Рішення

від 27.11.2018 по справі 907/447/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/447/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

при секретарі судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до фізичної особи-підприємця Павлюх Володимира Андрійовича, м. Ужгород

про стягнення суми 54925,92 грн.

представники:

позивача - Пекарь В.І., представник за довіреністю

відповідача - Гусак С.М., адвокат, договір про надання правової допомоги

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 54925,92 грн. як заборгованості за договором оренди земельної ділянки, одночасно вважаючи зазначену суму збитками, зокрема, неодержаним доходом (упущеною вигодою) за період 2015-1017рр. за змістом ст. 22 ЦК України та ст. 157 ЗК України. Посилається при цьому на те, що відповідач після закінчення дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, та не вживає заходів для оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач відзивом на позов, письмовими запереченнями та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує, вважає, що договірні відносини сторін продовжуються, стверджує про належне виконання договірних зобов'язань в частині сплати орендних платежів відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на час пред'явлення позову наявною була переплата на суму 15404,07 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення представників сторін, встановив наступне:

- 26.02.07 управління майном міста Ужгородської міської ради та відповідач уклали договір оренди щодо земельної ділянки площею 418 кв.м у м. Ужгороді по АДРЕСА_1, наданої відповідачеві в оренду для обслуговування магазину-кафе строком на три роки (далі - договір оренди). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 15493,49 грн.; земельна ділянка передана в оренду із земель поточного будівництва, цільовим призначенням для обслуговування магазину-кафе. За умовами договору дія його припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п.п. 8, 34 договору оренди);

- 2.07.09 департамент міського господарства, діючи від імені Ужгородської міської ради, та відповідач уклали додаткову угоду до договору оренди, якою внесли зміни щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначивши її в сумі 91742,64 грн., встановивши орендну плату на рік у сумі 4587,13 грн., на місяць у сумі 382,26 грн.;

- 8.04.11 рішенням Ужгородської міської ради № 136 Про регулювання земельних відносин строк дії договору оренди був продовжений на три роки, тобто до 9.04.14.

Наведені обставини не заперечуються сторонами.

Після спливу строку дії договору, останній не був продовжений сторонами у встановленому порядку. Орендар не повернув орендодавцю земельну ділянку.

Разом з тим, 29.11.16 рішенням Ужгородської міської ради № 479 Про надання та відмову у наданні дозволів на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункт 3.5) відповідачу на його клопотання було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання зазначеної земельної ділянки площею 0,0418 га на площі 0,0197 га та 0,0221 га для обслуговування кафе-магазину.

Відповідач не подав до міської ради землевпорядну документацію для належного оформлення права користування землею, якою продовжує користуватися станом на час розгляду даного спору судом, оскільки на ній розташоване належне йому нерухоме майно - кафе-магазин.

25.01.18 протоколом засідання комісії Ужгородської міської ради з визначення та відшкодування збитків за користування земельними ділянками комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів за результатами розгляду матеріалів вирішено визначити розмір збитків за використання земельних ділянок, що перебували в оренді та/або щодо яких Ужгородською міською радою прийнято рішення про надання їх у користування (однак угоду не підписано), за період використання їх без належного оформлення правовстановлюючих документів на землю, виходячи з граничних розмірів суми орендної плати, визначеної Податковим кодексом України. Зокрема, пунктом 5 протоколу комісія вирішила рекомендувати виконкому міської ради розглянути питання затвердження розміру збитків завданих місцевому бюджету неправомірними діями ФОП Павлюх (за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів у період 2015-2017рр.) у розмірі 54925,92 грн.

Рішенню комісії передувало складення нею акту про визначення розміру збитків завданих відповідачем за період 2015-2017рр. у сумі 54925,92 грн. При цьому, було враховано нову нормативну грошову оцінку земель міста Ужгорода затверджену рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.14 за № 1398 Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради , нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2015-2017рр., що становила у 2015р. - 463279,50 грн., 2016р. - 663876,00 грн., 2017р. - 703708,56 грн.

25.04.18 рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 112 Про затвердження розміру збитків зазначений вище протокол засідання комісії затверджено; департаменту міського господарства доручено повідомити, зокрема, ФОП Павлюх про необхідність відшкодування збитків завданих територіальній громаді.

Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради надіслано відповідачеві лист-повідомлення про нарахування збитків з долученням копій протоколу, акту та рішення виконкому та запропоновано у 10-денний строк визначитися з добровільним відшкодуванням збитків. Оскільки відповіді від відповідача не надійшло, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, вирішуючи даний спір, виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень, зокрема, міських рад у галузі земельних відносин на території міст віднесено надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу

Згідно ст. 83 ЗКУ землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до ст. 116 ЗКУ, набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ст. 122 ЗКУ, зокрема, міські ради передають земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування та в оренду врегульовано нормами ст.ст. 123, 124 ЗКУ. Так, надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право на земельну ділянку, в т.ч. право оренди земельної ділянки, згідно ст. 125 ЗКУ виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою згідно ст.126 ЗКУ оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Використання землі в Україні, відповідно до ст. 206 ЗКУ, є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що спірні відносини виникли у зв'язку з тим, що відповідач після завершення дії договору оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю і повноваження щодо розпорядження якою належать позивачу, ухиляється від оформлення правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, хоча продовжує нею користуватися, оскільки на ній розташоване належне йому нерухоме майно. Твердження про те, що дія договору оренди продовжується, спростовується як умовами, власне, договору про те, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, так і відсутністю додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеної сторонами відповідно до приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗКУ власник земельної ділянки - у даній справі - територіальна громада м. Ужгорода, повноваження від імені якої за законом здійснює позивач, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗКУ).

За змістом ст. 157 ЗКУ відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За змістом положень ст. 22 ЦКУ особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Наведене кореспондується з приписами ст. 224 ГКУ, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, у даному випадку відповідач, використовуючи земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів після закінчення дії договору оренди, призвів до недоодержання територіальною громадою м. Ужгорода доходів, які вона могла одержати передавши в оренду зазначену земельну ділянку, виходячи з її встановленої нормативної грошової оцінки.

За таких обставин суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

Суд, перевіряючи обґрунтованість розрахунку позовних вимог на суму 54925,92 грн., констатує, що такі нараховані позивачем як неодержана орендна плата в розмірі 3 % від встановленої нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період 2015-2017рр., що становить відповідно - 13898,39 грн., 19916,28 грн., 21111,26 грн.).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідач на протязі спірного періоду сплатив орендної плати на загальну суму 2730,00 грн., що зазначено в акті визначення збитків від 25.01.18, однак не враховано позивачем при визначенні спірної заборгованості. Оплата інших сум орендної плати, про які йдеться у відзиві відповідача, не доведена останнім у ході судового розгляду справи.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими належними та допустимими доказами на суму 52195,92 грн., тому підлягають задоволенню судом та стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині вимог - належить відмовити за необґрунтованістю.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору належить відшкодувати за рахунок відповідача відповідно до присудженої суми стягнення.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Павлюх Володимира Андрійовича (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1):

- до місцевого бюджету міста Ужгорода суму 52195,92 грн.

- на користь Ужгородської міської ради у відшкодування судових витрат - суму 1674,42 грн.

2. В іншій частині вимог - відмовити у позові, поклавши судові витрати на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 26.12.18

Суддя Ушак І.Г.