Рішення

від 22.12.2018 по справі 810/183/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 року м. Київ № 810/183/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія На захисті до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія На захисті (далі - позивач, ТОВ ОК На захисті ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 № 0043051402, від 27.11.2017 № 0043041402, від 27.11.2017 № 0102701310, від 27.11.2017 № 0102711310.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків Акта документальної планової виїзної перевірки від 11.10.2017 № 770/10-36-14-02-13/39837540 (далі - Акт перевірки), що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період за наслідками господарських операцій з контрагентами, які надавали послуги. Позивач стверджує, що господарські операції з контрагентами: ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО , ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК , ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК , ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП , ФОП ОСОБА_1 є реальними, підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача. Уся податкова звітність підприємства приймалась податковим органом без зауважень і жодних недоліків (дефектності) первинних документів щодо своєчасності, достовірності складання та заповнення податкових накладних, реєстрації податкових налкданих в Єдиному реєстрі в Акті перевірки не зазначено. У свою чергу, на думку позивача, доводи відповідача, які викладені в Акті перевірки, стосуються перевірки діяльності контрагентів позивача із третіми особами, без додержання принципу персональної відповідальності платника податків, оскільки право на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Щодо епізоду по господарським операціям із фізичною особою ОСОБА_1 відносно донарахування відповідачем ТОВ ОК На захисті податку з доходів фізичних осіб та військового збору, позивач зазначив, що не є податковим агентом фізичної особи-підприємця, а тому не повинен утримувати та сплачувати замість нього податки та збори. При цьому, маючи доступ до інформаційних баз ДФС відповідач мав можливість встановити, що ОСОБА_1 зареєстрований саме як фізична особа-підприємець.

Ухвалою Київського окружного адміністратвиного суду від 22.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/183/18 та призначено піготовче судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою суду було викликано в якості свідків для надання пояснень щодо господарських операцій з ТОВ ОК На захисті керівників: ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО , ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК , ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК , ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП . До суду було повернуто поштові конверти із довідками поштового зв'язку із зазначенням причин невручення адресату.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмовий відзив на позовну заяву (том І, а.с. 111-127) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що в ході проведення документальної перевірки ТОВ ОК На захисті встановлено обставини безтоварності (нереальності) господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО , ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК , ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК , ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП , у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, а також відсутністю у ланцюгу формування податкового кредиту контрагентів від постачальників послуг, які були реалізовані позивачу. Крім того, як зазначив відповідач у відзиві, в ході аналізу діяльності позивача встановлено, що у штаті позивача працює 62 особи, отже враховуючи таку кількість працівників ТОВ ОК На захисті могло самостійно надавати послуги з охорони приміщень.

Відносно ОСОБА_1 відповідач зазначив, що позивач є податковим агентом по відношенню до цієї особи, а тому податковим органом правомірно донараховано підприємству податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністратвиного суду від 22.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В ході судового розгляду позивач підтримав доводи позовної заяви іписьмових пояснень, наданих в ході судового розгляду, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених в Акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов.

Від позивача до суду надійшла заява від 01.11.2018 про здійснення розгляду справи без участі позивача (том ІХ, а.с. 63).

Від податкового органу до суду надійшла заява від 15.11. 2018, в якій представник відповідача зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження (том ІХ, а.с. 64).

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що упродовж періоду з 28.04.2017 по 04.10.2017 працівниками Головного управління ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія На захисті (код ЄДРПОУ 39837540) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.06.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт від 11.10.2017 № 770/10-36-14-02-13/3983754.

Згідно з висновками цього Акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем норм:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на прибуток на загальну суму 954228 грн. (у тому числі за 2015 рік на 1188 грн., за 2016 рік на 953040 грн., за 2016 рік на 953040 грн.);

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на додану вартість на загальну суму 16840487 грн. (у т.ч. за жовтень 2015 року на 1216334 грн., за грудень 2015 року на 792500 грн., за лютий 2016 року на 658133 грн., за березень 2016 року на 479167 грн., за квітень 2016 року на 735725 грн., за травень 2016 року на 839713 грн., за червень 2016 року на 881860 грн., за липень 2016 року на 1844685 грн., за серпень 2016 року на 1754267 грн., за вересень 2016 року на 5118962 грн., за жовтень 2016 року на 21667 грн., за листопад 2016 року на 1321667 грн., за грудень 2016 року на 1175807 грн.);

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 р.р. у розмірі 6930 грн.;

- ч. 1 п.1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015-2016 роки у розмірі 9952 грн.;

- п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 Підпрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми військового збору за 2015-2016 роки у розмірі 594 грн.

Висновки працівників контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовані тим, що господарські операції проведені між позивачем і його контрагентами не мали реального характеру та були безтоварні.

Так, у пункті 3.1.1. Акта перевірки Податок на прибуток (стрінка 5 Акта перевірки) податковий орган зазначив, що у господарському обліку позивача були відображені господарські операції із ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО . При цьому, відповідачем були досліджені акти виконаних робіт укладених між позивачем та вказаним контрагентом, а також досліджено БД Єдиний реєстр податкових накладних та проаналізовано операції за рахунок яких було сформовано податковий кредит вказаним підприємством.

З аналізу цієї бази даних податковий орган дійшов висновку, що ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО здійснювало придбання послуг у ТОВ МЕРАНТІ ТРЕЙД (сторінки 6-7 Акта перевірки). Водночас, ТОВ МЕРАНТІ ТРЕЙД розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 2016 рік не подавалися, що вказує на відсутність працюючих, баланси (форма 1) та звіти про фінансові результати (форма 2) за 2016 рік не подано, основні фонди - відсутні. Враховючви казане, податковий орган дійшов висновку про здійснення ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу позивача, у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів), відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО від постачальників за листопад 2016 року послуг, які реалізовано ТОВ ОК На захисті , згідно наданих до перевірки документів, складених з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Крім того, у ході аналізу діяльності ТОВ ОК На захисті встановлено, що відповідно до форми 1 ДФ від 08.02.2017 у штаті позивача працює 62 працівника. Таким чином, на думку податкового органу, враховуючи кількість працівників ТОВ ОК На захисті могло самостійно надавати послуги з охорони приміщень.

З огляду на вказане відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено витрати про господарським операціям із ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО за 2016 рік на суму 5261667 в частині не оплачених коштів, а господарські операції із вказаним контрагенто є нереальними, а первинні документи досліджені податковим органом в ході проведення перевірки не можуть за змістом п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України вважатись документами на підтвердження даних податкового обліку та звітності.

Відповідачем в Акті перевірки також встановлено перерахування позивачем коштів в сумі 39600,00 грн. ОСОБА_1, згідно з даними виписок банку АТ ОТП Банк по рахнку № 26006455013961, сплата орендної плати та гарантійного платежу, відповідно до договору оренди житлового приміщення № 281215 від 28.12.2015. При цьому, як зазначає податковий орган (сторінка 10 Акта перевірки), до перевірки не надано документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, акти виконаних робіт. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що не можливо встановити місця надання послуг, одиниці виміру господарської операції. Отже, операції відображені позивачем із ОСОБА_1 не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п. 14.1.36, п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями). Також, відповідач вказав (сторінка 12 Акта перевірки), що це порушення не вплинуло на формування податкових зобов'язань з ПДВ, так як ФОП ОСОБА_1 не є платником податку на додану вартість.

Щодо податку на додану вартість податковим органом в Акті перевірки зазначено, що у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1. - 7) за період з 15.06.2015 по 31.12.2016 порушень не встановлено (сторінка 14 Акта перевірки).

У свою чергу, відносно формування позивачем податкового кредиту, в Акті перевірки зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 15.06.2015 по 31.12.2016 встановлено його завищення на загальну суму 16840487,00 грн. При цьому, на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з придбання послуг охорони та рекламних послуг.

При дослідженні в Акті перевірки формування позивачем податкового кредиту, податковий орган встановив, що ТОВ ОК На захисті відобразило у бухгалтерському обліку операції із такими контрагентами як: ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО , ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК , ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК , ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП .

Так, щодо операцій із ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО відповідачем досліджені акти виконаних робіт, укладених між позивачем та вказаним контрагентом (сторінка 16 Акта перевірки). Крім того, податковим органом використано інформацію з ІС Податковий блок та зазначено, що відповідно до форми № 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві - 1 особа.

Відповідно до БД Єдиний реєстр податкових накладних відповідачем проаналізовано за рахунок яких саме послуг у листопаді 2016 року даним підприємством сформовано податковий кредит та встановлено, що ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО здійснювало придбання послуг у ТОВ МЕРАНТІ ТРЕЙД . При цьому, податковим органом зазначені аналогічні обставини щодо ТОВ МЕРАНТІ ТРЕЙД , які викладені вище судом, а також відображені у пункті 3.1.1. Акта перевірки Податок на прибуток (сторінка 6-7 Акта перевірки). Зокрема, щодо того, що ТОВ МЕРАНТІ ТРЕЙД немає виробничих потужностей, основних фондів, належної кількості працюючих для здійснення операцій із ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО .

Враховуючи наведені обставини, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО не мало можливості фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ ОК На захисті .

Також відповідачем були досліджені господарські операції позивача із ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ та проаналізовані акти виконаних робіт позвича із вказаним підприємством (сторінка 18 Акта перевірки).

Податковим органом використано інформацію з ІС Податковий блок та зазначено, що форма № 1 ДФ, декларація з податку на додану вартість за листопад 2016 року, декларація з податку на прибуток, баланси та звіти про фінансові результати за 2016 рік ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ до податкового органу не подавалась, основні фонди відсутні. Крім того, відповідно до БД Єдиний реєстр податкових накладних відповідачем проаналізовано за рахунок яких саме товарів та/або послуг у листопаді 2016 року даним підприємством сформовано податковий кредит та встановлено, що ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ здійснювало їх придбання у ТОВ ФОРУМ ГАЙД .

У свою чергу, ТОВ ФОРУМ ГАЙД форму № 1 ДФ за 2016 рік не подано, баланси та звіти про фінансові результати за 2016 рік не подано, основні фонди відсутні.

З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку, про здійснення ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ нереальних (безтоварних) господарських операцій з ТОВ ОК На захисті у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ від постачальників за листопад 2016 року послуг, які реалізовано позивачу.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ ОК На захисті відображені у бухгалтерському обліку операції із ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК . Так, податковим органом досліджені акти виконаних робіт, укладених між позивачем та вказаним контрагентом (сторінка 21 Акта перевірки). Також, податковим органом використано інформацію з ІС Податковий блок та зазначено, що відповідно до форми № 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві - 1 особа, основіні фонди - відсутні.

Відповідно до БД Єдиний реєстр податкових накладних відповідачем досліджено за рахунок яких саме товарів (робіт, послуг) у грудні 2016 року даним підприємством сформовано податковий кредит та з огляду на вказане, відповідач дійшов висновку про здійснення ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК нереальних (бетоварних) господарських операцій із позивачем, у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК від постачальників за грудень 2016 року послуг, які реалізовано позивачу.

Також, податковим органом були досліджені відображені у бухгалтерскьому обліку позивача господарські опрації із ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК та досліджені відповідні акти виконаних робіт між цими підприємствами (сторінка 29 - 31 Акта перевірки).

Згідно з інформацію з ІС Податковий блок відповідачем встановлено, що ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК відповідно до форми № 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві - одна особа, основні фонди вісутні. Крім того, податковим органом було проаналізовано БД Єдиний реєстр податкових накладних відносно сформованого даним контрагентом позивача податкового кредиту за 2015-2016 роки та враховуючи викладене, встановлено, що ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК здійснювало нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ ОК На захисті , у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК від постачальників за 2015-2016 роки послуг, які реалізовано позивачу.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ ОК На захисті відображені у бухгалтерському обліку операції із ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС та проаналізовані акти виконаних робіт позвича із вказаним підприємством (стрінка 32- 35 Акта перевірки).

Відповідно до інформації з ІС Податковий блок відповідачем встановлено, що згідно з формою № 1 ДФ за 2015-2016 роки кількість працюючих на підприємстві - 1 особа- директор підприємства, оновні фонди відсутні. Крім того, згідно з БД Єдиний реєстр податкових накладних проаналізовано сформований даним контрагентом позивача податковий кредит за 2015-2016 роки та встановлено, що ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС здійснювало нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ ОК На захисті , у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС від постачальників за 2015-2016 роки послуг, які реалізовано позивачу.

Також, податковим органом були досліджені відображені у бухгалтерському обліку позивача господарські операції із ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП згідно з наданих позивачем актів виконаних робіт (сторінка 36 Акта перевірки) та відповідно до інформації з ІС Податковий блок встановлено, що згідно із форми № 1 ДФ за грудень 2016 року кількість працюючих на підприємстві - 1 особа- директор підприємства, оновні фонди відсутні.

Крім того, відповідно до БД Єдиний реєстр податкових накладних відповідачем встановлено, що ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП відповідачем досліджено за рахунок яких саме товарів (робіт, послуг) у грудні 2016 року даним підприємством сформовано податковий кредит та з огляду на вказане, відповідач дійшов висновку про здійснення ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП нереальних (безтоварних) господарських операцій із позивачем, у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК від постачальників за грудень 2016 року послуг, які реалізовано позивачу.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що вказані контрагенти позивача не могли фактично здійснити господарські операції на корсить ТОВ ОК На захисті , а документи, надані до перевірки, складені із порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Щодо перевірки сплатою позивачем податку на доходи фізичних осіб відповідачем, в ході перевірки встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з перерахованих коштів ОСОБА_1 в сумі 39600,00 грн. по сплаті орендної плати відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 281215 від 28.12.2015 суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6930,00 грн. При цьому, податковим органом в Акті зазначено (сторінка 53 Акта), що позивачем не надано на перевірку документів, які б підтверджували зв'язок понесених витарт з господарською діяльністю підприємства, свідоцтво платника єдиного податку з відповідним видом діяльності та інші документи, які б підтверджували реєстрацію фізичної особи відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, чим порушено п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Із вказаним епізодом пов'язано також і донарахування відповідачем позивачу військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування. Зокрема, на сторінці 55 Акта перевірки визначно, що перевіркою встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податковим агентом військового збору за 2015-1016 роки з перерахованих коштів на загальну суму 39600,00 грн., яка була сплачена ОСОБА_1 за договором оренди нежитлового приміщення № 281215 від 28.12.2015. В результаті чого позивачем порушено вимоги п.п. 1.4. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 168.1.1 п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України та відповідно заниження підприємстмов військового збору на суму 594,00 грн. Також, податковим органом в Акті перевірки було визначено відповідачу і сумі єдиного соціального внеску у розмірі 9952,00 грн. (сторінка 54-55 Акта перевірки), водночас, у відзиві на адміністративний позов та в ході судового розгляду відповідачем не вказувалось про прийняття податковим органом окремого рішення щодо єдиного соціального внеску.

27.11.2017 Головне управління ДФС у Київській області на підставі Акта перевірки прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0043041402 (форми Р ), яким за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1192488,00 грн. (у тому числі за податковим зобов'язанням - 954228,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 238260,00грн.);

- за № 0043051402 (форми Р ), яким за порушення вимог п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21050609,00 грн. (у тому числі за податковим зобов'язанням - 16840487,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4210122,00 грн.).

- за № 0102701310 (форми Д ), яким за порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 11994,00 грн. (у тому числі за податковим зобов'язанням - 6930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5064,00 грн.).

- за № 0102711310 (форми Д ), яким за порушення вимог п.п. 1.4. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 168.1.1 п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов'язання з військового збору в сумі 978 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 594,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 384,00 грн.).

Не погоджуючись з правомірністю цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи дану справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 14.1.36 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Щодо податкового кредиту, відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 № К/9901/2803/18 (у справі № 820/11856/13-а), від 31.01.2018 № К/9901/5557/18 (у справі № 826/245/14), від 06.02.2018 № К/9901/7258/18 (у справі № 810/6695/14).

Як було зазначено та вбачається з тексту Акта перевірки протягом перевіряємого періоду податковим органом досліджувались господарські операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ ОХОРОННО-ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛЕКС ДЕ ФУТУРО , ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК , ТОВ ОК ЗАКОН І ПОРЯДОК , ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП , ФОП ОСОБА_1

Керуючись вимогами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи, судом були досліджені наявні у матеріалах справи докази щодо вказаних господарських операцій та встановлено таке.

Основними видами діяльності ТОВ ОК На захисті (код ЄДРПОУ 39837540) відповідно до даних наявного у матеріалах справи Витягу з ЄДРПОУ (том І, а.с. 66-69) є: діяльність приватних охоронних служб, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань, діяльність у сфері охорони громадського пордяку та безпеки.

Згідно із наданими позивачем документами, суд встановив, що між ТОВ ОК На захисті як замовником та його контрагентами, як виконавцями послуг з іншої сторони, укладено ряд договір, а саме:

- договір надання послуг з охорони № ПЗ-20/10 від 20.10.2015 з ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС (том ІІ, а.с. 115-117);

- договір надання послуг з охорони об'єктів № У2 З-1/1 від 21.10.2015 з ТОВ ОХОРОННА КОМПАНІЯ ЗАКОН І ПОРЯДОК (том ІІІ, а.с. 93-95);

- договір про організацію професійної підготовки персоналу № А3-0112/1 від 01.12.2016 з ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП (том ІІІ, а.с. 72-74);

- договір про надання рекламних послуг № У-0112 від 01.12.2016 з ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК (Том ІІІ, а.с. 50-53);

- договір про надання рекламних послуг № АЗ-011 від 01.11.2016 з ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ (том ІІІ, а.с. 64-67).

Вказані договори підписані посадовими особами обох сторін та скріплені печатками підприємств.

На підтвердження обставин правомірності формування сум доходу та податкового кредиту за вказаним договорами та руху активів між сторонами позивач надав суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних (томи VІ, VІІ, VІІІ) та відповідні квитанції про прийняття цих податкових накладних в Автоматизованій системі Єдине вікно подання електронної звітності . Вказані накладні містять усі необхідні реквізити та з їх змісту вбачається, що предметом договорів були охоронні послуги, рекламні послуги та послуги з організації професійної підготовки персоналу.

Крім того, позивачем були надані суду Акти надання послуг та прийому виконаних робіт (том ІІ, а.с. 118-250; том ІІІ, а.с. 1-49, 54-63, 68-71, 75-92, 96-232; том ІV, а.с. 1- 19; том ІХ, а.с. 1-2). При цьому, як вбачається зі змісту Акта перевірки вказані акти також досліджувались посадовими особами податкового органу в ході проведення перевірки, що відображено на сторінках 5, 16, 18, 21, 29-36 Акта перевірки та податковим органом не були виявлено недоліки (в т.ч. відсутність тих чи інших реквізитів первинного документу) у цих актах.

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на обґрунтування товарності господарських операцій позивачем були надані суду:

- Звіт про надання консультаційних послуг щодо безпеки згідно договору № А3-0112/1 від 01.12.2016 з ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС АВП (том VІ а.с. 3-6);

- Звіт про організацію професійної підготовки персоналу згідно договору № У2 З-1/1 від 21.10.2015 з ТОВ ОХОРОННА КОМПАНІЯ ЗАКОН І ПОРЯДОК (том VІ а.с. 12-14);

- Звіт пор проведення рекламної компанії ТОВ ОК На захисті та Звіт за результатами про проведенян рекламної компанії, які підготовлені ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК АЛПЕК (том VІ а.с. 21-29);

- Звіт про проведення рекламної компанії ТОВ ОК На захисті та Звіт за результатами про проведенян рекламної компанії, які підготовлені ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ (том VІ а.с. 21-29).

При цьому, суд відхиляє посилання контролюючого органу в тексті Акта перевірки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі № 810/4282/17).

У свою чергу, посилання податкового органу на ту обставину, що в ході проведення перевірки були проаналізовані реєстри податкових накладних контрагентів позивача та з їх змісту зроблено висновок про безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не приймаються судом до увагу, оскільки, як було встановлено судом та вбачається зі змісту Акта перевірки, такі реєстри вивчались відповідачем виключно за період часу проведення господарських операцій із позивачем, а не за весь час проведення господарської діяльності цими підприємствами, що не дає можливість об'єктивно встановити чи міг такий суб'єкт надати такі послуги, тому твердження, що контрагенти не могли надати позивачу ті чи інші послуги є безпідставними. Крім того, самі по собі реєстри податкових накладних не можуть підтверджувати або спростовувати товарність операцій, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Також посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача за даними поданої податкової/фінансової звітності або за відсутності фактів подання такої великого штату працівників не виключає можливості реального виконання ними спірних господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником послуг (позивачем), оскільки відповідачем у даному випадку не доведено необхідну кількість трудових ресурсів. Крім того, залучення додаткових працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Водночас, податковим органом в ході проведення перевірки це питання не вивчалось.

Так, сам по собі факт неподання окремої податкової/фінансової звітності або недекларування контрагентами позивача у поданій ним податковій звітності результатів окремих господарських операцій (зокрема, щодо оренди трудових і матеріальних ресурсів, послуг перевізників, тощо) та/або наявних трудових ресурсів і виробничої бази, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і № К/9901/630/18.

При цьому, як вже було зазначено, судом вживались заходи щодо виклику до суду керівників контрагентів позивача, проте до суду повернулись поштові конверти з відмітками поштового відділення про їх невручення.

Судом також враховуються висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах, які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Подібна правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною - як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, - приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об'єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов'язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Таким чином, виключно встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючим органом безпосередньо в Акті перевірки наведено не було.

Також відповідачем не було встановлено в ході проведення перевірки, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти не були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Щодо посилання відповідача в ході розгляду справи на ухвалу Печерського районного суду від 24.04.2017 щодо накладення арешту на кошти ТОВ АВТОСОЮЗ ДЕЛІВЕРІ , а також ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.07.2017 щодо надання тимчасового доступу до речей ТОВ ПРЕМІУМ ОХОРОНА ПЛЮС , суд зазначає про таке.

За приписами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи зміст наведеної норми у своїй постанові від 17.04.2018 у справі № 820/11641/15 Верховний Суд дійшов висновку, що застосовуючи встановлені процесуальним законом правила обов'язку доказування, посилання податкового органу на рішення постановлені в межах кримінальних проваджень, які не покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, за часом не існували на момент проведення перевірки та прийняття рішень, а також не мають безпосереднього відношення до контрагентів позивача, є неприйнятними.

Таким чином, враховуючи, що в Акті перевірки відсутні посилання на вказані процесуальні документи, відповідач, відповідно до імперативних вимог частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не може на них посилатися в обгрунутвання доводів відзиву на адміністартивний позов та правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень. При цьому, податковим органом в ході розгляду даної справи не було доведено суду належними доказами, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваних рішень, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також суд звертає увагу, що вказані процесуальні документи за своїм змістом стосується вчинення певних процесуальних дій в ході досудового розслідування кримінальної справи, і не містять в собі висновків, які є обов'язковими до суду в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас про наявність на час проведення перевірки та складання Акта первірки, вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ані щодо його контрагентів податковим органом не повідомлено, в Акті первірки не відображено та суду в ході розгляду даної справи не надано.

Щодо епізоду відносно ФОП ОСОБА_1 позивачем були надані суду відповідні письмові пояснення (том ІХ, а.с. 68) з яких вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 281215 від 28.12.2015, яке безпосередньо використовується у господарській діяльності позивача як офіційне місцезнаходження - фактичне місце розташування офісу підприємства.

Судом були перевірені такі доводи позивача та встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи договору оренди нежитлового приміщення № 281215 від 28.12.2015, додаткової угоди до договору № 281215 від 28.12.2015 та Акту здачі-приймання приміщення (том ІV, а.с. 125-132) вбачається, що позивач уклав договір оренди приміщення за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 17. При цьому, саме вказана адреса є юридичною адресою позивача, що також зазначено і в Акті перевірки відповідачем (сторінка 3 Акта перевірки), а тому висновки відповідача відносно не підтвердження позивачем зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства є необґрунтованими.

Крім того, суд також звертає увагу, що станом на час складання Акта перевірки Податковий кодекс України не містив такого поняття як витрати.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність здійснених відповідачем нарахувань сум податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях позивача з його контрагентами.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 Підпрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України відносно донарахування відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, судом встановлено наступне.

Відповдіно до вимог п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 16 прим. 1 Підпрозділу 10 Розділу ХХ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпункт 1.4. п. 16 прим. 1 Підпрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України визнчає, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Положення п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України визначають, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вже було зазначено, ці грошового зобов'язання були донараховані позивачу по епізоду щодо проведених господарських операцій із ОСОБА_1 при цьому зі змісту наявних у справі договору оренди нежитлового приміщення № 281215 від 28.12.2015, додаткової угоди до договору № 281215 від 28.12.2015 та Акту здачі-приймання приміщення (том ІV, а.с. 125-132) видно, що дана особа є фізичною особою-підприємцем. Про це також зазначає і сам відповідач в Акті перевірки на сторінках 11-12 вказуючи що ОСОБА_1 є ФОП, тобто фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не може бути податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_1, а тому суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору донараховані позивачу податковим органом безпідставно.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас відповідачем в ході судового розгляду не доведено належними доказами правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, судової практики, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення 27.11.2017 № 0043051402, від 27.11.2017 № 0043041402, від 27.11.2017 № 0102701310, від 27.11.2017 № 0102711310 є протиправними та підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої ст. 139 цього Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 333841,04 грн., що підверджується даними наявних у матеріалах справи квитанції від 28.12.2017 № 14745345 та платіжного доручення від 31.01.2018 № 10.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 194, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області 27.11.2017 № 0043051402, від 27.11.2017 № 0043041402, від 27.11.2017 № 0102701310, від 27.11.2017 № 0102711310.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260; 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення,5-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія На захисті (код ЄДРПОУ 39837540; 08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 17) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 333841,04 (триста тридцять три тисячі вісімсот сорок одна) грн. 04 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.