Постанова

від 26.12.2018 по справі 813/2676/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №813/2676/15

адміністративне провадження №К/9901/27339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Техарм на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів: Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М. від 02 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техарм до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техарм (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 15 січня 2015 року №0000052204, №0000062204, №0000042204.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що твердження податкового органу про неспрямованість правочину між позивачем та його контрагентами на реальне настання правових наслідків є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, з урахуванням актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, господарські операції з поставки ними товару не підтверджуються документально, оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, договорів на перевезення, сертифікатів якості, актів прийому-передачі тощо.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Зазначає про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою документів, які були надані позивачем на підтвердження реальності розглядуваних операцій, а також вказує, що висновки цього суду ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а не на аналізі та суті наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Техарм з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Сантехресурс за червень 2014 року, липень 2014 року, ТОВ Банто Пром Груп за листопад 2013 року, грудень 2013 року, ТОВ Віта Союз за листопад 2013 року, ТОВ Телеінформ Сістемс за серпень 2013 року, ТОВ Техно-Еліт за липень 2013 року, ТОВ Конді 50 за серпень 2012 року, вересень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, ТОВ Маштрейд за квітень 2012 року, ПП НП Хіміч за липень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг), отриманих від вищенаведених контрагентів, відповідачем складено акт від 16 грудня 2014 року №212/13-04-22-04/19332733, яким встановлено порушення: - пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в загальному розмірі на 79 215, 33 грн., в тому числі за: квітень 2012 року - 5 095, 00 грн., серпень 2012 року - 6 332, 00 грн., вересень 2012 року 13 230, 00 грн., листопад 2012 року - 8 941, 00 грн., грудень 2012 року - 4 975, 00 грн., липень 2013 року - 2 804, 00 грн., серпень 2013 року - 8 692, 00 грн., листопад 2013 року - 8 332, 00 грн., грудень 2013 року - 3 883, 33 грн., липень 2014 року - 11 213, 00 грн., червень 2014 року - 5 718, 00 грн., що призвело до: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду), на загальну суму 1 212, 00 грн., в т. ч. по періодах: за серпень 2012 року - 504, 00 грн., за грудень 2013 року - 307, 00 грн., за липень 2014 року - 401, 00 грн.; заниження податкового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 78 003, 33 грн., в т. ч. за: квітень 2012 року - 5 095, 00 грн., серпень 2012 року - 5 828, 00 грн., вересень 2012 року - 13 230, 00 грн., листопад 2012 року - 8 941, 00 грн., грудень 2012 року - 4 975, 00 грн., липень 2013 року - 2 804, 00 грн., серпень 2013 року - 8 692, 00 грн., листопад 2013 року - 8 332, 00 грн., грудень 2013 року - 3 576, 33 грн., червень 2014 року - 5 317, 00 грн., липень 2014 року - 11 213, 00 грн.; - пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток суму 63 028, 00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 5 350, 00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 20 540, 00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 14 612, 00 грн., за 2013 рік в сумі 22 526, 00 грн.

До наведених висновків Інспекція дійшла, зокрема, виходячи з того, що в ході проведення перевірки не надано документів щодо транспортування придбаного товару, сертифікатів якості, актів прийому-передачі. Крім того, за висновком контролюючого органу, відсутність контрагентів позивача за місцем знаходження відповідно до актів про неможливість проведення їх зустрічних звірок, свідчить про невиконання спірних операцій із позивачем та, як наслідок, безпідставне формування позивачем відповідних податкових вигод за результатами таких операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2015 року: - №0000052204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 708, 00 грн.; - №0000062204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 78 785, 00 грн. (в тому числі 63 028, 00 грн. за основним платежем та 15 757, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0000042204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 98 134, 13 грн. (в тому числі 78 507, 33 грн. за основним платежем та 19 626, 80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Верховний Суд не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з такого.

Так, в силу пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судами в ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ Техарм та ТОВ Сантехресурс укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в червні, липні 2014 року.

Згідно із видатковими накладними від 03 червня 2014 року № 35, від 04 червня 2014 року №36, від 03 липня 2014 року №107, від 03 липня 2014 року №108 ТОВ Сантехресурс передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей крана КД15.М, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15.М.01, комплект заготовок корпусних деталей планерної пари, пасту алмазну АСМ 60/40, комплект заготовок корпусних деталей крана КД50, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15, диск МК ВК 8 Ф 50, диск МК ВК 8 Ф 32.

ТОВ Сантехресурс на вказаний товар видало позивачу податкові накладні від 03 червня 2014 року №35 на суму 16 800, 00 грн., від 04 червня 2014 року №36 на суму 17 508, 00 грн., від 03 липня 2014 року №107 на суму 11 040, 00 грн., від 03 липня 2014 року №108 на суму 18 138, 00 грн., які скріплені печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями від 10 червня 2014 року №1013, від 12 червня 2014 року №1014 та банківськими виписками від 04 липня 2014 року, від 10 липня 2014 року.

Копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200115562, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Сантехресурс було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Також між ТОВ Техарм та ТОВ Банто Пром Груп укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в листопаді, грудні 2013 року.

Згідно із видатковими накладними від 18 листопада 2013 року №18116, від 24 грудня 2013 року №24131, від 26 грудня 2013 року №26137 ТОВ Банто Пром Груп передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей крана КД10.100, комплект заготовок корпусних деталей ПШ 100, пасту алмазну АСМ 60/40, комплект заготовок корпусних деталей крана КД50.100, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ15.100, заготовки трубні ПТФЕ, комплект заготовок корпусних деталей крана КД50.16, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ40.16, труби 12*18Н9Т.

ТОВ Банто Пром Груп на вказаний товар видало позивачу податкові накладні від 18 листопада 2013 року №18116 на суму 34 944, 00 грн., від 24 грудня 2013 року №24131 на суму 16 800, 00 грн., від 26 грудня 2013 року №26137 на суму 6 500, 00 грн., які скріплені печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками від 28 листопада 2013 року, від 03 грудня 2013 року, від 24 грудня 2013 року, від 26 грудня 2013 року.

Копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Банто Пром Груп було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Між ТОВ Техарм та ТОВ Віта Союз укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в листопаді 2013 року.

Згідно із видатковою накладною від 14 листопада 2013 року №14112 ТОВ Віта Союз передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей крана КШ80.

ТОВ Віта Союз на вказаний товар видало позивачу податкову накладну від 14 листопада 2013 року №14112 на суму 15 048, 00 грн., яка скріплена печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою від 18 листопада 2013 року.

Копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200142505, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Віта Союз було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Між ТОВ Техарм та ТОВ Телеінформ Сістемс укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в серпні 2013 року.

Згідно із видатковими накладними від 01 серпня 2013 року №1084, від 09 серпня 2013 року №9086 ТОВ Телеінформ Сістемс передало, а ТОВ Техарм прийняло заготовки пробки шарової д.100, заготовки пробки шарової д.80, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15, комплект заготовок корпусних деталей крана КД06, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ15, комплект заготовок корпусних деталей крана КД32, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ32, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ40, пасту алмазну АСМ 60/40, пасту алмазну АСМ 50, диск МК ВК 8 Ф 32.

ТОВ Телеінформ Сістемс на вказаний товар видало позивачу податкові накладні від 01 серпня 2013 року №1084 на суму 17 832, 00 грн., від 09 серпня 2013 року №9086 на суму 34 320, 00 грн., які скріплені печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками від 30 серпня 2013 року, від 07 серпня 2013 року.

Копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100019745, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Телеінформ Сістемс було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Між ТОВ Техарм та ТОВ Техно-Еліт укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в липні 2013 року.

Згідно із видатковою накладною від 05 липня 2013 року №5079 ТОВ Техно-Еліт передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей крана КД 6.100, комплект заготовок корпусних деталей крана КД50, пасту алмазну АСМ50.

ТОВ Техно-Еліт на вказаний товар видало ТОВ Техарм податкову накладну від 05 липня 2013 року №5079 на суму 16 824, 00 грн., яка скріплена печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою від 08 липня 2013 року.

Копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200115562, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Техно-Еліт було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Між ТОВ Техарм та ТОВ Конді 50 укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в серпні, вересні, листопаді, грудні 2012 року.

Згідно із видатковими накладними від 01 серпня 2012 року №РН-8-01015, від 06 серпня 2012 року №РН-8-06005, від 04 вересня 2012 року №РН-9-41012, від 21 вересня 2012 року №РН-9-21009, від 02 листопада 2012 року №РН-11-0204, від 07 листопада 2012 року №РН-11-0712, від 04 грудня 2012 року №РН-12-0421, від 20 грудня 2012 року №РН-12-2018 ТОВ Конді 50 передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей крана КШ15, пасту алмазну АСМ 50, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ10, комплект заготовок корпусних деталей крана КД50.Н, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15.М, диск МК 8 ф 50, диск МК 8 ф 32, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ15.120, комплект заготовок корпусних деталей крана КД50, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ15.400, комплект заготовок корпусних деталей крана КД06.16, комплект заготовок корпусних деталей крана КД06.100, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ15.120, диск МК ВК8 ф 50, диск МК ВК8 ф 32, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15.1, комплект заготовок корпусних деталей крана КД32, комплект заготовок корпусних деталей крана КД80, комплект заготовок корпусних деталей крана КД80.2, комплект заготовок корпусних деталей крана КШ80, стержень ф4УВ20, пасту алмазну АСМ 60/40.

ТОВ Конді 50 на вказаний товар видало ТОВ Техарм податкові накладні від 01 серпня 2012 року №15 на суму 20 520, 00 грн., від 06 серпня 2012 року №65 на суму 17 472, 00 грн., від 04 вересня 2012 року №43 на суму 27 120, 00 грн., від 21 вересня 2012 року №357 на суму 52 260, 00 грн., від 02 листопада 2012 року №44 на суму 24 000, 00 грн., від 07 листопада 2012 року №141 на суму 29 646, 00 грн., від 04 грудня 2012 року №59 на суму 11 070, 00 грн., від 20 грудня 2012 року №418 на суму 18 780, 00 грн., які скріплені печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями від 05 листопада 2012 року №679 на суму 24 000, 00 грн., від 20 грудня 2012 року №716 на суму 11 070, 00 грн. та банківських виписок від 09 серпня 2012 року, від 31 серпня 2012 року, від 18 вересня 2012 року, від 27 вересня 2012 року, від 28 листопада 2012 року, від 03 січня 2013 року.

Копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200053845, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Конді 50 було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Між ТОВ Техарм та ТОВ Маштрейд укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в квітні 2012 року.

Згідно із видатковою накладною від 02 квітня 2012 року №РН-4-02004 ТОВ Маштрейд передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей крана КД15, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15.100, диск керамічний КД15.100.

ТОВ Маштрейд на вказаний товар видало ТОВ Техарм податкову накладну від 02 квітня 2012 року №4 на суму 30 570, 00 грн., яка скріплена печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується банківською випискою від 11 квітня 2012 року.

Копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200029739, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Маштрейд було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Між ТОВ Техарм та ПП НП Хіміч укладено усну угоду на поставку комплекту заготовок в липні 2014 року.

Згідно із видаткових накладних від 01 липня 2014 року №226, від 18 липня 2014 року №227 ПП НП Хіміч передало, а ТОВ Техарм прийняло комплект заготовок корпусних деталей плунжерної пари, комплект заготовок корпусних деталей крана 06.100, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15М, комплект заготовок корпусних деталей крана КД15, пасту алмазну АСМ 60/40, пасту алмазну АСМ 50.

ПП НП Хіміч на вказаний товар видало ТОВ Техарм податкові накладні від 01 липня 2014 року №226 на суму 19 380, 00 грн., від 18 липня 2014 року №227 на суму 18 720, 00 грн., які скріплені печаткою продавця.

Оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням від 30 липня 2014 року №1048 та банківської виписки від 04 серпня 2014 року.

Копією витягу з реєстру платника податків податку на додану вартість, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що на час вчинення господарських операцій ПП НП Хіміч було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість.

Позивачем також долучено до матеріалів справи: копії звітів про рух і залишки матеріалів за серпень, листопад 2012 року, за липень, серпень, листопад 2013 року, за липень 2014 року; копії актів списання; копії витягів з журналу довіреностей з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року, з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 01 липня 2013 року по 24 серпня 2013 року, з 01 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року.

У подальшому ТОВ Техарм здійснювало реалізацію вказаних товарів, що підтверджується долученими до справи договорами купівлі продажу, договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в ході розгляду справи відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких б призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у контрагентів необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, у тому числі податкової звітності контрагентів, на яку посилається відповідач та з якої б вбачалась відсутність у останніх таких умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги поставки.

Посилання контролюючого органу на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак, при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Доводи ж Інспекції про непідтвердження факту передачі товарів з огляду на ненадання до перевірки документів, які б свідчили про транспортування товару та його якість, обґрунтовано, у даному випадку, відхилено судом першої інстанції, оскільки за встановлених в ході розгляду справи обставин у їх сукупності відсутність згаданих документів не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

В свою чергу, ненадання актів прийому-передачі товару не свідчить про відсутність первинних документів, якими супроводжуються спірні господарські операції, оскільки в даному випадку передачу товару оформлено видатковими накладними.

Таким чином Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм.

Натомість, роблячи висновок про нереальність згаданих операцій, суд апеляційної інстанції обмежився лише доводами відповідача, наведеними у акті перевірки та в апеляційній скарзі, не врахувавши усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника (позивача) у сфері оподаткування, а також мотивів, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні свого рішення.

Слід зазначити, що предметом доказування у справі, що розглядається, є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість формування податкових вигод позивачем. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявність відхилень між сумами податкового кредиту/зобов'язань позивача та його контрагентів тощо, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставою для прийняття яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техарм задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі №813/2676/15 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі №813/2676/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду