Постанова

від 18.12.2018 по справі 522/12642/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1902/18

Номер справи місцевого суду: 522/12642/15-ц

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участі секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Майя у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Майя про стягнення заборгованості за кредитним договором, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Ільченко Н.А. 10 квітня 2017 року у м. Одесі, -

встановила:

У червні 2015 року представник ТОВ ОТП Факторинг Україна звернувся до суду із позовом до відповідачів, вказуючи, що 08 липня 2008 року між ЗАТ ОТП Банк (правонаступник ТОВ ОТП Факторинг Україна ) та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СМ-SME-502/179/2008, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту в сумі 650 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 08 липня 2023 року, а ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань, між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 08 липня 2008 року було укладено договір поруки № SR-SME-502/179/2008/2.

В забезпечення виконання зобов'язань, між ЗАТ ОТП Банк та ТОВ Майя 08 липня 2008 року було укладено договір поруки № SR-SME-502/179/2008/1.

Однак, відповідачі прострочили виплату грошової суми, а тому, у зв'язку із невиконанням відповідачами умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ Майя заборгованість за пенею у розмірі 35 185 836, 65 гривень, а також судові витрати у розмірі 3 654,00 гривень (т. 1, а. с. 2-4).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2017 року позов ТОВ ОТП Факторинг Україна задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ Майя пеню за кредитним договором у розмірі 9 639 955,25 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ Майя в рівних частинах судовий збір у загальному розмірі 3 654 гривень. У задоволенні решти частини позову відмовлено (т. 2, а. с. 56-57).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ Майя просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ ОТП Факторинг Україна до ТОВ Майя відмовити, визнати припиненими договори поруки № SR-SME-502/179/2008/1, № SR-SME-502/179/2008/2 від 08 липня 2008 року, стягнути з ОСОБА_2 пеню в розмірі 824 155,34 гривень, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2, а. с. 74-78).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ Майя підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно кредитного договору № СМ-SME-502/179/2008 від 08 липня 2008 р. ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 650 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитними коштами шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі, строки і на умовах, визначених цим договором, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 08 липня 2023 р.

Відповідно до п. 4.1.1. Частини № 2 вказаного Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів сплати процентів за користування коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочки.

Наданий ОСОБА_2 кредит був забезпечений порукою відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ Майя , про що 08 липня 2008 року між банком і поручителем ТОВ Майя був укладений договір поруки № SR-SME-502/179/2008/1, та між банком і поручителем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-SME-502/179/2008/2.

Через невиконання ОСОБА_4 своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, йому була нарахована пеня у розмірі 35 185 336, 85 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 01 квітня 2014 р. дорівнювало 2 717 224, 03 дол. США.

29 червня 2010 р. між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна було укладено договір кредитного портфелю б/н, відповідно до умов якого від ПАТ ОТП Банк до ТОВ ОТП Факторинг Україна перейшло право вимоги до боржників за згаданими кредитним договором та договорами поруки.

07 лютого 2015 р. ТОВ ОТП Факторинг Україна направило відповідачам письмову вимогу про сплату пені за кредитним договором № СМ-SME-502/179/2008 від 08 липня 2008 р., однак відповіді на неї не отримав.

Під час судового розгляду даної справи представник ОСОБА_4 подав адресовану суду свою письмову заяву про зменшення розміру (пені) неустойки до розміру заборгованості за кредитом.

З огляду на наведене та враховуючи, що нарахована позивачем пеня більш ніж в три з половиною рази перевищує загальну суму заборгованості по кредиту та процентам, у зв'язку із чим суд дійшов висновку щодо зменшення розміру пені до 9 639 955, 25 грн., та стягнення її солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ Майя .

Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2009 року ПАТ ОТП Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ Майя про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості у розмірі 5 820 615, 91 грн., та з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1 134 730 грн., що виникла внаслідок невиконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором від 08 липня 2008 року№ СМ-SME-502/179/2008, укладеним між ЗАТ ОТП Банк (правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна ) та ОСОБА_2, поручителями по якому є ОСОБА_3, ТОВ Майя .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2011 року позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна було задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ Майя в солідарному порядку на користь позивача заборгованість у розмірі 5 820 615, 91 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість у розмірі 1 134 730 грн.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з вимогами кредитного договору (п.1.9.1. Кредитного договорору, т.1, а.с. 30) за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна .

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц вбачається, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при

відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Щодо нарахування пені необхідно виходити з вимог статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується.Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Крім того, вказав розмір заборгованості за кредитним договором та не визначив період, за який вона нарахована, а також не вказав період нарахованої пені за користування кредитними коштами.

При вказаних обставинах, з урахуванням того, що суд першої інстанції не врахував наявність рішення суду Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2011 року, яким було змінено строк виконання основого зобов'язання та стягнуто суму заборгованості у повному обсязі, у зв'язку із чим суд позбавлений права стягувати суму пені до кредитним договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2017 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Майя - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Майя про стягнення пені за кредитним договором № СМ-SME-502/179/2008 у розмірі 9 639 955,25 гривень - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_3, паспорт НОМЕР_5 виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 27.031997 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), та Товариства з обмеженою відповідальністю Май (код ЄДРПОУ : 13894097, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 28) судові витрати у розмірі 2 933, 33 гривні кожному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 грудня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе