Рішення

від 03.10.2018 по справі 810/3997/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м.Київ № 810/3997/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд про стягнення 2 583 530,16 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальній сумі -

2 583 530,16 грн. Відповідач самостійно заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим податковий орган звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечувала, про що подала заяву.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого вказано, що податкове повідомлення-рішення, яке стало підставою для стягнення 2 583,530,16 грн. було оскаржено ТОВ БЦ Технобуд у судовому порядку та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 позов задоволено повністю, постановою від 10.05.2017 Київський апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Однак ТОВ БЦ Технобуд не погоджуючись з рішенням Київського апеляційного адміністративного суду звернувся до Вищого адміністративного суду України та ухвалою від 29.05.2017 (справа К/800/17688/17) відкрито касаційне провадження.

На думку відповідача дана ухвала є підставою для зупинення провадження з підстав, визначених ст. 236 КАС України.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

Розглянувши заявлене клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі 810/4975/15 набрала законної сили, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2017 ТОВ БЦ Технобуд відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду, у зв'язку з цим, суд вважає, що наразі відсутні підстави, визначені ст. 236 КАС України для зупинення провадження у справі.

Від учасників справи у судовому засіданні 03.10.2018 надійшло клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд зареєстроване за адресою: 09114, м. Біла Церква Київської області, вул. Петра Запорожця, буд. 244.

Відповідач є платником податків і перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податкова заборгованість у розмірі 2 583 530,16 грн., що складається з:

боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 1 377 519,51 грн., який виник за результатами несплати нарахованих податкових зобов'язань згідно:

податкового повідомлення-рішення № 5/2205/669 від 25.06.2015 у розмірі -

682 770,00 грн. (податкового зобов'язання) та 170 693,00 грн. (штрафних санкцій), яке виникло на підставі акта перевірки від 10.06.2015 № 937/10-02-22-05/33519672/61, яким встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання;

пені, нарахованої на податкове повідомлення-рішення № 5/2205/669 від 25.06.2015 у розмірі - 515 837,41 грн.;

податкової декларації № 9299187339 від 26.02.2018 у розмірі - 171 975,00 грн., який виник у платника податків в результаті самостійно задекларованих та несплачених відповідачем податкових зобов'язань.

Сума нарахованої пені згідно пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) складає - 8 283,49 грн.

Відповідачем були сплачені кошти у розмірі 171 975,00 грн. та обліковувалась передплата у розмірі - 64,39 грн. (682 770,00 грн. + 170 693,00 грн. + 515 837,41 грн. + 171 975,00 грн. + 8 283,49 грн. - 64,39,00 грн. - 171 975,00 грн. = 1 377 519,51 грн.).

Крім того, борг з податку на додану вартість у розмірі - 1 206 010,65 грн., який виник за результатами несплати нарахованих податкових зобов'язань згідно:

податкового повідомлення-рішення № 4/2205/668 від 25.06.2015 у розмірі - 758 633,00 грн. (податкового зобов'язання) та 189 658,00 грн. (штрафних санкцій), яке виникло на підставі акта перевірки від 10.06.2015 № 937/10-02-22-05/33519672/61, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання;

пені, нарахованої на податкове повідомлення-рішення № 4/2205/668 від 25.06.2015 у розмірі 263 968,23 грн. відповідно до ст. 129 ПК України;

податкової декларації № 9271557781 від 19.12.2017 у розмірі - 110 216,00 грн., який виник у платника податків в результаті самостійно задекларованих та несплачених відповідачем податкових зобов'язань;

податкової декларації № 9295733691 від 18.01.2018 у розмірі - 106 478,00 грн., який виник у платника податків в результаті самостійно задекларованих та несплачених відповідачем податкових зобов'язань;

податкової декларації № 9023227093 від 16.02.2018 у розмірі - 47 972,00 грн., який виник у платника податків в результаті самостійно задекларованих та несплачених відповідачем податкових зобов'язань;

податкової декларації № 9045305264 від 15.03.2018 у розмірі - 92 046,00 грн., який виник у платника податків в результаті самостійно задекларованих та несплачених відповідачем податкових зобов'язань.

Сума нарахованої пені згідно пп. 129.1.1 ст. 129 ПК України складає - 12 356,96 грн.

Відповідачем були сплачені кошти у розмірі 375 317,54 грн. (758 633,00 грн. + 189 658,00 грн. + 263 968,23 грн. + 110 216,00 грн. + 106 478,49 грн. + 47 972,00 грн. + 92 046,00 грн. + 12 356,96 грн. - 375 317,54 грн. = 1 206 010,65 грн.).

Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо стану дотримання вимог податкового законодавства відповідачем, в результаті якої було складено акт № 937/10-02-22-05/33519672/61 від 10.06.2015 про виявлення порушень п. 138,2 ст. 138 ПК України, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198,6 ст. 198 ПК України, згідно якого позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 5/2205/669 у розмірі 853 463,00 грн. (за податковим зобов'язанням - 682 770,00 грн., за штрафними санкціями - 170 693,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 4/2205/668 у розмірі 948 291,00 грн. (за податковим зобов'язанням - 758 633,00 грн., за штрафними санкціями - 189 658,00 грн.).

З метою стягнення податкового боргу Головним управлінням ДФС у Київській області було направлено відповідачу податкову вимогу форми Ю від 22.07.2016 № 1223-17/168.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк податкового боргу, який становить - 2 583 530,16 грн. обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктами 203.1 та 203.2 ст. 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Згідно наданих податковим органом доказів, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 2 583 530,16 грн., однак доказів оскарження відповідачем податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов'язаннями до суду не надано.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі -

1 377 519,51 грн. та з податку на додану вартість у розмірі - 1 206 010,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковим повідомленням-рішенням № 5/2205/669 від 25.06.2015; податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств № 9299187339 від 26.02.2018; податковим повідомленням-рішенням № 4/2205/668 від 25.06.2015; податковими деклараціями з податку на додану вартість № 9271557781 від 19.12.2017, № 9295733691 від 18.01.2018, № 9023227093 від 16.02.2018, № 9045305264 від 15.03.2018, довідкою-розрахунком сум податкового боргу та обліковою карткою такого платника податків.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Також, як було зазначено вище, положеннями пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги наведене та з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до висновку про можливість задовольнити даний позов шляхом стягнення податкового боргу.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Київській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню, шляхом стягнення коштів в сумі 2 583 530,16 грн. з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Технобуд (09114, м. Біла Церква Київської області, вул. Петра Запорожця, буд. 244, код ЄДРПОУ 33519672) у банках, що обслуговують боржника - 2 583 530,16 грн. (два мільйони п'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятсот тридцять грн. 16 коп.) в рахунок погашення податкового боргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.