Постанова

від 20.12.2018 по справі 748/838/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 грудня 2018 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/838/18

Головуючий у першій інстанції - Криворученко Д.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/54/18

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Лакізи Г.П., Скрипки А.А.,

секретар - Поклад Д.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_2, відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко Сергій Миколайович, Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Чернігів-сад ,

за участі: представника позивача ОСОБА_6, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_7, представника третьої особи Будлянського В.М.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року у складі судді Криворученко Д.П., повний текст якого складено 07.06.2018 року у м. Чернігові,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Улянівська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, садівниче товариство Чернігів-сад , кадастровий номер НОМЕР_2, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 18 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнком С.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 517.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи.

Доводи скарги зводяться до того, що договір купівлі - продажу від 11.08.2011 року є чинним, підтверджує факт набуття позивачем земельної ділянки у власність на законних підставах відповідно до ст. 382 ЦК України. Крім того договір є діючим, породжує взаємні права і обов'язки для сторін та компетентних органів, які зобов'язані проводити відповідну реєстрацію, адже його не визнано неукладеним або недійсним, нікчемність його також не встановлена. Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем не свідчить про відсутність набуття за останнім права власності на спірну земельну ділянку, так як договір купівлі - продажу був укладений згідно з законом з подальшим проведенням його реєстрації в Поземельній книзі.

Посилається на те, що одержання ОСОБА_3 дубліката Державного акту на земельну ділянку, виготовлення технічної документації та наявність у нього зареєстрованого в Державному реєстрі права власності не може виступати безспірним доказом правомірності та добросовісності набуття у власність ОСОБА_4 зазначеної земельної ділянки, а доводи ОСОБА_3 про те, що йому не було відомо про вчинений ОСОБА_9 від його імені та в його інтересах правочину 01.04.2011 року свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли.

Не погоджується ОСОБА_2 і з висновком суду в частині пропуску строку позовної давності, адже суд невірно застосував ст. ст. 261, 267 ЦК України та не взяв до уваги, що про порушення свої прав позивач дізнався в кінці 2017 року після того, як стало відомо про закриття кримінальної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що позивач про порушення свого права дізнався у грудні 2014 року, коли звернувся до правоохоронних органів з заявою про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за те, що останній без його відома у 2014 році відчужив належну йому земельну ділянку шахрайським шляхом, що свідчить про те, що позивач міг скористатися своїм право на звернення до суду за захистом порушених прав у строк, встановлений законом.

Вказує на те, що право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації і оскільки, в Поземельній книзі не було зареєстровано даних про перехід права власності від ОСОБА_9 (представника ОСОБА_3.) до ОСОБА_10, від ОСОБА_10 до ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, висновок суду про те, що позивач не зареєстрував своє право власності є вірним.

Що стосується договору купівлі - продажу від 18.04.2014 року, то під час його укладення сторонами дотримані усі необхідні та істотні умови, передбачені чинним законодавством.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи № 748/838/18 та матеріали кримінального провадження № 12014270010006804, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутнє рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем на вказаний об'єкт нерухомого майна і не надано доказів, які б спростовували законність укладеного 18.04.2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договору купівлі - продажу земельної ділянки. Також суд відмовив у позові і з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 28.03.2018 року, тоді як спірний договір був укладений 18.04.2014 року.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, також судом порушені норми процесуального права та норми матеріального закону, які регулюють спірні правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 05.08.2008 року № 311 ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,1 га за НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Улянівська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, садівниче товариство Чернігів-сад , кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення садівництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданим 25.09.2008 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010883900280 (а. с. 7). Зазначене також підтверджується записом про вказану земельну ділянку № 280 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а. с. 000069).

01.04.2011 року між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 01.12.2008 року № 10273, та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1 га за НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Улянівська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, садівниче товариство Чернігів-сад , кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення садівництва (а. с. 4). Дані про зміну власника земельної ділянки були зареєстровані в Поземельній книзі 26.07.2011 року, що підтверджується штампом начальника управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області, реєстраційний № 839030004577001 на державному акті (а. с. 7) та витягом з Поземельної книги (а. с. 132 матеріалів кримінального провадження № 12014270010006804).

11.08.2011 року між ОСОБА_10, від імені якого діяла ОСОБА_11 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 08.08.2011 року № 5087, та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу зазначеної вище земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 (а. с. 5 - 6). Дані про зміну власника земельної ділянки зареєстровані в Поземельній книзі 16.01.2012 року, що підтверджується штампом начальника управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області, реєстраційний № 839030004577002 на державному акті (а. с. 7).

18.04.2014 року був укладений договір купівлі - продажу цієї ж земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбав у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться в Улянівській сільській раді, Чернігівського району, Чернігівської області, садівниче товариство Чернігів-сад . Договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнком С.М. та зареєстрованим у реєстрі за № 517 (а. с. 90 - 91).

В пункті 1.3. зазначеного договору купівлі - продажу зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області 27.03.2014 року індексний № 19642868. Право власності продавця зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2014 року індексний № 19643183. Також продавець стверджував, що в період звітного податкового року нерухоме майно продається ним вперше (п. 1.4. Договору).

На копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а. с. 92) міститься відмітка про те, що це свідоцтво було видано ОСОБА_3 на заміну Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 25.09.2008 року Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області (а. с. 92).

Також матеріали справи містять копію витягу щодо інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна (а. с. 94), з якого слідує, що датою державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку є 24.03.2014 року.

Матеріалами кримінального провадження № 12014270010006804 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України встановлено, що у грудні 2014 року ОСОБА_2 звертався з заявою до начальника міліції м. Чернігова, в якій просив вжити заходи до ОСОБА_3, який без його відома у 2014 році продав належну йому земельну ділянку шахрайським шляхом іншій особі. За результатами розслідування 06.12.2017 року винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на ефективний засіб захисту закріплено в ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Так, звернувшись з даним позовом, ОСОБА_2, відповідно до ст. ст. 16, 215, 317, 319 Цивільного кодексу України, просив визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1 га, розташованої в Улянівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області, садівниче товариство Чернігів-сад , кадастровий номер якої НОМЕР_2, з посиланням на те, що цей правочин суперечить Конституції України та нормам цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_3 повторно відчужив цю земельну ділянку, не зважаючи на те, що на момент відчуження, він вже не являвся її власником, а єдиним законним власником був і є ОСОБА_2, право власності яким було набуто на підставі правочину від 11.08.2011 року, який не визнано неукладеним або недійсним.

Колегія суддів, досліджуючи матеріали даної цивільної справи, матеріали кримінального провадження, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно з ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 209, 210 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів в рішенні мотивів і підстав відхилення наданих стороною позивача доказів, поданих в обґрунтування позовних вимог, чим порушив ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до Порядку ведення Поземельної книги, затвердженої Постановою КМУ від 09.09.2009 року № 1021, Поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку у паперовому вигляді - територіальними органами Держкомзему; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства Центр державного земельного кадастру в районах, містах обласного значення, м. Києві та Севастополі, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки.

Облік поземельних книг ведеться відповідно до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженою КМУ від 27.11.1998 року № 1893.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку шляхом укладення з ОСОБА_10 договору купівлі - продажу 11.08.2011 року з подальшим проведенням його державної реєстрації в Поземельній книзі, таким же самим чином, до нього, ОСОБА_10 набув право власності на земельну ділянку та, як цього вимагає закон, зареєстрував своє право власності в Поземельній книзі, що чітко підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку з відмітками на ньому даних про реєстрацію (а. с. 7) та належним чином завіреною копією Витягу з Поземельної книги, яка містить гербову печатку (а. с. 132 матеріалів кримінального провадження № 12014270010006804), а тому, вважати, що позивач, як і ОСОБА_10 не звертались з заявами про зміну даних щодо переходу права власності до органу, який проводить державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, є безпідставним.

Надана на запит Чернігівського апеляційного суду завірена електронна копія Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1 га, НОМЕР_1, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в садівничому товаристві Чернігів-сад свідчить про те, що Поземельну книгу відкрито 25.09.2008 року, далі, в ній містяться запис № 001 від 13.03.2014 року про місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, площа; запис № 002 від 13.03.2014 року про координати поворотних точок меж земельної ділянки, опис меж; запис № 003 від 13.03.2014 року про власника земельної ділянки - ОСОБА_3 та відомості про виникнення права як власника (Державний акт серії НОМЕР_3 від 25.09.2008 року); запис № 004 від 10.04.2014 року про те, що власником земельної ділянки являється ОСОБА_3, що датою державної реєстрації речового права на нерухоме майно є 24.03.2014 року, а реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав - 5137280; запис № 005 від 11.03.2015 року про те, що відомості про власника земельної ділянки вніс Державний кадастровий реєстратор Винник Ю.В.; запис № 006 від 11.03.2015 року про те, що власником земельної ділянки являється ОСОБА_4, що датою державної реєстрації речового права на нерухоме майно є 18.04.2014 року, а реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав - 5413187 (а. с. 223 - 235). Ця електронна копія Поземельної книги завірена Державним кадастровим реєстратором та містить не гербову печатку, а печатку з прізвищем цього реєстратора.

Отже даних про те, хто був власником земельної ділянки, кадастровий номер якої НОМЕР_2 з моменту відчуження у квітні 2011 року земельної ділянки і до моменту звернення ОСОБА_3 24.03.2014 року до Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області з метою отримання Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, замість Державного акта на право власності на земельну ділянку, Поземельна книга не містить, не зважаючи на наявність в матеріалах цивільної справи та матеріалах кримінального провадження доказів реєстрації права власності з ОСОБА_3 на ОСОБА_10 та з ОСОБА_10 на ОСОБА_2, тобто, відсутні дані про усіх власників земельної ділянки.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Тобто беручи до уваги докази, які були надані учасниками справи, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 18.04.2014 року, недійсним, оскільки єдиним належним власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2, який придбав у власність зазначене нерухоме майно, зареєстрував його, як того вимагає діюче законодавство. Договір купівлі - продажу від 11.08.2011 року був укладений відповідно до норм Цивільного кодексу України, на день розгляду справи не визнаний недійсним, навпаки, він є дійсним, а тому породжує взаємні права і обов'язки як для сторін, так і для компетентних органів, які відповідно до закону, зобов'язані належним чином проводити реєстрацію таких правочинів.

Що стосується правомірності оспорюваного договору купівлі - продажу від 18.04.2014 року, то правочин не можна вважати таким, що укладений з дотриманням вимог закону, оскільки, ОСОБА_3 фактично відчужив земельну ділянку повторно на підставі отриманого Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області 27.03.2014 року, замість належного йому раніше Державного акта на право власності на земельну ділянку, цей правочин грубо порушує не тільки права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, але й порушує моральні засади.

Посилання відповідача на те, що на момент укладення 18.04.2014 року договору купівлі - продажу він не знав про те, що земельна ділянка була відчужена 01.04.2011 року його представником, до уваги апеляційним судом не беруться, оскільки на момент оформлення довіреності на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_3 знав та розумів наслідки своїх дій, а саме розумів те, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє і що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Отже враховуючи, що правочин від 01.04.2011 року був укладений від імені продавця на підставі посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 01.12.2008 року № 10273 довіреності, яка ніким не оспорювалась та скасована не була і доказів цього матеріали справи не містять, слід вважати договір купівлі - продажу від 01.04.2011 року є таким, що укладався з дотриманням усіх вимог закону, так як і наступний договір купівлі - продажу від 11.08.2011 року, на підставі якого законним власником спірної земельної ділянки став ОСОБА_2

Висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, як одна з підстав відмови у задоволенні позову, а також доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про правильність такого висновку суду, є помилковими, а рішення в зазначеній частині таким, що порушує норми матеріального і процесуального права, оскільки як встановлено, земельна ділянка, як нерухоме майно, незаконно вибула з володіння позивача, в зв'язку з чим останній був позбавлений права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею, отже, такий позов може бути пред'явлений власником майна протягом усього часу, поки триває порушення його прав.

Крім того відповідно до роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року № 14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позову з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд першої інстанції не звернув увагу на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, постановивши рішення про відмову у задоволенні позову одночасно з підстав недоведеності вимог та з підстав пропуску строку позовної давності.

З вищевикладеного виходить, що доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду не відповідає положенням статті 263 ЦПК України є обґрунтованими і заслуховують на увагу апеляційного суду.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду про відсутність підстав задоволення позову, викладеними в рішенні, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 18 квітня 2014 року НОМЕР_1, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Улянівська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, садівниче товариство Чернігів-сад , кадастровий номер НОМЕР_2 - задоволенню в зв'язку з чим апеляційна ОСОБА_2 також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім в суді першої та апеляційної інстанцій по 881 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Улянівська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, садівниче товариство Чернігів-сад , кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 18 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнком Сергієм Миколайовичем, зареєстрованим у реєстрі за № 517.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 881 грн. 00 коп. судових витрат, понесених в суді першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 881 грн. 00 коп. судових витрат, понесених в суді першої та апеляційної інстанцій.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 26.12.2018 року.

Головуючий: Судді: