Постанова

від 27.12.2018 по справі 705/3151/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1718/18Головуючий по 1 інстанції - Коваль А.Б. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка Кредит-Чорнобиль ;

відповідач - ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Коваль А.Б. у залі Уманського міськрайонного суду Черкаської області 21 червня 2016 року о 16 год.., у справі за позовом Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення боргу, - :

в с т а н о в и в :

02 червня 2015 року Кредитна спілка Кредит-Чорнобиль звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення боргу.

Свої позовні вимоги Кредитна спілка Кредит-Чорнобиль обґрунтовує тим, що 23 травня 2014 року між Кредитною спілкою Кредит-Чорнобиль та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 218, згідно до якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 38 500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

Згідно до пунктів 2.1, 3.1 Договору кредит надавався строком на 24 фактичних місяці від дати отримання кредиту зі сплатою за користування кредитом 48 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом . Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за винятком дня отримання кредиту, включаючи дату його повернення.

23 травня 2014 року між Кредитною спілкою Кредит-Чорнобиль і ОСОБА_4, та ОСОБА_5 з метою своєчасного і повного виконання зобов'язання за кредитним договором були укладені договори поруки від 23 травня 2014 року, згідно яких останні поручилися перед кредитором відповідати за виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

Позивач свої зобов'язання виконав, а саме надав позичальнику грошові кошти у розмірі 38500 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером від 23 травня 2014 року № 888.

Всупереч умовам договору відповідач ОСОБА_3 не здійснювала платежі із погашення кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом згідно до графіка розрахунків.

Позивач згідно до пункту 5.4. 3 Договору надіслав відповідачам попередження від 21 травня 2015 року № 904-906 про розірвання Договору , наявність заборгованості за договором у сумі 45 333, 91 грн. та вимогу про повернення боргу до 02 червня 2015 року.

Станом на 02 червня 2015 року заборгованість відповідачів по кредиту становить 45 333 грн. 91 коп., яка складається із заборгованості по кредиту - 35 600 грн. та відсотків - 9 733 грн. 91 коп.

Тому Кредитна спілка Кредит-Чорнобиль просила стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль кошти в сумі 45 333 грн. 91 коп. солідарно.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, подавши заяву про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на продовження ухилення від належного виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору п.п.3.2, 3.4, 3.6 ОСОБА_3 додатково нараховано відсотки за просрочення платежу в розмірі 9 222 грн. 84 коп. за період з 02 червня 2015 року до 16 грудня 2015 року.

Враховуючи, що ОСОБА_3 30 червня 2015 року погасила заборгованість по відсоткам у сумі 3706 грн. 66 коп. загальна сума заборгованості становить: 45 333 грн. 91 коп. + 9 222 грн. 84 коп. - 3706 грн. 66 коп.=50 850 грн. 09 коп.

Таким чином, КС Кредит-Чорнобиль остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на її користь кошти у сумі 50 850 грн. 09 коп. солідарно та додатково стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у сумі 204 грн. 54 коп.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року позовні вимоги Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль 50 850 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль понесені судові витрати у розмірі 657 грн. 43 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином на виконувала, внаслідок чого творилася заборгованість , яка підлягає стягненню з неї солідарно з поручителями ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що позов поданий головою правління кредитної спілки, проте не надано жодного документа, на підтвердження повноважень даної особи. Також вона вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про дострокове розірвання кредитного договору не раніше, ніж 21 червня 2015 року, обґрунтовуючи дану вимогу попередженням кредитної спілки від 21 травня 2015 року та нормою статті 11 ч. 10 абз.6 Закону України Про захист прав споживачів . ОСОБА_4 вважає, що строк кредитного договору закінчується 02 червня 2015 року (момент кінцевого терміну сплати боргу за вимогою позивача), а відтак з цього моменту позивач втратив право на нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно з цього моменту припиняються кредитні зобов`язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов`язання по сплаті боргу, тобто кредитна спілка має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних (платежі передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України). Крім того, ОСОБА_4 вказує, що кредитна спілка неправомірно збільшила позовні вимоги, а суд необґрунтовано визначив солідарний порядок стягнення заборгованості з відповідачів, чим допустив порушення вимог закону.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року змінено у частині стягнення боргу в солідарному порядку. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль 50 850,09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль 50 850,09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль по 219,05 грн. з кожної судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_4 оскаржила рішення у касаційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2016 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін у суд апеляційної інстанції.

Справа неодноразово призначалась та відкладалась розглядом із-за неявки сторін , та їх представників, які просили про розгляд справи у режимі відео конференції, яка також не могла бути проведена із -за технічних причин та відсутності зв'язку , то у районному, то апеляційному суді, тому розгляд справи переносився і судове засідання відбулось 27 грудня 2018 року з участі сторін та їх представників, які з'явилися до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, та засідання відбулось у режимі відео конференції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, та їх представників, які з`явилися у судове засідання у режимі відео конференції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись, що відповідач ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, не здійснювала платежі із погашення кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом згідно до графіка розрахунків, кредитна спілка направила відповідачам попередження про розірвання договору 21 травня 2015 року, наявність заборгованості у розмірі 45333, 91 грн. та вимогу про повернення боргу до 02 червня 2015 року, яка не була виконана, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість підлягає стягненню з боржника та поручителів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як із солідарних боржників.

Апеляційний суд не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що є підставою для зміни рішення суду, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 23 травня 2014 року між КС Кредит-Чорнобиль та ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 218, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі 38 500 грн.

Згідно до пунктів 2.1, 3.1 Договору кредит надавався строком на 24 фактичних місяці від дати отримання кредиту зі сплатою за користування кредитом 48 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом . Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за винятком дня отримання кредиту, включаючи дату його повернення.

23 травня 2014 року між Кредитною спілкою Кредит-Чорнобиль і ОСОБА_4, та ОСОБА_5 з метою своєчасного і повного виконання зобов'язання за кредитним договором були укладені договори поруки від 23 травня 2014 року, згідно яких останні поручилися перед кредитором відповідати за виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

Позивач свої зобов'язання виконав, а саме надав позичальнику грошові кошти у розмірі 38500 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером від 23 травня 2014 року № 888.

ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала та допустила заборгованість по договору кредиту.

Відповідно до п. 5.4.3 договору позивач надіслав відповідачам попередження від 21.05.2015 року № 904-906 про розірвання договору, наявність заборгованості за договором у сумі 45333,91 грн. та вимогу про повернення боргу до 02.06.2015 року.

На день звернення з позовною заявою до суду заборгованість по кредитному договору не погашена і станом на 02 червня 2015 року заборгованість відповідачів по кредиту становить 45 333 грн. 91 коп., яка складається із заборгованості по кредиту - 35 600 грн. та відсотків - 9 733 грн. 91 коп. згідно наданого позивачем розрахунку.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу, позивач ставив вимогу про стягнення суми боргу у солідарному порядку, як з позичальника, так і з поручителів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що КС Кредит-Чорнобиль 21.05.2015 року направило відповідачам вимогу про повне повернення суми боргу до 02.06.2015 року. Дана обставина свідчить про те, що кредитна спілка змінила строк виконання основного зобов'язання. До суду з позовом кредитна спілка звернулася 02.06.2015 року, тобто в межах шестимісячного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості вимог Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль та необхідності стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявної заборгованості за кредитним договором , але не звернув уваги , що позивач змінивши строк виконання основного зобов'язання та розірвавши кредитний договір, не мав підстав для продовження нарахування відсотків та стягнення суми заборгованості згідно збільшених позовних вимог, тому апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції та вважає, що рішення суду підлягає зміні щодо зменшення розміру заборгованості з врахуванням сплачених відповідачем ОСОБА_3 відсотків у розмірі 3706 грн. та 500 грн., на які сума боргу зменшується та заборгованість нараховуються лише до 21 червня 2015 року, після чого у позивача немає підстав нараховувати проценти за користування кредитом.

Також апеляційний суд вважає, що, cтягнувши з боржника та поручителів як солідарних боржників на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд неправильно застосував норми ст. 554 ЦК України, оскільки відповідно до вимог закону слід стягувати заборгованість з боржника та поручителя, а суд стягнув із обох поручителів разом з боржником, чим допустив порушення вимог матеріального права.

Так, за своєю юридичною природою порука є договірним зобов'язанням, адже виникає на підставі договору.

За нормами статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин, кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника та кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

В даній справі предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене, й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-35цс15), від 11 листопада 2015 року (справа № 6-511цс15).

Оскільки суд першої інстанції, стягуючи відсотки з 02.06.2015 року до 16.12.2015 року, не звернув увагу на ту обставину, що строк виконання основного зобов'язання було змінено внаслідок надсилання повідомлення про дострокове погашення боргу, а тому з цього часу позивач втратив право на нарахування процентів за користування кредитом, то у КС Кредит-Чорнобиль виникло лише право на отримання сум, визначених ч.2 ст. 625 ЦК України. (постанова Великої Палати від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 18.04.2018 року у справі № 548/981/15-ц)

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що сума боргу, яка підлягає до стягнення з відповідачів складає 41127,25 грн. з яких 35600 грн. - заборгованість по кредиту та 5527,25 грн. - відсотки, так як ОСОБА_3 30.06.2015 року погасила 3706,66 грн. та 10.06.2016 року 500 грн. заборгованості по відсоткам. Дана заборгованість за кредитом нарахована до 02.06.2015 року.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 визнав заборгованість по тілу кредиту 35600 гривень та нараховані відсотки у розмірі 5527, 91 грн. та не заперечував проти їх стягнення на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню щодо зміни рішення суду та зменшення розміру заборгованості за договором кредиту, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів, оскільки відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та відмови у позові позивачу до відповідачів, тому апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи і зокрема, зазначені вище правові позиції Верховного Суду та норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з вищевикладених підстав.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому стягненню підлягають витрати за сплату судового збору позивачем пропорційно до задоволених вимог у розмірі 453 грн. по 151 гривні з кожного з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 червня 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення боргу - змінити.

Позовні вимоги КС Кредит - Чорнобиль задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль 41127 гривень 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль 41127 гривень 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки Кредит-Чорнобиль по 151грн. з кожної судового збору за сплату .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови .

Головуючий

Л.В. Нерушак

Судді Л.І. Василенко

Т.Л. Фетісова

Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2018 року.