Рішення

від 18.12.2018 по справі 904/3726/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018м. ДніпроСправа № 904/3726/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Тайлієвої Х.Р.

за позовом Фізичної особи-підприємця Мирного Олександра Миколайовича, с. Піщанка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Мінора Транс", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, с. Королівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу, відшкодування збитків та стягнення вартості експертного дослідження

Представники:

від позивача: Адигезалов М.А., дов. від 07.08.2017р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Мирний Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Мінора Транс", в якій просив стягнути з останнього:

- заборгованість за договором оренди транспортного засобу №80714-1 від 08.07.2014р. за період з 01.11.2017р. по 01.06.2018р. у розмірі 130 000,00грн.;

- матеріальні збитки у розмірі 237 549,90грн.;

- вартість експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ у розмірі 2 700,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди транспортного засобу №80714-1 від 08.07.2014р. в частині повної та своєчасної оплати за оренду, а також матеріальними збитками, завданими власнику автомобіля DAF TE85XC, державний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 06.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.09.2018р.

Судове засідання, призначене на 27.09.2018р., не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Петрової В.І.

Ухвалою суду від 08.10.2018р. призначено підготовче засідання на 09.10.2018р. та ухвалою суду від 09.10.2018р. відкладено підготовче засідання на 01.11.2018р.

Ухвалою суду від 01.11.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.11.2018р.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 18.12.2018р.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.137-139), що підтверджується повернутими конвертами "Укрпошта" (а.с.145-153), про причини неявки не повідомив.

Третя особа у судові засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.

18.12.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мирний Олександр Миколайович (далі - позивач) є власником транспортних засобів: сідловий тягач-Е: DАF AЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 сідловий тягач-Е: DAF ТЕ85ХС340, державний номер НОМЕР_2, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 загальний напівпричіп КRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_3, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8; спеціалізований напівпричіп КRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_4, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 (а.с.21-24).

Як зазначає позивач, 08.07.2014р. між ним та Приватним підприємством Мінора Транс (далі - відповідач) укладено договір оренди транспортного засобу № 80714-1, за умовами якого позивач передав відповідачу в платне користування вищезазначений сідловий тягач-Е.

При цьому, примірника договору сторонами до суду не надано.

З доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що у період з липня по грудень 2014 року відповідач орендував у позивача транспортні засоби, згідно договору від 08.07.2014р. №80714-1, що підтверджується копіями актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаними обома сторонами (а.с.31-37), рахунками-фактурами (а.с.38-44) та копіями платіжних доручень (а.с.45-49), за якими відповідач здійснював оплату позивачу оренди автомобілів (в призначенні платежу зазначено рахунки-фактури та/або договір оренди від 08.07.2014р. № 240714-1). Також, за вищевказаним договором, відповідач продовжував здійснювати оплату оренди автомобілів й у період березень 2015 року - жовтень 2016 року (а.с.50-69).

Починаючи з грудня 2016 року, відповідач здійснював оплату позивачу за оренду автомобілів за іншим договором, а саме: за договором № 01122016 від 01.12.2016р. (згідно призначень платежу у відповідних платіжних доручень, а.с.70-84). Оплата за договором №01122016 від 01.10.2016р. здійснювалась відповідачем на користь позивача у період грудень 2016 року - листопад 2017 року.

До матеріалів справи залучено також копії полісів № АК/7757889 від 10.11.2017р. та №АК/7757890 від 10.11.2017р., згідно яких саме відповідач застрахував транспортні засоби DАF AЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1 та загальний напівпричіп КRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_3 (а.с.25-26).

Також відповідачем на транспортні засоби: DАF AЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1; сідловий тягач-Е: DAF ТЕ85ХС340, державний номер НОМЕР_2; загальний напівпричіп КRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_3, спеціалізований напівпричіп КRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_4 були здійснені міжнародні автомобільні страхування, згідно відповідних карток, виданими за повноваженням Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.27-30).

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2017р. транспортний засіб: сідловий тягач-Е: DАF ТЕ85ХС340, державний номер НОМЕР_2; спеціалізований напівпричіп КRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_4 потрапив у ДТП на території Російської Федерації, про що свідчать матеріали про адміністративне правопорушення, складені працівниками ДПС (а.с.88-95).

Також, 16.11.2017р. транспортний засіб: сідловий тягач-Е: DАF AЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1 потрапив у ДТП на території Російської Федерації, про що свідчать матеріали про адміністративне правопорушення, складені працівниками ДПС (а.с.87).

Згідно постанови від 16.11.2017р. у справі про адміністративне правопорушення та висновків ДПС, винним у скоєнні ДТП визнано водія відповідача - ОСОБА_2, який є службовцем ПП Мінора Трейд (а.с.85).

За заявою позивача від 15.06.2018р. експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля: сідлового тягача DАF AЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП.

Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 5598 від 19.06.2018 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля БАР ТЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 237 549, 90грн. (а.с.96-109).

Згідно Свідоцтва №1382 від 16.11.2012р., ОСОБА_4 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю: визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку завданого власнику транспортного засобу (а.с.110).

Позивачем було здійснено оплату вартості послуг експерта ОСОБА_4 у розмірі 2 700,00грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 5598 від 15.06.2018р. (а.с.111).

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача, як винного у скоєнні ДТП, в якому постраждав автомобіль позивача, вартість збитків у розмірі 237 549,90грн. та вартість оплачених послуг експерта ОСОБА_4 у розмірі 2 700,00грн.

Також позивач зазначає, що відповідач з листопада 2017 року не сплачує орендну плату за автомобілі за договором оренди від 08.07.2014р., у зв'язку із чим у нього за період листопад 2017 року - травень 2018 року (включно) утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем у загальному розмірі 130 000,00грн., яку він і просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідності до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами до матеріалів справи не надано примірник договору оренди транспортних засобів, укладеного між позивачем і відповідачем, на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів.

Так, із сукупності доданих позивачем до матеріалів справи доказів вбачається існування між позивачем та відповідачем договірних відносин з оренди. Однак, із наданих документів неможливо встановити, які саме автомобілі були передані позивачем відповідачу в оренду та на яких умовах (розмір орендних платежів, строки оплати тощо).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки у матеріалах справи відсутній примірник договору оренди спірних автомобілів, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмір 130 000,00грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля, у розмірі 237 549,90грн. та 2 700,00грн. збитків, пов'язаних з оплатою вартості експертного дослідження, суд зазначає таке.

За нормами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України).

При цьому, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, суд враховує положення ст.1192 Цивільного кодексу України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитки; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Як встановлено судом вище, 16.11.2017р. транспортний засіб позивача: сідловий тягач-Е: DАF AЕ85ХС, державний номер НОМЕР_1 потрапив у ДТП на території Російської Федерації. Згідно постанови від 16.11.2017р. у справі про адміністративне правопорушення та висновків ДПС, винним у скоєнні ДТП визнано водія відповідача - ОСОБА_2, який є службовцем відповідача. Відповідно до висновку експертного дослідження вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля складає 237 549, 90грн. Крім того, позивачем було здійснено оплату вартості послуг експерта ОСОБА_4 у розмірі 2 700,00грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 5598 від 15.06.2018р.

Беручи до уваги встановлену вину у скоєнні ДТП ОСОБА_2 - працівника відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля, у розмірі 237 549,90грн. та 2 700,00грн. збитків, пов'язаних з оплатою вартості експертного дослідження.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Мінора Транс" (49080, м. Дніпро, вул. Шолохова, 25, кв.196, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37901006) на користь Фізичної особи-підприємця Мирного Олександра Миколайовича (51283, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) збитки, пов"язані з пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 237 549,90грн. (двісті тридцять сім тисяч п"ятсот сорок дев"ять грн. 90коп.), збитки, пов"язані з оплатою вартості послуг експерта, у розмірі 2 700,00грн. (дві тисячі сімсот) та 3 603,75грн. (три тисячі шістсот три грн. 75коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.12.2018р.

Суддя В.І. Петрова