Постанова

від 26.12.2018 по справі 902/622/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Справа № 902/622/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

Cудді Олексюк Г.Є.

Cудді Маціщук А.В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача: не з"явився;

відповідача 1: не з"явився;

відповідача 2: юрист Бойко А.М.;

третіх осіб - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 (головуючий суддя Матвійчук В.В., судді Банасько О.О., Тісецький С.С.., м.Вінниця, повний текст складено 27.11.2017 р.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське"

до Тиврівської районної державної адміністрації,

Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Селищенська сільська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Тиврівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 в позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що вимога позивача про визначення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором оренди від 01.06.2011 не відповідає встановленим законодавством способам захисту, не призведе до поновлення порушеного права позивача, і за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту, який являється елементом правової оцінки спірних правовідносин в контексті заявленого предмету позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ Селищанське та скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі №902/622/17 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ Селищанське .

Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Зазначає, що договір оренди земельної ділянки б/н від 01.06.2011, укладений між Тиврівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" підлягає поновленню (укладання додаткової угоди) без прийняття відповідного рішення органом державної влади чи місцевого самоврядування за умови, що орендар земельної ділянки звернувся із клопотанням до орендодавця про поновлення договору з проектом додаткової угоди у строк, який встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 33 Закону України Про оренду землі , ст. 188, ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України, ст. 775, ч.1 ст.777 ЦК України, ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації , п.п. б , г ст.95, ст. 122, ч.1 ст.124, ст.148-1, ч.12 Перехідних положень Земельного кодексу, ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Волинської області від 21.11.17р. у справі № 902/622/17. Залучено до участі у справі №902/622/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Селищенську сільську раду. Розгляд скарги призначено на 17.01.2018.

09.01.2018 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про участь у справі в режимі відеоконференції (вх. № 847/18), в якій начальник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_3 просить забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції та доручити господарському суду Вінницької області його проведення.

09.01.2018 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Селищанське у справі №902/622/17 відмовити в повному обсязі, а рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 по справі №902/622/17 залишити в силі.

12.01.2018 на адресу суду від ОСОБА_2 заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

12.01.2018 на адресу суду від Тиврівської державної адміністрації Вінницької області надійшов відзив в якому рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 в справі №902/622/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Селищанське на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2018 в справі №902/622/17 залишити без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2018 клопотання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про участь у справі в режимі відеоконференції у справі № 902/622/17 задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції в Господарському суді Вінницької області (21018, м. Вінниця, Пирогова, 29).

15.01.2018 на адресу суду від Селищенської сільської ради надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

15.01.2018 на адресу суду від Селищенської сільської ради надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 є законним та обґрунтованим, винесеним в порядку, передбаченому процесуальним законом та за наявністю відповідних підстав, а мотиви апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків господарського суду Вінницької області, також є необґрунтованими з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Гудак А.В., судове засідання у справі № 902/622/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації; Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селищанська сільська рада про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій 17 січня 2018 року о 14:30 год. не відбулося.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 призначено справу № 918/747/17 до розгляду в судовому засіданні "15" лютого 2018 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 клопотання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про участь у справі в режимі відеоконференції (вх. № 847/18 від 09.01.2018 року) та клопотання Селищенської сільської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 1620/18 від 15.01.2018 року) у справі № 902/622/17 задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції в Господарському суді Вінницької області.

14.02.2018 на адресу суду засобами електронного зв`язку від представника ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника.

Розпорядженням керівника апарату від 15.02.2018 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії по справі № 902/622/17 - ОСОБА_4 у період з 12 лютого 2018 року по 16 лютого 2018 року включно, перебування у відпустці судді-члена колегії - ОСОБА_5 у період з 13 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року включно та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/622/17.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 15.02.2018 року визначено склад колегії суддів: головуюча суддя - Олексюк Г.Є., суддя - Петухов М.Г., суддя - Грязнов В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.17 р. у справі № 902/622/17 до провадження в складі колегії суддів: головуюча суддя - Олексюк Г.Є., суддя - Петухов М.Г., суддя - Грязнов В.В.

У судове засідання 15.02.2018 з`явився представник відповідача 2- Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - ОСОБА_6, яка покликається на думку суду щодо задоволення заяви про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2..

Позивач, відповідачі -1, третя особа в судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь.

На виконання вимог ухвали від 20.12.2017, Селищенська сільська рада подала належним чином завірену копію Договору оренди землі від 03.04.2017 року, який укладений між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінніцької області та ОСОБА_2( а.с.110-111 т.2).

Крім того, Селищенська сільська рада подала її рішення від 09.12.2016 р. № 155, яким передано в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 земельній частки - паї в кількості 11 штук із переліку , зазначеного в п.1 даного рішення , терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року (а.с.113, т.2).

В подальшому, 23.12.2016 року № 162 рішенням Селищенської сільської ради , внесено зміни до рішення 10 сесії 7 скликання Селищенської сільської ради від 09.12.2016 року № 155 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини".

Зокрема, викладено п. 2.1. даного рішення в наступній редакції, а саме :"Передати в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_2 земельні частки-паї в кількості 28 штук, загальною площею 72,0641 га, згідно переліку, зазначеного в додатку 2 до даного рішення, терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року." ( а.с.115-116 т.2).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 залучено до участі у справі №902/622/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (23210, м. Гнівань пров. Побужський, 7). Розгляд скарги призначено на 14 березня 2018 року.

02.03.2018 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 є законним та обґрунтованим, винесеним в порядку, передбаченому процесуальним законом та за наявністю відповідних підстав, а мотиви апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків господарського суду Вінницької області, також є необґрунтованими з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв'язку із хворобою судді - члена колегії Петухова М.Г., судове засідання у справі № 902/622/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до Тиврівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селищанська сільська рада на стороні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій 14 березня 2018 року о 15:30 год. не відбулося.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 призначено справу № 902/622/17 до розгляду в судовому засіданні 28 березня 2018 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.03.2018р. у зв'язку тимчасовою непрацездатністю головуючої судді (судді-доповідача) Олексюк Г.Є. відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/622/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018 р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №902/622/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.17 р. у справі № 902/622/17 прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя - Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді (судді-доповідача) Бучинської Г.Б. судове засідання у справі № 902/622/17 28 березня 2018р. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 6, не відбулося.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 призначено справу №902/622/17 до розгляду на 25 квітня 2018 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 зупинено провадження у справі № 902/622/17 до розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/739/17.

03.10.2018 на адресу суду від ТОВ Селищанське надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.06.2018 та копію постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №802/390/18-а за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: засновник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське ОСОБА_7 до Селищанської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фермерське господарство Зерно-А про визнання протиправним та скасування рішення, якими визнано протиправними дії Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області щодо прийняття рішення № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини". Визнано протиправним та скасовано рішення Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини".

Дані судові рішення позивач просить врахувати при ухвалені постанови у даній справі.

У відповідності до абз. 3 п. 3 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 Про комісію для передачі судових справ та матеріалів згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" у справі № 902/622/17.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/622/17 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2018 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 та розгляд апеляційної скарги призначено на "05" грудня 2018 р. об 10:30 год. Доручено господарському суді Вінницької області (21018, м. Вінниця, Пирогова, 29) забезпечити проведення судового засідання у справі №902/622/17, яке відбудеться 05 грудня 2018 о 10:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарському суду Вінницької області.

Однак, у зв`язку технічними проблемами з`єднання з сервером TrueConf, який забезпечує проведення судових засідань в режимі відеоконференції, господарський суд Вінницької області не забезпечив проведення судового засідання 05.12.2018 у справі №902/622/17 в режимі відеоконференції.

Представники учасників справи №902/622/17 в судове засідання 05.12.2018 у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6, не з`явились.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 відкладено на 26 грудня 2018 р. та доручено господарському суді Вінницької області забезпечити проведення судового засідання у справі №902/622/17 в режимі відеоконференції в приміщенні господарському суду Вінницької області.

В судовому засіданні 26.12.2018 представник відповідача 2 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 26.12.2018 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське", Тиврівська районна державна адміністрація, Селищенська сільська рада, ОСОБА_2 своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське", Тиврівської районної державної адміністрації, Селищенської сільської ради, ОСОБА_2.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судовому засіданні 26.12.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 07.02.2011 розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації № 44 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське надано на умовах оренди терміном на 5 років на території Селищанської сільської ради непереоформлені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у кількості 48 шт. загальною площею 113,42 га з встановленням розміру орендної плати в розмірі 731 грн. за 1 ділянку (а.с. 25 т.1).

01.06.2011 р. між Тиврівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське (орендар) укладено договір оренди землі(а.с.20-22 т.1), відповідно до п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) у кількості 1 шт.), що належить покійному ОСОБА_8 загальною площею 2,7781 га, яка знаходиться на території Селищанської сільської ради за межами населеного пункту с. Селище, Тиврівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 4 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Згідно п. 15 договору, цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (рілля).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. (п.п. 33, 36 договору).

Пунктом 40 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тиврівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 16.12.2011 №052450004001217/

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.06.2011 зафіксовано приймання-передачі об`єкта оренди. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до довідки виданої відділом Держкомзему у Тиврівському районі, земельним ділянкам, які належать громадянину ОСОБА_8, площею 2,7781 га присвоєно кадастровий номер 0524585600-01-006-0200 (а.с. 24 т.1).

04.10.2016 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське подані до Тиврівської районної державної адміністрації, клопотання №221 та №222 щодо продовження дії договорів оренди.

Листом від 19.10.2016 №01/01-16/2166 Тиврівською районною державною адміністрацією повідомлено позивача про те, що для вивчення та вирішення даного питання необхідно надати проекти додаткових угод, згідно встановленими нормами чинного законодавства (а.с. 29 т.1).

26.10.2016 позивачем подано відповідачу 1 клопотання № 238 з додатковими угодами, щодо продовження дії договорів оренди землі на території Яришівської сільської ради у кількості 15 земельних ділянок загальною площею 43,7980 га та на території Селищної сільської ради у кількості 30 земельних ділянок загальною площею 76,0453 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 151-154 т.1).

Листом №01/01-16/2391 від 17.11.2016 позивачу надано відповідь в якій відповідач 1 посилається на те, що згідно п.5 ст.4 Закону України Про оренду землі (зі змінами від 20.09.2016р.) орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною. Так відповідно до абзацу 2, частини 1 статті 1285 Цивільного кодексу України (із змінами від 20.09.2016р.) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцем знаходження такої земельної ділянки. Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України Про оренду землі (зі змінами від 20.09.2016р.) особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку земельну ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації прав власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене відповідач, 1 порадив позивачу звернутись до особи, яка управляє спадщиною за місцем знаходження таких земельних ділянок. (а.с. 30 т.1).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Тиврівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій.

Згідно ч.2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів відзначає, що за ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до п.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна чи розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України (далі за текстом ЗК України), Законом України Про оренду землі .

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 3 статті 2 ЗК України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, Кабінету Міністрів України доручено здійснити організаційні заходи щодо запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування та виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок, запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.

На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" наказом Держкомзему України від 17.01.2000 № 5 затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 із змінами. Статтею 3 вказаного Закону України передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (стаття 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"). Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.

Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з наведених положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом з тим, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Колегією суддів встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_8, площею 2,7781 га за кадастровим номером 0524585600:01:006:0200 відноситься до земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини тобто в даному випадку вищевказана земельна ділянка є нерозподіленою (не витребуваною) земельною ділянкою.

Поряд з цим, дана земельна ділянка відповідно до договорів оренди землі від 01.06.2011 між Тиврівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (орендар) та 03.04.2017 між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (орендар), розташована на території Селищанської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за межами насалених пунктів с. Селище та с.Урожайне.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим; у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у випадку оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

У відповідності до пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.

Водночас спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі невитребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно з статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Так, згідно договору оренди землі від 01.11.2011 об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,7781 га, в тому числі: - 2,7781 га ріллі (не витребувана земельна частка (пай) на території Селищенської сільської ради за межами населеного пункту с.Селище Тиврівського району.

Відповідно до ч.9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1 ст.79-1 ЗК України).

Пунктом 3 ч.2 ст. 79-1 ЗК України зазначено, що формування земельних ділянок здійснюється: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.3, ч.4 ст. 79-1 ЗК України).

Таким чином, право власності на такий об'єкт нерухомого майна, як земельна ділянка є речовим правом, що визначається та регламентується Цивільним кодексом України, тобто з моменту набуття землею статусу об'єкта цивільних прав, щодо неї можливо здійснювати юридично значущі дії (в тому числі і передавати в оренду) - тоді такі відносини стають цивільно-правовими.

В силу ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частко (паїв)" та згідно п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122, Тиврівській районній державній адміністрації надано право передавати в оренду земельні ділянки, до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В той же час земельною часткою - паєм є умовна частка угідь, які були передані в колективну власність сільськогосподарським підприємствам, така частка не має чітко визначених меж та розміру (розмір визначається в умовних кадастрових гектарах), відтак пай за своєю правовою природою це ще не земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, а право вимагати виділення в натурі певної земельної ділянки.

Таким чином, Тиврівській районній державній адміністрації законом надано право передавати такі землі в оренду, однак згідно вимог законодавства для здійснення законної передачі земельної частки (паю) в оренду, така земельна частка (пай) має бути спочатку сформована як об'єкт цивільних прав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що в договорі оренди землі від 01.06.2011 відсутня така істотна умова договору як об'єкт оренди, оскільки як вже зазначалось земельна ділянка є об'єктом цивільних прав з моменту її формування та відповідно присвоєння кадастрового номера.

Крім того, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватись в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

В п. 8 договору оренди зазначено, що договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, в договорі оренди землі від 01.06.2011 відсутнє належне визначення такої істотної умови як строк дії договору.

Разом з тим, 05.06.2011 позивачем та відповідачем 1 було складено та підписано акт прийому - передачі земельної ділянки в якому не вказано індивідуалізуючих ознак об'єкта оренди - земельної ділянки таких як площа (а.с. 23 т.1).

Також позивачем додано до матеріалів справи копію акту визначення меж земельної ділянки (на місцевості), з якої вбачається про те, що вказаний акт не підписаний сторонами та не містить дати складання(а.с. 27-28 т.1).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що договір оренди землі від 01.06.2011 на момент укладення суперечили законодавству України, зокрема ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України та не містили всіх необхідних визначених законом істотних умов.

Щодо посилань відповідачів на те, що управління земельною ділянкою, яка входила до складу спадщини за відсутністю спадкоємців згідно із ч.1 ст.1285 ЦК України має здійснювати сільська, селищна, міська рада, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.

Частину першу статті 1285 ЦК України, доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016, а саме: "У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки" Даний Закон України відповідно до п.1 Розділу ІІ "Перехідні положення" набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 19.10.2016, однак як встановлено матеріалами справи позивач вперше звернувся з клопотанням про продовження дії договору оренди 04.10.2016, тобто до вступу вищезгаданого Закону України в дію.

Поряд з цим, ч.1 ст.1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Поряд з цим, ч.1 ст.1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності жодного судового рішення про визнання спадщини відумерлою, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0524585600:01:006:0200, площею 2,7781 га.

Щодо посилань позивача, що земельна ділянка за кадастровим номером 0524585600:01:006:0200 площею 2,7781 га, є державною власністю з посиланням на відомості зазначені в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, колегія суддів, зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що орендодавцем за договором, станом на дату його укладення, була Тиврівська районна державна адміністрація, що узгоджувалось з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору.

Проте, як встановлено матеріалами справи Тиврівська районна державна адміністрація не встановила належний правовий статус невитребуваної земельної частки (паю), що належить покійному ОСОБА_8, загальною площею 2,7781 га за кадастровим номером 0524585600:01:006:0200 всупереч норм Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а отже в Державному земельному кадастрі дана земельна ділянка залишилася у державній власності.

Колегією суддів враховується те, що Законом України від 06.09.2012 року № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Однак, колегією суддів встановлено, що 2,7781 га ріллі є невитребуваной земельною часткою (паєм), підстав вважати її державною власністю з урахуванням всіх обставин та належних та допустимих доказів немає, а отже Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не може бути розпорядником таких земель.

Отже, вимога позивача про визначення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області орендодавцем за договором оренди від 01.06.2011 не відповідає встановленим законодавством способам захисту, не призведе до поновлення порушеного права позивача, і за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту, який являється елементом правової оцінки спірних правовідносин в контексті заявленого предмету позовних вимог.

Частиною 5 ст.4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Статтею 19 Закону України Про оренду землі визначено, що особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки, тобто, у випадку якщо земельна ділянка (невитребуваний пай) входила до складу спадщини, то управління такою земельною ділянкою за межами населеного пункту, за відсутності спадкоємців, з урахуванням вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" має здійснювати районні державні адміністрації.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що сторони не подали в матеріали справи докази про те, що земельна ділянка, яка була предметом договору оренди 01.06.2011 прийнята спадкоємцем, або прийнято рішення суду про визнання вказаної земельної ділянки відумерлою спадщиною.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.01.2018 в розділі - інформація про власників (користувачів) земельної ділянки за кадастровим номером 0524585600:01:006:0200 зазначено - Тиврівська районна державна адміністрація (а.с. 68 т.2).

Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства особою, яка вправі управляти спадщиною, а відтак і укладати договір оренди як орендодавець щодо невитребуваної земельної частки (паю) померлого ОСОБА_8 за межами населеного пункту с.Селище Тиврівського району має бути районна державна адміністрація, в даному випадку Тиврівська районна державна адміністрація у відповідності до приписів ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволені вимоги про продовження договору оренди землі від 01.06.2011 укладених між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" та Тиврівської районної державної адміністрації, строком на 5 років.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. При цьому стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема у частинах 1- 5 статті 33 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (переважне право добросовісного орендаря на укладення договору на новий строк) та частини шоста-дев'ята цієї статті (поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах), регламентують різні за змістом та взаємовиключні відносини та одночасне їх застосування є некоректним.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №902/575/17 .

Позивач вказав, що 04.10.2016 та 26.10.2016 звертався до Тиврівської районної державної адміністрації з трьома клопотаннями №221, №222 та №238 про продовження договорів оренди землі на новий строк 7 (сім) років(а.с. 235-241 т.2).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач мав намір скористатися правом добросовісного орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (7 років) що регламентується частинами першою-п'ятою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає застосування до відносин сторін механізму, передбаченого частинами шостою-дев'ятою цієї статті. Відтак, вимога позивача про визнання договорів оренди продовженими не відповідає дійсним взаємовідносинам учасників провадження.

Таким чином, в клопотаннях йшлося не про поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, а про укладення договору оренди на інший новий строк, тобто в порядку частин першої та другої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яке за законом може бути здійснено як реалізація преважного права добросовісного орендаря шляхом укладення додаткової угоди.

Отже, переважне право у позивача відсутнє, враховуючи приписи законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з орендою земельних часток (паїв).

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 03 квітня 2017 року між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди землі (а.с. 79-81 т.2). Згідно п. 1 предметом даного договору є наступне: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (земельні частки-паї, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з наступними кадастровими номерами та площею, серед яких зазначена земельна ділянка за кадастровим номером 0524585600:01:006:0200, площа - 2,7781 га, яка розташована на території Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за межами населених пунктів с.Селище та с.Урожайне.

Договір оренди землі від 03.04.2017 укладений Селищанською сільською радою з громадянином ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору оренди землі (16.12.2016), який позивач просить визнати продовженим.

Вказаний договір та запис про державну реєстрацію права оренди в державному реєстрі на момент розгляд у справи в суді апеляційної інстанції є не оскарженими та не визнані недійсними (скасованими) у встановленому законом порядку, а відтак є чинними та такими, що створюють для його сторін певні права та обов`язки.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач не надав суду докази визнання судом недійсним договору оренди землі від 03.04.2017 укладеного Селищанською сільською радою з громадянином ОСОБА_2.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду землі", строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може бути менший як 7 років. Тому поновлення договору оренду від 01.06.2011 в редакції додаткової угоди вказаній в позовній заяві (на п`ять років) суперечило б ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів відзначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 № 6-55цс15 наведено правовий висновок про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах за обставин надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі за договором оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 902/568/17).

Посилання скаржника на те, що договір оренди укладений між Селищенською сільрадою та громадянином ОСОБА_2 є нікчемним не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, даний договір є дійсним та зареєстрованим в установленому законом порядку.

Щодо прохання позивача при винесені рішення врахувати факти, встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.06.2018 та постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №802/390/18-а за позовом за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: засновник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське ОСОБА_7 до Селищанської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фермерське господарство Зерно-А про визнання протиправним та скасування рішення, якими визнано протиправними дії Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області щодо прийняття рішення № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини" та визнано протиправним та скасовано рішення Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини", колегія суддів зазначає наступне.

Судова колегія відзначає, що у відповідності до п.5 ч.3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову, тощо. Однак, вищевказані додатки до позовної заяви відстутні.

Згідно приписів ч.5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, колегія суддів враховуючи законодавчі приписи ст. 269 ГПК України не приймає до уваги та не розглядає рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.06.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 у справі №802/390/18-а за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: засновник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське ОСОБА_7 до Селищанської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фермерське господарство Зерно-А про визнання протиправним та скасування рішення в якості однієї із підстав позову, оскільки, вищезгадані судові рішення судів адміністративної юрисдикції не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень за інтернет-посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77700167 судом апеляційної інстанції встановлено, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2018 року відкрив провадження за касаційною скаргою Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області у цій справі, а ухвалою від 22 жовтня 2018 року призначив її до розгляду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 жовтня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фермерське господарство Зерно-А , засновник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення передав на розгляд ОСОБА_9 Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою ОСОБА_9 Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №802/390/18-а прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фермерське господарство Зерно-А , засновник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Селищанське ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення, у якій Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області подано касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року та призначено справу до розгляду ОСОБА_9 Палатою Верховного Суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 27 лютого 2019 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 10.09.2018 у справі №903/554/17 відповідно до ч.2 ст.125 Конституції України саме Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, тобто, є судом, який приймає саме кінцеве рішення по справі (якщо судове рішення по цій справі підлягає касаційному оскарженню), яке вже не підлягає подальшому оскарженню, а отже і можливій зміні його висновків.

Колегія суддів відзначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_5 проти України" від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, обраний спосіб захисту не зможе відновити порушене право позивача, за умови наявності укладеного договору оренди земельної ділянки від 03.04.2017, зареєстрованих на момент прийняття рішення у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" у позові.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2017 у справі № 902/622/17 без змін.

2. Справу №902/622/17 повернути господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 27 грудня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.