ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 911/1119/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.12.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018 (повний текст складено 24.09.2018)
у справі № 911/1119/18 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області
про визнання права власності на земельну ділянку
В судовому засіданні 20.12.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку площею 2,7015 га кадастровий номер НОМЕР_2 на якій знаходиться нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 457,3 кв.м. за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, АДРЕСА_1
Позов обґрунтований тим, що 25.07.2017 між Селянським фермерським господарством "Золота Нива" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якої ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно.
Позивач вважає, що оскільки він правомірно набув право власності на нерухоме майно, то він вважається такою особою, що набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 на підставі ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України.
Позивач зазначає, що він звернувся до Торчицької сільської ради з листом щодо надання земельної ділянки у власність, на що було отримано відповідь про відмову та пропозицію звернутися до суду для вирішення даного питання.
За таких обставин позивач вважає, що за ним має бути визнано право власності на спірну земельну ділянку, яке автоматично виникло внаслідок придбання нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2018 у справі №911/1119/18 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково зазначено, що позивач звернувся до неналежного відповідача.
На думку апелянта, судом безпідставно не застосовано ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.
Апелянт зазначає, що суд припустився помилки щодо фактичних обставин справи, а саме зазначивши, що майно не розміщено на спірній земельній ділянці, взявши кадастровий номер з договору купівлі - продажу нерухомості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шаптали Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.
25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 911/1119/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №911/1119/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, розгляд справи призначено на 28.11.2018.
Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 28.11.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки представника відповідача суду невідомі.
28.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про перенесення справи у зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім у судовому засіданні 28.11.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 розгляд справи відкладено на 20.12.2018, приймаючи до уваги неявку представників сторін та задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 20.12.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, причини їх неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2017 між Селянським фермерським господарством "Золота Нива" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 457,3 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 Нежитлова будівля, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі договору міни, посвідченого Ставищенською районною державною нотаріальною конторою 17.06.2011 за реєстром №1626. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності продавця зареєстровано за номером 21437760, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1303243232242. Нежитлова будівля, що відчужується за цим договором, знаходиться у стані, який є повністю придатний для використання її за цільовим призначенням. Прихованих недоліків чи інших дефектів, про які не був проінформований покупець, немає. Відчужувана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці розміром 0,0619 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана продавцю, в користування (п.п. 1.1.-1.4. договору).
25.07.2017 право власності позивача на зазначене нерухоме майно було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 1303243232242, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.07.2017 №92810863.
Позивач зазначає, що загальна площа нежитлових приміщень відповідно до технічних паспортів складає 457,3 кв.м., відповідно до земельних норм для обслуговування цієї будівлі необхідна земельна ділянка площею 2,7015 га. Земельна ділянка відповідно до кадастрового плану виділена в натурі, встановлені межі, інтереси сусідів та інших осіб не зачіпає. Земельній ділянці відповідно до витягу з Держгеокадастру присвоєний кадастровий номер НОМЕР_2.
Позивач звернувся із заявою від 11.05.2018 до Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області, в якій просив передати у власність земельну ділянку площею 2,7015 га для обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою Київська обл., АДРЕСА_1 цільове використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Листом від 16.05.2018 №189 Торчицька сільська рада повідомила, що не може прийняти рішення про передачу у власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 оскільки до компетенції сільської ради не входить розпорядження землями колективної форми власності. Зазначила, що на земельній ділянці, на якій розміщено дане майно, було видано державний акт на право колективної власності для сільськогосподарського виробництва. Вказане майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, як цілісний майновий комплекс належало КСП "Переможець". Майно розпаювали і в подальшому СФГ "Золота Нива" придбало дану будівлю. Порадила звернутися до суду для оформлення права власності на земельну ділянку.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 2,7015 га кадастровий номер НОМЕР_2 на якій знаходиться нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 457,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України він набув право власності на земельну ділянку площею 2,7015 га, кадастровий номер НОМЕР_2 внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом про визнання права власності на зазначену земельну ділянку до неналежного відповідача, який не порушує і не оспорює прав позивача на вказану земельну ділянку, оскільки спірна земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 2,7015 га, яка розташована на території Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області, не перебуває у власності Торчицької сільської ради.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Положеннями п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.
Суд, дослідивши договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.07.2017, встановив, що придбана позивачем нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 457,3 кв.м, розміщена на земельній ділянці площею 0,0619 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що свідчить про неможливість застосування до спірної земельної ділянки площею 2,7015 га, кадастровий номер НОМЕР_2 норм ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки придбане позивачем нерухоме майно не розміщено на спірній земельній ділянці.
Посилання апелянта на те, що кадастровий номер, що зазначений в договорі був анульований та присвоєний новий, що вказаний в позовній заяві з урахуванням площі під об'єктом нерухомості та необхідної для її обслуговування, не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (з даними форми 6-зем), наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області Міжрайонне управління у Ставищенському та Таращанському районах, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 2,7015 га розташована за межами населеного пункту с. Торчиця на території Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області відведена за рахунок земель колективної власності КСП "Переможець", згідно державного акту на право колективної власності серія НОМЕР_3 від 06.06.1995, відноситься до земель колективної власності: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, рядок - 94, вид угідь - сільськогосподарські землі, не с/г угіддя, у тому числі: під господарськими будівлями і дворами графа - 12 (копія довідки наявна в матеріалах справи).
З листа голови Торчицької сільської ради від 16.05.2018 №189 вбачається, що на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 на якій розміщено нерухоме майно, було видано державний акт на право колективної власності для сільськогосподарського виробництва. Вказане майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, як цілісний майновий комплекс належало КСП "Переможець". Майно розпаювали і в подальшому СФГ "Золота Нива" придбало дану будівлю.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2018 №НВ-3211302852018, земельна ділянка площею 2,7015 кадастровий номер НОМЕР_2 належить до приватної форми власності.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач звернувся з позовом про визнання права власності на зазначену земельну ділянку до неналежного відповідача, який не порушує і не оспорює прав позивача на вказану земельну ділянку, оскільки спірна земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 2,7015 га, яка розташована на території Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області, не перебуває у власності Торчицької сільської ради.
Доводи апелянта щодо незастосування судом ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України спростовуються змістом оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018 у справі №911/1119/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018 у справі №911/1119/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1119/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 27.12.2018.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Т.І. Разіна
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2018 |
Оприлюднено | 03.01.2019 |
Номер документу | 78981190 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні