Рішення

від 27.12.2018 по справі 906/876/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/876/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 466 від 29.11.2018;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Українська генетична компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рант"

про стягнення 5 763 грн.24 коп.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5110,00 грн. основного боргу та 6563,24 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання, покладені на нього договором поставки №237 від 17.08.2015 та не оплатив поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоч про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю" Українська генетична компанія" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рант" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №237 (а.с. 11), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю спермопродукцію бугаїв-плідників, рідкий азот, інструменти та матеріали необхідні для штучного осіменіння тварин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у встановленому цим договором порядку (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 1.2. договору кожна партія товару, що постачається у порядку, визначеному даним договором, вказується у накладних (надалі - видаткові накладні), які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 6.3. договору визначено, що перехід права власності відбувається в момент передачі (приймання-здавання) товару у відповідності видатковою накладною, яка складається в двох примірниках, по одному для кожної з сторін.

Також сторони узгодили, що покупець оплачує товар за договірними цінами, які вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних за кожну окрему поставку. Розрахунки по цьому договору проводяться шляхом попередньої оплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, вказаний у реквізитах сторін. У випадку прострочення платежу за отриманий без попередньої оплати товар (за згодою продавця чи ін.), після закінчення 7 календарних днів з моменту одержання товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. (п.п. 7.1., 7.2. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 5780,00 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-0001190 від 13.11.2015, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

26.04.2017 відповідачу відправлено претензію №256 від 26.04.2017 про сплату суми боргу, акт звіряння, копія договору поставки № 237 від 17.08.2015 p., копія видаткової накладної № РН-0001190 від 13.11.2015, які отримано позивачем (а.с. 12-14).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та з урахуванням переплати в сумі 670,00 грн. по попереднім поставкам утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 5110,00 грн., що підтверджується актом звірки (а.с. 31).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що п.п. 7.1., 7.2. договору передбачено, що розрахунки по цьому договору проводяться шляхом попередньої оплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, вказаний у реквізитах сторін. У випадку прострочення платежу за отриманий без попередньої оплати товар (за згодою продавця чи ін.), після закінчення 7 календарних днів з моменту одержання товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з вищевикладеного в даному випадку позивачем надано відстрочку оплати товару на 7 днів, що є граничним терміном оплати поставленого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 51110,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Проаналізувавши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, слід зазначити, що позивачем пеню нараховано за період з 05.05.2017 по 02.10.2018. на суму боргу 5110,00 грн.

Період нарахування визначений позивачем з урахуванням положень ч. 2. ст. 530 ЦК України, тобто граничний термін оплати товару визначено сьомим днем з дня пред'явлення вимоги.

Разом з тим, як зазначалося раніше, у відповідності до п.п. 7.2. договору позивач має право нарахування пені після закінчення 7 календарних днів з моменту одержання товару, тобто з 21.11.2015 по 21.05.2016.

За таких обставин, суд вважає вимогу щодо стягнення пені за спірний період необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 51110,00 грн. - основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рант" ( 11747, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Тупальці,вул.Шевченка,буд.3, код ЄДРПОУ 32140711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Українська генетична компанія" (12402, Житомирська область, житомирський район,с.Оліївка,3-й провулок Щорса,1, код ЄДРПОУ 38542067) - 5110,00 грн. боргу та 1 562,28 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.01.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)