Постанова

від 12.12.2018 по справі 2-6092/09

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-6092/09

провадження № 61-30360св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І. ,

учасники справи:

заявник - Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ,

заінтересовані особи: ОСОБА_4 (стягувач), ОСОБА_5 (боржник),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року начальник Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Другий ВДВС Луцького МУЮ) Шпота М. Л. звернувся до суду з поданням про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-6092/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Вказує на те, що на виконанні у Другому ВДВС Луцького МУЮ знаходився виконавчий лист № 2-6092, виданий 27 серпня 2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 071 210 грн боргу та 1 730 грн судових витрат. Під час передачі виконавчих проваджень із Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Перший ВДВС Луцького МУЮ) до Другого ВДВС Луцького МУЮ, вказаний виконавчий документ за невстановлених обставин втрачено.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року в задоволенні подання Другого ВДВС Луцького МУЮ відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не надав належних і допустимих доказів втрати виконавчого листа та не довів обставин, за яких він був утрачений. Виконавець наділений правом звертатися з таким поданням лише в процесі здійснення виконавчого провадження, однак виконавче провадження було закінчено, після чого виконавчий лист № 2-6092 надіслано до ДВС Шепетівського МУЮ, а тому з поданням про видачу дубліката виконавчого листа відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження мав право звернутися стягувач, а не державний виконавець.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою подання задоволено. Видано дублікат виконавчого листа Луцького міськрайонного суду № 2-6092, виданого 27 серпня 2009 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 071 210 грн боргу та 1 730 грн судових витрат.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що виданий Луцьким міськрайонним судом 27 серпня 2009 року виконавчий лист № 2-6092 до ВДВС Шепетівського МУЮ Хмельницької області не направлявся, а був утрачений в процесі здійснення виконавчих дій, а саме при передачі виконавчих проваджень із Першого ВДВС Луцького МУЮ до Другого ВДВС Луцького МУЮ.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 як представник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Довідки про втрату виконавчого листа не є належним доказом його втрати. Другий відділ ДВС після закінчення виконавчого провадження звернувся до суду з цим поданням, що суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зЛуцького міськрайонного суду Волинської області.

11 січня 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення Другого ВДВС Луцького МУЮ на касаційну скаргу, мотивовані тим, що ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з нормами статті 368 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи судами) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, видається один виконавчий лист.

Суди встановили, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 липня 2009 року ухваленим у справі № 2-6092/09, позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 071 210 грн боргу, що еквівалентно 140 тис. дол. США, та 1 730 грн судових витрат.

На підставі виконавчого листа від 27 серпня 2009 року № 2-6092, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області головним державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ Ліщуком О. О. 10 вересня 2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 14717166 .

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції Закону, яка діяла на час звернення заявника до суду з даним поданням, далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 8 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи судами) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Однією з обов'язкових умов видачі дубліката виконавчого листа є встановлення факту втрати його оригіналу.

Апеляційний суд установив, що у головного державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Ліщука О. О. перебувало зведене виконавче провадження в ЄДРВП № 14820865 про стягнення з ОСОБА_5 на користь фізичних та юридичних осіб 1 500 749,87 грн заборгованості. До складу зведеного провадження входило провадження № 14717166 з виконання виконавчого листа № 2-6092, виданого 27 серпня 2009 року Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 071 210 грн боргу та 1 730 грн. судових витрат.

Постановою від 03 листопада 2011 року державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ ЛіщукомО. О. матеріали виконавчого провадження № 14717166

передані до Другого ВДВС Луцького МУЮ.

Виконавчий лист Луцького міськрайонного суду № 2-6092, виданий 27 серпня 2009 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 071 210 грн боргу та 1 730 грн судових витрат, втрачено за невстановлених обставин під час здійснення виконавчих дій, а саме передачі виконавчих проваджень із Першого ВДВС Луцького МУЮ до Другого ВДВС Луцького МУЮ (довідка начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Шпоти М. Л. від 14 червня 2017 року вих. № 03-4-36/19591).

Апеляційний суд встановив, що постанова державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Левчук І. О. від 24 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 14717166 з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду № 2-6092, виданого 27 серпня 2009 року, сформована в електронному вигляді в автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП), виконавцем не підписана і не затверджена начальником названого відділу державної виконавчої служби.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження не має юридичної сили і не є належним та допустимим доказом закінчення виконавчого провадження, є правильним.

Встановивши, що виданий Луцьким міськрайонним судом 27 серпня 2009 року виконавчий лист № 2-6092 був втрачений в процесі здійснення виконавчих дій при передачі виконавчих проваджень із Першого ВДВС Луцького МУЮ до Другого ВДВС Луцького МУЮ, тобто на час звернення державного виконавця з поданням про видачу дубліката виконавчого листа вказане виконавче провадження не було закінчене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення такого подання.

Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права та зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та чинного законодавства . В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувана ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат