ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2018 року
Київ
справа №804/4283/16
адміністративне провадження №К/9901/4438/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
за участю: представників відповідача - Дмитренка О.О. та Кальковця В.Л.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя: Гімон М.М., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі № 804/4283/16
за позовом Приватного акціонерного товариства Євраз-Дніпропетровський металургійний завод
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство Євраз-Дніпропетровський металургійний завод (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 0000574202 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1760534,00 грн. за основним платежем та на 880267,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 0000574202.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.ст. 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги дублюють висновки, наведені в акті перевірки від 10.06.2016 № 109/28-01-42-5393056, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги.
У поданому до суду відзиві, позивач заперечує проти касаційної скарги та просить залишити постанову апеляційного суду без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки від 10.06.2016 № 109/28-01-42-5393056. Згідно з цим актом позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 ПК України, а саме: завищено податковий кредит за травень, червень, липень, серпень, вересень 2014 року на 1760534,00 грн. за наслідками господарських операцій із поставки товару від ТОВ Білдінг Контракт та підрядних послуг від ТОВ Ресурс-М , які не мали реального характеру. Ці порушення призвели до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 349739,00 грн. за травень, червень 2014 року та до заниження ПДВ за липень, серпень, вересень 2014 року на 1760534,00 грн.
Висновок про відсутність реального характеру поставки обґрунтовано посиланням на: неможливість встановлення законного джерела походження товару, підтвердження його якості та маршруту транспортування від ТОВ Білдінг Контракт до позивача; недостатність у ТОВ Ресурс-М трудових ресурсів для здійснення поставки підрядних послуг та перевиставлення цих робіт по ланцюгу субпідрядників, які не мають трудових та матеріальних ресурсів.
За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення- рішення від 30.06.2016 № 0000574202 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1760534,00 грн. за основним платежем та на 880267,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу у вересні 2013 року від ТОВ Білдінг Контракт товару (присад доменний марганецьвмісний вид 2 (не менше 33 % Mn) за договором купівлі-продажу від 03.09.2013 № 1606/2013; від ТОВ Ресурс-М підрядних послуг (робіт по: демонтажу промислових будівель з прорізкою брухту до габаритних розмірів 1200*500 мм; благоустрою території; демонтажу промислових будівель та споруд вуглепідготовчого цеху КВХ) за договорами від 29.01.2014 № 179/2014 та від 23.09.2011 № ДУ 281-11, від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, сторони договору поставки послуг склали акти виконаних робіт, а позивач на їх підставі задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.
Відповідно до підпункту а пункту 198.1 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товару від ТОВ Білдінг Контракт та підрядних послуг від ТОВ Ресурс-М . Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на неможливість встановлення законного джерела походження товару, підтвердження його якості та маршруту транспортування від ТОВ Білдінг Контракт до позивача з огляду на ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару; а також на недостатність як у ТОВ Ресурс-М , так і у залучених ним субпідрядників, трудових ресурсів для виконання підрядних послуг у вказаних в актах обсягах. Суд першої інстанції, врахувавши вказані доводи контролюючого органу та поклавши їх в основу рішення, відмовив у задоволенні позову.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, спростував вищевказані висновки. Так, оцінюючи додані у судовому процесі докази, а саме: копії договору купівлі-продажу від 03.09.2013 № 1606/2013 разом із специфікацією до нього; видаткових накладних, рахунків-фактур, прибуткових ордерів; а також звітів зважування вантажу; рапортів перевантажування на автомобільних вагах; відвісних по автомобільним вагам при ввезенні товару на територію - як доказу ввезення товару, отриманого від ТОВ Білдінг Контракт на територію позивача та його зважування при такому ввезенні; доказів передачі товару у виробництво - накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення), апеляційним судом було зроблено обґрунтований висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції), відсутності реального характеру поставки та правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Білдінг Контракт . Оцінка доказів апеляційним судом, на відміну від суду першої інстанції, зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Відсутність певних документів у платника податків, як-то: сертифікати якості, не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судом у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту - доводи ґрунтуються на припущеннях.
Вказані висновки апеляційного суду були зроблені також із посиланням на встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі № 804/20858/14 обставини реального характеру поставки позивачу товару від ТОВ Білдінг Контракт . Ці обставини, апеляційний суд, посилаючись на норми частини 1 ст. 72 КАС України, оцінив як преюдиційні.
Водночас такий висновок апеляційного суду зроблений без врахування правильного змісту вказаної норми. Передбачене частиною 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Сторона при розгляді спору, яка ці обставини заперечує, не позбавлена можливості подати суду належні, допустимі докази на їх спростування та таким доказам суд зобов'язаний надати оцінку. Поряд із цим, таке порушення судом вказаної норми не призвело до неправильного вирішення справи, так як оцінка інших доказів у справі судом зроблена у відповідності до норм ст.. 86 КАС України.
Правильну оцінку апеляційним судом дано також і наявним у матеріалам справи доказам на підтвердження фактичної поставки позивачу від ТОВ Ресурс-М підрядних послуг. Так, оцінюючи копії: договорів від 29.01.2014 № 179/2014 та від 23.09.2011 № ДУ 281-11; актів приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ2в); актів виконаних робіт; договірної ціни; відомостей ресурсів до локальних кошторисів; прибуткових ордерів; банківських виписок; податкових накладних; акту від 08.10.2012 щодо результатів загального періодичного огляду будівельних конструкцій, будівель - споруд та інженерних мереж КХВ (коксохімічне виробництво), згідно якого було обстежено будівлі вуглемойки (інв. № 1345) та флотації (інв. № 1345) та встановлено, що дані основні засоби знаходяться в незадовільному технічному стані та непридатні в подальшому до експлуатації; розпоряджень щодо демонтажу будівель та ліквідацію основних засобів; наказів по підприємству про оптимізацію виявлених непрофільних активів; доказів подальшого оприбуткування металобрухту, який утворився за наслідками демонтажу основних фондів; витягів із журналів обліку руху транспортних засобів як свідчення перетинання території позивача транспортом постачальника; витягу з журналу вступного інструктажу з питань охорони праці, в яких зазначено про його проведення серед працівників ТОВ Ресурс-М , - за відсутності з боку відповідача інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ Ресурс-М , апеляційний суд зробив юридично правильний висновок про фактичне виконання поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ Ресурс-М . Отже і про неправомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Ресурс-М . Оцінка доказів апеляційним судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Вказаний висновок апеляційного суду зроблений із врахуванням встановлення у судовому процесі обставин неправильності методики здійсненого СДПІ розрахунку необхідної кількості працівників для виконання обсягу робіт, визначених у актах приймання виконаних будівельних робіт, яким СДПІ обґрунтовувало відсутність фактичної поставки послуг від ТОВ Ресурс-М . Так, суд вказав про неврахування контролюючим всіх вихідних даних, зокрема щодо кількості зайнятого при виконання робіт персоналу, а також здійснення обрахунку лише за травень 2014 року, тоді як період надання послуг - травень-вересень 2014 року.
Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).
Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2018 |
Оприлюднено | 04.01.2019 |
Номер документу | 78985862 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні