які надаються за договором, здійснюється на умовах передоплати щомісячно платіжними дорученнями замовника, що надаються в установу банку не пізніше 25 числа місяця, попереднього місяцю, у якому надаватиметься послуга.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ договору, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору №1/12-15 від 01.12.2015 надавались відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за період з січня 2016 року по липень 2017 року, підписаними керівниками обох підприємств та засвіченими їх печатками (а.с.23 - 41).

Проте, відповідач проводив розрахунки за фактично отримані послуги з охорони лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті вартості охоронних послуг за травень, червень, липень 2017 року, яка станом на 01.01.2018 становила 117680,00 грн.

Листом №10 від 18.01.2018 (а.с.42) відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 117680,00 грн. та гарантував позивачу погашення заборгованості за договором №1/12-15 від 01.12.2015 наступним чином: 14710,00 грн. до 31.01.2018; 14710,00 грн. до 28.02.2018; 14710,00 грн. до 31.03.2018; 14710,00 грн. до 30.04.2018; 14710,00 грн. до 31.05.2018; 14710,00 грн. до 30.06.2018; 14710,00 грн. до 31.07.2018; 14710,00 грн. до 30.08.2018.

Однак, вказаний графік погашення заборгованості був порушений відповідачем. Станом на дату подання позовної заяви в даній справі оплата за вказаним графіком здійснена відповідачем лише частково - на суму 59420,00 грн. (а.с. 43 - 67).

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача по оплаті вартості наданих охоронних послуг за договором про надання охоронних послуг №1/12-15 від 01.12.2015 складає 58260,00 грн., в тому числі: 18840,00 грн. за послуги, надані у червні 2017 року; 39420,00 грн. за послуги, надані у липні 2017 року.

Факт наявності боргу також зафіксований в акті звіряння взаємних розрахунків, підписаному між сторонами 31.08.2018 (а.с.69).

Крім того, 01.02.2018 між сторонами був укладений договір №1/02-18 про надання охоронних послуг (а.с.70).

Відповідно до умов вказаного договору, виконавець (позивач) надає, а замовник (відповідач) приймає та сплачує надані виконавцем послуги по охороні відокремлених приміщень, будівель, ділянок замовника вказаних у додатку №1 до договору, далі у тексті - об'єкт.

Згідно із додатком № 1 до вказаного договору, об'єктами охорони за цим договором є нежитлові будівлі виробничого призначення літ. «А-3» , «Б-1» , «В-3» , «Г-3» , «Д-1» , «Е-1» , «Ж-1» , « 3-1» , «И-1» , «К-1» , «Л-1» , «М-1» , «О-1» , «П-1» та під'їзна залізнична гілка 64 метра за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 25.

Вартість послуг з охорони сторони визначили у пункті 1 розділу 2 договору а саме: сума оплати за послуги, які надаються відповідно до цього договору становить 46515,00 грн. на місяць.

Згідно з п. 2 розділу ІІ договору, оплата за послуги, які надаються, здійснюється на умовах передплати щомісячно платіжними дорученнями замовника, що надаються в установу банку не пізніше 25 числа місяця, попереднього місяцю, у якому надаватиметься послуга.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ договору, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору.

Матеріалами справи, а саме, актами здачі-прийняття робіт, підписаними керівниками обох підприємств та засвіченими їх печатками (а.с. 76 - 82) підтверджується, що позивачем на виконання умов договору надавались відповідачу послуги з охорони у період з лютого по серпень 2018 року. Проте відповідач лише частково проводив розрахунки за фактично отримані послуги з охорони (а.с. 83 - 88), внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем по оплаті вартості охоронних послуг за квітень, травень, червень, липень, серпень 2018 року, яка становить 189090,00 грн.

Факт наявності боргу у вказаній сумі зафіксований в акті звіряння взаємних розрахунків, підписаному між сторонами 31.08.2018 (а.с.90) .

Отже, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем наявний борг за договорами про надання охоронних послуг №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 у загальному розмірі 247350,00 грн.

У зв'язку з цим, вважаючи свої права порушеними, позивач, ПП "Сучасна безпека", 01.10.2018 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Укртранссигнал", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 247350,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 про надання охоронних послуг в частині оплати наданих послуг. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 33319,87 грн. згідно з розрахунком по кожному простроченому платежу за вищевказаними договорами за періоди з 01.06.2018 по 25.09.2018 (а.с.91), три відсотки річних за періоди з 26.12.2015 по 25.09.2018 у розмірі 6817,67 грн., інфляційні нарахування за періоди з 26.12.2015 по 25.09.2018 у розмірі 16279,68 грн. згідно з наданими суду розрахунками (а.с. 94 - 100) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., що підлягають сплаті позивачем адвокату за договором №2 від 10.09.2018 та додатковою угодою до нього (а.с.101 - 105), згідно з рахунком-фактурою від 17.09.2018 (а.с.106).

Надаючи правову оцінку вищевказаним позовним вимогам та їх обґрунтуванню, а також доводам апелянта, який заперечує проти задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено апеляційним господарським судом та не спростовано апелянтом, ТОВ "Укртранссигнал" прострочило виконання свого зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг за договорами №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 у загальному розмірі 247350,00 грн. і станом на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідач вказану заборгованість не сплатив.

В апеляційній скарзі ТОВ "Укртранссигнал" зазначає, що позивач неодноразово порушував свої зобов'язання за договорами охорони і надавав охоронні послуги неналежної якості, про що відповідачем було складено претензії.

Однак доказів складення відповідних претензій, направлення їх позивачеві та отримання останнім матеріали справи не містять, так само як і будь-яких інших доказів, що свідчили б про неналежну якість охоронних послуг.

Натомість, як було встановлено вище, послуги за обома договорами приймалися відповідачем згідно з актами приймання-передачі, підписаними керівниками обох підприємств та засвіченими їх печатками. Доказів наявності у замовника будь-яких зауважень до якості послуг матеріали справи не містять.

Апелянт зазначає, що внаслідок неналежного виконання позивачем своїх обов'язків за договором ТОВ "Укртранссигнал" було змушене відмовитися від охоронних послуг за договором №1/12-15 від 01.12.2015 - на доказ чого ним надано копію додаткової угоди від 31.07.2017 (а.с.153). Проте, як вбачається із вказаної додаткової угоди, договір №1/12-15 від 01.12.2015 розірвано за згодою обох сторін, при цьому у п.2 угоди зазначено: "вважати виконання обов'язків виконавця по договору №1/12-15 від 01.12.2015 таким, що відповідає вимогам договору, діючого законодавства та виконаними у повному обсязі належним чином".

Тобто вищенаведені твердження апелянта спростовуються наданими ним же самим доказами.

Окрім того, як уже зазначалося, після розірвання договору №1/12-15 від 01.12.2015 між сторонами було укладено новий договір про надання охоронних послуг - №1/02-18 від 01.02.2018. При цьому апелянтом не надано суду апеляційної інстанції будь-яких пояснень - чому у разі наявності у ТОВ "Укртранссигнал" будь-яких претензій щодо якості послуг, наданих позивачем, ПП "Сучасна безпека", за договором №1/12-15 від 01.12.2015, ТОВ "Укртранссигнал" уклало із ПП "Сучасна безпека" новий договір.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплачував вартість охоронних послуг, письмово гарантував позивачеві повне погашення заборгованості (а.с.42) - відповідне також свідчить про прийняття послуг замовником без заперечень. При цьому в ході апеляційного провадження відповідачем не зазначено, чому із загальної вартості послуг за обома договорами ним було не сплачено саме 247350,00 грн. і яким чином дана обставина пов'язана із якістю отриманих від позивача послуг.

Отже, посилання апелянта на неналежну якість наданих позивачем послуг як на підставу для несплати їх вартості колегія суддів вважає необґрунтованими.

Апелянт також стверджує, що акти звіряння взаємних розрахунків, надані позивачем до матеріалів справи, були підписані з боку відповідача неуповноваженою особою - бухгалтером, що не відповідає вимогам ч.5 ст.65 ГК України.

Стосовно вказаного твердження колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із вказаних актів звіряння взаємних розрахунків (а.с. 69, 90), вказані документи підписані зі сторони замовника бухгалтером ТОВ "Укртранссигнал" та засвідчені відбитком печатки вказаного підприємства.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо - однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Також, як було встановлено вище, розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується первинними документами - актами здачі-прийняття робіт та доказами їх часткової оплати замовником.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що сума заборгованості ТОВ "Укртранссигнал" перед ПП "Сучасна безпека" є іншою, ніж та, яка розрахована позивачем на підставі вказаних первинних документів та наведена в актах звіряння взаємних розрахунків - відповідачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 247350,00 грн. заборгованості з оплати охоронних послуг за договорами №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи, умовам договорів та нормам чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 1 розділу VII договорів №1/12-15 від 01.12.2015 та №1/02-18 від 01.02.2018 сторони встановили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати відповідно договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 33319,87 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є арифметично та методологічно вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6817,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16279,68 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі також зазначено, що 03.10.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням відтермінувати до 01.01.2018 сплату заборгованості у зв'язку з тимчасовим блокуванням поточного рахунку, однак незважаючи на це позивачем були нараховані санкції за вказаний період.

Проте вказане твердження спростовується матеріалами справи, а саме, наданими позивачем розрахунками. Згідно із вказаними розрахунками, початком першого періоду нарахування пені визначено 01.06.2018 (а.с.91), останнім терміном нарахування інфляційних та відсотків річних за 2017 рік є 28.09.2017 (а.с. 94, 99).

Будь-яких інших заперечень та контррозрахунків стосовно розміру пені, інфляційних та відсотків річних апелянтом не наведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог також і в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 33319,87 грн., трьох відсотків річних у розмірі 6817,67 грн., інфляційних нарахувань у сумі 16279,68 грн.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які стосуються вказаних витрат, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2172 від 20.12.2017, видане на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи міститься договір №2 від 10.09.2018 (а.с.101), укладений між адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) та Приватним підприємством "Сучасна безпека" (клієнт) про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

У п. 1.2 договору наведений обсяг правової допомоги, яку зобов'язаний надавати адвокат за вказаним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору, гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. Згідно з п. 4.2 договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката.

У п. 4.4 договору сторони обумовили, що суми гонорару визначаються сторонами окремо у кожному випадку виникнення необхідності надання клієнту правової допомоги, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до цього договору.

17.09.2018 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № 2 від 10.09.2018 (а.с.105), в якій сторони домовились про прийняття адвокатом доручень клієнта щодо стягнення з відповідача в судовому порядку суми боргу та нарахувань на неї, які є предметом позову в даній справі, визначили розмір гонорару адвоката в загальній сумі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 4.5 договору, за результатами надання правової допомоги за цим договором сторони підписують акти про надання правової допомоги. Клієнт зобов'язаний підписати акт про надання правової допомоги протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту його отримання чи в той же строк направити адвокату мотивовану відмову від його підписання у випадку, якщо зазначені в акті послуги про надання правової допомоги не відповідають фактично наданим адвокатом послугам згідно з умовами цього договору та вимогам, установленим чинним законодавством в Україні.

У п.п. 4.6 - 4.8 договору сторони встановили, що у випадку не направлення клієнтом мотивованої відмови адвокату щодо не відповідності наданих ним послуг, сума гонорару та обсяг наданої правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку клієнта та такими, що підлягають сплаті протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання акту про надання правової допомоги. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката. Кінцевий розрахунок за надану правову допомогу підлягає сплаті протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту про надання правової допомоги. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

17.09.2018 адвокатом ОСОБА_1 ПП "Сучасна безпека" було виставлено рахунок-фактуру на оплату 10000,00 грн. гонорару за надання правової дороги, відповідно до вказаного договору та додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною в додатковій постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 908/3468/13, у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Отже, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. представником ПП "Сучасна безпека" до матеріалів справи надано копію договору №2 про надання правової допомоги від 10.09.2018, копію додаткової угоди №1 від 17.09.2018 до договору про надання правової допомоги №2 від 10.09.2018, копію рахунку-фактури №2 від 17.09.2018, копію довіреності від 17.09.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту виконання робіт та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (акту виконаних робіт, доказів направлення такого акту позивачу (клієнту за договором), копій платіжних документів тощо), тому суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не дотримано вищенаведених вимог ч.1 ст.79 ГПК України щодо надання доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, у даному випадку - стосовно належного документального підтвердження витрат на правову допомогу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.275, п.3 ч.3 ст.277, ст. 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №922/2709/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, 25, код ЄДРПОУ 35072545, п/р 26005619948037 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) на користь Приватного підприємства "Сучасна безпека" (61020, м. Харків, провулок Метизний, 14-А, код ЄДРПОУ 39160961, п/р 26000551943400 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - суму основного боргу у розмірі 247350,00 грн., пеню у розмірі 33319,87 грн., три відсотки річних у розмірі 6817,67 грн., інфляційні нарахування 16279,68 грн. та 4556,50 грн. судового збору.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.04.2019

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова