Ухвала

від 27.12.2018 по справі 918/362/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЛЕГІЯ З РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО БАНКРУТСТВО

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"27" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/362/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р.,

при секретарі судового засідання В'юненко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)"

до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола"

про визнання банкрутом

Учасники провадження у справі не забезпечили явки своїх повноважних представників.

ВСТАНОВИВ:

Справа перебуває в процедурі ліквідації боржника.

Постановою господарського суду Рівненської області від 11.07.2017 року визнано банкрутом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола". Відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" арбітражного керуючого ОСОБА_2

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.11.2017 року, крім іншого, припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2 у даній справі. Призначено ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" арбітражного керуючого ОСОБА_3.

26.11.2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_3 надійшли:

- клопотання про надання згоди на продаж заставного майна боржника;

- клопотання про зняття обтяжень з майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.11.2018 року вищевказані клопотання ліквідатора призначені до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.12.2018 року розгляд вказаних клопотань відкладено на 27.12.2018 року.

Розглянувши у судовому засіданні 27.12.2018 року клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна боржника, судом встановлено наступне.

Вимоги заявника мотивовані тим, що АТ "Дельта Банк" є кредитором банкрута, вимоги якого забезпечені майном ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола". Предметом забезпечення по вказаних зобов'язаннях є наступне майно: Вагова "В-І"; Гараж "Д-І" 1973 р.; Головний корпус заводу "Г-ІІ"; Контора "А-ІІ"; Прохідна з лабораторією "Б-ІІ"; Свинарник "Ж-І"; Склад "Е-І" СБ 1980 р.; Склад "М-І" №1 1977 р.; Склад "Н-І" №2 1979 р.; Вага електронна (автомобільна); Влагомір РМ-400; Влагомір РМ-400; Елеватор: зерновий комплекс; Зварювальний апарат ВД-306 М1; Конвеєр цепной 18,5; Машина для очищення зерна БСХ 100 2006 р.в.; Навантажувач 3С-60 2003 р.; Трансформаторна підстанція; Зерносушарка Mathews Company MC 1195; Мотокоса SOLO 0,7 кВт/0,95 к.с. конічний редуктор; Автомобіль САЗ 3507 ХТН330720L1387340 1990 р.в. номерний знак НОМЕР_1, синій; Автомобіль ЗІЛ ММЗ, мод. 554М, шасі №2509862, 1986 р.в. 05255РО, синій; Вага аналітична.

Ліквідатор вказав, що 21.02.2018 року отримав лист-погодження продажу забезпеченого майна АТ "Дельта Банк" у вигляді цілісного майнового комплексу.

В подальшому ліквідатором розпочато процедуру реалізації майна, зокрема, 04.06.2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України за номером публікації 51849 оприлюднено оголошення про проведення аукціону з реалізації цілісного майнового комплексу банкрута, початкова вартість якого становила 68 474 033,08 грн. Однак, вказаний аукціон визнано таким, що не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь, про що оприлюднено інформаційне повідомлення 52336.

03.08.2018 року між боржником та ТОВ "Канзас ОСОБА_4" було укладено договір про надання послуг щодо проведення незалежної оцінки, якою встановлено, що ринкова вартість об'єкта оцінки - основних засобів, що обліковуються на балансі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" станом на 01.08.2018 року становить 13 097 706 грн.

Ліквідатором 28.08.2018 року та 20.09.2018 року були направлені звернення до АТ "Дельта Банк" з метою отримання згоди на продаж заставного майна.

Станом на дату подання клопотання забезпечений кредитор АТ "Дельта Банк" згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення не надав, що зумовило звернення ліквідатора до господарського суду в порядку ч.4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Частиною 4 ст. 42 Закону про банкрутство передбачено, що майно банкрута, яке є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 19 Закону про банкрутство задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство. Зазначені приписи Закону про банкрутство, кореспондуються з ч. 9 ст. 45 вказаного Закону, в якій визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута в ліквідаційній процедурі здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, в ліквідаційній процедурі, за відсутності згоди заставного кредитора, господарський суд за заявою ліквідатора лише надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі (іпотеці), а ліквідатор у відповідності до приписів ст.ст. 44, 49-76 даного Закону здійснює оцінку майна банкрута, що є предметом забезпечення та здійснює його продаж для задоволення вимог заставного кредитора.

Частиною 1 ст. 37 Закону про банкрутство визначено, що під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

АТ "Дельта Банк" заперечень на клопотання ліквідатора не подав, однак, вчергове звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивоване тим, що відбулась реалізація права вимоги за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола".

Суд вважає за можливе розглянути клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна у даному судовому засіданні, оскільки кредитором АТ "Дельта Банк" не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, тобто останній наразі є забезпеченим кредитором боржника і наділений правом надавати згоду на продаж майна боржника, що є предметом забезпечення. А подальша реалізація прав вимоги може стати підставою для заміни кредитора в процедурі банкрутства та не перешкоджає вирішенню питання про наданню згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.

Відповідно до п. 5 ст. 44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Згідно п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 28.03.2013 року №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI" із змінами і доповненнями) порядок продажу майна банкрута врегульовано статтею 44 Закону. При цьому продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

Отже, ліквідатор діючи в рамках прав наданих йому законодавством про банкрутство отримує згоду від забезпеченого кредитора, а за відсутності такої, згоду суду на реалізацію майна банкрута, та керується при цьому вимогами ст. 43 та 44, розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011 року), здійснюючи реалізацію майна без додаткового погодження.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що ненадання такої згоди призведе до затягування ліквідаційної процедури, господарський суд вважає за необхідне клопотання ліквідатора задовольнити, надати згоду на реалізацію заставного майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розглянувши у судовому засіданні 27.12.2018 року клопотання ліквідатора про зняття обтяжень з майна боржника, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено, що майнові активи банкрута, які складають ліквідаційну масу останнього, обтяжені рядом арештів та заборон відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.11.2018 року №57517566 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.11.2018 року №144991525.

У відповідності до ч. 7 п. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Суд звертає увагу на те, що юридичний факт банкрутства особи вводить відносно банкрута новий правовий режим, який регулюється спеціальним Законом - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги якого розповсюджуються на усіх учасників суспільних відносин, що стосуються прав і обов'язків боржника-банкрута. Права та інтереси банкрута і кредиторів у справі реалізуються через ліквідатора, який для їх забезпечення має право подати відповідні заяви (клопотання) до органів та осіб, що наклали арешти чи заборони на майно боржника-банкрута, які, в свою чергу, зобов'язані їх скасувати (припинити, анулювати, зняти, погасити тощо).

Постанова Господарського суду Рівненської області від 11.07.2017 р. у справі №918/362/16 та факт банкрутства ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола", який нею встановлений, для осіб, які наклали обтяження на майно боржника, визнаного банкрутом, є правозмінюючим юридичним фактом, наслідком якого є скасування обтяжень та заборон, що накладені на майно банкрута, будь-якими органами (судами, нотаріусами, органами виконавчої служби, тощо), що їх наклали (вчинили).

Згідно ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Цією ж статтею передбачено повноваження ліквідатора, зокрема - ліквідатор приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб для подальшої його реалізації та задоволення вимог кредиторів, що кореспондується з статтями 43 та 44 цього Закону.

Відповідно до ст. 42 Закону про банкрутство ліквідатор формує ліквідаційну масу, проводить оцінку виявленого майна, що належить банкруту та виставляє його на аукціон для реалізації.

Таким чином, накладені обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме, реалізації майна, одержання та накопичення коштів та послідуючому проведенні задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Законом про банкрутство.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута.

При цьому, зняття обтяжень з майна боржника у порядку ст.38 Закону про банкрутство є безумовним, і стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Існування нескасованих обтяжень на активах банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Законом обов'язків.

Дія ст. 38 Закону про банкрутство розповсюджується також на об'єкти майна банкрута, що знаходяться в податковій заставі.

Таким чином, викладені, документально підтверджені ліквідатором обставини свідчать про наявність обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Такі обмеження, виходячи з положень ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання ліквідатора про скасування обтяжень з майнових активів банкрута та необхідність його задоволення в частині зняття обтяжень - заборони на рухоме майно, що належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола", а саме: Приватне обтяження - застава рухомого майна №12225997 від 29.02.2012 року; Публічне обтяження - арешт рухомого майна №15570831 від 09.11.2015 року; зняття обтяження - заборони на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" а саме: обтяження (спеціальний розділ) запис №11995578 арешт нерухомого майна від 11.11.2015 року.

Однак, ліквідатор боржника, крім іншого, просив суд скасувати обмеження щодо розпорядження майном банкрута в частині записів про державну реєстрацію іпотек нерухомого майна, а саме: номер запису про іпотеку 2654651 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2654613 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2653672 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2653641 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2652260 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2652195 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2650325 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2650381 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2547128 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2547085 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2545556 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2545470 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2120079 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2120105 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2120455 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2120481 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2120244 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2120259 від 29.08.2008 року; заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 7823642, зареєстровано 29.08.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, підстава обтяження іпотечний договір №1717 від 29.08.2008 року.

Господарський суд, розглянувши клопотання ліквідатора у вищевказаній частині відмовляє в його задоволенні зважаючи на наступне.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Окрім того, Законом України "Про іпотеку" передбачено, що відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 19).

Відповідно до частин 1, 4 статті 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі-банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

На підставі аналізу викладених правових норм вбачається, що наслідком визнання боржника банкрутом є скасування усіх обтяжень та обмежень саме щодо розпорядження майном такого боржника, оскільки основною метою ліквідаційної процедури є продаж майна банкрута та розподіл отриманих коштів між кредиторами.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає настання такого наслідку визнання боржника банкрутом і введення процедури ліквідації, як припинення іпотек.

Натомість, вичерпний перелік підстав припинення застави (іпотеки) визначено ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставами припинення іпотеки є: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; інші підстави, передбачені цим Законом.

Таким чином, спеціальним законом та статтею 593 ЦК України передбачені підстави для припинення іпотеки.

Окрім того, положеннями чинного законодавства України про іпотеку та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено права господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, припиняти іпотеку нерухомого майна підприємства-боржника, виходячи тільки з обставин визнання боржника банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено термін, що забезпечений кредитор - кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Суд вважає, що припинення права іпотеки до проведення продажу ліквідатором предмету іпотеки фактично позбавляє кредитора правового статусу у справі про банкрутство як забезпеченого кредитора та робить неможливим продаж заставленого майна без включення його до ліквідаційної маси з направленням отриманих коштів виключно забезпеченому кредитору, що є порушенням його законних прав.

З огляду на вищевикладене, заявлена ліквідатором вимога про припинення іпотеки нерухомого майна банкрута в ході ліквідаційної процедури боржника не відповідає вимогам закону, оскільки положеннями чинного законодавства України про іпотеку та про банкрутство не передбачено права господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, скасовувати (припиняти) іпотеку нерухомого майна підприємства-боржника, яка підтверджена дійсним договором іпотеки, з огляду на визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Припинення ж іпотеки та внесення про це відповідного запису до Державного реєстру прав можливо виключно з підстав, визначених статтею 593 ЦК України та статтею 17 Закону України "Про іпотеку", в тому числі після реалізації предмету іпотеки під час проведення ліквідаційної процедури у порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Станом на 27.12.2018 р. продаж предмету іпотеки не відбувся, що виключає припинення обтяження вказаного майна іпотекою на законних підставах.

Керуючись ст. 1, 37, 38, 40, 42, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 12, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна банкрута задовольнити.

2. Надати згоду на продаж майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола", яке забезпечує вимоги АТ "Дельта Банк", в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом".

3. Клопотання ліквідатора про зняття обтяжень задовольнити частково.

4. Зняти обтяження - заборони на рухоме майно, що належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" (ідентифікаційний код 00687505), а саме:

Приватне обтяження - застава рухомого майна №12225997 від 29.02.2012 року;

Публічне обтяження - арешт рухомого майна №15570831 від 09.11.2015 року;

5. Рівненській філії "Національні інформаційні системи" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 7) вилучити обтяження згідно з пунктом 4 даної ухвали з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

6. Зняти обтяження - заборони на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" (ідентифікаційний код 00687505), а саме:

Обтяження (спеціальний розділ) запис №11995578 арешт нерухомого майна від 11.11.2015 року.

7. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчинити всі необхідні дії по зняттю обтяження згідно пункту 6 даної ухвали.

8. У задоволенні клопотання ліквідатора про зняття обтяжень, а саме скасування обмежень щодо розпорядження майном банкрута в частині записів про державну реєстрацію іпотек нерухомого майна: номер запису про іпотеку 2654651 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2654613 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2653672 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2653641 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2652260 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2652195 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2650325 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2650381 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2547128 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2547085 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2545556 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2545470 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2120079 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2120105 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2120455 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2120481 від 29.08.2008 року; номер запису про іпотеку 2120244 від 29.08.2008 року; номер запису про обтяження 2120259 від 29.08.2008 року; заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 7823642, зареєстровано 29.08.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, підстава обтяження іпотечний договір №1717 від 29.08.2008 року - відмовити.

9. Копію ухвали направити всім учасникам провадження у справі, Рівненській філії "Національні інформаційні системи" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 7), Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Ухвала набирає законної сили 27.12.2018 р. та може бути оскаржена в порядку та строки визначені ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Текст ухвали виготовлено та підписано 02.01.2019 року.

Суддя Войтюк В.Р.