Рішення

від 17.12.2018 по справі 806/2523/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м.Житомир справа № 806/2523/15

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Кривенко Л.М.,

за участю: представника позивача Захарко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Приватного підприємства "Автоплюс +" про стягнення 719970,20 гривень,

встановив:

мирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Автоплюс+ (далі - ПП Автоплюс+ , відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 719970,20 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на день подання адміністративного позову рахується податковий борг в розмірі 719970,20 гривень, який виник в результаті несплати, визначеного податковим повідомлення-рішення №0000102202 форма Р від 10.02.2015 податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 719970,20 грн., з яких 538702,99 грн. - основний платіж, 134701,00 грн. - штрафна санкція та 46566,21 грн. - пеня. Заборгованість боржником в добровільному порядку не сплачена, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

29 липня 2015 року до суду надійшло заперечення Приватного підприємства Автоплюс+ проти заявленого позову, в якому відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000102202 форма Р від 10.02.2015 оскаржується ним в судовому порядку, а тому сума податкового боргу, яка є предметом спору в даній справ є неузгодженою. Крім того, відповідач вказав, що відповідно до пункту 4.6 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом від 10.10.2013 № 576, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Натомість, відповідач стверджує, що податкова вимога позивачем йому не направлялась, а з матеріалів позовної заяви неможливо встановити коли, ким а кому була направлена податкова вимога. З огляду на зазначене представник відповідача просив призначити розгляд справи в загальному порядку (а.с.20-22).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року адміністративну справу № 806/2523/15 було призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 31 серпня 2015 року.

Судове засідання, призначене на 31 серпня 2015 року, було перенесено на 23 вересня 2015 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Черняхович І.Е. у відпустці.

23 вересня 2015 року представником позивача до суду було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.35).

Крім того, 23 вересня 2015 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд зупинити провадження в адміністративну справу № 806/2523/15 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 806/1454/15 за позовом Приватного підприємства Автоплюс+ до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000102202 від 10.02.2015 (а.с.31).

За наслідками розгляду вищезазначеного клопотання, суд ухвалою від 23 вересня 2015 року зупинив провадження в адміністративній справі № 806/2523/15 за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Приватного підприємства Автоплюс+ про стягнення 719970,20 гривень до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 806/1454/15.

В подальшому судом було встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі № 806/1454/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 та постановою Верховного Суду від 11.09.2018, в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Автоплюс+ до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000102202 від 10.02.2015 було відмовлено.

Оскільки постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі № 806/1454/15 набрала законної сили, суд ухвалою від 05 грудня 2018 року поновив провадження в адміністративній справі № 806/2523/15 за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Приватного підприємства Автоплюс+ про стягнення 719970,20 гривень та призначив відкрите судове засідання у справі на 17 грудня 2018 року.

17 грудня 2018 року до суду з'явився представник позивача. Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, до суду не з'явився. Разом з тим, представником відповідача 17 грудня 2018 року на електронну адресу суду було надіслано клопотання про перенесення судового засідання в адміністративній справі № 806/2523/15 на іншу дату. В обґрунтування клопотання зазначено, що представник відповідача на даний час знаходиться за межами міста Житомира та прибути вчасно на розгляд справи не має можливості, оскільки складні погодні умови погіршили дорогу, що в свою чергу сприщило неможливість вчасно приїхати з відпустки (а.с.47).

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання по даній справі без участі представника відповідача, оскільки зазначені в клопотанні та документально не підтвердженні підстави для перенесення судового засідання по справі, суд вважає неповажними.

Під час судового засідання, протокольною ухвалою судом було замінено позивача -Житомирську об'єднану державну податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Житомирській області.

Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та на підтвердження наявності у відповідача станом на 14.12.2018 податкового боргу в розмірі 719970,20 гривень надала до суду витяг з інтегрованої карти платника податків з АІС Податковий блок , який було долучено до матеріалів справи (а.с.49).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Автоплюс+ перебуває на обліку як платник податків в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією реєстраційних даних з інтегрованої картки платника податків з АІС "Податковий блок" (а.с.5).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх податкових зобов'язань у нього утворилася заборгованість перед бюджетом, стягнення якої є предметом даного спору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно із п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.1, п.49.2 ст.49 ПК України).

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, п.п. 54.3.2 п.54.3. ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Житомирській області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статтею 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України та на підставі акту перевірки від 05.01.2015 №5/06-25-22-02/35763528/0100, яким встановлено порушення Приватним підприємством Автоплюс+ п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст. 201 ПК України, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2015 № 0000102202 про збільшення Приватному підприємству Автоплюс+ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 673504,00 гривні, з них за основним платежем - 538803,00 гривні, за штрафними санкціями - 134701,00 гривні (а.с.7).

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, п.п.54.3.2, п.п.54.3.4, п.п.54.3.5, п.п.54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому, абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство Автоплюс+ оскаржило до суду податкове повідомлення-рішення від 10.02.2015 № 0000102202. Однак, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №806/1454/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 та постановою Верховного Суду від 11.09.2018, в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Автоплюс+ до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000102202 від 10.02.2015 було відмовлено.

Оскільки постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №806/1454/15 набрала законної сили 30 травня 2018 року, то починаючи з 30.05.2018 грошове зобов'язання в розмірі 673504,00 гривень, визначене податковим повідомленням-рішенням №0000102202 від 10.02.2015 вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.14.1.156. п.14.1. ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).

Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 07.04.2015 за №3097-25. Податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, відповідач не сплатив, а тому податкова вимога на змінену суму податкового боргу додатково відповідачу не надсилалась (а.с. 8-9).

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу від 17.04.2015 № 486/20-2 (а.с.4), зведеним розрахунком сум податкового богру, які не були задоволені боржником протягом строку встановленого для їх погашення (а.с.6) та витягом з інтегрованої карти платника податків з АІС Податковий блок станом на 14.12.2018 (а.с.49).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою і являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 719970,20 грн. та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем понесені не були, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Автоплюс+" (вул. Ніни Сосніної, 1-А, с.Тетеріівка, Житомирський район, Житомирська область, 12420. Код ЄДРПОУ 35763528) на користь державного бюджету України в особі Головного упраління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 39459195) податкову заборгованість у сумі 719970,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 02 січня 2019 року