Рішення

від 29.12.2018 по справі 523/2385/18

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/2385/18

Провадження №2/523/2469/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З а о ч н е

"29" грудня 2018 р. місто Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Мица А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 у м.Одесі цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ № 494932, ІПН НОМЕР_1, адреса: 65069 АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнікс Україна (Код ЄДРПОУ 40085011, р/р 26006455034081, МФО 300528 в АТ ОТП Банк вулиця Німанська, 10, літ. А, оф. 29, м. Київ, 01103) про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення сплачених коштів, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 23 травня 2017 року № 170757, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХНІКС УКРАЇНА (код за ЄДРПОУ: 40085011) та ОСОБА_1, стягнення грошових коштів в сумі 120000,00 гривень (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок), стягнення 5000 (пять тисячь) гривень 00 коп. завданої моральної шкоди, стягнення 15000 (пятнадцять тисячь) гривень 00 коп. витрат на професійну правову допомогу, стягнення 3% річних в розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень) 49 коп. та індексу інфляції в розмірі 16 560 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень) 00 коп. , обґрунтовуючи вимоги тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №170757, відповідно до пункту 3.1 Договору N°170757 відповідач (лізингодавець) взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки Кіа New Sportage), вартістю 777480,00 гривень (сімсот сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) у власність та передати предмет лізингу у користування позивачеві (лізингоодержувачу), на строк та на умовах, передбачених Договором №170757. При цьому представником відповідача було повідомлено, що у разі, якщо позивач сплатить 120000,00 грн., то предмет лізингу - автомобіль, він отримає протягом тижня. Також позивач зазначив, що ним того ж дня, 23.05.2017, було сплачено 120000,00 гривень, що підтверджується квитанціями від 23.05.2017 №ПН 5555, №ПН 5573, які видані Одеським відділенням №15-45 Акціонерного банку Південний , а представник відповідача запевнив позивача, що цей платіж є першим авансовим внеском, так як у квитанції зазначено - призначення платежу: авансовий платіж згідно Договору фінансового лізингу № 170757. Коли у визначений представником відповідача строк автомобіль позивач не отримав, відповідач йому повідомив, що сплачена сума 120000,00 гривень є одноразовим платежем - комісією за організацію по Договору №170757, що становить 10 відсотків вартості автомобіля і він повинен виконати інші умови Договору №170757, визначені пунктами 1.7 та 4.6. Договору № 170757, а саме, сплатити авансовий платіж у розмірі 50 % вартості автомобіля, а також комісію за передачу предмету лізингу у розмірі 3 %, для того, щоб отримати автомобіль. Також відповідач повідомив, що за організацію та виконання Договору №170757, відповідно до пункту 1.7 та 4.6 Договору №170757, позивач одноразово сплатив 120000,00 гривень, які не враховуються в авансовий платіж за автомобіль, і у разі одностороннього розірвання Договору №170757 сплачені кошти не повертаються.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року було відкрито загальне позовне провадження. У зв'язку з перебуванням судді Виноградової Н.В. на лікарняному, справу в порядку авторозподілу передано для продовження розгляду, Ухвалою від 07.12.2018 року розгляд справи продовжено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін . Одночасно запропоновано відповідачеві у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Суворовського районного суду м.Одеси заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам, відповідачеві - за вказаною у договорі адресою їх місця знаходження, у відповідності до вимог ч.10 ст.128 ЦПК України.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч.5 ст.279 ЦПК України та ст.ст.280-281 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами - у порядку заочного провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 23 травня 2017 року між сторонами було укладено Договір фінансового лізингу № 170757. (а.с.8-15).

За попередньою домовленістю між сторонами, відповідач зобов'язався придбати предмет лізингу (автомобіль марки Кіа New Sportage), вартістю 777480,00 гривень (сімсот сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) у власність та передати предмет лізингу у користування позивачеві (лізингоодержувачу), на строк та на умовах, передбачених Договором , а позивач мав сплатити авансовий рахунок на суму 120 000 грн. 00 коп., після сплати якого автомобіль мав бути переданий останньому протягом тижня, після сплати вище зазначеної суми. Після даного узгодження, відповідач надав позивачу платіжні реквізити для сплати авансу в розмірі 120 000 грн. 00 коп.

Позивач 23 травня 2017 сплатив суму авансу у сумі 120 000,00 гривень, що підтверджується квитанціями № ПН 5555, № ПН 5573, які видані Одеським відділенням № 15-45 Акціонерного банку Південний (а.с.17-18).

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Специфікації (Додаток №2 договору), а саме: автомобіль марки Кіа New Sportage .

Згідно п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України ) та ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг , за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч.1 ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.4 ч.1 ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.11-1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України , правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідачем не надано доказів наявності ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та що суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою ст.760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України .

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.799 ЦК України , договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч.2 ст.799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст.220 ЦК України , у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір не посвідчений нотаріально, а укладений у простій письмовій формі.

Крім того, судом також встановлено, що умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими, з огляду на наступне.

Стаття 18 Закону Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, або договорів у цілому, що обмежують права споживача.

Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; право в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 08.06.2016 у справі № 6-330цс16 та у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-3020цс15, аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 , частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

За змістом статті 808 ЦК України , якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки, вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює відповідач, так як в Договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України .

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України .

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого

повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним Договору фінансового лізингу №170757, укладеного між нею та ТОВ Автотехнікс Україна , ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є обґрунтованими.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним, підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 120 000 грн. 00 коп., сплачених згідно Договору.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки стягнення моральної шкоди у данному випадку не передбачено законодавством України. Така вимога має місце, якщо це передбачено Договором або Законом, який регулює зазначені правовідносини. В оспорюваному Договорі пункт, регулюючий стягнення моральної шкоди, відсутній, як і відсутня норма статті щодо стягнення моральної шкоди у Законі України Про фінансовий лізинг .

Суд також вважає за необхідне відмовити у вимозі щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000 гривень, оскільки в договорі доручення від 27.01.2018 року, укладеного між позивачем та ТОВ ЮРЗАХИСТ - ВНН , сума послуг за надання правової допомоги не зазначена, докази сплати цих коштів відсутні, а в інший спосіб позивачем не було доведено, чому саме таку суму суд має стягнути з відповідача.

Відповідач не спростував жодним належним і допустимим доказом зазначені у позові обставини щодо невиконання умов договору, позивач не надав доказів завдання моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та згідно Закону України «Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1409 гривень 60 копійок (за кожну вимогу) із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ № 494932, ІПН НОМЕР_1, адреса: 65069 АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнікс Україна (Код ЄДРПОУ 40085011, р/р 26006455034081, МФО 300528 в АТ ОТП Банк вулиця Німанська, 10, літ. А, оф.29, м.Київ, 01103) про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення сплачених коштів, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу від 23 травня 2017 року №170757, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХНІКС УКРАЇНА (код за ЄДРІІОУ: 40085011) та ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ № 494932, ІПН НОМЕР_1, адреса: 65069 АДРЕСА_1) .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХНІКС УКРАЇНА (код за ЄДРПОУ: 40085011) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ № 494932, ІПН НОМЕР_1, адреса: 65069 АДРЕСА_1) сплачені за договором фінансового лізингу від 23 травня 2017 року № 170757 грошові кошти в сумі 120000,00 гривень (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХНІКС УКРАЇНА (код за ЄДРПОУ: 40085011) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ № 494932, ІПН НОМЕР_1, адреса: 65069 АДРЕСА_1) відсотки з урахуванням 3% річних в розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень) 49 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХНІКС УКРАЇНА (код за ЄДРПОУ: 40085011) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії МЕ № 494932, ІПН НОМЕР_1, адреса: 65069 АДРЕСА_1) відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 16 560 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень) 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнікс Україна (код ЄДРПОУ: 40085011, місце знаходження: м.Київ, вул.Німанська, буд.10-А, оф.29) судовий збір у розмірі 1409 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України: стягувач - Державна судова адміністрація України, вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 .

В іншій частині вимог - відмовити

Копію заочного рішення направити сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.12.2018 року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5, п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Суворовського районного суду м.Одеси

Суддя