Постанова

від 16.04.2019 по справі 826/13722/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13722/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС міста Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергостатус до Головного управління ДФС міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2017 року №0005201402 та №0005211402, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергостатус звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - позивач, ТОВ Енергостатус з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07 серпня 2017 року №0005201402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 94 050,00 грн за основним платежем та 23 513,00 грн штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07 серпня 2017 року №0005211402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 104 500,00 грн за основним платежем та 26 125,00 грн штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 07 липня 2017 року №6116, направлення від 07 липня 2017 року №817/26-15-14-02-05, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Енергостатус (код 37312483) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Касторс (код 39286974) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 липня 2017 року за №274/26-15-14-02-05/37312483.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Енергостатус :

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 94 050 грн, у тому числі за 2014 рік - 94 050 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104 500 грн, в тому числі по періодам: за вересень 2014 року у сумі 28 500 грн, за листопад 2014 року у сумі 76 000 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки від 20 липня 2017 року за №274/26-15-14-02-05/37312483 позивач подав заперечення на акт від 24 липня 2017 року вих. №07.17/1, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві листом від 02 серпня 2017 року №24036/10/26-15-14-02-05 надано відповідь про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки 07 серпня 2017 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005201402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 117 563,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 94 050,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 513,00 грн;

- №0005211402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 625,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 104 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 125,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 11 жовтня 2017 року №22877/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2017 року №0005201402 та №0005211402 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БУ 15) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 7 вказаного Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

За змістом наведених правових норм вбачається право платника податків на формування витрат наступає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Як вбачається з матеріалів справи, на формування об'єкта оподаткування позивача у періоді, що перевірявся, вплинули результати здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Касторс , а також відомості з баз даних ІС Податковий блок та Єдиний реєстр податкових накладних щодо вказаного контрагенту.

Так, між ТОВ Енергостатус (Замовник) та ТОВ Касторс (Рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг від 01 вересня 2014 року №28, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію Замовника у формі розповсюдження Рекламних листівок Замовника в м. Києві шляхом доставки їх по поштовим скринькам житлових будинків та офісних приміщень, а також шляхом їх роздачі біля станцій метро, торгових центрів та вулицях міста.

Згідно умов цього Договору вартість послуг, що надаються Рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається Протоколами погодженнями договірної ціни, які є додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами (п.5.1).

Надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, які підписується повноважними представниками сторін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту закінчення відповідної рекламної кампанії (п.6.1).

На виконання умов Договору №28 сторонами складені та підписані Погодження умов рекламної кампанії, Протоколи погодження договірної ціни, Узгодження зразка рекламної листівки, що є Додатками №№1-12 до договору про надання рекламних послуг від 01 вересня 2014 року № 28.

Також сторонами погоджено рекламну інформацію, яка повинна міститись у рекламних листівках Замовника, що підтверджується актом приймання-передачі рекламної інформації від 30 вересня 2014 року.

В підтвердження виконання зазначених умов Договору, зокрема, пункту 6.1, сторонами підписані акти надання послуг №41 від 30 вересня 2014 року, №42 від 30 вересня 2014 року, №43 від 30 вересня 2014 року на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн.

На виконання умов Договору ТОВ Енергостатус здійснило оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень № 683 від 01 жовтня 2014 року, № 684 від 01 жовтня 2014 року, № 685 від 01 жовтня 2014 року на загальну суму 171 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Касторс виписані податкові накладні № 41 від 30 вересня 2014 року, № 42 від 30 вересня 2014 року, № 43 від 30 вересня 2014 року на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн.

Також, 01 жовтня 2014 року ТОВ Енергостатус (Замовник) укладено з ТОВ Касторс (Рекламіст) договір про надання рекламних послуг № 58, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію Замовника у формі розповсюдження Рекламних листівок Замовника в м. Києві шляхом доставки їх по поштовим скринькам житлових будинків та офісних приміщень, а також шляхом їх роздачі біля станцій метро, торгових центрів та вулицях міста.

Згідно умов цього договору вартість послуг, що надаються Рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається Протоколами погодженнями договірної ціни, які є додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами (п.5.1).

Надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, які підписується повноважними представниками сторін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту закінчення відповідної рекламної кампанії (п.6.1).

На виконання умов Договору №58 сторонами складені та підписані Погодження умов рекламної кампанії, Протоколи погодження договірної ціни, Узгодження зразка рекламної листівки, що є Додатками №№1-12 до договору про надання рекламних послуг від 01 жовтня 2014 року № 58.

В підтвердження виконання зазначених умов Договору, зокрема, пункту 6.1, сторонами підписані акти надання послуг №591 від 31 жовтня 2014 року, №592 від 31 жовтня 2014 року, №593 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору ТОВ Енергостатус здійснило оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень № 732 від 05 листопада 2014 року, № 733 від 05 листопада 2014 року, № 734 від 05 листопада 2014 року на загальну суму 171 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Касторс виписані податкові накладні № 591 від 31 жовтня 2014 року, № 592 від 31 жовтня 2014 року, № 593 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму 171 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 28 500,00 грн, копії яких долучені до справи.

Крім того, 03 листопада 2014 року між ТОВ Енергостатус (Замовник) та ТОВ Касторс (Рекламіст) укладено договір про надання рекламних послуг №44, відповідно до умов якого Замовник доручає і оплачує, а Рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію Замовника у формі розповсюдження Рекламних листівок Замовника в м. Києві шляхом доставки їх по поштовим скринькам житлових будинків та офісних приміщень, а також шляхом їх роздачі біля станцій метро, торгових центрів та вулицях міста.

Згідно умов цього договору вартість послуг, що надаються Рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається Протоколами погодженнями договірної ціни, які є додатками до даного Договору та являються його невід'ємними частинами (п.5.1).

Надання послуг за Договором підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, які підписується повноважними представниками сторін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту закінчення відповідної рекламної кампанії (п.6.1).

На виконання умов Договору №44 сторонами складені та підписані Погодження умов рекламної кампанії, Протоколи погодження договірної ціни, Узгодження зразка рекламної листівки, що є Додатками №№1-18 до договору про надання рекламних послуг від 03 листопада 2014 року № 44.

Також сторонами погоджено рекламну інформацію, яка повинна міститись у рекламних листівках Замовника, що підтверджується актом приймання-передачі рекламної інформації від 28 листопада 2014 року.

В підтвердження виконання зазначених умов Договору, зокрема, пункту 6.1, сторонами підписані акти надання послуг №422 від 28 листопада 2014 року на загальну суму 285 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 47 500,00 грн.

На виконання умов Договору ТОВ Енергостатус здійснило оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень № 764 від 01 грудня 2014 року, № 765 від 01 грудня 2014 року, №766 від 01 грудня 2014 року на загальну суму 285 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 47 500,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Касторс виписано податкову накладну № 422 від 28 листопада 2014 року на загальну суму 285 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 47 500,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно договору від 01 вересня 2014 року №28 про надання рекламних послуг TOB Касторс зазначено наступні банківські реквізити: розрахунковий рахунок №26009001003529 в ПАТ БАНК СОФІЙСЬКИЙ МФО 380861. Проте, згідно Інформаційно-аналітичної системи Податковий блок ТОВ Касторс станом на 01 вересня 2014 року не мав даного розрахункового рахунку в ПАТ БАНК СОФІЙСЬКИЙ . Зазначений розрахунковий рахунок було відкрито лише 04 вересня 2014 року.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п.1.5 р.І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованої Постановою НБУ від 12 листопада 2013 року № 492. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п.1.13 р.1 Банк зобов'язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов'язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 статті 69 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до статті 69 Податкового кодексу України Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п.69.1, 69.2).

Зважаючи на вищевикладене, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Однак, дана обставина не була досліджена судом першої інстанції, що у свою чергу вплинуло на прийняте судом рішення, яке, враховуючи зазначене, не відповідає вимогам КАСУ щодо законності та обґрунтованості. Позивачем жодних пояснень щодо вказаних розбіжностей надано не було.

Щодо контрагента позивача, то ТОВ Касторс на дату проведення перевірки перебувало на обліку Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ. Основним видом діяльності суб'єкта господарювання є неспеціалізована оптова торгівля . В період, що підлягав перевірці, серед видів діяльності, якою мало право займатися ТОВ Касторс , діяльності щодо надання послуг в сфері реклами не було.

Крім того, згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Касторс здійснювало придбання одягу, автомобільних запасних частин, борошна, сої, олії, будівельних матеріалів та іншого. Натомість, ТОВ Касторс було виписано на адресу ТОВ Енергостатус податкові накладні щодо надання рекламних послуг, надавати які підприємство самостійно не могло.

Також, згідно аналізу договорів та актів надання послуг встановлено, що надання вказаних послуг потребувало залучення значної кількості трудових ресурсів. Однак, інформація щодо їх наявності не подавалася до контролюючого органу. Інформації щодо залучення стороннього ресурсу на виконання розглядуваних договорів матеріали справи також не містять.

Важливим є і те, що в актах про надання послуг не розкритий їх зміст та обсяг, а тому неможливо прослідкувати які саме послуги були надані і в якому обсязі. Жодних інших документів, які б могли підтвердити факт надання/отримання послуг, їх зміст та обсяг матеріали справи не містять. Крім того, в Актах надання послуг вказано рахунки на оплату покупцю, які, однак, позивачем не надані.

Як зазначалося вище, згідно п.4.1 Договору №28 від 01 вересня 2014 року між ТОВ Енергостатус та ТОВ Касторс , Замовник зобов'язується:

п.4.1.1. Надати Рекламістові рекламну інформацію про товари та/або послуги, яка повинна бути розміщена в Рекламній листівці Замовника не пізніше, ніж за 3 робочі дні до початку рекламної кампанії.

п.4.1.2. Узгодити з Рекламістом всі питання щодо проведення рекламної кампанії за 3 робочих дні до її початку.

На виконання умов даного Договору Сторонами було складено акт приймання- передачі рекламної інформації від 30 вересня 2014 року, яким було надано рекламну інформацію, яка повинна бути розміщена в Рекламній листівці, що, однак, не відповідає вимогам п. 4.1.1. Договору, адже Погодження умов рекламної кампанії відбулось лише 30 вересня 2014 року (Додаток № 1 до Договору).

При цьому, даним додатком встановлено, що, зокрема, Рекламіст здійснює рекламну кампанію з 15 вересня 2014 року до 30 вересня 2014 року включно.

Відтак, фактично узгодження терміну рекламної кампанії, території, часу та шляху розповсюдження рекламних листівок відбулось лише 30 вересня 2014 року, в порушення вимог п.4.1.2 Договору, в той час як 30 вересня 2014 року рекламна кампанія вже мала закінчитися. Також 30 вересня 2014 року було підписано Додаток № 4 до Договору, згідно якого було передано виконані послуги з проведення рекламної кампанії Замовника, що здійснювалися відповідно до умов Договору №28 від 01 вересня 2014 року та Додатків до нього №1,2,3,4.

За умовами Договору погодження інформації, яка повинна бути розміщена в Рекламній листівці Замовника повинно бути здійснено не пізніше, ніж за 3 робочі дні до початку рекламної кампанії. Рекламні листівки повинні бути виготовлені протягом 3 робочих днів з моменту підписання Сторонами Додатку №1 до Договору (Додаток №1 підписано лише 30 вересня 2014 року). Однак, відповідно до Додатків №1 та №4, Рекламіст зобов'язувався здійснити розповсюдження Рекламних листівок (які повинні були бути виготовлені лише протягом 3 робочих днів після 30 вересня 2014 року) вже з 15 вересня 2014 року, що саме по собі є неможливим на підставі аналізу первинних документів, наданих позивачем. Аналогічні висновки можна зробити на підставі аналізу умов Договору №28 від 01 вересня 2014 року та Додатків №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12 до нього від 30 вересня 2014 року.

Аналогічні неточності в умовах договору та оформлених первинних документах містяться і в інших Договорах між ТОВ Енергостатус та ТОВ Касторс - №58 від 01 жовтня 2014 року та №44 від 03 листопада 2014 року.

Отже, за результатами аналізу наявної інформації та первинних документів встановлено відсутність можливості надання рекламних послуг вищевказаним контрагентом на адресу ТОВ Енергостатус , що свідчить про те, що правочини між TOB Касторс та ТОВ Енергостатус за період, охоплений перевіркою, здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ Касторс відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Енергостатус не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Отже, під час здійснення перевірки встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини контрагентів ТОВ Енергостатус та TOB Касторс , неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично, ТОВ Енергостатус було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ Касторс , а також доказів використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ Енергостатус вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Касторс законним та обґрунтованим.

Жодного спростування інформації, викладеної відповідачем в апеляційній скарзі, позивачем не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, не зазначено, ним взагалі не використано право надати відзив на апеляційну скаргу.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнаються судом правомірними.

Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС міста Києва - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСТАТУС" до Головного управління ДФС міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2017 року №0005201402 та №0005211402 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених пп.2 ч.5 статті 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку