Рішення

від 27.12.2018 по справі 807/740/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/740/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.

за участю:

представника позивача - Рішко П.М.

представника відповідача - Гончарук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Малого приватного підприємства "Привал" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 02 січня 2019 року.

Мале приватне підприємство "Привал" (далі - позивач, МПП "Привал") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління Держпраці у Закарпатській області), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК/232/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-100 від 26.06.2018 року про накладення штрафу на мале приватне підприємство "Привал" у розмірі 223 380, 00 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) гривень на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою про накладення штрафу № ЗК/232/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-100 від 26 червня 2018 року накладено на позивача штраф у розмірі 223380,00 грн. за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору. Висновки інспекційного відвідування про допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування на об'єкті - майновому комплексі цегельного заводу, розташованому по АДРЕСА_1. Вказаний майновий комплекс належить ОСОБА_3, використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 та не перебуває у власності чи користуванні МПП "Привал". Відтак, позивач вважає, що інспекційне відвідування було фактично проведено на приватній території іншого суб'єкта господарювання. Особа, зазначена у постанові про накладення штрафу виконує роботу на підставі цивільно-правого договору, укладеного з ФОП ОСОБА_3 Крім того, пояснення від ОСОБА_4 було відібрано поза межами інспекційного відвідування. Відтак, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що інспекційним відвідуванням, проведеним 08 червня 2018 року встановлено, що на території цегельного заводу - кар'єру директор МПП "Привал" залучав до роботи в якості різноробочого громадянина ОСОБА_4, який виконував роботу безпосередньо біля транспортного засобу, що пресує глину з кар'єру. В своєму поясненні вказаний громадянин повідомив, що він працює в МПП "Привал" різноробочим та заміняє свого сина ОСОБА_5, а також зазначив, що з ним не були укладені ні трудовий ні цивільно-правовий договір. Відтак, вважає, що всі вимоги законодавства під час винесення постанови про накладення штрафу були дотримані, порушення, на підставі яких винесено постанову, було допущено позивачем, а тому оскаржувана постанова є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам законодавства.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили з мотивів, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 08 травня 2018 року № 77 про проведення інспекційного відвідування у МПП "Привал".

На підставі вказаного наказу Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 10 травня 2018 року № 384.

На підставі наказу від 08 травня 2018 року та направлення на перевірку від 10 травня 2018 року посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування МПП "Привал", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 08 червня 2018 № ЗК232/218/АВ.

05 червня 2018 року посадовими особами відповідача відібрано від ОСОБА_6 пояснення, в яких останній зазначив, що працює в МПП "Привал" різноробочим, заміняє свого сина ОСОБА_5 та що ні трудовий договір, ні договір цивільно-правого характеру з ним не укладався.

Як вбачається із акту інспекційного відвідування, під час відвідування, яке відбулося 08 червня 2018 року, встановлено, що в АДРЕСА_2 (юридична адреса підприємства) на території цегельного заводу - кар'єру директор МПП "Привал" ОСОБА_7, залучав до роботи в якості різноробочого громадянина ОСОБА_4, який виконував роботу безпосередньо біля транспортного засобу, який пресує глину з кар'єру.

В своєму поясненні від 05 червня 2018 року ОСОБА_4 пояснив, що він працює МПП "Привал" різноробочим та заміняє свого сина ОСОБА_5. Також, гр. ОСОБА_4 в своєму поясненні зазначив, що ним не були укладені ні трудовий, ні цивільно-правовий договір.

08 червня 2018 року директор ОСОБА_7 від надання пояснення відмовився, а також не надав документи (трудовий договір чи наказ про прийняття на роботу) стосовно ОСОБА_5.

Таким чином, інспекційним відвідуванням встановлено, що директор МПП "Привал" ОСОБА_7 використовував працю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не уклавши з ними трудові договори та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаних працівників, а відтак директор МПП "Привал" порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі зазначеного акта інспекторами Управління Держпраці у Закарпатській області складено припис від 12 червня 2018 року № ЗК232/218/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов'язано директора МПП "Привал" ОСОБА_7 усунути порушення відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Для виконання припису встановлено строк до 07 липня 2018 року.

26 червня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. винесено постанову № ЗК/232/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-100 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на МПП "Привал" накладено штраф у розмірі 223380,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постаново. Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (п. 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2, 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені, зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття оскарженої постанови є висновок Управління Держпраці у Закарпатській області, про те, що позивач на території цегельного заводу - кар'єру допустив до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без оформлення трудового договору з ними, чим порушив ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Проте, суд вважає помилковими зазначені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що МПП "Привал" зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, директором якого є ОСОБА_7.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Чумалівської сільської ради Тячівського району, майновий комплекс цегельного заводу, розташований по АДРЕСА_1 Закарпатської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ССУ № 279068 до складу будівель і споруд майнового комплексу цегельного заводу , розташованого по АДРЕСА_1 Тячівського району входять: кільцева піч з навісом, літній навіс, сарай (формувальний цех), літній навіс, літній навіс, літній навіс, літній навіс, літній навіс, зимовий навіс, матер.склад, прохідна, побут.склад. будівля.

Згідно акту від 08 червня 2018 року інспекційне відвідування фактично було проведене на території цегельного заводу, власником якого є ФОП ОСОБА_3 Крім того, із вказаного акту вбачається, що факт допуску до роботи у МПП "Привал" ОСОБА_5 встановлений виключно на підставі пояснення ОСОБА_4 від 05 червня 2018 року. Інших доказів на підтвердження вказаного факту відповідач не надав.

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у період з 01 червня 2018 року по 29 червня 2018 року укладав цивільно-правові угоди з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області від 28 серпня 2018 року № 11756/04.03.

Судом в якості свідка було допитано ОСОБА_5, який повідомив суд, що у червні 2018 року вони з батьком ОСОБА_4 працювали у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на цегельному заводі офіційно, на підставі цивільно-правового договору. Зазначив, що ні він, ні його батько ніколи не працювали у МПП "Привал".

В судове засідання в якості свідка викликався ОСОБА_4, однак у зв'язку з його перебуванням за межами України,що підтверджується довідкою Чумалівської сільської ради, позивач не наполягав на його повторному виклику в судове засідання.

Стосовно посилань позивача на те, що пояснення від ОСОБА_4 було відібрано 05 червня 2018 року, тобто поза межами інспекційного відвідування, суд зазначає, що оскільки строк дії направлення на його проведення з 29 травня 2018 року по 08 червня 2018 року, то вони відібрані у вказаної особи в межах інспекційного відвідування.

З приводу посилань відповідача на здійснену під час інспекційного відвідування фото фіксацію, то суд зазначає, що вона не містить ознак ідентифікації особи та місця її здійснення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, факт допущення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не навів та не надав конкретних доказів того, що МПП "Привал" допустило до виконання робіт ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що позивач ніякого відношення до вказаних осіб не має.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що правові підстави для застосування до МПП "Привал" штрафу у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП у розмірі 223380,00 грн. відсутні.

Таким чином, постанова Головного управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу № ЗК/232/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-100 від 26 червня 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факту правомірності своїх дій при прийняті оскаржуваної постанови, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3350,70 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 134, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Малого приватного підприємства "Привал" (Закарпатська область, Тячівський район, с. Чумальово, вул. Набережна, буд. 12, код ЄДРПОУ 20447281)до Управління Держрпаці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26 червня 2018 року № ЗК/232/218/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-100.

3. Стягнути на користь Малого приватного підприємства "Привал" (Закарпатська область, Тячівський район, с. Чумальово, вул. Набережна, буд. 12, код ЄДРПОУ 20447281) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 3350,70 грн. (три тисячі триста п'ятдесят гривень сімдесят копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька