Постанова

від 26.12.2018 по справі 910/5550/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа№ 910/5550/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №2401ВИХ-18-1916 від 20.07.2018 (вх. №09.1-04.1/887/18 від 24.10.2018) Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (повний текст підписано 02.07.2018)

у справі №910/5550/18 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРІЗОЛ

до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз

про стягнення 3 662 189,85 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача - Галицький М.І., довіреність № 01/02-2018 від 01.02.2018

від відповідача - Ткаченко О.О., довіреність № 1-235 від 02.10.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРІЗОЛ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз про стягнення 3 662 189,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз договірних зобов'язань за договором № 1612000207 від 06.12.2016 в частині оплати вартості поставлено товару. Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню та застосовано відповідальність, унормовану ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (повний текст підписано 02.07.2018) у справі №910/5550/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРІЗОЛ задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії "Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРІЗОЛ 3 342 437 грн 60 коп - суму основного боргу, 287 449 грн 63 коп інфляційних втрат, 226 грн 19 коп 0,01% річних, 229 грн 07 коп пені, 54 грн 14 коп витрат по сплаті судового збору та 12334 грн 00 коп витрат на послуги адвоката. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд на підставі приписів ст. ст. 526, 530, 610-612, 628, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України за встановлення обставин неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості отриманого ним товару, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Щодо позовних вимог про стягнення пені, місцевим господарським судом з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7.4 договору визначено період її нарахування з 10.08.2017 по 10.02.2018 та частково задоволено позов. Позов в частині стягнення річних також було частково задоволено судом з огляду на арифметичну помилку позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - АТ Укртрансгаз , 20.07.2018 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №2401ВИХ-18-1916 від 20.07.2018, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити ТОВ ПОЛІМЕРІЗОЛ у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушення норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що позивачем не в повному обсязі було поставлено товар за договором № 1612000207 від 06.12.2016. Також відповідач вказує на те, що затримка виконання зобов'язань відповідача в частині сплати коштів була наслідком ряду незалежних від нього обставин, таких як недостатність коштів для виконання витратної частини фінансового плану відповідача та недобросовісність позивача у договірних зобов'язань, яка полягає в неповному виконанні договірних зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В. відкрито апеляційне провадження у справі №910/5550/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018. Встановлено учасникам справи строк для подання клопотань, міркувань, заперечень, не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали. Позивачу встановлено строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу, відповідачу відповідь на відзив протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Розгляд справи призначено на 11.09.2018.

14.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи з правильним застосовуванням норм матеріального та процесуального права. Так, позивач зазначає, що факт поставки товару підтверджено видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, які є первинними бухгалтерськими документами. Крім того, позивач зазначає, що він скористався наданим йому ст. 692 ЦК України правом притримання поставки наступної партії, про що повідомив відповідача листом № 161/18-17 від 08.08.2017.

27.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якому сторона наполягає на тому, що договором не було погоджено сторонами умов поставки наступної партії товару в залежність від повної оплати вартості вже отриманого товару за передньою поставкою.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 справу прийнято до розгляду у визначеному складі суду. Розгляд справи призначено на 04.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

За актом прийняття-передачі судової справи від 03.10.2018 справу №910/5550/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018 справу та апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/887/18 від 24.10.2018) Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 справу №910/5550/18 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження Північним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз , розгляд справи призначено на 05.12.2018. Встановлено сторонам процесуальний строк для подання заяв, клопотань, письмових пояснень, протягом п'яти днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 28.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 26.12.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.12.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2018 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

06.12.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (покупець за договором, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРІЗОЛ" (продавець за договором, позивач у справі) укладено Договір №1612000207 (далі - Договір), згідно умов якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю Інструменти та прилади вимірювальні, контрольні та випробовувальні, інші (прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Лічильники газу турбінні) у подальшому іменована як товар, найменування, кількість і ціна якого вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а покупець зобов'язується на умовах цього Договору прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно з п.3.1., п. 5.5. Договору ціна Договору згідно специфікації складає 7 129 976,00 грн. Приймання товару по кількості проводиться по видатковій накладній продавця.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3 342 437,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №4 від 28.03.2017 (а.с. 25 том І). Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Оскільки у визначений договором строк відповідач за поставлений товар не розрахувався, Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРІЗОЛ було пред'явлено позов у даній справі про стягнення основної заборгованості, на яку нараховано пеню, інфляційні та річні.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши зміст договору №1612000207 від 06.12.2016, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРІЗОЛ та Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз , колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є правочином, який містить ознаки договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 Договору товар за цим договором продавець зобов'язується поставити та передати покупцю окремими партіями за письмовими заявками покупця протягом 30 календарних днів з дати відправлення заявки.

Товар поставляється транспортом продавця та за його рахунок на склад покупця за адресою: Центральний склад Філія УМГ Київтрансгаз , вул. Маяковоського, 49, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська обл. (п. 5.2 Договру).

Перехід права власності на товар покупцю відбувається в момент передачі цього товару на склад покупця (п. 5.4 Договору).

В підтвердження обставин передачі товару відповідачу в матеріалах справи міститься видаткова накладна № 4 від 28.03.2017 на суму 3 342 437,60 грн, яка підписана уповноваженим представником відповідача та скріплена печаткою Центрального складу.

Обставини щодо підписання та скріплення печаткою видаткової накладної Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз не заперечуються та належними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України не спростовано.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що видаткова накладна відповідає умовам укладеного Договору, має усі необхідні реквізити та дозволяє достовірно ідентифікувати відповідача як особу, що отримала товар за вказаною накладною, встановити факт поставки, її обсяг та ціну.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підписання покупцем (відповідачем) видаткової накладної, яка в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним обліковим документом, і відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 цього Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. А відтак, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція щодо підстав виникнення обов'язку з проведення розрахунку за відпущений товар міститься у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року у справі № 3-77гс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.1 Договору сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремої партії товару не пізніше 90 робочих днів з дати поставки партії товару .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недопоставки позивачем товару на всю суму договору, оскільки вони не спростовують факту отримання відповідачем партії товару та не можуть бути підставою для звільнення покупця від обов'язку оплатити вже отриманий ним товар. До того ж, матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України, відмовився від переданого йому товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Оскільки відповідачем у встановлений в п. 5.1 Договору строк вартість отриманого товару не оплачена, належних і допустимих доказів в спростування цих обставин відповідачем не представлено, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз 3 342 437,60 грн заборгованості за поставлений товар згідно договору №1612000207 від 06.12.2016.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 692 ЦК України унормовано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.5. Договору у разі прострочення покупцем строку оплати товару, останній сплачує продавцю 0,01% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.7.4. Договору за порушення строку розрахунку більш ніж на 90 робочих днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,001 облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 3 (трьох) % від суми неоплаченого товару.

Частиною 6 статті 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз 287 449,63 інфляційних втрат за період з 10.08.2017 по 13.04.2018, 0,01 % річних в сумі 226,19 грн за період з 10.08.2017 по 13.04.2018 та 229,07 грн пені за період з 10.08.2017 по 10.02.2018.

Твердження апелянта щодо відсутності його вини у прострочені виконання договірних зобов'язань не приймаються судовою колегією до уваги як підстава для звільнення від відповідальності, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача, який здійснює свою підприємницьку діяльність на власний ризик, не може бути достатнім обґрунтуванням відсутності такої вини в контексті приписів ст. 614 ЦК України.

Судова колегія, на підставі присів ч. 1 ст. 76 ГПК України, не бере до уваги посилання апелянта на належне виконання ним договірних зобов'язань за іншим правочином, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі.

Аргументи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із ненаданням юридичної оцінки доводам та доказам відповідача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ч. 2 ст. 277 ГПК України так як не призвело до неправильного вирішення спору.

За викладеного, доводи апелянта в частині неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи Північним апеляційним господарським судом.

Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва апелянтом не порушувалось, тому, в силу приписів ст. 269 ГПК України, рішення переглянуто в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/5550/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Натомість, скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/5550/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/5550/18 залишити без змін.

3. Справу № 910/5550/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст складено 02.01.2019.