Рішення

від 17.12.2018 по справі 503/2314/17

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/2314/17

Провадження № 2/503/121/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

при секретарі Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабівське" про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабівське" про розірвання договору оренди землі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2010 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину законом, відповідно до якого успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,86 га, розташовану на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала померлому 09.11.2009 року ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ОД № 060456 від 15.03.2004 року, кадастровий номер 5122581600:01:002:0446. За життя померлого ОСОБА_2 вказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ "Грабівське" згідно договору оренди землі № 435 від 07.10.2004 року, зареєстрованого Кодимським районним відділом Одеської філії центру ДЗК 16 березня 2009 року за № 040952300139, строком на 10 років. Відповідно п. 40 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Позивач вказує, що дану земельну ділянку вона мала намір використовувати самостійно, а тому 29.09.2017 року звернулась до адміністрації СТОВ "Грабівське" із заявою про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, відповіді на яку не отримала. Вказує, що відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, і таким чином порушує умови договору та права позивача як власника земельної ділянки, а також її майнові інтереси, не сплачуючи при цьому орендну плату, а тому просить розірвати договір оренди земельної ділянки в судовому порядку.

В судове засідання сторони не з'явилися, від їх представників надійшли заяви про розгляд справи за відсутності сторін.

Представником відповідача також до суду був поданий відзив, в якому викладені заперечення проти позову, а також заявлено про застування позовної давності до вимог позивача, обґрунтовуючи її тим, що позивач отримала свідоцтво про право на спадщину законом 19.08.2010 року, а тому саме з цього часу у позивача виникло право на розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав визначених п. 40 вказаного договору.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно договору оренди землі № 435 від 07.10.2004 року, зареєстрованого Кодимським районним відділом Одеської філії центру ДЗК 16 березня 2009 року за № 040952300139, земельна ділянка кадастровий номер 5122581600:01:002:0446, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,86 га, розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, власником ОСОБА_2 була передана в оренду СТОВ "Грабівське" строком на 10 років.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 р. № 161-ХІV (далі Закон № 161-ХІV) визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 161-ХІV, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави припинення договору оренди землі визначені ст.ст. 31, 32 Закону № 161-ХІV.

Так, одним із випадків припинення договору оренди землі є його розірвання.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч. 4 ст. 31 Закону № 161-ХІV).

Таким чином, умови за яких договір може бути розірвано в односторонньому порядку, законодавцем передані на розсуд сторін договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 40 Договору, який є предметом спору, сторонами договору було визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, сторони договору оренди землі, скориставшись своїми правами, на власний розсуд домовились, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи може бути підставою для розірвання договору.

Враховуючи положення п. 40 Договору, право на звернення з вимогою про розірвання договору з цих підстав виникає з моменту переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи.

19.08.2010 року позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкувала вказану земельну ділянку.

Положеннями статті 1299 ЦК України (в редакції, яка діяла на день отримання свідоцтва про право на спадщину) було визначено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Вказаний обов'язок щодо реєстрації спадкового майна також визначений у свідоцтві про право на спадщину виданому ОСОБА_1

На підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2015 року індексний номер 39407745 встановлено, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122581600:01:002:0446, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,86 га, розташовану на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, зареєстровано за ОСОБА_1 15.06.2015 року.

Таким чином право на звернення з вимогою про розірвання договору з підстав визначених п. 40 Договору у ОСОБА_1 виникло з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку, тобто з 15.06.2015 року.

Вирішуючи питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Саме загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що початок перебігу позовної давності для вимоги позивача про розірвання договору оренди землі у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку, слід пов'язувати з моментом виникнення права у позивача на розірвання договору з такої підстави тобто з часу, коли позивач став стороною вказаного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності для вимоги позивача про розірвання договору оренди землі, у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку, почався з 15.06.2015 року та на час звернення до суду з позовом не закінчився, а тому заява представника відповідача, про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що перехід до позивача права власності на передану в оренду земельну ділянку є підставою для розірвання укладеного спадкодавцем договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабівське"(місце знаходження с. Грабове Кодимського району Одеської області, код ЄДРПОУ 33113537) про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 435 від 07.10.2004 року, укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Грабівське", зареєстрований Кодимським районним відділом Одеської філії центру ДЗК 16 березня 2009 року за № 040952300139, земельна ділянка кадастровий номер 5122581600:01:002:0446, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,86 га, розташована на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грабівське" на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Б.С. Сердюк