Рішення

від 26.12.2018 по справі 922/2438/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2438/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідально "Хімпостач", смт. Васищеве третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 10383,32 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідально "Хімпостач" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі понесених витрат в сумі 10383,32 грн. Також, позивач просить суд судові витрати в розмірі 1762,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказує, що витрати в сумі 10383,32 грн., пов'язані з виплатою страхового відшкодування, підлягають відшкодуванню в порядку регресу. При цьому, позивач зазначає, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2017 у справі № 755/11581/17-п водія ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна), а на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з ТОВ "Хімпостач" і керував транспортним засобом, що належить ТОВ "Хімпостач".

Ухвалою суду від 05.09.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.11.2018 судом була постановлена ухвала про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначення підготовчого засідання на 20.11.2018 о 10:30.

Ухвалою суду від 20.11.2018 було задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи без самостійних вимог, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувані у ТОВ "Хімпостач" відповідні докази, відкладено підготовче засідання на 03.12.18 о 12:45.

03.12.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 12.12.2018 о 12:45.

12.12.2018 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.12.2018 о 15:00.

Сторони та третя особа правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін та третьої особи.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов та витребувані докази до суду не надав.

Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2017 у справі № 755/11581/17-п ОСОБА_1 було визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340,00 грн., на користь держави.

Дана постановою було встановлено, що ОСОБА_1, 19 липня 2017 року о 17 год. 00 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві, шляхопровід в напрямку ст.м. Чернігівська, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу OpelAstra д.н.з. НОМЕР_2, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 10.1, 10.3 ПДР України. Вина ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді повністю доводиться зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 141257, схемою місця ДТП, поясненнями учасників ДТП.

Отже, в результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_1, був пошкоджений автомобіль НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ НАСК ОРАНТА , на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5254922, терміном дії з 01.03.2017 року по 28.02.2018.

Згідно звіту № 5880/07/17 про оцінку транспортного засобу, складеного ТОВ Сател Груп оцінювачем ОСОБА_3П, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 9833,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, завдана шкода винуватцем ДТП власнику пошкодженого автомобіля відшкодована не була. У зв'язку з чим, власник пошкодженого автомобіля з метою отримання страхового відшкодування, 11.10.2017 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На час скоєння даного ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується інформацією з централізованої бази даних МТСБУ.

Статтею 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

11.10.2017, розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля та зібрані аварійним комісаром документи по ДТП, МТСБУ було прийнято рішення (наказ № 478 від 16.01.2017) про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено потерпілій стороні грошові кошти в розмірі 9833,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 469183 від 17.01.2018.

Крім того, МТСБУ було сплачено ТОВ Сател Груп за послуги аварійного комісару 550,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 1236348 від 15 серпня 2017 року.

Таким чином, МТСБУ вказує, що воно понесло витрати на загальну суму 10383,32 грн.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Відповідно до п. 38.2 ст.38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ОСОБА_1, як відповідального за шкоду завдану в результаті ДТП, з приводу відшкодування витрат МТСБУ у розмірі 10383,32 грн. (лист № 3.1.-05/131 від 17.01.2018).

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно позову позивач вказує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з ТОВ "Хімпостач" і керував транспортним засобом, що належить ТОВ "Хімпостач", у зв'язку з чим 04.05.2018 МТСБУ звернулося до ТОВ Хімпостач з вимогою сплатити витрати по страховому відшкодуванню у добровільному порядку. Проте, суд зазначає, що докази отримання ТОВ "Хімпостач" відповідної вимоги позивача в матеріалах справи відсутні.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з ТОВ "Хімпостач" і керував транспортним засобом, що належить ТОВ "Хімпостач". При цьому, суд зазначає, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 20.07.2017 не може свідчить про факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносин з ТОВ "Хімпостач", та належність транспортного засобу, яким він керував на момент дорожньо-транспортної пригоди, ТОВ "Хімпостач".

З аналізу ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.07.2018 по справі № 914/820/17.

Втім, в матеріалах справи відсутні докази заподіяння ОСОБА_1 відповідної шкоди у розмірі 10383,32 грн. саме у зв'язку та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносин з ТОВ "Хімпостач", та належність транспортного засобу, яким він керував на момент дорожньо-транспортної пригоди, ТОВ "Хімпостач", не підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2017 у справі № 755/11581/17-п, яка набрала законної сили.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача не підтверджуються матеріалами справи, вони є недоведеними, у зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідально "Хімпостач" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Промислова, 17, код ЄДРПОУ 32436889).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (61080, АДРЕСА_1, 25.06.1966 р.н.).

Повне рішення складено 26.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_4