Рішення

від 29.12.2018 по справі 810/3688/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року м. Київ           № 810/3688/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом          

Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської

області

до                     Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прогрес”

про                     про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прогрес” про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 2 523,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2, передбачений приписами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

          Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач з огляду на положення частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0113326449635, у судове не прибув.

25.01.2018 представником позивача до суду було подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0113326449643 із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно із приписами частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався. Жодних заяв чи клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із частини 9 статі 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання та клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарський виробничий кооператив “Прогрес” є юридичною особою та зареєстроване у Білоцерківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що позивачем був складений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, згідно з яким відповідачеві визначено суму витрат по пільговим пенсіям, яка підлягає до сплати за списком № 2, за вересень 2017 року у розмірі 2523,82 грн.

Отже, загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за жовтень 2017 року, які призначені відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, становить 2523,82 грн.

Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за жовтень 2017 року був надісланий на адресу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прогрес”, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач вимог позивача не виконав, оплату заборгованості на вищезазначену суму не здійснив, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV).

Пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Крім цього, згідно із пунктом 1, 2 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В силу положень абзацу 36 статті 1 Закону України №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №1 та списком №2, які відповідач відповідно до Закону України №1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України, вважаються у розумінні цього Закону внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 та списком № 2 визначено, зокрема, підпунктами “а”, “б” - “з” частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення”.

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (стаття 27 та 28).

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пенсію, призначену на пільгових умовах відповідно до пунктів “а”, “б” - “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його працівникам.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз. 3 п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Згідно з пп.2.1.1 п.2.1 Інструкції страхувальниками є роботодавці, зокрема: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 розділу 6 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Матеріали справи свідчать, що в порушення п. 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України відповідач не перерахував в належні строки кошти за жовтень 2017 року, що призвело до утворення заборгованості в сумі 2523,82 грн.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 2523,82 грн. суду не надано.

          З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 у розмірі 2523,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду доказів понесення судових витрат під час розгляду справи пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241 – 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прогрес” (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 38/12, прим.9, кімн.10 ідентифікаційний код 05414679) на користь Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (09117, м.Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, Київська область, ідентифікаційний код 41249051) суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за жовтень 2017 року у розмірі 2523 (дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 82 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.