Постанова

від 17.12.2018 по справі 925/711/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 925/711/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Чорногуза М.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Камінській Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкаленко О.О. - директор, Мироненко В.В. - представник за дов. б/н від 26.11.2018;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2018 (дата підписання повного тексту 27.09.2018)

у справі № 925/711/18 (суддя: Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного підприємства "Раціон-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф"

про стягнення 316 637,12 грн

Встановив

Приватне підприємство "Раціон-Сервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" (далі - відповідач) про стягнення 316 637,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №14/07/17 від 14.06.2017, позивачем було здійснено поставку товару, за який відповідач не розрахувався, що і стало підставою звернення позивача із цим позовом до суду.

Господарський суд Черкаської області частково задовольнив позов Приватного підприємства "Раціон-Сервіс" своїм рішенням від 18.09.2017 (повний текст рішення складено - 27.09.2018) та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на користь Приватного підприємства "Раціон-Сервіс" 314 900,00 грн заборгованості, 4 749,57 грн судового збору та 10 500,00 грн витрат за надання правничої допомоги, в частині стягнення 1 737,12 грн - закрив провадження.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, надати ТОВ "Кролікофф" розстрочку виконання рішення від 18.09.2018 у справі № 925/711/18 у сумі 314 900,00 грн на 11 місяців з дати набрання ним чинності наступним чином: шляхом сплати заборгованості у сумі 314900,00грн щомісячними платежами у розмірі 30 000,00 грн - протягом перших 10 місяців та 14 900,00 грн протягом останнього 11-го місяця до останнього числа кожного місяця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.

Так, скаржник вказав, що у якості доказу існування збитків та скрутного фінансового положення на підприємстві відповідач надав суду звіт про фінансові результати та Баланс за 1 півріччя 2018 і саме ці документи звітності підтверджують наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 справу № 925/711/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2018 у справі № 925/711/18.

03.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у Каховському міськрайонному суду Херсонської області, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що рішення Господарського суду Черкаської області є законним та обґрунтованим. Крім того, зазначив, що за весь час існування боргу, досудового врегулювання спору та судового процесу, відповідач сплатив лише суму в розмірі 1737,12 грн.

Представник відповідача у судове засідання 17.12.2018 не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 13.11.2018 на відповідну адресу, що підтверджується поштовим повідомленням №00081260.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2017 між Приватним підприємством "Раціон-Сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" (покупець) було укладено договір №14/07/17 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю визначений цим договором товар (БМВД), а покупець зобов'язується прийняти названий товар та оплатити його. Кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару зазначається у видатковій накладній або у специфікаціях. У випадку, якщо сторони не підписали специфікацію на поставку товару найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній.

Відповідно до п. 1.1-1.2 договору, видаткова накладна оформлена відповідно до договору являється специфікацією у розумінні ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України.

Згідно п.1.2.1 договору поставка товару може здійснюватися, як однією так і декількома партіями. Під "партією товару" сторони розуміють кількість товару на яку оформлена одна видаткова накладна або специфікація чи рахунок-фактура.

Відповідно до пункту 1.3 договору ціна цього договору визначається як арифметична сума вартості товару поставленого протягом дії цього договору.

Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати його поставки. Строк дії договору сторонами визначено у п.6.1 договору до 31.12.2017 року. Договір пролонговується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не надасть письмово повідомлення про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до дати його припинення (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1627200,32 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 10.08.2017, №РН-0000002 від 29.08.2017, №РН-0000003 від 19.09.2017, №РН-0000004 від 29.09.2017, №РН-0000005 від 04.10.2017, №РН-0000006 від 09.10.2017, №РН-0000008 від 16.10.2017, №РН-000004 від 21.10.2017, №РН-000005 від 28.10.2017, №РН-000006 від 31.10.2017, №РН-000007 від 06.11.2017, №РН-000015 від 27.12.2017, №РН-0000001 від 12.01.2018, №РН-0000002 від 26.01.2018, №РН-0000003 від 03.02.2018, №РН-000008 від 09.02.2017, №РН-000009 від 13.11.2017, №РН-000012 від 30.11.2017,№РН-000011 від 20.11.2017, №РН-000010 від 16.11.2017, №РН-000014 від 21.12.2017, №РН-000013 від 12.12.2017.

Вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, що відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору є належними доказами факту поставки та прийняття товару покупцем.

За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту його передачі або передачі товарно-супровідних документів на нього. А силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У договорі сторони погодили порядок розрахунків за товар, згідно якого покупець перераховує на поточний рахунок постачальника вартість поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати його поставки. Будь-яких претензій щодо кількості чи якості отриманого товару покупець постачальнику не заявляв, що свідчить про належне виконання договору позивачем.

Відповідач в свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції, вартість отриманого товару сплатив частково. Так, не сплаченою залишилась сума 316637,17 грн.

21.05.2018 року сторони підписали акт звірки розрахунків, за яким станом на 18.05.2018 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 316637,12 грн.

Оскільки за отриманий товар відповідач повністю не розрахувався, 13.06.2018 позивач направив відповідачу претензію № 2 від 13.06.2016, у якій вимагав сплатити заборгованість у сумі 316637,17 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Зазначені договірні відносини за своєю правовою природою є договором з поставки товару, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи 17.09.2018 на адресу господарського суду першої інстанціївід відповідача надійшла заява, у якій відповідач зазначив, що визнає суму заборгованості у сумі 314900,00 грн та повідомив, що згідно платіжного доручення №23501 від 21.06.2018 на суму 1737,12 грн, ним було частково сплачено заборгованість, у зв'язку з чим предмет спору в цій частині на час розгляду справи відсутній.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1737,12 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, спір у частині стягнення 1737,12 грн заборгованості відсутній через відсутність предмету спору.

Крім того, враховуючи відсутність оплати відповідача за отриманий товар, порушення відповідачем зобов'язанні, які покладені на нього умовами договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі вартості отриманого, але не оплаченого товару у сумі 314900,00 грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочення сплати заборгованості у сумі 314900,00 грн за графіком погашення платежів: по 30000,00 грн 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019 та 14900,00 грн до 31.08.2019, колегія суддів відзначає наступне.

Так, розстрочкою є виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений господарським судом строк. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Мотивуючи заяву відповідач вказує, що фінансовий стан відповідача є тяжким, і він у значній мірі перешкоджає виконанню рішення суду у справі, тоді як надання розстрочки виконання рішення надасть можливість поступового погашення заборгованості та дозволить в майбутньому уникнути стану простою товариства. На підтвердження скрутного фінансового положення відповідач надав суду звіт про фінансові результати та баланс за перше півріччя 2018 року.

Однак, відповідач не довів суду, що викладені у заяві обставини мають об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Оскільки на підтвердження своїх доводів відповідач не надав суду об'єктивних доказів наявності обставин, що можуть свідчити про неможливість виконання рішення суду (складний фінансовий стан відповідача, не відноситься до таких обставин, тобто звіт не може розглядатись як підстава надання відстрочки рішення суду), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо відмови в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Крім того, Північний апеляційний господарський суд приймає до уваги посилання позивача, що за весь час існування боргу, досудового врегулювання спору та судового процесу (майже один рік), відповідач сплатив лише суму в розмірі 1737,12 грн.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що звіт про фінансові результати та Баланс за 1 півріччя 2018 підтверджує наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2018 року між Приватним підприємством Раціон-Сервівс (замовник) та адвокатом Мироненко Володимиром В'ячеславовичем (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати йому , в порядку та на умовах, визначених цим договором, правову інформаційно-консультативну допомогу з юридичних питань, а замовник зі своєї сторони зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

Крім того, в якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн грн, адвокатом до матеріалів справи долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та акт здачі-приймання робіт від 22.08.2018 на суму 10500,00 грн, з проханням стягнути з відповідача витрати позивача на правничу (правову) допомогу у цій сумі.

З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають до повного відшкодування з відповідача (оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача) у розмірі 10500 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2018 року у справі №925/711/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/711/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 27.12.2018.