Рішення

від 07.12.2018 по справі 1440/2463/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 р. № 1440/2463/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Пронь Ю.І.", вул. Петровського, 7-А, Миколаїв, 54003

до відповідача:Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, Приватне підприємство Пронь Ю. І. (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (надалі - відповідач, Управління ), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 01.10.2018 року № 17-4276 про відмову у наданні приватному підприємству Пронь Ю. І. містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе;

- зобов'язати Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видати приватному підприємству Пронь Ю. І. містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив йому у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе, оскільки ним було подано до Управління увесь визначений ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038) перелік документів, а наміри забудови відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою від 11.10.2018 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 263 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Пронь Ю. І. звернулось до Управління з заявою вх. № 17-4276 від 27.09.2018 року на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе.

Разом з заявою позивачем, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 29 Закону № 3038 було додано: 1) витяг з ЄДР ПП Пронь Ю. І. ; 2) копію договору про зміни № 1049-09 від 01 грудня 2009 року до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 11.12.2017 року за № 040700100660 та книзі записів реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 11.12.07 за № 5341, що посвідчує право користування земельною ділянкою; 3)відкориговане викопіювання з топографо - геодезичного плану (М 1:2000); 4) Витяг із Державного земельного кадастру; 5) Містобудівний розрахунок з технико - економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, розроблений архітектором Сурмілов С. С. Нове будівництво. Спеціалізоване кафе за адресою: вул. велика Морська, 22 м. Миколаїв .

Листом від 01.10.2018 № 17-4276 Управління відмовило позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (будівництво спеціалізованого кафе) за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська,22.

В обґрунтування своєї відмови відповідач, зазначивши, що наміри забудови щодо розміщення спеціалізованого кафе не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 3038, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону № 3038, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до Управління увесь визначений ч. 3 ст. 29 Закону № 3038 перелік документів, а наміри забудови відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, як вбачається із договору від 01.12.2009 року № 1049-09 про зміни до договору оренди землі від 11.12.2007 року № 5341, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 12.11.2009 року за № 40/25 продовжила строк на 10 років позивачу оренду земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 09.11.2007 року № 17/42, для будівництва та обслуговування кафе - дискотеки по вул. Великій Морській, 22 ,Центрального району, м. Миколаїв.

Відповідно до пп. в п. 9.3 вищезазначеного договору, позивач має право зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди.

За приписами ч. 5 ст. 25 Закону 3038, встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Отже, відповідач прийняв рішення від 01.10.2018 року № 17-4276 про відмову у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе, без передбачених законом підстав.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе, суд зазначає наступне:

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Позивач правомірно очікував на розгляд його заяви про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та отримання позитивного рішення.

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Беєлер проти Італії " зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Таким чином, відмовляючи позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень з вищезазначених підстав, відповідачем порушено необхідний баланс між будь- якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

При цьому, як зазначено у пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України ", а також пункті 80 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гладишева проти Росії", державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Помилки або недоліки в роботі органів державної влади повині працювати на користь постраждалих від них осіб, особливо, за відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 3524,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства Пронь Ю. І. (вул. Петровського, 7-А, м. Миколаїв, 54003) до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) - задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) від 01.10.2018 року № 17-4276 про відмову у надані Приватному підприємству Пронь Ю. І. (вул. Петровського, 7-А, м. Миколаїв, 54003) містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе.

3. Зобов'язати Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) видати Приватному підприємству Пронь Ю. І. (вул. Петровського, 7-А, м. Миколаїв, 54003) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Велика Морська, 22 для будівництва спеціалізованого кафе.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 02498754) на користь Приватного підприємства Пронь Ю. І. (вул. Петровського, 7-А, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 35356560) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар