Рішення

від 03.01.2019 по справі 139/1135/18

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/1135/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління державної казначейської служби України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області, про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Управління державної казначейської служби України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про стягнення шкоди, мотивуючи його тим, що 04.10.2016 його на підставі Постанови Верховної Ради України № 1600-VIII від 22.09.2016 Про звільнення суддів виведено зі штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області. В подальшому йому було призначено довічне грошове утримання судді у відставці з якого з жовтня 2016 року по лютий 2018 року утримувався та перераховувався податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 34703 грн 14 коп. Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України яким передбачалось стягнення з довічного грошового утримання, податку на доходи фізичних осіб та військовий збір. У зв'язку з цим позивач вважав, що за період дії вказаної норми з нього незаконно стягувались податки, внаслідок чого йому було завдано матеріальної шкоди яка підлягає відшкодуванню, а тому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 34703 грн 14 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Ухвалою від 22.11.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідач копію ухвали та доданих до неї матеріалів отримав 23.11.2018 (а.с. 16). 27.11.2018 начальник УДКС України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області надав суду та надіслав іншим учасникам справи відзив у якому просив відмовити в задоволенні позову виходячи з наступного. Так, відповідач є неналежним відповідачем у справі та не несе відповідальності за дії інших органів влади. Крім того не можна вважати збитками грошові кошти, що не отримані громадянином у зв'язку із їх утриманням у вигляді податків та зборів. Також, рішення Конституційного суду України на яке посилається позивач було прийняте 27.02.2018, тобто, з урахуванням положень ст. 91 Закону України Про Конституційний суд України, саме з цього часу положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є неконституційними (а.с. 18-19).

Позивач матеріали відзиву отримав 27.11.2018 (а.с. 20, 25). Відповіді на відзив суду не направив.

Третя особа копію ухвали та доданих до неї матеріалів отримала 03.12.2018 (а.с. 20, 26). 05.12.2018 на адресу суду надійшли її письмові пояснення у яких вказаний орган проти позову заперечив з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2018 не може бути застосовано до правовідносин, що виникли до 27.02.2018 (а.с. 27-28).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області та 22.09.2016 року постановою Верховної Ради України №1600-УІІІ Про звільнення суддів звільнений з посади судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04.10.2016 року №36-к ОСОБА_1 відраховано зі штату Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області (а.с.7).

З жовтня 2016 позивач ОСОБА_1, як суддя у відставці, отримує в Могилів-Подільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області щомісячне довічне грошове утримання.

З інформаційного листа Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області № 4247/09-73/02-2 від 12.11.2018 вбачається, що з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримувався та перераховувався податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 34703 грн 14 коп (а.с.9-11).

Підставою для утримання зазначених виплат стали зміни до абз. 1 п.п.164.2.19 п.164.2 ст. 164 ПК України, які були внесені Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 р. №1166-VІІ, за яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Закони та інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абз. 1 п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не відповідає частині першій статті 8 Конституції України.

Положення абз.1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України втратили чинність 27.02.2018 р. (з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України).

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Верховний Суд України у постанові №6-237цс16 від 18.05.2016 р. зазначив, що збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Отже, утримані з щомісячного довічного грошового утримання позивача ОСОБА_1 кошти (податок з доходів фізичних осіб) з жовтня 2016 року по лютий 2018 року включно в розмірі 34703,14 грн є збитками в розумінні ст. 22 ч. 2 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України є підставою для застосування до держави наслідків, передбачених ст. 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними стосується також і випадків визнання неконституційними законів.

Відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.

Таким чином, в даному випадку, суд виходить з того, що Конституційним Судом України встановлено неконституційність змін, внесених до Податкового кодексу України, а тому щомісячне відрахування податку з грошового утримання позивача призвело до заподіяння йому збитків у вигляді неотриманих доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода), які підлягають відшкодуванню в порядку ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем слід відхилити, оскільки згідно п. 9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року, Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 БК України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України Про Державний бюджет України .

Отже, стягнення на користь громадянина майнової шкоди на підставі норм ст. 1175 ЦК України, провадиться за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, а не безпосередньо з Державної казначейської служби України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову ОСОБА_1 у заявлених ним межах.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивач на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, оскільки відповідачем є держава України в особі Управління державної казначейської служби України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, то суд вважає правильним судові витрати у виді судового збору віднести на рахунок держави.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

На підставі викладеного та керуючись ст. 152 Конституції України, ст.ст. 22, 1175 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 34703 гривні 14 копійок шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Держава Україна в особі Управління державної казначейської служби України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, код ЄДРПОУ: 37619070, місцезнаходження: 23400, Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Комарова, 8.

Третя особа: Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області, код ЄДРПОУ: 40351983, місцезнаходження: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Вірменська, 19.

Рішення складено 03.01.2019.

Суддя: