Постанова

від 28.12.2018 по справі 910/4032/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2018 р. Справа№ 910/4032/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Ярмак О.В.

за участю представників сторін: згідно протоколів судового засідання від 27.12.2018, 28.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року (повний текст рішення складено 16.07.2018)

у справі № 910/4032/18 (суддя Л.М. Шкурдова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол"

до Чернівецької обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна"

про визнання співвласником на праві спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернівецької обласної ради (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обласного комунального підприємства "Центр комунального майна" про визнання співвласником на праві спільної часткової власності.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" зазначає, що 15.10.2008 між Чернівецькою обласною радою та Приватним підприємством ЖенНафта , правонаступником якого є ТОВ Жентол , укладено договір оренди № 10/08, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду автозаправну станцію, що розташована за адресою: місто Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2, яка перебувала на балансі Обласного комунального підприємства Інватранс , правонаступником якого є третя особа - Обласне комунальне підприємство Центр комунального майна .

Також 01.01.2012 між відповідачем та позивачем укладено договір оренди № 1/12, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв в оренду нерухоме майно (приміщення операторної АЗС, літ Д), загальною площею 29,8 м. кв., що розташоване за адресою: місто Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2, що перебувало на балансі Обласного комунального підприємства Інватранс . Терміни дії вказаних договорів були продовжені до 30.09.2016.

Внаслідок проведених позивачем з дозволу відповідача робіт, об'єкт оренди був повністю перебудований. Фінансування здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, були здійснені за рахунок коштів позивача. В результаті проведення вищевказаних робіт, за твердженням позивача, були здійснені такі поліпшення, що призвели до створення нової речі, яка якісно відрізняється від первісного об'єкту, який був переданий в оренду, у зв'язку з чим позивач вважає, що набув право власності на частку в орендованому майні пропорційно до здійснених ним витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/4032/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Проте, позивачем не надано доказів уведення об'єкта нерухомого майна автозаправної станції типу Б , яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2, в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права. Також, суд першої інстанції вказав, що не бере до уваги наданий позивачем висновок експерта Лещишина В.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 27.05.2004 року) щодо визначення часток в незавершеному будівництві позивача і відповідача, оскільки зазначений висновок експерта не містить інформації щодо попередження судового експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому не відповідає вимогам ГПК . Крім того, суд зазначив, що експертом не оцінювалася частка відповідача у складі спірного майна, також не було враховано, що спірне майно знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальним громадам. Більш того, суд не взяв до уваги надані позивачем акти виконаних робіт, як доказ на підтвердження дати виконання робіт, оскільки на час звернення ТОВ "Жентол" з позовом у справі №926/3701/16 (листопад 2016) ТОВ "Жентол" не були проведені роботи з реконструкції об'єкта оренди, так як автозаправна станція станом на листопад 2016 не ліквідована (демонтована) позивачем, що свідчить про нездійснення позивачем робіт з реконструкції.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю та визнати за позивачем право спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва автозаправної станції, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2 з часткою спільної часткової власності в розмірі 92%.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що згідно ч. 4 ст. 27-1 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції Закону від 18.01.2018, набрання чинності - 07.03.2018) державна реєстрацій права власності на об'єкт незавершеного будівництва може бути здійснена на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, на думку позивача, законодавець прямо допускає можливість визнаним права власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду , з метою його подальшої державної реєстрації як об єкта незавершеного будівництва.

Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок експерта, оскільки відповідно до ст. 73 ГПК України вказаний висновок є належним доказом, крім того відповідач не заперечував щодо даного доказу, не ставив питання про його недоведеність. Скаржник звертає увагу, що експерт не мав брати до уваги вартість земельної ділянки, оскільки вона не була предметом оренди.

Апелянт зазначає, що будівельні роботи буди виконані позивачем у березні, травні, червні, серпні та вересні 2016, тобто, до закінчення терміну дії договору оренди, а саме до 30.09.2016, що не заперечується відповідачем та було ним вказано у відзиві на позовну заяву. Звертає увагу, що 27.10.2016 ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі №926/3650/16, за клопотанням відповідача, в якості забезпечення позову, заборонено ТОВ Жентол здійснювати будь-які дії направлені на будівництво або реконструкцію нерухомого орендованого майна, за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2.

Крім того, скаржник вважає хибним посилання суду першої інстанції на невиконання апелянтом рішень Чернівецької обласної ради стосовно ненадання доказів відшкодування останньому ринкової вартості орендованого майна. Так як, саме в рішеннях у справі №926/3042/16, судом встановлено, що ТОВ Жентол неодноразово та вчасно звертався до відповідача про намір сплатити всі необхідні платежі та виконати встановлені рішеннями умови. Також зазначає, що необхідності у відшкодуванні відповідачу ринкової вартості орендованого майна не було, оскільки орендар хотів приватизувати майно шляхом викупу та сплати вартості майна за договором.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач зазначає, що у висновку судового експерта Лещишина В.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 27.05.2004 року) №17086 від 09.01.2018 відомості попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку не зазначені, що свідчить про порушення норм ГПК України та Інструкції, у зв'язку із чим висновок не може бути взятий до уваги судом при ухваленні рішення. Також, вказує, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодекса України чи іншими нормативними актами не передбачено. Звертає увагу, що суд першої інстанції правомірно не прийняв як доказ акти виконаних робіт, оскільки на час звернення ТОВ "Жентол" з позовом у справі №926/3701/16 (листопад 2016), ТОВ "Жентол" не були проведені роботи з реконструкції об'єкта оренди, так як автозаправна станція, яка складається з приміщення операторної АЗС, трьох автозаправних блок-пунктів АБП (1) належна Чернівецькій обласній раді, станом на листопад 2016 не ліквідована (демонтована) позивачем, що свідчить про нездійснення позивачем робіт з реконструкції.

18.12.2018 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача надав додаткові пояснення щодо висновку будівельно-технічного експертного дослідження №17086 від 09.01.2018, в яких вказує, що незалежно від виду судочинства, правильність висновку судового експерта забезпечуються кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку. Відповідно до п. 5. ст. 98 ГПК України суд має право з власної ініціативи викликати експерта для надання пояснень щодо обізнаності судового експерта про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку. Таким чином, на думку позивача, для судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку є одна і таж кримінальна відповідальність і вона не ставиться в залежність від того, чи зазначив судовий експерт у своєму висновку, що він обізнаний про таку відповідальність. Також, позивач звертає увагу, що для розрахунку вартості частки наймача та орендодавця у спільній частковій власності на нову річ використовується витратний метод, оскільки Закон (ч. 4 ст. 23 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , ч. 4 ст. 778 ЦК України) за основу розрахунку частки орендаря приймає саме витратний метод. Тобто, при вирішенні у правовій площині питання набуття орендарем ТОВ Жентол права стати співвласником реконструйованої АЗС, створеної на базі орендованої АЗС, у рамках понесених ним витрат, частка ТОВ Жентол у реконструйованому майні відповідатиме вартості його витрат на реконструкцію цього майна. Отже, частка ТОВ Жентол у реконструйованому майні відповідатиме вартості його витрат на реконструкцію цього майна 92%, а частка Чернівецької обласної ради у реконструйованому майні відповідатиме залишковій вартості заміщення переданого нею в оренду майна і становитиме 8%.

18.12.2018 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав супровідний лист, в якому просив долучити до матеріалів справи копію акту перевірки стану утримання нерухомого майна від 29.08.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України .

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України ).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи, який повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 27.12.2018 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 27.12.2018 представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга з наведених в ній підстав підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі №910/4032/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Як встановлено судом 15.10.2008 між Чернівецькою обласною радою (далі - орендодавець) та Приватним підприємством ЖенНафта (далі - орендар), правонаступником якого є ТОВ Жентол , укладено договір оренди № 10/08 (т. 1; а.с. 21-27) (далі - договір оренди №10/08). За умовами договору оренди №10/08 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду автозаправну станцію з трьох блок-пунктів, що розташована за адресою: місто Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2, що перебувала на балансі Обласного комунального підприємства Інватранс , правонаступником якого є третя особа - Обласне комунальне підприємство Центр комунального майна . Вартість вказаного майна визначена на підставі звіту про оцінку майна становила 52 258,00 грн.

Пунктом 1.3 договору оренди № 10/08 встановлено, що майно передається в оренду для реконструкції та розміщення автозаправної станції.

Сторони погодили у пункті 1.2 договору №10/08, що строк дії вказаного договору оренди № 10/08 - до 13 жовтня 2011 року.

Строк дії договору оренди № 10/08 неодноразово продовжувався. Додатковою угодою від 29.03.2016 до договору оренди №10/08 встановлено термін дії договору - до 30.09.2016 р.

Також, 01.01.2012 між Чернівецькою обласною радою (орендодавець) та ТОВ Жентол (орендар) укладено договір оренди № 1/12 (т. 1; а.с. 35-39) (далі - договір оренди № 1/12).

За умовами договору оренди № 1/12 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (приміщення операторної АЗС, літ Д), загальною площею 29,8 м. кв., що розташоване за адресою: місто Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2, що перебувало на балансі Обласного комунального підприємства Інватранс . Вартість вказаного майна згідно висновку про оцінку становила 89 457,00 грн.

Пунктом 1.3 договору оренди № 1/12 передбачено, що майно передається в оренду для розміщення операторної АЗС з можливою реконструкцією.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди № 1/12 строк дії договору оренди № 1/12 - до 30 грудня 2014 року.

Термін дії договору оренди № 1/12 неодноразово продовжувався. Додатковою угодою від 29.03.2016 до договору оренди № 1/12 встановлено термін дії договору до 30.09.2016.

Позивачем було замовлено технічний висновок про стан несучих конструкцій і можливість реконструкції існуючої АЗС на вул. Енергетичній, 2, в м. Чернівці, оскільки об'єкт оренди являв собою застарілу неробочу АЗС, яка не функціонувала, а укладений між сторонами договір оренди № 10/08 від 15.10.2008 (пункт 1.3) передбачав, що орендоване майно передається в оренду для реконструкції та розміщення автозаправної станції.

Згідно з Технічним висновком Чернівецької філії інституту НДІпроектреконструкція про стан несучих конструкцій і можливість реконструкції існуючої АЗС на вул. Енергетичній, 2, в м. Чернівці (арх. № 4888/2009) несучі та огороджуючі конструкції будівлі операторської і блок-пунктів потребують реконструкції або заміни (т. 1; а.с 46-56).

28.05.2009 Рішенням №40 сесії V скликання Чернівецької міської ради №954 Приватному підприємству ЖенНафта надано дозвіл на реконструкцію існуючої АЗС орендованої у Чернівецької обласної ради на земельній ділянці площею 0,8471га по вул. Енергетичній, 2 в м. Чернівці (т. 1; а.с 57-59).

Пунктом 2 зазначеного рішення дозволено Приватному підприємству Женнафта реконструкцію існуючої АЗС площею 56,25 кв.м, орендованої у Чернівецької обласної ради на земельній ділянці, площею 0,8471 га, що знаходиться в постійному користуванні Управління соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації для розміщення Обласного комунального підприємства Інватранс на вул..Енергетичній,2.

Пунктом 2.1.2 рекомендовано Приватному підприємству Женнафта відшкодувати кошти в сумі 50000 гривень за виконані роботи з реконструкції скверу на розі вулиць Головної-Шкільної.

Відповідно до п.2.1.3 зазначеного рішення пункт 2 цього рішення вступає в силу після перерахування коштів в сумі 700000 гривень у фонд соціально-економічного розвитку міста.

Фактично цим рішенням ПП Женнафта була визнана забудовником спірного незавершеного будівництва (пунктом 3 цього рішення передбачені зобов язання позивача як забудовника зі сплатою коштів на соціально-економічний розвиток міста).

В подальшому, позивачем замовлено у ПП ТРИ-А-СТУДІЯ (ліцензія АВ №192574) проектну документацію - Реконструкція існуючої АЗС на вул. Енергетичній, 2, в м. Чернівці (т. 1; а.с. 60-250), яка була погоджена та отримала позитивний висновок ДП Укрдержбудекспертиза №26-00756.12/2 від 01.10.2012 (т. 2; а.с 147-148).

23.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області надано дозвіл №ЧВ11512197616 на виконання будівельних робіт з реконструкції існуючої АЗС по вул. Енергетичній, 2, в м. Чернівці (т. 2; а.с 1).

11.04.2014 Чернівецькою обласною радою прийнято рішення № 29-25/14 про надання дозволу ТОВ Жентол на реконструкцію орендованого майна відповідно до договорів оренди №10/08 від 15.10.2008 та №1/12 від 01.01.2012 за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівцях (т. 2; а.с 2).

Пунктом 2.1 зазначеного рішення встановлено, що після здійснення реконструкції та ввдення об єкту в експлуатацію ТОВ Жентол відшкодовує обласній раді ринкову вартість орендованого майна, яка визначається згідно звіту про оцінку майна.

Звіт про оцінку майна виготовляється до початку проведення робіт з реконструкції суб єктом оціночної діяльності, який має прао здійснювати роботи з оцінки майна та якому видано відповідний сертифікат Фондом державного майна України. Звіт про оцінку майна виготовляється за рахунок орендаря в термін не більше ніж за 6 місяців до дати надання дозволу на початок проведення робіт (п.2.2).

Пунктом 2.3 цього рішення передбачено, що після відшкодування обласній раді вартості майна, ТОВ Жентол стає власником реконструйованого майна, в тій його частині, яка в ході проведення робіт з реконструкції буде демонтована (ліквідована) повністю.

29.09.2016 листом № 01-14/39-741 Чернівецька обласна рада повідомила позивача, що договори оренди № 10/08 від 15.10.2008 та № 1/12 від 01.01.2012 на новий термін продовжуватись не будуть.

Зазначений висновок Чернівецька обласна рада ніяким чином не обґрунтовала.

В матерілах справи містяться акти виконаних будівельних робіт (а.с.108-119 том 2) за березень-серпень 2016 року.

Для підтвердження факту здійснення поліпшень, їх вартості та визначення відповідної частки орендаря у реконструйованому майні, на замовлення ТОВ "Жентол" проведено будівельно-технічне експертне дослідження №17086 від 09.01.2018, підготовлене судовим експертом Лещишиним В.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 27.05.2004, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України). За результатами вказаного дослідження встановлено, що частка ТОВ "Жентол" у реконструйованому майні відповідає вартості його витрат на реконструкцію майна і становить - 92%. Частка Чернівецької обласної ради в реконструйованому майні відповідає вартості переданого нею в оренду майна і становить - 8%.

15.09.17 року ТОВ Жентол звернулося до Чернівецької обласної ради з заявою про оформлення права спільної власності на майно, в якій зазначено, що 26.04.2014 року Чернівецькою обласною радою було прийнято рішення Про затвердження переліків об єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які підлягають приватизації в 2014-2017 роках № 125-28/14, згідно з додатком №1 до якого спірне майно підлягало викупу заявником.

15 березня 2016 року Чернівецька обласна рада прийняла рішення №44-4/16 Про затвердження звіті про незалежну оцінку майна за адресою: вул.. Енергетична, 2 в місті Чернівці, згідно з п.1 якого вирішила затвердити звіти Про незалежну оцінку вартості приміщення операторної АЗС (літ.Д), що знаходиться за адресою: м.Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2.

26 березня 2016 року позивач звернувся до Чернівецької обласної ради із заявою, в якій повідомив про намір сплатити всі необхідні платежі та виконати, встановлені рішенням обласної ради умови, а також просив повідомити про час та місце укладення договору купівлі-продажу спірного майна.

У відповідь на дану заяву Чернівецька обласна рада у листі від 5 квітня 2016 року №01-14/39-335 повідомила, що зазначене питання перебуває на розгляді юридичного відділу виконавчого апарату ради щодо подальших дй укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м.Чернівці, вулиця Енергетична,2.

Однак, 21 вересня 2016 року Чернівецька обласна рада прийняла рішення Про внесення змін до рішення 4-ї сесії обласної ради від 15.03.2016 року № 44-4/16 Про затвердження звітів про незалежну оцінку майна за адресою: вул.. Енергетична,2 в м.Чернівці № 193-7/16, яким вирішила скасувати пункт 1 рішення від 15 березня 2016 року № 44-4/16 (щодо затвердження звітів про оцінку майна), а в подальшому 29 вересня 2016 року листом № 01-14/39-741 повідомила позивача, що відповідно до висновку постійної комісії ради з питань приватизації та управління об єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 29 серпня 2016 року договори оренди від 15 жовтня 2008 року № 10/08 та від 1 січня 2012 року № 1/12 на новий термін продовжуватися не будуть.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу укладеним. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 926/3042/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 та постановою Вищого господарського суду Ураїни від 04.07.2017 року.

Рішнням Гоподарького суду Чернівецької області від 11.01.2017 року у справі № 926/3701/16 було задоволено позов Чернівецької обласної ради до ТОВ Жентол про звільнення орендованого майна, у зв язку з припиненням договору оренди нерухомого майня № 1/12 від 01.01.2012 року, а саме приміщення операторної АЗС. Зазначене рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 року та постановою Вищого господарського суду Ураїни від 26 липня 2017 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що оскільки внаслідок проведеної реконструкції було створено нову річ, він є співвласником орендованого ним майна в частці, що відповідає понесеним ним витратам, як це передбачено ч. 4 ст. 778 ЦК України , згідно з якою, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів уведення об'єкта нерухомого майна автозаправної станції типу Б , яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2, в експлуатацію у встановленому порядку, крім того, надані позивачем докази щодо реконструкції майна, такі як експертиза та акти виконаних робіт, не є належними та допустимими відповідно до чинного законодавства.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може, з огляду на таке.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 778 Цивільного кодексу України врегульовано порядок здійснення орендарем поліпшень орендованого майна, головною передумовою вчинення яких є наявність відповідної згоди орендодавця.

При цьому частиною 4 статті 778 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містяться в частині 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

Отже, чинним законодавством передбачено механізм набуття орендарем права спільної часткової власності на нову річ, яка створена ним внаслідок поліпшення об'єкта оренди, тобто у цьому випадку об'єкт оренди перетворюється у нову поліпшену річ за наявності безумовної згоди орендодавця саме на поліпшення, що призведуть до створення нової речі.

Колегія суддів вказує, що Чернівецька обласна рада своїми рішеннями №954 від 28.05.2009 та № 29-25/14 від 11.04.2014 надавала дозвіл ТОВ Жентол на реконструкцію орендованого майна, що не заперечується позивачем та відповідачем.

При цьому, поліпшення майна у розумінні вказаних правових норм передбачає не просто здійснення відновлення належного стану об'єкта (як при ремонті), а наявність витрат у зв'язку з модернізацією, модифікацією, дообладнанням цього об'єкта, що зумовлює збільшення майбутніх вигод, які отримуються від використання такого майна.

Для визначення розміру частки наймача у праві власності слід виходити із співвідношення вартості речі і витрат наймача на її поліпшення. Вартість витрат по винна бути документально підтверджена відповідними документами: рахунками-фак турами, кошторисом, актами приймання-передачі, експертизою тощо. Витрати повинні відповідати ринковим цінам, що існували на час їх проведення.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наданий позивачем висновок експерта Лещишина В.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 27.05.2004), оскільки зазначений висновок не містить інформації, що судовий експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому не відповідає наведеним імперативним вимогам ГПК . Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з місцевим господарським судом щодо цього, виходячи з такого.

Господарський процесуальний кодекс України у статті 73 розкриває поняття доказів, а саме визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Стаття 86 вказаного Кодексу унормовує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аргументи суду першої інстанції та відповідача щодо непопередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і порушення у зв'язку із цим статей 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України , котрі визначають належність та допустимість доказів, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (п.3).

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (п.7). В той же час нормами ГПК України не передбачено наслідків не зазначення цього у висновку експерта.

Враховуючи статус особи, яка проводила експертизу, замовлену позивачем, та норми статті 4 Закону України Про судову експертизу незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечується, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов язків.

Експертне дослідження проводилося атестованим судовим експертом Лещишиним Василем Володимировичем, який у висновку № 17086 від 18.10.2017 року зазначив, що він при здійсненні експертного дослідження використовувався Закон України Про судову експертизу , стаття 4 якого фактично попереджає кожного експерта про кримінальну відповідальність.

Стаття 99 ГПК України передбачає сукупність вимог для призначення у справі судової експертизи:

1) для з ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити дані обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При розгляді справи у суді першої інстанції сторони не заявляли клопотання про призначення судової експертизи, експертиза не була призначена також за ініціативою суду. Крім того, відповідач не спростував належними та допустимими доказами висновку експертного дослідження, вважаючи, що принципово відсутня необхідність в призначенні такої експертизи, що також підтвердив у судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача.

Крім того, суд при вирішенні спору може сприймати даний висновок не як висновок судової експертизи, а як висновок спеціаліста, таким чином відсутні правові підстави вважати, що такий висновок не є доказом у відповідності до статті 73 Господарського процесуального кодексу України .

У зв'язку із наведеним відсутні правові підстави вважати, що спеціаліст мав попереджуватися судом про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави вважати, що суд не має права оцінювати надані сторонами на підтвердження своїх доводів докази.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №904/1040/18.

Таким чином, колегія суддів приймає наданий позивачем висновок №17086 експерта Лещишина В.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 27.05.2004), як висновок спеціаліста, та визнає як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, відповідно до проведеного будівельно-технічного експертного дослідження №17086 09.01.2018, підготовленого судовим експертом Лещишиним В.В. (свідоцтво НОМЕР_1 27.05.2004 року, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України ) встановлено:

1) Фізичні характеристики об'єктів оренди - автозаправної станції, яка складалася з трьох блок пунктів, та приміщення операторної АЗС, літ Д, загальною площею 29,8 м.кв, які були передані в оренду згідно договору оренди № 10/08 від 15.10.2008 та договору оренди №1/12 від 01.01.2012, після проведення реконструкції (виконання будівельних робіт) змінилися.

2 ) Після проведення реконструкції, автозаправна станція в первісному вигляді в якому її було передано в оренду (три блок-пункти, та приміщення операторної АЗС, літ Д, загальною площею 29,8 м.кв,) не існує.

Під час реконструкції орендарем, на підставі дозвільної та проектної документації орендована автозаправна станція, яка перебувала в незадовільному стані та складалася з приміщення операторної АЗС, літ Д, загальною площею 29,8 м.кв, та три блок-пунктів, була реконструйована в об'єкт незавершеного будівництва автозаправної станції типу Б (блочне розташування технологічного обладнання, розміщення резервуарів 72 м.кв. - підземне, під ПРК, категорія за потужністю - II середня, з двома паливороздавальними колонками), яка має зовсім інші якісні характеристики.

Орендарем на земельній ділянці кадастровий номер 7310136900:41:004:0046 площею 0,0700 га, з цільовим призначенням 03.07. - для обслуговування автозаправної станції, на підставі дозвільної та проектної документації було проведено земляні та бетонні роботи, влаштовано резервуари, прокладено майданчикові мережі, влаштовано фундаменти під навіс, сателіт для дизпалива, інформаційне табло, зведено навіс, тощо, внаслідок чого будівля операторної літ. Д, загальною площею 29,80 кв.м. та автозаправні блок-пости літ. І - 3 шт. фактично (фізично) відсутні.

3) Термін нова річ із площини права, а не будівельно-технічних понять. Внаслідок проведеної реконструкції орендованого майна - АЗС, яка складалася з приміщення операторної АЗС, літ. Д, загальною площею 29,80 кв.м. та трьох блок пунктів АПБ-1- 1 з наземними ємностями, створено об'єкт із новими якісними характеристиками, а саме: автозаправну станцію типу Б , блочне розташування технологічного обладнання, розміщення резервуарів 72 м.кв. - підземне, під ПРК, категорія за потужністю - II середня, з двома паливороздавальними колонками.

4) Будівельна готовність незавершеного будівництва об'єкту Реконструкція існуючої АЗС на вул. Енергетичній, 2 в м. Чернівці складає 70% .

5) Ринкова вартість орендованих трьох блок-пунктів автозаправної станції, що передавалися в оренду та були розташовані за адресою: місто Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2, станом на дату оцінки становить 27 101 грн.

6) Ринкова вартість приміщення операторної АЗС (літ Д), загальною площею 29,8 м2, що передавалася в оренду та була розташована за адресою: місто Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 2, становить 93 228 грн.

7) Після проведення реконструкції, ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництва АЗС, створеного на базі орендованої АЗС по вул. Енергетичній, 2, в м. Чернівці, складає 1 913 976 грн.

8) Загальна вартість витрат, понесених ТОВ Жентол за період оренди на поліпшення (реконструкцію) об'єктів оренди: трьох блок пунктів автозаправної станції та приміщення операторної АЗС, літ Д, загальною площею 29,8 м.кв., за адресою: м.Чернівці, вул. Енергетична, 2, становить - 435 880 грн.

9) При вирішенні питання набуття орендарем ТОВ Жентол права стати співвласником реконструйованої АЗС, створеної на базі орендованої АЗС, у рамках понесених ним витрат, частка ТОВ Жентол в реконструйованому майні (речі) відповідає вартості його витрат на реконструкцію майна і становить - 92%.

10) Частка Чернівецької обласної ради в реконструйованому майні відповідає вартості переданого нею в оренду майна (автозаправочних блок-пунктів, літ. І - 3 шт.) та будівлі операторної літ. Д. загальною площею 29,8 м.кв.) і становить - 8%.

Стосовно зазначення експертом кадастрового номера 7310136900:41:004:0046 замість кадастрового номера 7310136900:41:004:0165, колегія суддів вважає технічною помилкою.

Отже, з висновку спеціаліста вбачається, що після проведення реконструкції, автозаправна станція в первісному вигляді в якому її було передано в оренду (три блок-пункти, та приміщення операторної АЗС, літ Д, загальною площею 29,8 м.кв,) не існує. Також вказано, що в декілька разів збільшилась вартість орендованого об'єкта, оскільки після проведення реконструкції, ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництва АЗС, створеного на базі орендованої АЗС складає 1 913 976 грн. та загальна вартість витрат, понесених ТОВ Жентол за період оренди на поліпшення (реконструкцію) об'єктів оренди: трьох блок пунктів автозаправної станції та приміщення операторної АЗС, літ Д, загальною площею 29,8 м.кв., становить - 435 880 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду про те, що експертом при визначенні часток не враховано вартість земельної ділянки, з тих підстав, що земля є окремим об єктом права власності.

Також, суд першої інстанції критично оцінив надані позивачем акти виконаних робіт, пославшись на рішення у справі №926/3701/16 та вказавши, що роботи виконувалися позивачем поза межами договорів оренди, а відтак не можуть вважатися такими, що виконувалися за згодою орендодавця (відповідача) з огляду на припинення договірних відносин між сторонами.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що будівельні роботи були виконані ТОВ Жентол у березні, травні, червні, серпні та вересні 2016 року, тобто до закінчення дії строку оренди (30.09.2016), що підтверджується актами виконаних робіт (т. 2; а.с. 108-119). Вказане також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву (т. 2; а.с. 154).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не міг виконувати роботи поза межами договорів оренди, оскільки ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016 у справі №926/3650/16 за клопотанням відповідача в якості забезпечення позову ТОВ Жентол заборонено здійснювати будь-які дії, направлені на будівництво або реконструкцію нерухомого орендованого майна за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2 (т. 3; а.с. 13-14), що виключає здійснення позивачем будівельних робіт поза межами договорів оренди.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що внаслідок проведеної позивачем реконструкції орендованого майна, яка була належним чином погоджена з орендодавцем, значно змінилися характерні ознаки цього майна, що відрізняють (індивідуалізують) його поміж інших однорідних речей, відокремлення частини оренди унеможливують проведення у ньому діяльності позивача та призведе до істотного знецінення об'єкту оренди, у зв'язку з чим внаслідок проведення позивачем поліпшень, фактично було створено нову річ.

Таким чином, колегія суддів вказує, що в результаті реконструкції переданого в оренду майна здійснені поліпшення, що призвели до створення нової речі та збільшення майбутніх вигод, які можуть отримуватися від використання такого майна.

При цьому, враховуючи вартість витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Жентол" за період оренди на поліпшення АЗС, за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що частка позивача в орендованому майні, яка б відповідала вартості його витрат на поліпшення речі, становитиме 92 %, а частка Чернівецької обласної ради в реконструйованому майні становитиме 8%.

Порядок набуття права власності на новостворену нерухому річ визначено статтею 331 ЦК України , частиною 2 якої встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що особа, яка створила нову нерухому річ набуває право власності на неї виключно після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію, якщо нерухоме майно підлягає прийняттю в експлуатацію.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірне майно - це об'єкт незавершеного будівництва.

За приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України ).

З наведених норм вбачається, що об'єктом права власності є майно, зокрема річ.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 179 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, враховуючи положення ст. 181 Цивільного кодексу України , об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці є об'єктом нерухомого майна.

Статтею 778 ЦК України врегульовано порядо здійснення орендарем поліпшень орендованого майна, головною передумовою вчинення яких є наявність відповідної згоди орендаря.

При цьому частиною 4 цієї статті передбачено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містяться у частині 4 статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Отже, чинним законодавством передбачено механізм набуття орендарем права спільної часткової власності на нову річ, яка створена ним внаслідок поліпшення об єкта оренди, тобто у даному випадку об єкт оренди перетворюється у нову поліпшену річ за наявності безумовної згоди орендодавця саме на поліпшення , які призведуть до створення нової речі. При цьому поліпшення майна у розумінні вказаних правових норм передбачає не просто здійснення відновлення належного стану об єкта (як при ремонті), а наявність витрат у зв язку з модернізацією, модифікацією, дообладнанням цього об єкта, що зумовлює збільшення майбутніх вигод, які отримуються від використання такого майна (до цього зводиться правова позиція Верховного Суду в постанові від 10.05.2018 у справі № 908/401/16.).

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт незавершеного будівництва - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадку та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов язки, тому такий об'єкт є майном, яке може належати на праві спільної власності двом і більше особам (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 07.09.2016 року у справі №6-47цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює державну реєстрацію прав на нерухоме майно є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", який визначає засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Статтею 27 -1 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість визнання права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва, з подальшою державною реєстрацією як об'єкта незавершеного будівництва.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" щодо визнання його співвласником на праві спільної часткової власності є цілком обґрунтованими.

Окрім того, стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини у контексті Європейської конвенції з прав людини до майна належить, крім рухомих і нерухомих речей, також, зокрема: правомірні очікування/законні сподівання.

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття законні очікування слід розглядати як елементи верховенства права та юридичної визначеності . Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Аналізуючи складні, довготривалі правовідносини сторін, аналізуючи норми права, які регулюють дані правовідносини, враховуючи, що реконструкція майна була розпочата:

1) у відповідності до п.1.3 договору оренди №10/08 від 15.10.2018 року (який прямо передбачав, що майно надається в оренду для реконструкції);

2) після погодження проектно-кошторисної документації з Чернівецькою обласною радою (лист Чернівецької обласної ради від 14.11.2013 року);

3) після отримання додаткового дозволу Чернівецької обласної ради на реконструкцію орендованого майна ( рішення Чернівецької обласної ради від 11.04.2014 року № 29-25/14);

4) після прийняття Чернівецькою обласною радою рішення про включення об єкта оренди до переліків мамайна, які підлягають приватизації шляхом викупу позивачем (рішення від 26.09.2014 року № 125-28/14);

позивач, вкладаючи свої кошти в реконструкцію такого майна, мав законні очікування на набуття у майбутньому права власності на майно в значенні статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" про визнання співвласником на праві спільної часткової власності слід задовольнити.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України , підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/4032/18 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Жентол" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/4032/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/4032/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" задовольнити повністю .

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Жентол" (59332, Чернівецька обл., Кіцманський район, с. Берегомет, вул. Молодіжна, 34-Б, код ЄДРПОУ 31595484) право спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва орендованої автозаправної станції, розташованої в м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 92 %.

Стягнути з Чернівецької обласної ради (58010, м. Чернівці, вул. Грушевського, 1, ЄДРПОУ 25081241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" (59332, Чернівецька обл., Кіцманський район, с. Берегомет, вул. Молодіжна, 34-Б, код ЄДРПОУ 31595484) - 26 412 (двадцять шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 87 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 39 620 (тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/4032/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 281-285 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.12.2018.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б.Михальська