Рішення

від 26.12.2018 по справі 814/829/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 р. № 814/829/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко", просп. Центральний, 93-В, офіс 203, м Миколаїв, 54017 до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 треті особи:Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною та скасування постанови від 15.03.2018 № 55992753 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" (надалі - Позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (надалі - Відповідач), за участі третьої особи - Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Галкіної Мирослави Андріївни від 15.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 55992753 з виконання виконавчого листа № 814/2396/16, виданого 06.06.2017 року Миколаївським окружним адміністративним судом;

- зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області без прийняття до виконання виконавчий лист № 814/2396/16, виданий 06.06.2017 року Миколаївським окружним адміністративним судом, як такий, що не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби;

- зняти арешти з усього рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко", які були накладені в межах виконавчого провадження № 55992753 постановами від 15.03.2018 року та 21.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 по справі № 814/2396/16 за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області з товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" стягнуто податкового боргу у сумі 672957,94 грн. На підставі вищевказаного рішення видано виконавчий лист по справі № 814/2396/16 від 06.06.2017 про стягнення податкового боргу в сумі 672957,94 грн. з ТОВ "Аврора і Ко". Порядок стягнення податкового боргу з платників податків регулюється ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України. Отже відповідач повинен був повернути ГУ ДФС у Миколаївській області виконавчий лист без прийняття до виконання.

Відповідач надав заяву, яка надійшла електронною поштою до суду, якою повідомив, що 13.04.2018 постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 55992753 від 15.03.2018 скасована начальником відділу в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду заяви позивач та відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

15.03.2018 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Галкіною Мирославою Андріївною відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 814/2396/17 виданого 06.06.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" у сумі 673957,94 грн. на користь Головного територіального управління ДФС у Миколаївській області. Того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Аврора і Ко". Постановою від 21.03.2018 про арешт коштів боржника, накладено арешт на усі грошові кошти, що містяться на рахунках АТ "УкрСиббанк" та АТ "ОТП БАНК" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ТОВ "Аврора і Ко", крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІ (далі - Закон 1404-VІІ) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 1 Закону № 1404-VІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В силу норм ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону № 1404-VІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Також ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 56 зазначеного Закону встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Судом встановлено на підставі дослідження доказів у справі, а саме копій матеріалів виконавчого провадження № 55992753 та пояснень відповідача, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 55992753 від 15.03.2018 була скасована постановою начальника відділу від 13.04.2018 в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", та повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2018-повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Відповідно до п.9.11. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 №22 передбачено, що банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем, на момент розгляду справи судом, вчинено необхідні та належні дії для відновлення та захисту порушеного права позивача, а саме постановою начальника від 13.04.2018 скасовано документ "Постанова про арешт майна боржника" від 15.03.2018 року, що видала Галкіна Мирослава Андріївна при примусовому виконанні виконавчого листа № 814/2396/16 виданого 06.06.2017.

Проте, суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення дій, щодо направлено для виконання до АТ "УкрСиббанк" та АТ "ОТП БАНК" постанови начальника від 13.04.2018.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, що належить позивачу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" (просп. Центральний, 93-В, офіс 203, м. Миколаїв, 54017 ідентифікаційний код 30625994) до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 35065742) задовольнити частково.

2. Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко".

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 35065742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" (просп. Центральний, 93-В, офіс 203, м. Миколаїв, 54017 ідентифікаційний код 30625994) судові витрати в розмірі 881,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник