Рішення

від 26.12.2018 по справі 826/13722/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2018 року № 826/13722/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Енергостатус доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 07.07.2017 №0005201402 та №0005211402, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергостатус звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - позивач, ТОВ Енергостатус ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.07.2017 №0005201402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 94 050,00 грн за основним платежем та 23 513,00 грн штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.07.2017 №0005211402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104 500,00 грн за основним платежем та 26 125,00 грн штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні податку на додану вартість та податку на прибуток, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягає скасуванню.

На думку позивача, твердження контролюючого органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/13722/17 та вказану справу 27.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 відкрито провадження у справі.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 10 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 12 КАС України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності КАС України в новій редакції, суд визнав за доцільне своєю ухвалою від 27.02.2018 призначити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 241 КАС України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

На виконання вимог ухвали суду від 27.02.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договорами поставки. Відповідач зазначив, що у даному випадку за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум, внаслідок чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 07.07.2017 №6116, направлення від 07.07.2017 №817/26-15-14-02-05, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Енергостатус (код 37312483) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Касторс (код 39286974) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 20.07.2017 за №274/26-15-14-02-05/37312483.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Енергостатус :

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 94 050 грн, у тому числі за 2014 рік - 94 050 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104 500 грн, в тому числі по періодам: за вересень 2014 року у сумі 28 500 грн, за листопад 2014 року у сумі 76 000 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки від 20.07.2017 за №274/26-15-14-02-05/37312483 позивач подав заперечення на акт від 24.07.2017 вих. №07.17/1, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві листом від 02.08.2017 №24036/10/26-15-14-02-05 надано відповідь про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки 07.07.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005201402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 117 563,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 94 050,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 513,00 грн;

- №0005211402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 625,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 104 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 125,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 11.10.2017 №22877/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017 №0005201402 та №0005211402 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Поряд з цим, як передбачено підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкових вигод.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, беручи до уваги викладені правові норми, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, наступні обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що у періоді, що перевірявся між ТОВ Енергостатус (Замовник) та ТОВ Касторс (Рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг від 01.09.2014 №28, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію Замовника у формі розповсюдження Рекламних листівок Замовника в м. Києві шляхом доставки їх по поштовим скринькам житлових будинків та офісних приміщень, а також шляхом їх роздачі біля станцій метро, торгових центрів та вулицях міста.

Згідно умов цього Договору вартість послуг, що надаються Рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається Протоколами погодженнями договірної ціни, які є додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами (п.5.1).

Надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, які підписується повноважними представниками сторін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту закінчення відповідної рекламної кампанії (п.6.1).

На виконання умов Договору 30.09.2014 сторонами складені та підписані Погодження умов рекламної кампанії, Протоколи погодження договірної ціни, Узгодження зразка рекламної листівки, що є Додатками №№1-12 до договору про надання рекламних послуг від 01.09.2014 № 28.

Також сторонами погоджено рекламну інформацію, яка повинна міститись у рекламних листівках Замовника, що підтверджується актом приймання-передачі рекламної інформації від 30.09.2014.

В підтвердження виконання зазначених умов Договору, зокрема, пункту 6.1, сторонами підписані акти надання послуг №41 від 30.09.2014, №42 від 30.09.2014, №43 від 30.09.2014 на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору ТОВ Енергостатус здійснило оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень № 683 від 01.10.2014, № 684 від 01.10.2014, № 685 від 01.10.2014 на загальну суму 171 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Касторс виписані податкові накладні № 41 від 30.09.2014, № 42 від 30.09.2014, № 43 від 30.09.2014 на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн, копії яких долучені до справи.

Також, 01.10.2014 ТОВ Енергостатус (Замовник) укладено з ТОВ Касторс (Рекламіст) договір про надання рекламних послуг № 58, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію Замовника у формі розповсюдження Рекламних листівок Замовника в м. Києві шляхом доставки їх по поштовим скринькам житлових будинків та офісних приміщень, а також шляхом їх роздачі біля станцій метро, торгових центрів та вулицях міста.

Згідно умов цього договору вартість послуг, що надаються Рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається Протоколами погодженнями договірної ціни, які є додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами (п.5.1).

Надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, які підписується повноважними представниками сторін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту закінчення відповідної рекламної кампанії (п.6.1).

На виконання умов Договору 30.10.2014 сторонами складені та підписані Погодження умов рекламної кампанії, Протоколи погодження договірної ціни, Узгодження зразка рекламної листівки, що є Додатками №№1-12 до договору про надання рекламних послуг від 01.10.2014 № 58.

В підтвердження виконання зазначених умов Договору, зокрема, пункту 6.1, сторонами підписані акти надання послуг №591 від 31.10.2014, №592 від 31.10.2014, №593 від 31.10.2014 на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору ТОВ Енергостатус здійснило оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень № 732 від 05.11.2014, № 733 від 05.11.2014, № 734 від 05.11.2014 на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Касторс виписані податкові накладні № 591 від 31.10.2014, № 592 від 31.10.2014, № 593 від 31.10.2014 на загальну суму 171 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн, копії яких долучені до справи.

Крім того, 03.11.2014 між ТОВ Енергостатус (Замовник) та ТОВ Касторс (Рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг №44, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію Замовника у формі розповсюдження Рекламних листівок Замовника в м. Києві шляхом доставки їх по поштовим скринькам житлових будинків та офісних приміщень, а також шляхом їх роздачі біля станцій метро, торгових центрів та вулицях міста.

Згідно умов цього договору вартість послуг, що надаються Рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається Протоколами погодженнями договірної ціни, які є додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами (п.5.1).

Надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, які підписується повноважними представниками сторін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту закінчення відповідної рекламної кампанії (п.6.1).

На виконання умов Договору 28.11.2014 сторонами складені та підписані Погодження умов рекламної кампанії, Протоколи погодження договірної ціни, Узгодження зразка рекламної листівки, що є Додатками №№1-18 до договору про надання рекламних послуг від 03.11.2014 № 44.

Також сторонами погоджено рекламну інформацію, яка повинна міститись у рекламних листівках Замовника, що підтверджується актом приймання-передачі рекламної інформації від 28.11.2014.

В підтвердження виконання зазначених умов Договору, зокрема, пункту 6.1, сторонами підписані акти надання послуг №422 від 28.11.2014 на загальну суму 285 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 47 500,00 грн.

На виконання умов Договору ТОВ Енергостатус здійснило оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень № 764 від 01.12.2014, № 765 від 01.12.2014, №766 від 01.12.2014 на загальну суму 285 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 47 500,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Касторс виписано податкову накладну № 422 від 28.11.2014 на загальну суму 285 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 47 500,00 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними по вказаним господарським операціям включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Відповідач зазначив, що ТОВ Касторс не могло виконувати умови даних договорів, так як стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, податковим органом встановлено різноплановість придбаних товарів та наданих послуг. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.09.2014 №200187652 анульоване 07.04.2015 у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. До ДПІ за місцем обліку ТОВ Касторс не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 та 2016 роки.

Крім того, контролюючий орган зазначив, що в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що в провадженні слідчого управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України перебувають матеріали досудового розслідування №32015100010000126 за фактом вчинення фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності вчиненого за попередньою змовою групою осіб кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а також за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Компанія Стальсервіс (код ЄДРПОУ 36791598) в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Під час досудового слідства по вказаному кримінальному провадженні встановлено, що група осіб за попередньою змовою з службовими особами банківських установ протягом 2014- 2016 років створили та придбали на території України суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), серед яких ТОВ Касторс (код 39286974), які використовувались з метою прикриття їх незаконної діяльності та сприяння легальним платникам податків в умисному ухиленні від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, що завдало велику матеріальну шкоду державі.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві також посилається, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, виявлено, що у провадженні слідчого з ОВС СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100110000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 та ч.2 ст.205 КК України. В обґрунтування поданого клопотання зазначали, що невстановлені слідством особи придбали (перереєстрували), у тому числі, ТОВ Касторс (код ЄДРПОУ 39286974) з метою прикриття незаконної діяльності. Допитаний в якості свідка засновник та директор ТОВ Ритона , ТОВ Енкі Констракт , ТОВ Фабенс , ТОВ Касторс ОСОБА_1 показав, що не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності зазначених підприємств, статутний фонд не формував, на початку 2014 року зареєстрував підприємства за грошову винагороду без мети подальшого ведення господарської діяльності.

Виключно з посиланням на вищевказану інформацію контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Касторс не спрямовані на настання реальних правових наслідків. На думку відповідача, операції між ТОВ Касторс та ТОВ Енергостатус направлені не на досягнення взаємної вигоди, а на безпідставне формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема, це непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних господарських операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, контролюючий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Посилання контролюючого органу на рішення судів (ухвали), розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки наведені судові рішення (ухвали) щодо надання дозволу на проведення слідчих дій взагалі не стосуються посадових осіб ТОВ Касторс чи ТОВ Енергостатус , тоді як вказане підприємство ТОВ Касторс згадується в тексті ухвал як контрагент підприємств, щодо посадових осіб яких проводиться розслідування кримінальних проваджень.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Посилаючись на інформацію отриману в межах кримінальних проваджень, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента ТОВ Касторс , що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем з його контрагентом.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.032018 у справі №816/809/17.

Між тим, слід зазначити, що вказані кримінальні провадження відкриті ні відносно позивача, ні його контрагента, а інших підприємств, та у межах яких не досліджувались господарські операції між ними.

До матеріалів справи відповідачем долучено копію протоколу допиту ОСОБА_1, як засновника та директора таких підприємств як ТОВ Ритона , ТОВ Енкі Констракт , ТОВ Фабенс , ТОВ Касторс , який показав, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цих підприємств, на початку 2014 року зареєстрував підприємства за грошову винагороду без мети подальшого ведення господарської діяльності.

Водночас, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи первинні документи з боку контрагента ТОВ Касторс підписані ОСОБА_2, який діє від імені товариства на підставі статуту, а не ОСОБА_1

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу щодо неналежності первинних документів підприємства у зв'язку з їх підписанням особою, яка значилася як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Касторс первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Станом на час оформлення первинних документів, у тому числі податкових накладних, між позивачем та ТОВ Касторс , останні мали статус платника ПДВ, при цьому наступне анулювання відповідного свідоцтва не може бути підставою для висновку про відсутність підстав для видачі податкових накладних у попередні періоди.

Крім того слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є безпідставним, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергостатус задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.07.2017 за №0005201402 та №0005211402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергостатус (код ЄДРПОУ - 37312483, адреса: 02232, м. Київ, проспект Маяковського, 68, офіс 233) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) гривні 90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська