Постанова

від 27.12.2018 по справі 822/1549/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №822/1549/16

адміністративне провадження №К/9901/40552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (Судді: Білоус О.В., Курко О. П., Совгира Д. І.),

у справі № 822/1549/16

за позовом ОСОБА_2

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2016 року № 91032-13, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 857,32 грн, та № 91033-13, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 8 570 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення -рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 22.06.2016 року № 91032-13 та № 91033-13 (арк. справи 52-56).

Підставою для задоволення позову стали висновки суду, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки практично не може бути визнаний обов'язковим до сплати за 2015 рік, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів. В даному випадку рішення 47 сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 30.01.2015 № 4 та рішення 50-ої сесії Старокостянтинівської міської ради від 22.05.2015 року №9 Про внесення змін в рішення 47-ої сесії міської ради від 30.01.2015 року №4 прийняті з порушенням встановленої процедури для їх прийняття.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду якої постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову з посиланням на те, що податок на майно, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 266 Податкового Кодексу України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 07 грудня 2016 року, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою задоволений позов, оскільки судом апеляційної інстанції при вирішенні спірного питання не враховано, що рішення міської ради про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не було прийнято та опубліковано у строк, визначений пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, а тому такий податок практично не може бути визнаний обов'язковими до сплати за 2015 рік.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань про розгляд справи за їх участю, справа у відповідності до ухвали Верховного Суду від 05.11.2018 року розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами, а також не є спірним між сторонами, ОСОБА_2 є власником двох об'єктів нерухомості, площа яких складає 81,3 м.кв. та 812,7м.кв. відповідно.

22.06.2016 року Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України прийняті податкові повідомлення-рішення №91032-13 та №91033-13, якими визначено позивачу до сплати суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 857,32 грн та 8570,00 грн відповідно за 2015 рік (арк. справи 6).

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням 47 сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 30.01.2015 № 4 встановлено в м. Старокостянтинові податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено положення про зазначений податок.

Рішенням 50-ої сесії Старокостянтинівської міської ради від 22.05.2015 року № 9 Про внесення змін в рішення 47-ої сесії міської ради від 30.01.2015 року №4 затверджені ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб. Пунктом 5 Положення податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки доповнений: пп.5.3 - ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у розмірі 1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування; пп.5.4 - ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, а саме: будівлі готельні, офісні, торгівельні, для публічних виступів - 1% будівлі промисловості та склади - 0,25%, інші будівлі - 0,25%, господарські присадибні будівлі -0%.

Тобто вказані рішення прийняті міською радою з порушенням встановленого Податковим кодексом України строку на їх прийняття.

З огляду на викладене суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може бути визнаний обов'язковими до сплати за 2015 рік, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Висновки апеляційного суду, на відміну від висновків суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко